Рішення № 18582125, 20.09.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 207

РІШЕННЯ

Іменем України

20.09.2011Справа №5002-2/3440-2011 За позовом Фірми "ТЕС" (95011, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Героїв Аджимушкая, 5, кв. 11)

до Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства Південного берега Криму" (98612, АР Крим, м. Ялта, вул. Кривошти, 27)

Про стягнення 83 662,15 грн.

Суддя Толпиго В.І.

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

Від позивача ОСОБА_1., представник, довіреність у справі; Бейм Е.В., представник, довіреність у справі.

Від відповідача - ОСОБА_2. представник, довіреність у справі.

Обставини справи: Фірма "ТЕС" звернулась до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства Південного берега Криму", якою просить суд стягнути з відповідача заборгованість за отримане паливо в розмірі 83662, 12 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що в період з 21.03.2011 р. по 01.06.2011 р. відповідач отримав від позивача світлі нафтопродукти в асортименті (бензин А-80, А-95, дизельне паливо) на загальну вартість 133846, 85 грн., в тому числі НДВ. Паливо було отримано представниками відповідача в повному обсязі, про що свідчать підписи уповноважених представників на накладних. В рахунок оплати отриманого палива по талонам відповідач перерахував на розрахунковий рахунок Фірми "ТЕС" 3880,00 грн. та в оплату палива наливом 46244, 15 грн. Загальна сума заборгованості Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства Південного берега Криму" за отримане паливо на теперішній час складає 83662, 15 грн. Вищенаведене і стало підставою для звернення із позовом до суду.

20 вересня 2011 року від позивача надійшла заява №381/11 від 20 вересня 2011 року, якою просить суд стягнути з відповідача заборгованість за поставлене паливо у розмірі 73662грн15коп.

Представник відповідача в судовому засіданні заявив, що визнає суму заборгованості у розмірі 73662грн15коп., що відображено в протоколі судового засідання.

Враховуючи поданий позивачем у судовому засіданні уточнений розрахунок позовних вимог, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. Така позиція викладена в пункті 6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України “Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року” від 13.08.2008 р. N 01-8/482.

Розглянувши|розгледівши| матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення сторін, суд встановив:

Статтею 55 Конституції України встановлено, що держава забезпечує рівний захист прав всіх суб'єктів права власності.

Згідно ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів розповсюджується на всі правовідносини, що виникають в державі. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Суд вважає необхідним дотримуватися принципів судочинства, що встановлені ст. 129 Конституції України, нормами якої вказано, що основними засідками судочинства є зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Тобто суд вважає потрібним застосувати принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів.

Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Частина 1ст. 14 ЦК України передбачає, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.3 Цивільного кодексу України, однією з загальних засад цивільного законодавства є свобода договору.

Частиною 2 ст.205 ЦК України встановлено, що правочин для якого законом не встановлена обовязкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Частиною 1 ст.181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень.

Відповідно до ч.1 ст.639 ЦК України сторони вправі самостійно обирати будь-яку форму договору (усну, письмову, нотаріально посвідчену), якщо вимоги щодо його форми не встановлені законом.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України, зобов'язання виникає з угод, що не суперечать закону, а також внаслідок вчинення господарських дій на користь другої сторони.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає поняття зобов'язання та підстави його виникнення. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11цього Кодексу.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов'язання припиняється виконанням, виконаним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Статтею 610 ЦК України невиконання або неналежне виконання зобов'язання визнається порушенням зобов'язання.

Відповідно до ст..525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Частиною 1 ст.530 ЦК України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як вбачається з матеріалів справи, Фірма "ТЕС" поставила Кримському республіканському підприємству "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства Південного берега Криму" за період з 21.03 2011 року по 01.06.2011 року на підставі витратних накладних №РТ-0002831 від 21.3.2011 року, №РТ-0003933 від 18.4.2011 року, №РТ-0004195 від 22.4.2011 року, №РТ-0004682 від 06.5.2011 року, №РН-0001451 від 26.4.2011 року, №РН-0001830 від 01.6.2011 року бензин А-80, А-95, дизельне паливо. Зазначені накладні підписані обома сторонами.

Товар, вказаний у витратних накладних №РТ-0002831 від 21.3.2011 року на суму 7020,00грн., №РТ-0003933 від 18.4.2011 року на суму 10303,00грн., №РТ-0004195 від 22.4.2011 року на суму 13446,00грн., №РТ-0004682 від 06.5.2011 року на суму 7529,00грн., №РН-0001451 від 26.4.2011 року на суму 50536грн85коп., №РН-0001830 від 01.6.2011 року на суму 45012грн00коп. був отриманий відповідачем, що підтверджується підписами на вищевказаних накладних уповноваженими (відповідно до довіреностей на отримання від позивача товару) представниками Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства Південного берега Криму" ОСОБА_3 та ОСОБА_4.

Кримським республіканським підприємством "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства Південного берега Криму" в порушення вимог чинного законодавства не була сплачена Фірмі "ТЕС" вся сума за отриманий товар, оплата відповідачем була проведена частково в сумі 50184грн70коп.

Враховуючи несплату відповідачем грошових коштів за отриманий товар Фірма "ТЕС" спрямувала на адресу Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства Південного берега Криму" вимогу №17-07/11 від 21.7.2011 року та вимогу №25-07/11 від 21.7.2011 року, якими наполягали на сплаті сум у розмірі 34418,00грн. та 49244грн15коп. відповідно на протязі трьох днів з дня отримання даних вимог.

У порушення норм діючого законодавства, сума боргу у розмірі 83662грн15коп. за поставлений товар відповідачем на час подачі позовної заяви погашена не була, що підтверджується матеріалами справи.

В судовому засіданні представник відповідача визнав уточнену позивачем в заяві №381/11 від 20.9.2011 року суму заборгованості у розмірі 73662грн15коп., у звязку з оплатою КРП "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства Південного берега Криму" 10000,00грн. після звернення із позовом до суду.

Відповідно до ст.. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33,34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч.1 ст.42 ГПК України).

Виходячи зі змісту ст.. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем під час розгляду даної справи не був доведений суду факт виконання зобовязань перед позивачем по сплаті 73662грн15коп., і більш того вказана сума, як зазначалось вище, визнається відповідачем.

Отже, позовні вимоги щодо стягнення 73662грн15коп. боргу обґрунтовані, підтверджуються матеріалами справи, визнаються відповідачем та підлягають задоволенню.

Витрати по оплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються згідно з ст. 49 ГПК України на відповідача.

В засіданні суду оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Рішення оформлене та підписане 22.09.2011р.

Керуючись ст.ст. 49,75,82,84,85 ГПК України

В И Р І Ш И В :

1.Прийняти заяву №381/11 від 20 вересня 2011 року.

2.Позов задовольнити.

3.Стягнути з Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства Південного берега Криму" (98612, АР Крим, м. Ялта, вул. Кривошти, 27, ЄДРПОУ03348005 р/р26004310070001 і Філії АБ «Южный» в м. Ялта МФО384522) на користь Фірми "ТЕС" (95011, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Героїв Аджимушкая, 5, кв. 11, р/р26006000087530 в ПАТ «Укрсоцбанк»,МФО 300023; р/с 26000001311013 в ПАТ «ОТП Банк» м. Київ, МФО 300528,ІНН 165125001091, Св-во НДС №100313400 ЄДРПОУ 16512506) 73662грн15коп. боргу, 836грн.62коп державного мита, 236,00грн. витрат по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.

4.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримТолпиго В.І.