Рішення № 18583284, 19.09.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 17/286

19.09.11

За позовом відкритого акціонерного товариства «Облтеплокомуненерго»

До приватного акціонерного товариства «Київміськбуд-1»

Про стягнення 1644,23 грн.

Суддя Удалова О.Г.

Представники сторін:

від позивача не з’явились

від відповідача не з’явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До господарського суду міста Києва звернулося з позовом відкрите акціонерне товариство «Облтеплокомуненерго»до приватного акціонерного товариства «Київміськуд-1»про стягнення 1644,23 грн. заборгованості за договором № 1 від 24.11.2008 р. на постачання теплової енергії, а саме: 1 218,88 грн. основного боргу, 48,43 грн. пені, 73,48 грн. трьох процентів річних та 303,44 грн. інфляційних.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов’язання щодо повноти та своєчасності внесення оплати за наданні послуги.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.07.2011 р. порушено провадження у справі № 17/286 та призначено її до розгляду на 22.08.2011 р..

Відповідач через канцелярію суду передав клопотання про відкладення розгляду справи, яке судом було задоволено.

Позивач подав клопотання про продовження строку вирішення спору на підставі ст. 69 ГПК України.

Ухвалою господарського суду від 22.08.2011 р. розгляд справи було відкладено на 19.09.2011 р..

14.09.2011 р. через канцелярію суду представником позивача подано клопотання в якому позивач зазначив, що сума основного боргу відповідачем була сплачена, крім того позивач просить розглянути справу без участі свого представника.

Відповідач у судове засідання не з’явився, відзив на позов, письмових заперечень по суті спору та клопотань про відкладення розгляду справи не подав, про час та місце розгляду справи сторони були повідомлені належним чином.

За таких обставин, суд вважає за можливе на підставі ст. 75 ГПК України розглянути справу у відсутності відповідача за наявними матеріалами.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

24.11.2008 р. між відкритим акціонерним товариством «Облтеплокомуненерго»(виробником) та закритим акціонерним товариством «Київміськбуд-1»(споживачем), яке перейменовано у приватне акціонерне товариство «Київміськбуд-1», було укладено договір № 1-0453 на постачання теплової енергії (далі - Договір).

Відповідно до умов Договору виробник бере на себе зобов’язання виробляти, транспортувати та постачати споживачеві теплову енергію для підігріву води та опалення, а споживач зобов’язується сплачувати виробнику за надані послуги за встановленими тарифами в терміни та на умовах, передбачених цим Договором.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором енергопостачання.

Відповідно до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов’язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно з п.п. 3.2.1. та 3.2.3. Договору, споживач теплової енергії зобов’язується щорічно до 01 грудня поточного року надавати виробнику об’єми споживання теплової енергії на наступний рік з розподілом помісячно; якщо дані щодо споживання теплової енергії не надані у встановлений термін, обсяги споживання приймаються за попередній період; виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором.

Пунктом 5.1 вищевказаного Договору визначено, що облік споживання теплової енергії проводиться за приладами обліку або розрахунковим методом, згідно з «Нормами та вказівками по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні»та даними, вказаними у додатку № 1 цього Договору.

Відповідно до п. 5.2. Договору при встановленні комерційних приладів обліку споживачем, який їх до цього не мав, облік тепла здійснюється після перевірки, монтажу та допуску їх в експлуатацію представником виробника; установлення приладів обліку виконується за проектом, узгодженим виробником; для розробки проекту споживач повинен отримати технічні умови у виробника.

Згідно з п. 5.3. вищевказаного Договору, у разі розташування споживача, який не має приладів обліку теплової енергії у будинку, що обладнаний приладами загального обліку тепла, необхідно від загального споживання теплової енергії, яке визначено за приладами обліку будинку, віднімати кількість тепла, спожитого іншими споживачами з приладами обліку, а решті розподіляти між споживачами, які приладів обліку не мають, пропорційно займаних площ.

Відповідно до п. 5.4. Договору споживач, що має прилади обліку, щомісячно подає виробнику звіт про фактичне споживання теплової енергії до 20 числа поточного місяця; у випадку, коли 20 число поточного місяця збігається з вихідним днем, то день звіту переноситься на попередній робочий день. У разі ненадання споживачем вказаного звіту, виробник має право виконати облік розрахунковим методом.

Згідно з п. 5.6. Договору обсяг наданих послуг визначається за показниками приладів обліку або, при їх відсутності, несправності або пропуску споживачем строків проведення державної метрологічної повірки –розрахунковим методом у відповідності до встановлених норм споживання теплової енергії.

Пунктом 6.1. Договору визначено, що споживач здійснює оплату за надані послуги протягом року у грошовій формі шляхом перерахування на розрахунковий рахунок виробника за затвердженими тарифами. За письмовою згодою сторін можливі інші форми розрахунків, які не заборонені чинним законодавством.

Згідно з п. 6.5. Договору споживач здійснює всі передбачені цим Договором платежі щомісячно до 1 числа місяця, наступного за розрахунковим.

На підставі актів споживання теплової енергії та відповідно до умов Договору позивачем було нараховано та виставлено рахунки-фактури для оплати спожитої відповідачем в період з грудня 2009 року по жовтень 2010 року теплової енергії на загальну суму 18 688,19 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України, в силу зобов’язання одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Позивач пояснив суду, що ним були належним чином виконані зобов’язання за договором, тоді як відповідач свої зобов’язання щодо оплати за спожиту теплову енергію виконав частково, сплативши 17469,31 грн., у зв’язку з чим станом на день подання позову до суду заборгованість відповідача становила 1218,88 грн.

У судовому засіданні судом встановлено, що під час розгляду справи в суді відповідачем сплачено 1218,88 грн. основного боргу за спірний період, що підтверджується випискою банку про надходження коштів на рахунок позивача.

Таким чином, з урахуванням викладеного, провадження у справі в частині стягнення 1218,88 грн. основного боргу підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України у зв’язку з відсутністю предмету спору.

Позивач просить суд також стягнути з відповідача 303,44 грн. інфляційної складової боргу та 73,48 грн. трьох процентів річних, у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов’язання за договором.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов’язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов’язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем грошового зобов’язання за договором станом на день подання позовної заяви, то з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню 303,44 грн. інфляційної складової боргу та 73,48 грн. трьох процентів річних за розрахунком позивача, який здійснений в межах суми заборгованості відповідача в зазначені періоди нарахування та за перевіреними судом даними є правомірним.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 48,43 грн. пені з 02.08.2010 р. по 01.11.2010 р. за порушення грошового зобов’язання згідно з договором.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 7.3.3. договору визначено, що споживач несе відповідальність за порушення порядку розрахунків, передбаченого п. 6.5. цього договору –сплачує пеню у розмірі 1% від сум простроченого платежу за кожний день прострочення, а також борг з урахуванням індексу інфляції за весь період прострочення і 3% річних від простроченої суми.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Таким чином, за розрахунком позивача, перевіреним судом, підлягає стягненню з відповідача 48,43 грн. пені, нарахованої відповідно до чинного законодавства та в межах суми заборгованості відповідача в зазначений період нарахування.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Зокрема, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 102 грн. витрат по сплаті державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На підставі викладеного та керуючись 33, 43, 44, 49, 75, п. 1-1 ч.1 ст. 80, ст.ст. 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з приватного акціонерного товариства «Київміськбуд-1»(04205, м. Київ, вул. Маршала Тимошенка, буд. 29-Б, код 24595667) на користь відкритого акціонерного товариства «Облтеплокомуненерго» (14000, м. Чернігів, вул. Комсомольська, 55-Б, код 03357671) 48 (сорок вісім) грн. 43 коп. пені, 303 (триста три) грн. 44 коп. інфляційних, 73 (сімдесят три) грн. 48 коп. трьох процентів річних, 102 (сто дві) грн. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Провадження в частині стягнення 1218,88 грн. боргу припинити.

Суддя О.Г. Удалова

Рішення підписано 30.09.2011 р.