Рішення № 18583448, 19.09.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 41/24019.09.11 За позовомПублічного акціонерного товариства комерційний банк «ЄВРОБАНК»

доФізичної особи підприємця ОСОБА_1

простягнення 12859,44 грн.

Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_2 дов. № 11 від 12.05.2011 року;

від відповідача: не зявився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ЄВРОБАНК»звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 про стягнення 12000,00 грн. передплати, 559,44 грн. пені, 300,00 грн. інфляційних втрат.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача сплачене державне мито та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення умов Додаткової угоди від 01.02.2011 року до Договору № 3-1/09 від 13.05.2009 року, не повернув до 31.03.2011 року перераховану позивачем передплату в сумі 12000,00 грн.

Ухвалою від 01.08.2011 року було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 29.08.2011 року.

Представник позивача в судовому засіданні 29.08.2011 року подав документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі та надав усні пояснення по справі, відповідно до яких просив суд позовні вимоги задовольнити повністю.

В судове засідання 29.08.2011 року представник відповідача не зявився, вимоги ухвали про порушення провадження у справі не виконав, про причину неявки суд не повідомив, про час та дату проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

У звязку з неявкою в судове засідання представника відповідача, а також у звязку з необхідністю витребування додаткових доказів, ухвалою від 29.08.2011 року розгляд справи було відкладено на 19.09.2011 року.

В судовому засіданні 19.09.2011 року представник позивача позовні вимоги підтримав повністю.

Представник відповідача в судове засідання 19.08.2011 року вдруге не зявився, вимоги попередніх ухвал не виконав, про причину неявки суд не повідомив, про час та дату проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Згідно з абзацом 4 пункту 2 Інформаційного листа Вищого Господарського суду України № 01-08/140 від 15.03.2010 року «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві»особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 19.09.2011 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, а також, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

13 травня 2009 року між Публічним акціонерним товариством комерційний банк «ЄВРОБАНК», іменоване надалі «Комісіонер»(позивач) та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 іменоване надалі «Комітент»(відповідач) був укладений договір № 3-1/09 (далі Договір), відповідно до пункту 2.1 якого комісіонер зобовязався за дорученням комітента за комісійну винагороду здійснювати продаж послуги кінцевим споживачам.

Відповідно до пункту 2.2 Договору продаж послуги кінцевим споживачам здійснюється через Windows термінал, який встановлюється комісіонеру комітентом, в строк 5 робочих днів з моменту підписання Договору та акту прийому передачі на Windows термінал.

Згідно з пунктом 6.1 Договору комісіонер щотижнево в останній робочий день тижня вносить передплату в сумі 5000,00 грн. на розрахунковий рахунок № 260040197101 в ТОВ КБ «Євробанк»м. Києва, МФО 380355. У випадку якщо залишок внесеної суми передплати складає 10%, комітент зобовязаний попередити комісіонера до 14:00 робочого дня. У випадку якщо сума передплати до 1 робочого дня наступного тижня за розрахунковим не вичерпана невикористана сума передплати переходить на наступний тиждень і комісіонер вносить різницю наступної передплати з урахуванням залишку. Основою для перерахування грошових коштів є даний Договір.

Додатковою угодою від 31.11.2009 року сторони пункт 6.1 вищезазначеного Договору виклали в новій редакції, згідно якої збільшили суму передплати до 12000,00 грн.

Також, в пункті 2 Додаткової угоди сторони зазначили, що у звязку з реорганізацією ТОВ КБ «Євробанк»шляхом перетворення в ПАТ КБ «Євробанк»до останнього перейшли всі права та обовязки по вищезгаданому Договору та даній Додатковій угоді.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач на виконання умов Договору до Додаткової угоди, постійно здійснював сплати та підтримував залишок коштів на рахунку в сумі не меншій 12000,00 грн.

01.02.2011 року сторони підписали додаткову угоду до Договору № 3-1/09 від 13.05.2011 року, пунктом 2 якої узгодили, що в рамках процесу розірвання договору комітент зобовязується повернути перераховану комісіонером передплату в сумі 12000,00 грн. на рахунок останнього, що відкритий в ПАТ КБ «Євробанк»в строк до 31 березня 2011 року.

Відповідач в порушення умов Додаткової угоди від 01.02.2011 року до 31.03.2011 року не повернув позивачу сплаченні останнім кошти, у звязку з чим позивач 07.04.2011 року надіслав на адресу відповідача вимогу, відповідно до якої просив погасити протягом 10 днів з моменту отримання даної вимоги заборгованість в сумі 12000,00 грн., на доказ чого надано повідомлення про вручення поштового відправлення.

Проте відповідач, належним чином на вищезазначену претензію не відреагував.

Станом на день розгляду справи в суді суму боргу відповідач не сплатив, жодних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем не надав, а тому сума не повернутих коштів становить 12000,00 грн.

Згідно до статті 1011 Цивільного кодексу України, за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Згідно зі статтею 1013 Цивільного кодексу України комітент повинен виплатити комісіонерові плату в розмірі та порядку, встановлених у договорі комісії. Якщо комісіонер поручився за виконання правочину третьою особою, він має право на додаткову плату. Якщо договором комісії розмір плати не визначений, вона виплачується після виконання договору комісії виходячи із звичайних цін за такі послуги. Якщо договір комісії не був виконаний з причин, які залежали від комітента, комісіонер має право на комісійну плату на загальних підставах. У разі розірвання або односторонньої відмови від договору комісії комісіонер має право на плату за фактично вчинені дії.

Статтею 1014 Цивільного кодексу України визначено, що комісіонер зобов'язаний вчиняти правочини на умовах, найбільш вигідних для комітента, і відповідно до його вказівок. Якщо у договорі комісії таких вказівок немає, комісіонер зобов'язаний вчиняти правочини відповідно до звичаїв ділового обороту або вимог, що звичайно ставляться. Якщо комісіонер вчинив правочин на умовах більш вигідних, ніж ті, що були визначені комітентом, додатково одержана вигода належить комітентові.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За умовами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення передплати підлягають задоволенню повністю.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно зі ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Позивач керуючись ч. 6 ст. 231 ГК України та ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань», нарахував та просить стягнути з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ в сумі 559,44 грн. за період з 01.04.2011 року по 20.07.2011 року.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодекс України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Правочин щодо забезпечення виконання зобовязання вчиняється у письмовій формі.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним. (ст. 547 ЦК України).

Відповідно до пункту 8.6 Договору при порушенні строків сплати комісійної винагороди передбаченої п. 6.5 Договору за надані послуги комісіонером кінцевим споживачам, комітент сплачує пеню в розмірі 1% від суми, що підлягає до сплати за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення.

З вищезазначеного вбачається, що пунктом 8.6 Договору встановлена відповідальність у вигляді пені лише за порушення строків сплати комісійної винагороди, а не за порушення пункту 2 Додаткової угоди, якою сторони розірвали укладений між сторонами Договір комісії, у звязку з чим неустойка у вигляді пені не може бути застосована до відповідача на підставі цього пункту.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач на підставі статті 625 Цивільного кодексу України нарахував та просить стягнути з відповідача за несвоєчасне повернення передплати інфляційні втрати за період з 01.04.2011 року по 20.07.2011 року в сумі 300,00 грн.

Здійснивши перерахунок інфляційних втрат, з урахуванням умов Договору та Додаткових угод до нього, суми не повернутих коштів та кінцевої дати повернення коштів визначеної сторонами, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню частково в сумі 144,00 грн., перерахунок яких здійснено в межах періодів визначених позивачем.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1, ідентифікаційний НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ЄВРОБАНК» (місцезнаходження: 01032, м. Київ, Шевченківський р н, бульв. Тараса Шевченка, буд. 35, код ЄДРПОУ 33305163) 12 000 (дванадцять тисяч) грн. 00 коп. передплати, 144 (сто сорок чотири) грн. 00 коп. інфляційних втрат, 121 (сто двадцять одну) грн. 44 коп. - державного мита та 222 (двісті двадцять дві) грн. 87 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Спичак О.М.

Дата підписання рішення

30.09.2011 року