Рішення № 18582124, 21.09.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 313

РІШЕННЯ

Іменем України

21.09.2011Справа №5002-24/3323-2011 За позовом Комунального підприємства "Роздольненський центральний ринок" (96200, АР Крим, смт. Роздольне, вул.Євпаторійське шосе, 1-Т)

До відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)

Про стягнення 2 614,94 грн.

Суддя ГС АР Крим Г.Г. Колосова

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача не зявився.

Від відповідача не зявився.

Обставини справи: до господарського суду звернулося Комунальне підприємство "Роздольненський центральний ринок" з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 2 614,94 грн.

Позовні вимоги вмотивовані наступним: 30.12.2007р. між позивачем та відповідачем укладений договір оренди № 52 строком на 3 роки до 30.12.2010р., відповідно до якого відповідачу передано у термінове платне користування торгівельне місце № 1 (майданчик для встановлення намету, контейнеру, павільйону) загальною площею 13 кв.м., що підтверджується актом приймання-передачі від 30.12.2007р.

У випадку відсутності заяви однієї з сторін про припинення чи зміну умов договору оренди № 52 впродовж одного місяця після закінчення строку дії договору, він вважається продовженим на той самий строк та на тих самих умовах.

Згідно договору, орендна плата становить 390,00 грн. на місяць, яку треба сплатити не пізніше 28 числа поточного місяця.

З 06.03.2011р. до 18.04.2011р. відповідач не здійснив оплату.

29.03.2011р. та 15.04.2011р. позивач направив на адресу відповідача листи з вимогою сплатити утворену заборгованість. Письмових відповідей позивач не отримав.

Договором встановлено, що у випадку несплати оренди, нараховується пеня у розмірі 3% несплаченої суми за перші 10 днів та 10% за кожний наступний день прострочки після десятого.

Таким чином, позивач визначає суму позову у розмірі 2 614,94 грн., у тому числі 533,00 грн. заборгованість за орендну плату та 2081,94 грн. пеня.

Також позивач просить покласти на відповідача судові витрати.

05.09.2011р. через канцелярію суду від представника позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог у порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

06.09.2011р. через канцелярію суду від представника позивача надійшла така сама як і від 05.09.2011р. заява про уточнення позовних вимог у порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні представник позивача пояснив, що вказана заява є заявою про збільшення позовних вимог.

У своїй заяві позивач просить суд стягнути з відповідача 9709,39 грн., у тому числі 1103,30 грн. заборгованість за орендну плату та 8606,09 грн. пеня, тобто позивачем збільшено розмір заборгованості орендної плати та пені.

Ухвалою ГС АР Крим від 06.09.2011 р. суд прийняв до розгляду заяву позивача про збільшення позовних вимог щодо стягнення з відповідача 9709,39 грн., у тому числі 1103,30 грн. заборгованість за орендну плату та 8606,09 грн. пеня.

Позивач явку представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце розгляду справи був сповіщений належним чином.

Відповідач явку представника в судове засідання жодного разу не забезпечив, відзив на позов не представив, про час та місце розгляду справи сповіщався належним чином.

Суд вважає, що матеріали справи в достатній мірі характеризують правовідносини, що склалися між сторонами, та вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України за відсутністю представників сторін.

Розгляд справи відкладався, в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Судові засідання фіксувалися за допомогою технічних засобів, а саме програмно апаратного комплексу «Діловодство суду».

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, суд

ВСТАНОВИВ :

30.12.2007 р. між позивачем по справі ( орендодавець ) та відповідачем по справі ( орендар ) був укладений договір № 52 ( а. с. 27 - 29 ).

Відповідно до п. 1.1 вказаного Договору орендодавець передає у строкове платне користування ( в оренду ) орендарю торгове місце №1 ул. 1 ( майданчик під установку палатки, контейнеру, павільону ), площею 13 кв. м., необхідне для здійснення підприємницької діяльності - торгівлі товарами промислової групи.

Відповідно до п. 1.3 вказаного договору передача обєкту оренди здійснюється у строки і на умовах, визначених у договорі, за актом приймання передачі.

Обумовлений вказаним договором обєкт оренди був переданий позивачем відповідачу 30.12.2007 р., що підтверджується наявним в матеріалах справи актом приймання передачі обєкту оперативної оренди, який був підписаний представниками обох сторін. ( а. с. 30 ).

Відповідно до п. 5.1 вказаного договору він був укладений строком на три роки, а саме: з 30.12.2007 р. по 30.01.2010 р.

Відповідно до п. 5.2 вказаного договору разі відсутності заяв однієї зі сторін про припинення або зміну умов договору оренди на протязі одного місяця після закінчення строку дії договору, він вважається продовженим на той же самий строк і на тих же умовах, які були передбачені договором.

Суду не було представлено доказів наявності заяв однієї зі сторін про припинення або зміну умов договору оренди на протязі одного місяця після закінчення строку дії договору

Більш того на останньому листі вказаного договору наявний запис про те, що строк дії вказаного договору у відповідності до п. 5.2 договору продовжений сторонами.

Відповідно до п.2.1 вказаного договору орендар за користування обєктом оренди вносить орендну плату, незалежно від результатів господарської діяльності.

Відповідно до п. 2.2 вказаного договору орендна плата встановлюється і вноситься орендарем виключно в грошовій формі відповідно до затвердженої калькуляції з розрахунку 390 грн. на місяць.

Відповідно до п. 2.3 вказаного договору орендна плата вноситься у розмірі 1/12 частини річної орендної плати за наступний місяць не пізніше 28 ого числа поточного місяця.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що відповідач у виконання умов вищевкзаного договору повинен був сплатити на користь позивача за період з березня по липень 2011 р. орендну плату у загальному розмірі 1846 грн.

Фактично ж відповідачем за вказаний період було сплачено на користь позивача орендної плати лише у розмірі 742,70 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи меморіальними ордерами, платіжними дорученнями та фіскальними чеками ( а. с. 79 86 ).

З урахуванням вказаного за відповідачем значиться заборгованість по орендній платі у розмірі 1103,30 грн.

Відповідач, всупереч вимогам ст. 22 ГПК України, доказів сплати наявної заборгованості суду не представив, в звязку з чим позовні вимоги в даній частині підлягають задоволенню.

Також позивач просить стягнути з відповідача нараховану пеню у розмірі 8606,09 грн.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобовязання (основного зобовязання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобовязань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобовязання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобовязань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобовязувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання. Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 2.5 вищевказаного договору №52 від 30.12.2007 р. сторони дійшли згоди про те, що у випадках не внесення орендної плати в строки, вказані даним договором, нараховується пеня у розмірі 3% несплаченої суми за перші десять днів у розмірі 10% за кожен прострочений день після десяти днів.

Однак суд зазначає, що відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

При цьому відповідно до ст. 3 вказаного Закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При таких обставинах розмір пені за період з 09.03.2011 р. по 31.07.2011 р. складає 42,41 грн.

З урахуванням вказаного у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені у розмірі 8563,68 грн. необхідно відмовити.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам, відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст рішення складений та підписаний у відповідності до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 23.09.2011 р.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь комунального підприємства "Роздольненський центральний ринок" (96200, АР Крим, смт. Роздольне, вул. Євпаторійське шосе, 1-Т, ЗКПО 25133713 ) заборгованість за основним боргом у розмірі 1103,30 грн., пеню у розмірі 42,41 грн., державне мито у розмірі 11,46 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 27,85 грн.

3.В частині стягнення пені у розмірі 8563,68 грн. у позові відмовити.

Видати наказ після набуття судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримКолосова Г.Г.