Постанова № 18584726, 26.09.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" вересня 2011 р. Справа № 5023/5539/11

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Барбашова С.В. , суддя Білецька А.М.

при секретарі Гурдісовій Н.В.

за участю представників сторін:

позивача не зявився

відповідача - ОСОБА_1. (дов. № 63 від 16.03.2011 р.)

ОСОБА_2. (дов. № 197 від 20.09.2011 р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ТОВ "Мерефянська скляна компанія", м. Мерефа (вх. № 3706 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 09.08.11 р. у справі № 5023/5539/11

за позовом ТОВ "Науково-виробнича фірма "Пластмодерн", смт. Коцюбинське, Київська область Київ

до ТОВ "Мерефянська скляна компанія", м. Мерефа

про стягнення 552150,38 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 09.08.2011 р. по справі № 5023/5539/11 (суддя Сальнікова Г.І.) позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача суму боргу розмірі 322365,00 грн., 19698,60 грн. пені, 193419,00 грн. штрафу, 3802,65 грн. - 3% річних, інфляційних втрат в розмірі 12865,13 грн., 5521,50 грн. витрат по державному миту та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 гривень.

Відповідач з рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить частково скасувати рішення господарського суду Харківської області від 09.08.2011 р. у справі № 5023/5539/11 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог щодо стягнення штрафу в розмірі 193419,00 грн. відмовити. При цьому зазначає про завищений розмір штрафних санкцій, який, на його думку повинен бути зменшений відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України; вказує на те, що позивач не надав доказів понесення збитків через несплату боргу відповідачем; посилається на обставини та складний фінансовий стан підприємства, повязаний із обєктивним зменшенням ринку збуту, які призвели до заборгованості відповідача перед позивачем.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу з наведеними відповідачем доводами не погоджується, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскаржуване рішення без змін. В обґрунтування викладених заперечень зазначає про відсутність підстав для зменшення штрафних санкцій, оскільки протоколом узгодження до договору встановлена додаткова відповідальність відповідача за порушення грошових зобовязань у вигляді штрафу, розмір якого залежить від періоду прострочення; вважає, що відповідач не скористався своїм правом при розгляді справи в суді першої інстанції щодо можливості зменшення розміру штрафних санкцій у відповідності до вимог ч. 3 ст. 551 ЦК України.

Позивач своїм диспозитивним правом на участь в судовому засіданні 22.09.2011 р. не скористався, попередивши при цьому суд апеляційної інстанції про розгляд апеляційної скарги за відсутністю представника позивача.

Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, а також з огляду на те, що явку представників сторін у дане судове засідання не визнано обов'язковою, в звязку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без участі представника позивача за наявними у ній матеріалами у відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів приходить до висновку про часткове апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.

Як свідчать матеріали справи 20.07.2010 року між ТОВ "Науково-виробнича фірма "Пластмодерн" (постачальник, позивач) та ТОВ "Мерефянська скляна компанія" (покупець, відповідач) було укладено договір поставки № 325/07/2010ком (далі - договір), згідно якого постачальник зобов'язується виготовити, поставити та передати у власність покупця вироби з поліетилену у асортименті (далі - товар), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити вказаний товар на умовах цього договору.

Пунктом 1.2 спірного договору сторони передбачили, що ціна, кількість, асортимент, термін виготовлення й поставки товару, загальна вартість поставки обумовлюються у специфікаціях, які погоджуються сторонами попередньо та є невід'ємною частиною договору.

Судом першої інстанції встановлено, що на виконання умов договору поставки позивачем у період з 23 листопада 2010 року по 28 грудня 2010 року було передано у власність відповідачу продукцію на загальну суму 421305,74 грн., а відповідач зазначений товар отримав, що підтверджується відповідними видатковими накладними та довіреностями на отримання матеріальних цінностей, засвідчені копії яких містяться у матеріалах справи.

Судом також встановлено, що відповідачем здійснено часткову оплату за поставлений за договором поставки № 325/07/2010ком товар у розмірі 98940,74 грн., що підтверджується наданими позивачем платіжними дорученнями.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що відповідач в порушення норм чинного цивільного та господарського законодавства України та умов договору, оплату отриманого від позивача товару у повному обсязі у визначені у договорі строки не здійснив, у зв'язку з чим, у відповідача виникла перед позивачем заборгованість за поставлений товар в розмірі 332365,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що на адресу ТОВ "Мерефянська скляна компанія" позивачем 15.05.2011 було направлено вимогу, в порядку ст. 530 ЦК України № 129/11, в якій позивач в семиденний термін з дня отримання даної вимоги просив відповідача оплатити заборгованість у розмірі 322365,00 грн.

Зазначена вимога була отримана відповідачем 17.05.2011 року, проте була залишена без відповіді.

Таким чином, враховуючи, що вказана сума боргу відповідачем не оспорювана, відповідач не надав до суду доказів сплати суми боргу, аргументованих заперечень не представив, керуючись статтями 526, 530 місцевий господарський суд правомірно визнав позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача з суми заборгованості в розмірі 322365,00 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

З урахуванням таких встановлених обставин справи та на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України судом першої інстанції правомірно задоволені позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 12865,13 грн. інфляційних та 3% річних в розмірі 3802,65 грн., оскільки вони підтверджуються наданим розрахунком, ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та відповідають правовідносинам, які склалися між сторонами.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно статті 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У пункті 12.7 договору поставки з урахування протоколу узгодження до договору, сторони передбачили, що при порушенні строків оплати товару відповідач зобов'язаний виплатити позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення, за кожен день прострочення від суми заборгованості.

Позивачем наданий розрахунок пені, відповідно до якого сума нарахованої пені складає 19698,60 грн.

Перевіривши правомірність нарахування пені колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що вона відповідає наданому розрахунку, передбачена умовами договору, в зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими, а вказана сума правомірна стягнута з відповідача на користь позивача.

Позивачем предявлено до стягнення суму штрафу у розмірі 193419,00 грн., який нараховано на підставі п.12.7.2, п. 12.7.3, 12.7.4 договору.

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідача штрафу в розмірі 193419,00 грн. суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не виконав передбачені договором зобовязання по оплаті товару у строк, передбачений у договорі, прострочення становить більше 11 днів, а нарахований розмір штрафу підтверджуються наданим розрахунком та не спростований відповідачем.

Проте колегія суддів не може погодитись з висновками суду першої інстанції в зазначеній частині у повному обсязі, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 549 названого Кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частина 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлює, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобовязання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобовязання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

В даному випадку протоколом узгодження до договору поставки встановлена додаткова відповідальність за прострочення виконання грошових зобовязань у вигляді штрафу до суми невиконаного зобовязання залежно від календарних днів прострочення, а саме:

п. 12.7.2. передбачено, що за прострочення оплати товару на 1 календарний день відповідач повинен сплатити позивачу штраф у розмірі 10% від простроченої суми грошового зобов'язання;

п. 12.7.3 передбачено, що за прострочення оплати товару на 6 календарних днів, крім пені та штрафу, відповідач зобов'язаний сплатити позивачу штраф у розмірі 20% від простроченої суми грошового зобов'язання;

п. 12.7.4 передбачено, що за прострочення оплати товару на 11 і більше календарних днів, крім пені та штрафів, передбачених п. 12.7, п. 12.7.2, п. 12.7.3 договору, відповідач зобов'язаний сплатити позивачу штраф у розмірі 30% від простроченої суми грошового зобов'язання.

Оскільки в даному випадку штраф нарахований позивачем за порушення відповідачем строку платежу, який перевищує 11 і більше календарних днів, що фактично відповідає п. 12.7.4 договору, правові підстави для одночасного застосування штрафу за одне і теж саме порушення грошового зобовязання на підставі п. 12.7.2 та 12.7.3 відсутні, а тому вимога позивача в частині стягнення штрафу підлягає задоволенню в частині стягнення з відповідача штрафу в розмірі 30% від простроченої суми грошового зобов'язання, що становить 96709,50 грн.

За таких обставин, оскаржене судове рішення в частині задоволення позову про стягнення з відповідача штрафу у сумі 96709,50 грн. не можна визнати законними й обґрунтованими, і тому воно в зазначеній частині підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в цій частині.

Інші доводи апеляційної скарги, у тому числі посилання відповідача на обставини та складний фінансовий стан підприємства, як на підставу для звільнення відповідача від відповідальності від сплати штрафних санкцій у повному обсязі, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки заявником не наведено жодного аргументованого доказу щодо наявності обставини, з якими закон повязує неможливість виконання зобовязання.

З огляду на зазначене та керуючись 32-34, 43, 99, 101, 102, п.2 ст. 103, п. 1, 4 ч. 1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Мерефянська скляна компанія», м. Харків задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 09.08.2011 року по справі № 5023/5539/11 в частині стягнення з відповідача штрафу в розмірі 96709,50 грн. скасувати та в цій частині прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Пластмодерн" (08298, Київська область, смт. Коцюбинське, вул. Доківська, 14; ідент. код 16401787; п/р 2600322401081 в ПАТ "ВіЕйБі Банк", МФО 380537) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мерефянська скляна компанія" (62472, Харківська область, м. Мерефа, вул. Леонівська, 84-А, код 32952061, п/р 26002036392400 в ПАТ "УкрСиббанк" м. Харків, МФО 351005) - витрати по сплаті держмита у розмірі 1450,63 грн.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів..

Головуючий суддя Істоміна О.А.

Суддя Барбашова С.В.

Суддя Білецька А.М.

Повний текст постанови підписано 26 вересня 2011 року