Рішення № 18583263, 23.09.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 54/31823.09.11 Господарський суд м. Києва у складі судді Шкурдової Л.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовомпублічного акціонерного товариства «Київенерго»в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго», м. Київ

до житлового кооперативу «ЖК-4», м. Київ

про стягнення 314317,86 грн.

та за

зустрічним позовом житлового кооперативу «ЖК-4», м. Київ

до публічного акціонерного товариства «Київенерго», м. Київ

про визнання договору таким, що втратив чинність

при секретарі судового засідання Білову М.В.

представники:

від позивача ОСОБА_1 (дов. № ДО7/2011/04/22-33 від 22.04.2011 р.);

від відповідача ОСОБА_2 (дов. № 41 від 01.09.2011 р.);

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство «Київенерго»в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»(далі-позивач) звернулося до господарського суду м. Києва з позовом до житлового кооперативу «ЖК-4»(далі-відповідач) про стягнення 314317,86 грн., з яких 256523,81 грн. заборгованості за спожиту теплову енергію у гарячій воді, 40103,75 грн. інфляційних втрат, 10336,53 грн. 3% річних та 7353,77 грн. пені.

Вимоги позивача обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобовязання за Договором № 1410035 від 01.09.2000 року на постачання теплової енергії у гарячій воді у звязку з чим у відповідача виникла заборгованість за спожиту теплову енергію у гарячій воді в розмірі 256523,81 грн. З огляду на наявність зазначеної заборгованості позивачем нараховано відповідачу 40103,75 грн. інфляційних втрат, 10336,53 грн. 3% річних та 7353,77 грн. пені. Всього ціна позову становить 314317,86 грн.

В судовому засіданні 02 вересня 2011 року представник відповідача подав зустрічний позов, який прийнятий судом для спільного розгляду з первісним, про визнання Договору № 1410035 від 01 вересня 2009 року на постачання теплової енергії у гарячій воді таким, що втратив чинність з 01 січня 2006 року. Як на підставу подання зустрічного позову позивач за зустрічним позовом посилається на те, що оскільки в порушення приписів Прикінцевих положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги»Договір № 1410035 від 01 вересня 2009 року не приведено у відповідність із цим законом, зазначений договір не відповідає нормам чинного законодавства, а отже є нечинним з 01 січня 2006 року.

Представник позивача за первісним позовом в судових засіданнях підтримав позов та заперечував проти зустрічного позову з підстав, викладених у відзиві. Крім того, в судовому засіданні 23.09.2011 року представник позивача надав суду довідку про надходження коштів, з якої вбачається, що в рахунок оплати спожитої на підставі Договору № 1410035 від 01.09.2000 року енергії відповідачем сплачено позивачу 12788,00 грн. 01.07.2011 року та 20000,00 грн. 26.07.2011 року, заборгованість відповідача перед позивачем становить 223735,81 грн.

Представник відповідача за первісним позовом в судових засіданнях заперечував проти первісного позову з підстав, викладених у відзиві, та підтримав зустрічний позов.

Крім того, відповідачем за первісним позовом заявлене клопотання про призначення судової інженерно-технічної експертизи, проте, зазначене клопотання задоволенню не підлягає враховуючи, що відповідачем у клопотанні не обґрунтовано необхідність проведення експертизи.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

01.09.2000 р. між позивачем (енергопостачальна організація) та відповідачем (абонент) укладено Договір № 1410035 на постачання теплової енергії у гарячій воді. Згідно з п. 1.1. договору предметом цього договору є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах, передбачених договором.

Відповідно до п. 2.2.1. договору енергопостачальна організація зобовязується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби опалення та вентиляцію в період опалювального сезону, гарячого водопостачання протягом року в кількості та обсягах згідно з додатком № 1 до договору.

Абонент, відповідно до п.п. 2.3.1., 2.3.2. договору, зобовязується додержуватись кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у Додатку №1 до Договору, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії. Виконувати умови та порядок оплати, в обсягах і в терміни, які передбачені в Додатку № 4 до Договору.

Додатком № 4 до Договору (п. 2) сторони погодили, що абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує у Районному відділі теплозбуту табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки абонент повертає в РВТ) та платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду.

Відповідно до п. 4 Додатку № 4 до Договору сплату за вказаними в п. 2 цього Додатку документами абонент виконує не пізніше 25 числа поточного місяця, при цьому: в разі, якщо Абонент розраховується за показниками приладів обліку, йому предявляється до сплати заявлена кількість теплової енергії на поточний місяць (згідно Додатку № 1 до Договору). У випадку перевищення фактичного використання теплової енергії понад заявленого, ця кількість перевищення самостійно сплачується Абонентом не пізніше 28 числа поточного місяця. У випадку, якщо фактичне використання нижче від заявленого, сплата проводиться за фактичними показниками. Абонентам, що не мають приладів обліку: - щомісячно виставляється до сплати кількість теплової енергії згідно до договірних навантажень з урахуванням середньомісячної розрахункової температури теплоносія від теплових джерел «Енергопостачальної організації»та фактичного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду; - кількість фактично спожитої теплової енергії визначається згідно договірних навантажень з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія від теплових джерел «Енергопостачальної організації»та кількості годин (діб) роботи тепловикористовуючого обладнання Абонента в розрахунковому періоді.

Пунктом 1 Додатку № 3 до Договору визначено, що розрахунки за відпущену теплову енергію проводяться «Енергопостачальною організацією»згідно з Тарифами, затвердженими Розпорядженнями КМДА за кожну відпущену Гігакалорію.

Згідно з п.п. 8.1., 8.4 Договору він набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2000 року. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією зі сторін.

Зобовязання за договором № 1410035 з постачання теплової енергії у гарячій воді виконані позивачем належним чином, що підтверджується відомостями споживання теплової енергії, табуляграмами обліку теплової енергії та довідкою про розрахунок основного боргу, що містяться в матеріалах справи, за період з 01.11.2008 року по 30.06.2011 року включно позивачем поставлено відповідачу енергії на суму 380841,12 грн.

Вартість використаної у період з 01.11.2008 року по 30.06.2011 року теплової енергії сплачувалась відповідачем позивачу з порушенням умов Договору.

Заперечуючи проти позову відповідач за первісним позовом посилається на те, що відсутні підстави для стягнення заборгованості за Договором, оскільки в порушення умов Закону України «Про житлово-комунальні послуги»Договір не приведено до вимог цього Закону, отже Договір є нечинним; тарифи згідно з якими здійснено розрахунок вартості послуг не зареєстровано у Головному управлінні юстиції м. Києва.

Відповідно до п. 2.2.4 Статуту ПАТ «Київенерго»предметом діяльності товариства є виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.

Згідно ч. 1 ст. 275 ГК України за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі енергію) споживачеві (абоненту), який зобовязаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Стаття 1 Закону України «Про теплопостачання»визначає балансоутримувача (будинку, групи будинків, житлового комплексу) як власника відповідного майна або юридичну особу, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно і уклала договір купівлі-продажу теплової енергії з теплогенеруючою або теплопостачальною організацією, а також договори на надання житлово-комунальних послуг з кінцевими споживачами.

Відповідно до п.п. 20, 21 ч.1 ст. 1 Закону України «Про теплопостачання»суб'єктами відносин у сфері теплопостачання є фізичні та юридичні особи незалежно від організаційно-правових форм та форми власності, які здійснюють виробництво, транспортування, постачання теплової енергії, теплосервісні організації, споживачі, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування. Теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

Пунктами 2 і 4 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»№ 1875-IV від 24.06.2004 року визначено, що учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є власник, споживач, виконавець, виробник; особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником.

Відповідно до п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»житлово-комунальними послугами є результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил. Балансоутримувачем будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд є власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом. Виконавцем є суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору. Виробником є суб'єкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник.

Відповідно до п. 1.3. Порядку визначення виконавця житлово-комунальних послуг у житловому фонді, затвердженого наказом Державного комітету з питань житлово-комунального господарства від 25.04.2005 року № 60, виконавцем житлово-комунальних послуг може бути субєкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг та який може забезпечити виконання обовязків, визначених у частині другій статті 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Частиною 2 статті 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»виконавець зобов'язаний:

1) забезпечувати своєчасність та відповідну якість житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору, в тому числі шляхом створення систем управління якістю відповідно до національних або міжнародних стандартів;

2) здійснювати контроль за технічним станом інженерного обладнання будинків, квартир, приміщень;

3) підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором;

4) надавати в установленому законодавством порядку необхідну інформацію про перелік житлово-комунальних послуг, їх вартість, загальну вартість місячного платежу, структуру цін/тарифів, норми споживання, режим надання житлово-комунальних послуг, їх споживчі властивості тощо;

5) своєчасно проводити підготовку жилого будинку і його технічного обладнання до експлуатації в осінньо-зимовий період;

6) розглядати у визначений законодавством термін претензії та скарги споживачів і проводити відповідні перерахунки розміру плати за житлово-комунальні послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження їх якості;

7) утримувати в належному технічному стані, здійснювати технічне обслуговування та ремонт внутрішньобудинкових мереж, вживати заходів щодо ліквідації аварійних ситуацій, усунення порушень якості послуг у терміни, встановлені договором та/або законодавством;

8) сплачувати споживачу компенсацію за перевищення встановлених термінів проведення аварійно-відновлювальних робіт у розмірі, визначеному договором або законодавством;

9) вести облік вимог (претензій) споживачів у зв'язку з порушенням порядку надання житлово-комунальних послуг, зміною їх споживчих властивостей та перевищенням термінів проведення аварійно-відновлювальних робіт;

10) своєчасно за власний рахунок проводити роботи з усунення виявлених неполадок, пов'язаних з отриманням житлово-комунальних послуг, що виникли з його вини.

Пунктом 4.1 Порядку встановлено, що виконавцем послуг з централізованого опалення, централізованого постачання холодної та гарячої води, централізованого водовідведення може бути виробник зазначених послуг, виконавець послуг з управління будинком, спорудою або групою будинків чи інший субєкт господарювання, з яким дійшли домовленості про надання таких послуг та який відповідає вимогам пункту 1.3 Порядку.

Крім того, за статтею 29 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»договір на надання житлово-комунальних послуг у багатоквартирному будинку укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та балансоутримувачем або уповноваженою ним особою. У разі, якщо балансоутримувач не є виконавцем, він укладає договори на надання житлово-комунальних послуг з іншим виконавцем.

Щодо посилання відповідача за первісним позовом на відсутність реєстрації тарифів згідно з якими здійснювалось нарахування, то з огляду на аналіз приписів Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»акти виконавчого органу міської ради не потребують реєстрації в органах юстиції. Зазначена правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 10 серпня 2011 року у справі № 14/7.

З огляду на викладене заперечення відповідача за первісним позовом не приймаються судом до уваги.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 256523,81 грн.

Як вбачається з довідки про надходження за період травня 2008 року по вересень 2011 року коштів, наданої представником позивача в судовому засіданні 23.09.2011 року, в рахунок оплати спожитої за період з травня 2008 року по червень 2011 року на підставі Договору № 1410035 від 01.09.2000 року енергії відповідачем сплачено позивачу 01.07.2011 року 12788,00 грн. та 26.07.2011 року 20000,00 грн., заборгованість відповідача перед позивачем становить 223735,81 грн.

Позов про стягнення заборгованості за Договором № 1410035 від 01.09.2000 року подано позивачем до суду 16.08.2011 року, що підтверджується відбитком штампу загального відділу господарського суду міста Києва на першому аркуші позовної заяви, в рахунок погашення заборгованості за Договором № 1410035 від 01.09.2000 року відповідачем сплачено позивачу 01.07.2011 року 12788,00 грн. та 26.07.2011 року 20000,00 грн., тобто до подання позову, отже позов в цій частині задоволенню не підлягає.

Таким чином, станом на час подання позову заборгованість відповідача перед позивачем за Договором № 1410035 від 01.09.2000 року становила 223735,81 грн.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Оскільки станом на час прийняття рішення заборгованість відповідача за первісним позовом перед позивачем за Договором № 1410035 від 01.09.2000 року у сумі 223735,81 грн. не погашена, розмір та наявність заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, наявність та розмір заборгованості відповідачем за первісним позовом не спростовано, крім того, в рахунок погашення заборгованості за зазначеним Договором відповідачем здійснюється перерахування грошових коштів, що також свідчить про наявність правовідносин та визнання ним заборгованості, вимога позивача про стягнення з відповідача 223735,81 грн. підлягає задоволенню.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати у сумі 40103,75 грн., які нараховані за період з січня 2009 року по червень 2011 року включно, та 3% річних у сумі 10336,53 грн., які нараховані за період з 10 грудня 2008 року по 01 липня 2011 року.

Відповідно до вимог статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

На підставі вказаних норм закону, враховуючи, що зобовязання відповідача за Договором № 1410035 від 01.09.2000 року не припинено проведеним належним чином виконанням, розрахунок позивача, доданий до позовної заяви, є арифметично вірним, вимоги позивача про стягнення з відповідача 40103,75 грн., які нараховані за період з січня 2009 року по червень 2011 року включно, та 3% річних у сумі 10336,53 грн., які нараховані за період з 10 грудня 2008 року по 01 липня 2011 року, визнаються судом правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення 7353,77 грн. пені, яка нарахована за період з 01 січня 2011 року по 30 червня 2011 року.

Пунктом 4.5. додатку № 4 до Договору № 1410035 від 01.09.2000 року встановлено, що у випадку несплати теплової енергії до кінця розрахункового періоду Енергопостачальна організація нараховує Абоненту пеню на суму фактичного боргу в розмірі 0,5% за кожний день прострочення платежу по день фактичної сплати, але не більше суми обумовленої чинним законодавством.

Позивач просить суд стягнути пеню, сума якої нарахована відповідно до пункту 4.5. додатку № 4 до Договору № 1410035 від 01.09.2000 року та розрахована у відповідності до вимог статті 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” та ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України і становить 7353,77 грн. за період з 01 січня 2011 року по 30 червня 2011 року. Оскільки наданий позивачем розрахунок пені є арифметично вірним, зазначена позовна вимога також підлягає задоволенню.

Позивач за зустрічним позовом просить суд визнати таким, що втратив чинність з 01 січня 2006 року Договір № 1410035 від 01.09.2000 року на постачання теплової енергії у гарячій воді, як такий, що не приведений у відповідність з нормами чинного законодавства, а саме Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Підстави для задоволення зустрічного позову відсутні з огляду на те, що сторонами 01.09.2000 року укладений договір на постачання теплової енергії у гарячій воді, правовідносини за яким на момент укладення договору були врегульовані Законом України «Про теплопостачання», і на невідповідність умов договору даному Закону позивач за зустрічним позовом не посилається.

Закон України «Про житлово-комунальні послуги»прийнятий 24.06.2004 року, тобто після укладення Договору № 1410035 від 01.09.2000 року. Прикінцеві положення даного Закону передбачають необхідністю приведення у відповідність з ним всіх договорів про надання саме житлово-комунальних послуг.

За таких обставин позивачем за зустрічним позовом необґрунтовано необхідність приведення Договору № 1410035 від 01.09.2000 року на теплопостачання у відповідність до Закону України «Про житлово-комунальні послуги», прийнятого після укладення даного договору.

Судові витрати за первісним позовом відповідно до статей 44, 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а за зустрічним позовом на відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 33, 34, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов публічного акціонерного товариства «Київенерго»в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»задовольнити частково.

Стягнути з Житлового кооперативу № 4 (03179, м. Київ, вул. Ірпінська, 66, код 23697151) на користь публічного акціонерного товариства «Київенерго»в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»(01001, м. Київ, вул. І. Франка, 5, код 00131305) 223735,81 грн. (двісті двадцять три тисячі сімсот тридцять пять грн. 81 коп.) боргу, 40103,75 грн. (сорок тисяч сто три грн. 75 коп.) інфляційних втрат, 10336,53 грн. (десять тисяч триста тридцять шість грн. 53 коп.) 3% річних, 7353,77 грн. (сім тисяч триста пятдесят три грн. 77 коп.) пені, 2815,35 грн. (дві тисячі вісімсот пятнадцять грн. 35коп.) витрат по сплаті державного мита, 211,39 грн. (двісті одинадцять грн. 39 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позову відмовити.

2. У задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Л.М. Шкурдова

Рішення підписано 29.09.2011 р.