Рішення № 18583425, 30.08.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 12/18830.08.11

За позовомТовариства з додатковою відповідальністю «Альянс Україна»

ДоВідкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України»

Простягнення 29544,27 грн.

Суддя Прокопенко Л.В.

Представники:

Від позивача ОСОБА_1 предст. ( дов. № 544-11 від 10.12.0210 р.)

Від відповідача ОСОБА_2 предст. Дов. № 19-11/71 від 07.07.2011 р.)

Обставини справи:

Товариство з додатковою відповідальністю «Альянс Україна»(далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України»(далі - відповідач) про стягнення 29544,27 грн. в порядку регресу.

Ухвалою суду від 08.07.2011 р. за зазначеною вище позовною заявою порушено провадження у справі № 12/188 та призначено розгляд справи на 19.08.2011 р.

Представниками сторін в судовому засіданні 19.08.2011 р. було надано суду документи на виконання вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 08.07.2011 р. про порушення провадження у справі № 12/188, в тому числі відповідачем надано відзив на позов.

В судовому засіданні 19.08.2011р. судом було оголошено перерву на 30.08.2011р.

Представником позивача в судовому засіданні 30.08.2011 р. було надано суду пояснення на відзив відповідача, а також заявлено усну заяву, що позивачем при виготовленні позовної заяви були допущені описки замість стягнення «шкоди», позивачем здійснено описку та зазначено про стягнення «збитків», і наявність вказаної описки підтверджується також нормативним обґрунтуванням позову, яке стосується саме стягнення шкоди.

Судом вказано заява задоволена та оголошено, що позов розглядається з врахуванням виправлення позивачем описок.

Крім того, дослідивши матеріали справи та надані сторонами письмові докази, суд дійшов висновку про наявність підстав для заміни відповідача на підставі ст. 25 ГПК України на його правонаступника Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України».

В судовому засіданні 30.08.2011 р. оголошено повний текст рішення.

Проаналізувавши матеріали справи, вживши всі передбачені чинним законодавством заходи для всебічного, повного та обєктивного встановлення обставин справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

17.10.2007 року між ОСОБА_3 та Товариством з додатковою відповідальністю «Альянс Україна»(Позивач) був укладений Поліс добровільного страхування наземних транспортних засобів № НОМЕР_1 (надалі - Договір страхування), за яким був застрахований транспортний засіб - Volkswagen Golf, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 (надалі Застрахований автомобіль).

31.08.2008р. до Позивача надійшло повідомлення про настання страхового випадку.

Відповідно до довідки ДАІ від 05.09.2008р., дійсно 31.08.2008 року в м. Києві на вул. Перемоги, 87, сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої відбулося зіткнення Застрахованого автомобіля, яким керував ОСОБА_4 та автомобіля Toyota Camry, державний реєстраційний номер НОМЕР_3, що належить Відповідачу - Публічному акціонерному товариству «Державний ощадний банк України», під керуванням ОСОБА_5.

Постановою від 05.09.2008 р. по справі №3-27918/08р. Святошинський районний суд м. Києва встановив, що вищевказане ДТП сталося в результаті порушення водієм ОСОБА_5 Правил дорожнього руху України, а саме п.13.1, у зв'язку з чим Застрахований автомобіль отримав механічні пошкодження, а ОСОБА_5 було визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпроАП.

Відповідно до Висновку спеціаліста № 3804 від 23.09.2008 року вартість відновлювального ремонту Застрахованого автомобіля складає 49 356,10 грн.

Позивач визнав вищезазначену дорожньо-транспортну пригоду страховим випадком, склав Страховий акт № 200-3739-08 від 23.10.2008 року та відповідно до Наказу про виплату страхового відшкодування № 200373908 від 29.10.2008 року здійснив виплату страхового відшкодування за договором страхування в розмірі:

49 356,10 грн. (вартість відновлювального ремонту) + 300,00 грн. (послуги евакуатора) = 49 656,10 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № № 16422 та 16423 від 30.10.2008 року.

Оскільки цивільно-правова відповідальність за шкоду, заподіяну Застрахованому автомобілю, внаслідок експлуатації автомобіля Toyota Camry, державний реєстраційний номер НОМЕР_3, застрахована у ПрАТ «ПРОСТО-страхування»відповідно до Полісу №ВА/3834120, страховик ПрАТ «ПРОСТО-страхування»сплатив 20.05.2011 року Позивачу в порядку регресу страхове відшкодування за страховим випадком від 31.08.2008 року в розмірі 20 111,83 грн.

Згідно довідки ДАІ про обставини ДТП 31.08.2008 року, автомобіль Toyota Camry, державний реєстраційний номер НОМЕР_3, належить Відповідачу.

Згідно Постанови Святошинського районного суду м. Києва від 05.09.2008 року № 3-27918/08р. винна особа ОСОБА_5 працює водієм у Відповідача.

А тому, враховуючи вищенаведене, керуючись ст. 27 Закону України «Про страхування», ст. ст. 993, 1172, 1187, 1188, 1194 ЦК України, Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», Позивач просить суд стягнути з Відповідача 29 544,27 грн., що обраховує 49 656,10 грн. (сплачене Позивачем страхове відшкодування потерпілій особі) 20 111,83 грн. (сплачене Позивачу ПрАТ «ПРОСТО-страхування»страхове відшкодування за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності).

Відповідач позовні вимоги не визнає, та зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Відповідач визнає, що дійсно водій ОСОБА_5 перебував з ним у трудових відносинах, проте в момент скоєння ним ДТП, на останнього не було покладено виконання своїх трудових обов'язків, оскільки днем скоєння ДТП є вихідний день 31.08.2008р., а Відповідач не уповноважував ОСОБА_5 виконувати свої трудові обов'язки у вихідний день.

Відповідач зазначає, що п. 16.1 Колективного договору укладеного між адміністрацією та трудовим колективом Відповідача, зареєстрованого Управлінням праці та соціального захисту населення Печерської районної у місті Києві державної адміністрації реєстраційний № 69 від 28.02.2011 р. передбачено, що в центральному апараті банку субота та неділя - вихідні дні.

Виходячи з наведеного вище, Відповідач вважає, що ОСОБА_5 без правової підстави користувався службовим автомобілем у вихідний день 31.08.2008 р., а тому на підставі п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України він і повинен відшкодовувати Позивачу завдану шкоду, а не Відповідач.

Проте з такими запереченнями Відповідача суд не погоджується з огляду на наступне.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Нормами чинного законодавства про працю передбачена можливість залучення працівників до роботи у вихідні дні з відповідною компенсацією шляхом наданням іншого дня відпочинку або у грошовій формі у подвійному розмірі (ст. ст. 71, 72 КЗпП).

Тобто, сам факт скоєння ДТП у неділю не свідчить про відсутність трудових відносин винної особи з Відповідачем на момент ДТП.

Доказів, що ОСОБА_5 в момент скоєння ним ДТП не виконував трудових обовязків, Відповідачем суду не надано; посилання Відповідача на п. 16.1 Колективного договору судом відхиляються, оскільки положення даного договору носять загальних характер, а як зазначалось вище - доказів щодо не виконання ОСОБА_5 трудових обовязків саме в день скоєння ДТП Відповідачем суду не надано.

Судом також відхиляються посилання Відповідача, що ОСОБА_5 в момент скоєння ним ДТП користувався службовим автомобілем Toyota Camry, державний реєстраційний номер НОМЕР_3, без правової підстави, оскільки докази того, що винна у ДТП особа неправомірно заволоділа і користувалася цим транспортним засобом 31.08.2011 року відповідачем суду не надані та в матеріалах справи відсутні, а також оскільки ОСОБА_5 було притягнено до адміністративної відповідальності згідно Постанови Святошинського районного суду м. Києва від 05.09.2008 року № 3-27918/08р. за ст. 124 КпАП України «Порушення водіями правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажів, шляхів, шляхових споруд чи іншого майна», а не за ст. 126 КпАП України «Керування транспортними засобами особами, які не мають права керування або водіями, які не мають при собі чи не пред'явили для перевірки відповідних документів»(в редакції від 01.01.2008, що діяла на час розгляду адміністративної справи), що свідчить про те, що ОСОБА_5 керував транспортним засобом Toyota Camry, державний реєстраційний номер НОМЕР_3, на законних підставах.

Постанова Святошинського районного суду м. Києва від 05.09.2008 року № 3-27918/08р. чинна та не скасована; в матеріалах справи відсутні докази протилежного.

Щодо викладеного у поясненні позивача від 28.08.2011р. клопотання про витребування у відповідача нових доказів щодо застосування до ОСОБА_5 дисциплінарного стягнення у зв'язку з порушенням трудової дисципліни; щодо звернення до правоохоронних органів із заявою про незаконне заволодіння ОСОБА_5 службовим автомобілем Toyota Camry, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 на час ДТП; щодо притягнення ОСОБА_5 до адміністративної відповідальності за ст. 126 КпАП України; щодо відшкодування шкоди в результаті ДТП, завданої транспортному засобу Toyota Camry, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 (щодо отримання Відповідачем страхового відшкодування), то як зазначалось вище відповідно до ст. 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, того в даному випадку відповідач повинен доводити суду обґрунтованість його заперечень, а не позивач порушувати перед судом клопотання про витребування доказів згідно наведених у відзиві заперечень відповідача. Крім того, вищевказане викладене в поясненні клопотання про витребування нових доказів не містить всіх передбачених ст. 38 ГПК України умов та підстав для витребування цих нових доказів (ч. 2 ст. 38 ГПК України, у клопотанні повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, що перешкоджають його наданню; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація; 4) обставини, які може підтвердити цей доказ.), а тому, враховуючи вищенаведене, суд вважає вказане клопотання необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню

Згідно зі ст. 27 Закону України «Про страхування»та ст. 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до п. 1, 2 ст. 1187 ЦК України, діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, є джерелом підвищеної небезпеки; шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст.1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки одній особі, з вини іншої відшкодовується винною особою.

Відповідно до ч. 1. ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Враховуючи вищенаведене, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 29 544,27 грн. шкоди, що складає різницю між фактичним розміром шкоди 49 656,10 грн. - сплачене Позивачем страхове відшкодування потерпілій особі та 20111,83 грн. - сплачене Позивачу ПрАТ «ПРОСТО-страхування»страхове відшкодування.

Відповідно ст. 49 ГПК України, з Відповідача на користь Позивача стягуються суми витрат по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу за звернення з позовом до господарського суду.

За таких обставин та керуючись ст. ст. 25, 33, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Здійснити заміну відповідача по справі - Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України»(ідентифікаційний код 00032129) на його правонаступника Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України»(ідентифікаційний код 00032129).

2. Позовні вимоги задовольнити повністю.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України»(м. Київ, вул. Госпітальна, 12-г; ідентифікаційний код 00032129) на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Альянс Україна»(м. Київ, вул. Багговутівська, 8/10; ідентифікаційний код 32253696) 29544 (двадцять девять тисяч пятсот сорок чотири) грн. 27 коп. шкоди, 295 (двісті девяносто пять) грн. 44 коп. державного мита та 236 грн. (двісті тридцять шість гривень) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяЛ.В. Прокопенко