Постанова № 18584705, 14.09.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2011 р. Справа № 5023/2521/11

колегія суддів у складі

головуючий суддя Бондаренко В.П., суддя Ільїн О.В., суддя Медуниця О.Є.

при секретарі Голозубовій О.І.

за участю представників:

позивача - ОСОБА_1, дор. від 25.05.2011 р.

відповідача - ОСОБА_2, дор. від 07.06.2011 р.

третіх осіб - 1. не з'явився

2. ОСОБА_3, дор. № 3626 від 20.10.2010 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційні скарги 1-ї третьої особи ( вх. № 2755Х/1-9) , відповідача (2756Х1-9) та 2-ї третьої особи (вх. № 2848Х/1-9) на рішення господарського суду Харківської області від 22.06.2011 р. у справі № 5023/2521/11

за позовом АТ «Харківський канатний завод», м. Харків

до ТОВ з іноземними інвестиціями фірми «Харків Москва», м. Шарівка

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору -

1. ОСОБА_9, с. Високий

2. ОСОБА_10, с. Високий

про визнання недійсними договорів купівлі-продажу

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 22.06.2011 р. по справі № 5023/2521/11 (судді Суярко Т.Д., Жиляєв Є.М., Аюпова Р.М.) позов задоволено повністю. Визнано недійсним договір купівлі-продажу № 4-1469 від 24.02.1999 р., укладений між Акціонерним товариством відкритого типу «Харківський канатний завод» та Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Харків-Москва»(правонаступником якого є відповідач - Торгівельно-комерційне Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Харків-Москва»). Визнано недійсним договір купівлі-продажу №4-1470 від 24.02.1999 р., укладений між Акціонерним товариством відкритого типу «Харківський канатний завод» та Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Харків-Москва»(правонаступником якого є відповідач - Торгівельно-комерційне Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Харків-Москва». Стягнено з Торгівельно-комерційного Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Харків-Москва»на користь Акціонерного товариства відкритого типу «Харківський канатний завод» 85 грн. держмита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Третя особа, ОСОБА_9, з рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Відповідач з рішенням місцевого господарського суду також не погодився, звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин справи, невідповідність висновків, викладених в рішенні, обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Третя особа, ОСОБА_10, з рішенням місцевого господарського суду не погодилася, звернулася з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення та неправильне застосування норм матеріального процесуального права, просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Позивач вважає рішення законним і обґрунтованим, у звязку з чим просить залишити його без змін, а апеляційні скарги без задоволення.

Представник 1-ї третьої особи в судове засідання не зявився, про час та місце розгляду справи третя особа була повідомлена належним чином, у звязку з чим колегія суддів дійшла висновку про розгляд справи за відсутності вказаного представника за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин та докази на їх підтвердження, юридичну оцінку, правильність застосування господарським судом Харківської області норм матеріального та процесуального права та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, заслухавши доводи представників сторін, колегія суддів встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 24 лютого 1999 р. між Акціонерним товариством відкритого типу «Харківський канатний завод»(продавець)та Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Харків-Москва»(покупець) було укладено договір купівлі-продажу, зареєстрований на Харківській товарній біржі нерухомості за реєстраційним № 4-1469, відповідно до умов якого позивач продав, а відповідач купив нежитлову прибудову № 31 до шпагатного цеху № 2, загальною площею 388,9 м2, що знаходиться в АДРЕСА_1. Продаж вчинено за суму 50000 грн.

У подальшому, на підставі договору купівлі-продажу від 28 грудня 2004 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстрованого в реєстрі під № 1615, вказана нежитлова будівля була продана фізичній особі ОСОБА_9.

Крім того, 24 лютого 1999 року між Акціонерним товариством відкритого типу «Харківський канатний завод»(продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Харків-Москва» (покупець) було укладено договір купівлі-продажу № 4-1470, зареєстрований на Харківській товарній біржі нерухомості за реєстраційним № 4-1470, відповідно до умов якого позивач продав, а відповідач купив нежитлові приміщення в підвалі № V-XXІ, 1-го поверху № 1-34 в літ. А-2, загальною площею 906,1 м2, що знаходяться в АДРЕСА_1. Продаж вчинено за суму 42000 грн.

У подальшому, за договором купівлі продажу № 46-14 від 08.04.2000 р., зареєстрованого на Харківській товарній біржі, зазначені нежитлові приміщення були придбані фізичною особою ОСОБА_10.

Відповідно до ч.ч. 6, 7 Прикінцевих та перехідних положень правила Цивільного кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом. До позовів про визнання заперечуваного правочину недійсним і про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, право на пред'явлення якого виникло до 1 січня 2004 року, застосовується позовна давність, встановлена для відповідних позовів законодавством, що діяло раніше.

Матеріали справи свідчать, що позивач звернувся до суду з позовом після пропуску встановленого строку позовної давності та цей строк сплив до набрання чинності ЦК України. Таким чином, судом першої інстанції до спірних правовідносин обґрунтовано застосовані правила про позовну давність, встановлені ЦК УРСР.

Відповідно до ст. 74 ЦК Української РСР вимога про захист порушеного права приймається до розгляду судом, арбітражем або третейським судом незалежно від закінчення строку позовної давності.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення клопотання про відновлення строку позовної давності, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 80 ЦК Української РСР якщо суд, арбітраж або третейський суд визнає поважною причину пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захистові.

Поважними причинами пропуску строку позовної давності є обставини об'єктивного характеру, які роблять своєчасне пред'явлення позову неможливим або його ускладнюють в межах, встановлених законом строків та оцінюються судом.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що спірні договори з боку позивача підписані на той час головою правління ОСОБА_5

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_5 при підписанні спірних договорів діяв всупереч інтересам позивача. При цьому були порушені права та обов'язки не ОСОБА_5, а господарського товариства - АТВТ «Харківський канатний завод».

Крім того, судом першої інстанції було встановлено, що саме від ОСОБА_5 залежало звернення до суду з позовом у даній справі.

17 листопада 2008 року наглядова рада рішенням, оформленим протоколом № 2, тимчасово відсторонила ОСОБА_5 від виконання обов'язків голови правління позивача до проведення загальних зборів з мотивів незаконної передачі в заставу майна АТВТ «Харківський канатний завод»під кредити Концерну «Харківський канатний завод», де він є директором. Проте, ОСОБА_5 не визнав рішення наглядової ради та продовжив виконувати повноваження голови правління.

03 січня 2009 р. рішенням загальних акціонерів ОСОБА_5 звільнений з посади голови правління позивача.

Однак зі змісту статей 35, 39 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців»вбачається, що після порушення провадження у справі про банкрутство внесення змін до єдиного державного реєстру щодо керівника не проводиться.

З метою збереження за собою посади голови правління ОСОБА_5 ініціював порушення справи про банкрутство АТВТ «Харківський канатний завод», що підтверджується постановою про порушення кримінальної справи за ознаками ст. 218 Кримінального кодексу України від 09 червня 2010 року та постановою Вищого господарського суду України від 27 квітня 2010 року у справі № Б-39/118-08, якою провадження у справі про банкрутство припинено.

В межах провадження у справі № Б-39/118-08 про банкрутство керівником АТВТ «Харківський канатний завод»став керуючий санацією ОСОБА_6

Після припинення провадження у справі про банкрутство рішенням загальних зборів від 24 травня 2010 року ОСОБА_5 був відсторонений з посади керівника позивача.

24 травня 2010 року загальні збори акціонерів позивача прийняли рішення про відкликання членів спостережної ради, ревізійної комісії, правління, голови правління, а також було обрано нових членів вказаних органів управління. Крім того, загальні збори зобов'язали голову правління ОСОБА_7 вчинити всі необхідні дії щодо вивчення законності та доцільності відчуження майна товариства, у разі необхідності звернутися до органів державної влади, в тому числі до суду з метою І захисту прав та інтересів товариства.

На думку колегії суддів є помилковою позиція апелянтів стосовно того, що дії посадових осіб, які суперечать інтересам довірителя, ставлять на межу знищення підприємства, яке Постановою Кабінету міністрів України від 23 грудня 2004 р. № 1734 віднесено до числа тих, що мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави, а після цього шляхом неправомірних дій (невиконання рішення спостережної ради про відсторонення з посади, неправомірна ініціація порушення провадження у справі про банкрутство тощо) залишаються на посаді є суб'єктивними та виключають можливість захисту прав юридичної особи, більше ніж 600 акціонерів.

Відповідно до п. 6 ст. 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Доводи апелянтів про суб'єктивність причин пропуску строку позовної давності не тільки суперечать змісту 2 ст. 80 ЦК Української РСР, але й не відповідають вказаному триєдиному принципу цивільного законодавства.

Таким чином, колегія суддів вважає доведеним той факт, що позивач був позбавлений можливості звернутися до суду протягом строку позовної давності через обставини об'єктивного характеру, які ускладнили своєчасне пред'явлення позову, у звязку з чим суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про поважність причин пропуску позовної давності та обґрунтовано задовольнив клопотання про його відновлення. Стосовно доводів апелянтів щодо неповного з'ясування судом першої інстанції обставин справи про підписання спірних договорів неуповноваженою особою, колегія суддів зазначає наступне. Як встановлено судом першої інстанції, спірні договори зі сторони позивача підписані юрисконсультом ОСОБА_8, який діяв за довіреністю від імені голови правління АТ ОСОБА_5, що діяв на підставі статуту товариства. Крім того, спірні договори містять посилання на довіреність від імені АТВТ «Харківський канатний завод»на ім'я юрисконсульта ОСОБА_8 без зазначення її номеру та дати її видачі. Відповідно до ч. 1 ст. 29 ЦК УРСР (чинного на момент укладання договорів) юридична особа набуває цивільних прав і бере на себе цивільні обов'язки через свої органи, що діють у межах прав, наданих їм за законом або статутом (положенням). За змістом ч. 2 ст. 62 ЦК УРСР представництво може ґрунтуватися на довіреності, законі або адміністративному акті. Згідно зі ст. 47 Закону України «Про господарські товариства»(в редакції чинній на момент укладання спірних договорів), виконавчим органом акціонерного товариства, який здійснює керівництво його поточною діяльністю, є правління або інший орган, передбачений статутом. Роботою правління керує голова правління, який призначається або обирається відповідно до статуту акціонерного товариства.

Ч. 1 ст. 48 Закону України «Про господарські товариства»встановлено, що голова правління акціонерного товариства вправі без довіреності здійснювати дії від імені товариства.

Повноваження голови правління позивача були визначені статутом товариства в редакції 1998 року, п. 7.13.6. якого передбачено, що президент розпоряджається майном товариства в межах компетенції.

Статутом АТВТ «Харківський канатний завод» в редакції 1998 року не передбачено повноважень президента (голови правління) делегувати повноваження з розпорядження майном товариства.

Більш того, відповідно до ч. 1 ст. 47 Закону України «Про господарські товариства»виконавчий орган здійснює керівництво його поточною діяльністю. Натомість, як свідчить п. 7.1. статуту АТВТ «Харківський канатний завод», вищим органом управління є загальні збори, і саме останні згідно зі статутом уповноважені вирішувати будь-які питання діяльності товариства.

Таким чином, питання делегування повноважень або уповноваження на підписання договору відчуження нерухомого майна іншій особі віднесено статутом АТВТ «Харківський канатний завод»до повноважень загальних зборів акціонерів.

Крім того, ч. 1 ст. 65 ЦК УРСР встановлено, що довіреність на укладення угод, що потребують нотаріальної форми, а також на вчинення дій щодо державних, кооперативних та інших громадських організацій повинна бути нотаріально посвідчена, за винятком випадків, передбачених у цьому Кодексі, та інших випадків, коли спеціальними правилами допущена інша форма довіреності.

Пунктом 27 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 14 червня 1994 року № 18/5встановлено, що обов'язковому нотаріальному посвідченню підлягають доручення на укладання угод, що потребують нотаріальної форми, а також на вчинення дій щодо підприємств, установ, організацій, за винятком випадків, коли законом або спеціальними правилами допущена інша форма доручення.

Відповідно до ст. 23 ЦК УРСР юридичними особами визнаються організації, які мають відокремлене майно, можуть від свого імені набувати майнових і особистих немайнових прав і нести обов'язки, бути позивачами і відповідачами в суді, арбітражі або в третейському суді.

Таким чином, враховуючи, що позивач є юридичною особою, а законом чи спеціальними правилами інша форма доручення не допускалася, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що довіреність на право укладання договору щодо відчуження нерухомого майна юридичної особи підлягала нотаріальному посвідченню.

Крім того, як зазначалося вище, статут позивача не передбачав повноважень президента (голови правління) делегувати повноваження з розпорядження майном, оскільки надавав право розпоряджатися майном лише голові правління в межах компетенції.

Відповідно до ч. 4 ст. 62 ЦК УРСР не допускається укладення через представника угоди, яка за своїм характером може бути укладена лише особисто, а так само інших угод, зазначених у законі.

Отже, довіреність на імя юрисконсульта ОСОБА_8 не могла надати повноважень на підписання спірних договорів, оскільки видана всупереч вимогам статуту та закону, поза межами повноважень особи, яка її підписала.

Слід також зазначити, що з протоколів засідання правління позивача № 65 від 10.06.1998 р. та № 71 від 30.09.1998 р., вбачається, що право на підписання договорів купівлі-продажу надано саме генеральному директору АТ «Харківський канатний завод»ОСОБА_5

Що стосується посилань апелянтів на подальше схвалення спірних договорів, то вони також не можуть бути підставою для скасування рішення, виходячи з наступного.

Як зазначено в апеляційних скаргах, позивачем було схвалено спірні договори, шляхом внесення до них п. 2.3., в якому продавець і покупець констатували отримання всіх сум за договорами в повному обсязі в момент їх укладення.

Згідно з ч. 1 ст. 63 ЦК УРСР угода, укладена від імені другої особи особою, не уповноваженою на укладення угоди або з перевищенням повноважень, створює, змінює і припиняє цивільні права і обов'язки для особи, яку представляють, лише в разі дальшого схвалення угоди цією особою.

Тобто чинним на той час законодавством створення, зміна та припинення прав та обовязків для особу, яку представляють, поставлено у залежність саме від подальших дій особи, тобто вже після вчинення угоди неповноважною особою.

Судом першої інстанції встановлено, і це не спростовано заявниками апеляційних скарг, що позивач в подальшому не вчиняв жодних дій, які б можна було розцінити як схвалення спірних договорів.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що спірні договори підписані неповноважною особою, в подальшому АТВТ «Харківський канатний завод»не схвалювало їх укладання, договори не відповідають вимогам закону. Доводи апеляційних скарг висновків суду, викладених в оскаржуваному рішенні, не спростовують, а тому, на думку колегії суддів, задоволенню не підлягають.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв оскаржуване рішення законно, обґрунтовано, з урахуванням матеріалів справи та у відповідності до діючого законодавства, а тому рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін. Щодо апеляційних скарг, то колегія суддів дійшла висновку, що вони необґрунтовані, безпідставні і підлягають залишенню без задоволення.

Керуючись статтями 85, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

У задоволенні апеляційних скарг відмовити.

Рішення господарського Харківської області від 22.06.2011 р. у справі № 5023/2521/11 залишити без змін.

Головуючий суддяБондаренко В.П.

суддяІльїн О.В.

суддяМедуниця О.Є.

Повний текст постанови підписаний 14.09.2011 р.