Постанова № 18584732, 27.09.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" вересня 2011 р. Справа № 57/193-10

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Істоміна О.А. , суддя Барбашова С.В. , суддя Білецька А.М.

при секретарі Гурдісовій Н.В.

за участю представників сторін:

позивача ОСОБА_1 (дов. № 313 від 21.09.10р.)

відповідача - не зявився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ТОВ фірма "Даніка", м. Харків (вх. № 3524 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 01.08.11 р. у справі № 57/193-10

за позовом ФОП ОСОБА_2

до ТОВ фірма "Даніка"

про стягнення 25000,00 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_2, звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просив суд стягнути з відповідача, ТОВ фірма “Даніка” суму основного боргу в розмірі 250000,00 грн., 26750,00 грн. інфляційних, 6493,15 грн. річних, 19320,00 грн. пені, також просив віднести на відповідача витрати на проведення судової експертизи, витрати по оплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішенням господарського суду Харківської області від 01.08.2011 р. у справі № 57/193-10 (суддя Аюпова Р.М.) позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 250000,00 грн. суму основного боргу, 26750,00 грн. інфляційних, 6493,15 грн. 3% річних, витрати по сплаті державного мита у сумі 2832,43 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 220,93 грн. та 4725,60 грн. витрат на проведення судової експертизи.

Відповідач звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне зясування обставин справи, просить рішення господарського суду Харківської області від 01.08.2011 р. скасувати повністю та припинити провадження у справі. В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на те, що ТОВ фірма «Даніка»не є належним відповідачем у даній справі, оскільки кошти за договором позики від 18.02.2010 року ані на банківські рахунки, ані в касу відповідача не надходили, на підприємстві не існує такого договору. Відповідач вважає, що розписка, на яку посилається позивач, як на доказ того, що кошти дійсно передавались позивачем відповідачу, не може служити підтвердженням факту отримання юридичною особою готівкових або безготівкових коштів. Як вказує заявник скарги, Із змісту розписки вбачається, що повернути кошти по ній зобовязався ОСОБА_3, а не ТОВ фірма «Даніка», тобто вважає, що відповідачем по справі є саме фізична особа ОСОБА_3

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 06 вересня 2011 року розгляд апеляційної скарги по даній справі відкладено на 20 вересня 2011 року.

Представник позивача, фізичної особи підприємця ОСОБА_2, надав заперечення на апеляційну скаргу, в яких з наведеними відповідачем доводами не погоджується, оскільки вони спростовуються дійсними обставинами справи. Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскаржуване рішення без змін. При цьому зазначає про те, що договір позики від 18.02.2010 року, укладений між Фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 та ТОВ фірмою «Даніка», від імені якої діяв ОСОБА_3, відповідає вимогам чинного законодавства. На думку позивача, відсутність у відповідача даних про оприбуткування суми позики свідчить лише про порушення відповідачем касової дисципліни і не має жодного відношення до виконання відповідачем зобовязань, що виникли до із договору позики. Також, відсутність у ТОВ фірми «Даніка» екземплярів договору та даних про оприбуткування суми, не має відношення до виконання відповідачем зобовязань, що виникли із договору позики. В судовому засідання представник позивача підтримав зазначені заперечення на апеляційну скаргу та просив суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскаржуване рішення без змін.

Представник відповідача, ТОВ фірми «Даніка», в судове засідання не зявився, про причини неявки не попередив, докази належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання знаходяться в матеріалах справи.

Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції вжито необхідних заходів для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, явку сторін не визнано обовязковою, а також беручи до уваги вимоги ст. 102 ГПК України щодо строку розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає за доцільне розглянути справу без участі представника відповідача за наявними у справі матеріалами .

Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи позивач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_2, звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, прийнятих ухвалою суду від 19.07.2011 року) про стягнення з відповідача, ТОВ фірма “Даніка”, грошових коштів в сумі 250000,00 грн суму основного боргу, 26750,00 грн. інфляційних, 6493,15 грн. річних та 19320,00 грн. пені, а також позивач просив покласти на відповідача свої витрати на проведення судової експертизи, по оплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Вимоги мотивовано неналежним виконанням відповідачем зобовязань по договору позики від 18.02.2010 року щодо своєчасного повернення позики.

Судом першої інстанції встановлено, що 18 лютого 2010 року між позивачем, Фізичною особою підприємцем ОСОБА_2, та відповідачем, ТОВ фірма «Даніка», укладено договір позики, відповідно до п.2.1., 3.1., п.3.4. якого, позивач, позикодавець, надає відповідачу, позичальнику, позику в сумі 250000 грн. 00 коп. на безвідсотковій основі, строком на шість місяців з моменту передачі коштів позичальнику для виготовлення готової продукції, у відповідності до замовлень позикодавця та діючої нормативної бази України, а позичальник зобовязався використовувати позику у відповідності до цільового призначення та повернути її у встановлений договором строк.

Відповідно до п.4.2 договору позика надається готівковими грошовими коштами від позикодавця позичальнику. Факт підписання договору є підтвердження факту передачі всієї суми грошових коштів, передбачених п. 3.4 договору. Згідно п.4.4. договору, позика повертається готівковими грошовими коштами від позичальника позикодавцю; фактом, що підтверджує повернення позики є протокол до договору з посвідчувальним записом «Позика повернута, сторони претензій одна до одної не мають», підтверджується печаткою та підписом сторін.

Також, п.6 договору передбачено, що забезпеченням зобовязання за даним договором є активи позичальника (нерухомість, авторські права, патенти, обладнання, акції, векселя інших субєктів підприємницької діяльності, тощо).

Відповідно до розписки від 18.02.2011 року керівник ТОВ фірма «Даніка», ОСОБА_3, у відповідності до умов договору позики від 18.02.2010 року отримав 250000,00 грн.

Відповідно до п. 2.1 договору позики строк надання позики позичальнику становить шість місяців з моменту передачі коштів позичальнику.

Позивачем належним чином виконано умови договору позики, грошові кошти у розмірі 250000, 00 грн. передані відповідачу, проте, відповідач порушив умови договір щодо повернення позики у встановлений договором строк, що і стало підставою для звернення позивача з відповідним позовом до суду.

За таких обставин, у відповідності з вимогами ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт отримання відповідачем позики, останній не надав доказів належного виконання взятих на себе зобовязань щодо повернення позики або обґрунтованих заперечень проти позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача 250000,00 грн. - суму боргу, 26750,00 грн. - інфляційних, 6493,15 грн. 3% річних.

З даними висновками повністю погоджується колегія суддів апеляційної інстанції, оскільки вони відповідають обставинам справи та наявним матеріалами, що є у справі, їм дана правильна та повна правова оцінка.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам колегія суддів апеляційного господарського суду виходить з наступного.

У відповідності із ст.173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший субєкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Господарські зобовязання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Як вбачається з матеріалів справи, 18 лютого 2010 року між позивачем, Фізичною особою підприємцем ОСОБА_2, та відповідачем, ТОВ фірма «Даніка», укладено договір позики.

Відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За правилами статті 1047 Цивільного кодексу України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що розписка від 18 лютого 2010 року, яка міститься в матеріалах справи, свідчить про те, що директор ТОВ фірма «Даніка», ОСОБА_3 у відповідності до умов договору позики від 18.02.2010 року отримав у позивача в борг суму в розмірі 250000,00 грн.

Зазначена розписка містить також особистий підпис директора та печатку позичальника, ТОВ фірми «Даніка».

Частиною 1 статті 1049 Цивільного кодексу України встановлений обовязок позичальника повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Пунктом 7.1 договору встановлено, що договір діє з моменту його підписання сторонами та є дійсним до його остаточного виконання, проте, в будь-якому випадку до 01 вересня 2010 року.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач в порушення домовленості сторін у встановлений договором строк суму позики у розмірі 250000,00 грн. не повернув, та не надав суду жодних з доказів, які б спростовували суму заявленого боргу.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку та визнав відповідача таким, що прострочив виконання зобовязання по договору позики від 18 лютого 2010 року у сумі 250000,00 грн.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції, директор відповідача, ОСОБА_3 проти позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що він договір позики не підписував, розписку про отримання позики не писав, грошових коштів у сумі 250000,00 грн. 18.02.1010 року не отримував.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 16 листопада 2010 року призначено у справі комплексну судову почеркознавчу та технічну експертизу документів, провадження якої доручено експертам Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз імені Засл. проф. М.С. Бокаріуса.

Відповідно до висновків №10789 криміналістичної судово-технічної експертизи документів від 11.02.2011 р. відтиски круглої печатки на договорі позики від 18.02.2010 р. та розписці нанесені кліше круглої печатки Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Даніка»код 06733459, рукописні записи в розписці до договору позики 18.02.2010 р. виконані ОСОБА_3. Встановити чи виконаний підпис від імені ОСОБА_3 в договорі позики від 18.02.2010 року експертам не виявляється можливим, оскільки підпис виконаний рухами простої будови і являє собою вкрай обмежений за обємом графічний матеріал, в якому не відобразилися в достатній мірі ознаки почерку виконавця, необхідні для вирішення даної ідентифікаційної задачі.

У суду немає підстав недовіряти висновку судових експертів, оскільки вони попереджені про кримінальну відповідальність відповідно до статей 384, 385 Кримінального кодексу України.

Таким чином, розписка підтверджує, що ОСОБА_3 отримав гроші саме за договором позики від 18.02.2010 року, укладеним між позивачем та відповідачем, та діяв від імені ТОВ фірми «Даніка».

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3, укладаючи договір позики та додаток до нього (розписку), датованих 18 лютого 2010 року, діяв в межах своїх повноважень, як директор ТОВ фірми «Даніка»і саме на нього були покладені обовязки щодо здійснення поточним керівництвом його діяльністю.

Таким чином доводи відповідача, ТОВ фірми «Даніка»про те, що саме ОСОБА_3 є належним відповідачем по справі спростовуються матеріалами справи. При цьому колегія суддів апеляційного господарського суду не приймає до уваги доводи відповідача стосовно того, що кошти за договором позики від 18.02.2010 року ані на банківські рахунки, ані в касу відповідача не надходили та на підприємстві не існує такого договору, оскільки вони не спростовують факту укладення договору відповідачем та отримання грошей директором ТОВ фірми «Даніка».

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення боргу за позикою у сумі 250000,00 грн., правомірна та обґрунтована, така, що не спростована відповідачем та підтверджена належними доказами, в звязку з чим суд правомірно задовольнив позовні вимоги в цій частині.

Згідно ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договорами.

Згідно зі статтею 1050 Цивільного кодексу, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем вірно нараховані за прострочення відповідачем зобов'язання зі своєчасного повернення позики за період з 19.08.2010 року по 30.06.2011 року 3% річних в розмірі 6493,15 грн., та інфляційні у розмірі 26750,00 грн., розрахунок яких перевірено судами першої та апеляційної інстанції з урахуванням вимог діючого законодавства та які підлягають стягненню з відповідача.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні вимоги позивача про стягнення з відповідача 19320,00 грн. пені, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, сторони не забезпечили у відповідності до чинного законодавства (у письмовій формі) виконання зобовязання відповідачем пенею, не погодили її розмір, тому нарахування пені в сумі 19320,00 грн. є безпідставним.

Таким чином, факти, викладені позивачем в апеляційній скарзі та його посилання на неправильне застосування та порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при розгляді справи, не знайшли свого підтвердження.

Приймаючи до уваги вищезазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що обставини справи були всебічно і повно досліджені господарським судом, а тому рішення господарського суду Харківської області від 01.08.2011 року по справі № 57/193-10 відповідає чинному законодавству та фактичним обставинам справи, а доводи заявника, з яких подана апеляційна скарга про скасування рішення, не можуть бути підставою для його зміни чи скасування.

На підставі викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Даніка»в залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 01.08.11 р. у справі № 57/193-10 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Головуючий суддя Істоміна О.А.

Суддя Барбашова С.В.

Суддя Білецька А.М.

Повний текст постанови підписано 26 вересня 2011 року