Рішення № 18583411, 26.09.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 41/30626.09.11 За позовомДержавного підприємства Золочівське лісове господарство

доТовариства з обмеженою відповідальністю «ЕНВІ»

простягнення 78526,07 грн.

Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 дов. № б/н від 02.09.2011 року;

від відповідача: ОСОБА_2 дов. № б/н від 30.08.2011 року;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство Золочівське лісове господарство звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНВІ»про стягнення 49556,41 грн. основного боргу, 249,76 грн. пені, 28082,47 грн. штрафу, 148,66 грн. інфляційних втрат та 488,77 грн. 3% річних.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача сплачене державне мито та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не виконані в повному обсязі зобовязання щодо оплати коштів за виконані роботи відповідно до видаткових накладних наявних в матеріалах справи.

Ухвалою від 08.08.2011 року було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 05.09.2011 року.

Представник позивача в судовому засіданні 05.09.2011 року подав документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі та надав усні пояснення по справі, відповідно до яких просив суд позовні вимоги задовольнити повністю.

В судове засідання 05.09.2011 року представник відповідача не зявився, вимоги ухвали про порушення провадження у справі не виконав, однак подав клопотання про відкладення розгляду справи.

У звязку з неявкою в судове засідання представника відповідача, а також у звязку з необхідністю витребування додаткових доказів, ухвалою від 05.09.2011 року розгляд справи було відкладено на 26.09.2011 року на 11:10.

13.09.2011 року до канцелярії суду надійшла заява про зміну підстав позову та уточнення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість на підставі накладних, а саме 49556,41 грн. основного боргу, 1238,91 грн. інфляційних втрат та 460,26 грн. 3% річних.

В судовому засіданні 26.09.2011 року у відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України судом оголошено перерву на 26.09.2011 року до 17:55.

Після оголошеної перерви в судовому засіданні 26.09.2011 року представник позивача позовні вимоги підтримав повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні 26.09.2011 року підтримав поданий через канцелярію суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого проти задоволення позовних вимог заперечував.

В судовому засіданні представник відповідача подав клопотання про призначення судово бухгалтерської та почеркознавчої експертиз, які судом розглянуті та відхилені, оскільки відсутня необхідність використання спеціальних знань для встановлення обставин справи, які мають значення для вирішення спору по суті, так як на початку судового засідання представником відповідача не заперечувався факт поставки товару, накладні (№ 000627 від 01 грудня 2010 року, № 000630 від 03 грудня 2010 року, № 000634 від 04 грудня 2010 року, № 000913 від 23 грудня 2010 року, № 000921 від 30 грудня 2010 року, № 000922 від 31 грудня 2010 року) оригінали яких були оглянуті в судовому засіданні, сторонами підписані, крім того, належних доказів, що ставлять під сумнів факт отримання зазначеного товару за накладними відповідачем не надано.

Також, в судовому засіданні представник відповідача подав клопотання про витребування доказів, яке судом розглянуто та відхилено, так як оригінали всіх зазначених у клопотаннях документів були надані для огляду в судовому засіданні.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 26.09.2011 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, а також заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, позивач поставив відповідачу на загальну суму 49556,41 грн., що засвідчується видатковими накладними № 000627 від 01 грудня 2010 року на суму 3685,20 грн., № 000630 від 03 грудня 2010 року на суму 12323,40 грн., № 000634 від 04 грудня 2010 року на суму 9370,81 грн., № 000913 від 23 грудня 2010 року на суму 7613,57 грн., № 000921 від 30 грудня 2010 року на суму 8316,72 грн., № 000922 від 31 грудня 2010 року на суму 8246,71 грн. та довіреністю та отримання товарно матеріальних цінностей № 38 від 01 грудня 2010 року.

Проте відповідач за поставлений товар не розрахувався, у звязку з чим в останнього перед позивачем виникла заборгованість в сумі 49556,41 грн.

14 квітня 2011 року позивач направив на адресу відповідача претензію, відповідно до якої просив останнього погасити існуючу заборгованість, яка була вручена відповідачу 21.04.2011 року, що засвідчується відміткою про вручення на повідомленні про вручення поштового відправлення, однак відповідач залишив вищезазначену вимогу без задоволення та належного реагування.

Станом на день розгляду справи в суді суму боргу відповідач не сплатив, жодних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем відповідач не надав, тому загальна заборгованість відповідача перед позивачем становить 49556,41 грн.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконану роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання обовязку.

Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно до ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.

Статтею 207 Цивільного кодексу України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою(ч.2 ст. 207).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Частиною другою статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 49556,41 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 460,26 грн. 3 % річних за період з 10.04.2011 року по 31.07.2011 року та 1238,91 грн. інфляційних втрат за період з квітня 2011 року по червень 2011 року.

Здійснивши перерахунок 3 % річних та інфляційних втрат, з урахуванням прострочення по сплаті грошового зобовязання (49556,41 грн.) та семиденного строку для виконання зобовязання від дня вручення вимоги, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково, а саме 3% річних в сумі 382,87 грн., перерахунок яких здійснено за період з 29.04.2011 року по 31.07.2011 року, а інфляційні втрати в сумі 594,68 грн., за період з 29.04.2011 року по 30.06.2011 року.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНВІ»(місцезнаходження: 01103, м. Київ, Печерський р н, вул. Кіквідзе, буд. 26, код ЄДРПОУ 24738360) на користь Державного підприємства Золочівське лісове господарство (місцезнаходження: 80743, Львівська обл., Золочівський р н, с. Струтин, код ЄДРПОУ 00992467) 49 556 (сорок девять тисяч пятсот пятдесят шість) грн. 41 коп. основного боргу, 594 (пятсот девяносто чотири) грн. 68 коп. інфляційних втрат, 382 (триста вісімдесят дві) грн. 87 коп. 3% річних, 505 (пятсот пять) грн. 34 коп. державного мита та 232 (двісті тридцять дві) грн. 68 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Спичак О.М.

Дата підписання рішення

03.10.2011 року