Рішення № 18584148, 06.10.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"06" жовтня 2011 р. Справа № 26/150-11

Господарський суд Київської області у складі судді Лилака Т.Д., розглянувши справу за позовом Публічного акціонерного товариства „Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк”, м. Київ до Відкритого акціонерного товариства „Спеціалізована пересувна механізована колона № 509”, Київська обл., м. Бровари про стягнення 81505,34 грн. за участю представників позивача ? ОСОБА_1, довіреність № 09-32/509 від 22.08.2011 року, відповідача Маліновського В.В., директор

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2011 року позивач звернувся до господарського суду Київської області з позовом до відповідача про стягнення 60000,00 грн. заборгованості по кредиту, 1116,88 грн. заборгованості по прострочених відсотках, 12772,20 грн. пені за несвоєчасну сплату заборгованості по кредиту, 19,24 грн. пені за несвоєчасну сплату відсотків за кредитом, 7372,00 грн. інфляційної складової боргу за простроченим кредитом, 224,03 грн. інфляційної складової боргу за простроченими відсотками.

Ухвалою господарського суду Київської області від 01.09.2011 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 15.09.2011 року.

У судовому засіданні 15.09.2011 року оголошувалася перерва на 06.10.2011 року.

У судовому засіданні 06.10.2011 року представник позивача надав заяву про зменшення позовних вимог, в якій просив стягнути з відповідача 1193,42 грн. заборгованості по прострочених відсотках, 4127,67 грн. пені за несвоєчасну сплату кредиту, 52,21 грн. пені за несвоєчасну сплату відсотків.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно зясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 19.05.2006 року між Закритим акціонерним товариством „Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк” правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство „Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк” (банк) та Відкритим акціонерним товариством „Спеціалізована пересувна механізована колона № 509” (позичальник) було укладено кредитний договір № 34, за умовами якого банк надає позичальнику кредит для придбання автокрана на суму 480 000,00 грн. Погашення кредиту проводиться згідно наступного графіку: щомісячно з грудня 2007 року по жовтень 2010 року по 13,5 тис. грн., в листопаді 2010 року 7,5 тис. грн. та кінцевим погашенням кредиту ? не пізніше 15 листопада 2010 року.

Відповідно до п. 3.2 договору відсотки за користування кредитом сплачується позичальником, виходячи із встановленої банком відсоткової ставки у розмірі 17 відсотків річних.

Згідно з п.п. 4.2.2 договору, позичальник зобовязався своєчасно сплачувати відсотки за користування кредитом та відсотки за неправомірне користування кредитом на умовах і в порядку, передбачених цим договором, а також суми передбаченої цим договором неустойки.

10.06.2008 року між сторонами було укладено договір № 34/2 про внесення змін до кредитного договору № 34 від 16.11.2007 року, згідно якого сторони домовились, що відсотки за користування кредитом сплачуються позичальником, виходячи із встановленої банком відсоткової ставки у розмірі 20 відсотків річних.

У випадку порушення позичальником встановленого п. 2.2 кредитного договору строку погашення одержаного кредиту позичальник надалі сплачує відсотки за неправомірне користування кредитом, виходячи із відсоткової ставки у розмірі 22 відсотки річних (п. 3.5 договору в редакції договору 34/2 від 10.06.2008 року).

Позивач належним чином та в повному обсязі виконав взяті на себе зобовязання згідно з умовами договору, перерахувавши відповідачу 480000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 968 від 16.11.2007 року.

Проте, відповідач неналежним чином не виконував взяті на себе зобовязання за договором, у встановлений договором строк не здійснив повернення кредиту та не сплатив проценти за користування кредитними коштами, у звязку з чим у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість за процентами у сумі 1193,42 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарський договір є підставою виникнення господарських зобовязань.

В силу частини першої та сьомої статті 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобовязань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобовязання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

У відповідності до ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобовязання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Оскільки, відповідачем в порушення взятих на себе зобовязань, згідно з умовами договору у встановлений строк не було здійснено повернення кредиту та не сплачені проценти за користування кредитом, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості по прострочених відсотках у сумі 1193,42 грн. є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Також позивач звертається з вимогою про стягнення з відповідача пені у сумі 4127,67 грн. у звязку з несвоєчасною сплатою кредиту та пені у сумі 52,21 грн. у звязку з несвоєчасною сплатою відсотків за користування кредитом.

Відповідно до п. 5.3 договору за несвоєчасну сплату сум кредиту та/або відсотків за користування кредитом та/або відсотків за неправомірне користування кредитом позичальник сплачує банку пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період прострочення, та нараховується щоденно.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобовязання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, субєкт господарювання за порушення господарського зобовязання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 ГК України).

На підставі вказаних норм права та враховуючи, що розрахунок пені за несвоєчасне повернення кредиту та процентів, доданий до позовної заяви, який проведений з урахуванням подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент нарахування пені, є вірним, вимоги про стягнення з відповідача 4127,67 грн. пені за кредитом та 52,21 грн. пені за процентами підлягають задоволенню.

Державне мито у сумі 102,00 грн. та витрати позивача на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн. підлягають стягненню з відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Спеціалізована пересувна механізована колона № 509” (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Щолківська, буд.4, код 01354266) на користь Публічного акціонерного товариства „Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк” (01001, м. Київ, пров. Шевченка, 12, код 00039002) 1 193 (одну тисячу сто девяносто три) грн. 42 коп. заборгованості по прострочених відсотках, 4 127 (чотири тисячі сто двадцять сім) грн. 67 коп. пені за несвоєчасну сплату кредиту, 52 (пятдесят дві) грн. 21 коп. пені за несвоєчасну сплату відсотків, 102 (сто дві) грн. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог ст. 85 ГПК України.

СуддяТ.Д. Лилак

Повне рішення складено 11.10.2011р.