Рішення № 18579032, 04.07.2011, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 22-ц-1744/11Головуючий у 1 інстанції: Баєва О. І.

Доповідач в 2-й інстанції: Монастирецький Д. І.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого судді Монастирецького Д.І.,

суддів: Зубарєвої К.П., Бакуса В.Я.,

секретаря Качмар М.Я.,

з участю ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3, адвоката ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_5 на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 17 грудня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_5 до Відкритого акціонерного товариства «Львівське автотранспортне підприємство 14630», ОСОБА_6, ОСОБА_7, треті особи - ОСОБА_8, приватне акціонерне товариство «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна», про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

в с т а н о в и л а:

Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 17 грудня 2010 року у задоволенні позову ОСОБА_2, ОСОБА_5 до Відкритого акціонерного товариства «Львівське автотранспортне підприємство 14630», ОСОБА_6, ОСОБА_7, треті особи ОСОБА_8, приватне акціонерне товариство «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна», про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди відмовлено.

Рішення суду оскаржили позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_5

В апеляційній скарзі зазначають, що відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд виходив з того, що відповідачі по справі не порушили права чи законні інтереси позивачів, однак таке твердження не відповідає дійсності, оскільки в судовому засіданні встановлено та ніким не заперечено факт нанесення їм матеріальної та моральної шкоди. У рішенні суд посилається на те, що на момент ДТП цивільно-правова відповідальність водія була застрахована у ЗАТ «АСК «Інго Україна», термін дії полісу якого з 17 грудня 2008 року по 16 грудня 2009 року. Крім того, суд посилається на вирок Шевченківського районного суду від 20 жовтня 2009 року, відповідно до якого ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні злочину. Даним вироком встановлено, що водій ОСОБА_8 працював у ФОП ОСОБА_7, однак, останній не оформив трудових відносин, у зв»язку з чим суд вважає, що ЗАТ «АСК «Інго Україна»незаконно відмовило ОСОБА_5 у виплаті страхового відшкодування. З таким висновком суду вони не погоджуються, оскільки ЗАТ «АСК «Інго Україна»відмовила у виплаті страхового відшкодування не тому, що водій ОСОБА_8 не перебував у трудових відносинах з ФОП ОСОБА_7 чи ВАТ «АТП-14630», а тому, що вказані трудові відносини не були належним чином оформлені.

Просять рішення суду скасувати і ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідачка ОСОБА_6 у своїх запереченнях на скаргу її доводи не визнала, вказавши на безпідставність скарги, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3, адвоката ОСОБА_4, перевіривши матеріали справи, межі та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з»ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до положень ст. ст. 11, 60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. При цьому, кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В листопаді 2009 року позивачі звернулися до суду з вищезазначеним позовом, який в подальшому було уточнено, та просили стягнути з відповідачів солідарно: в користь ОСОБА_2 520,68 грн. у відшкодування матеріальної шкоди та 20000 грн. моральної (немайнової) шкоди; в користь ОСОБА_5 49543,80 грн. у відшкодування матеріальної та 5000 грн. моральної шкоди. Свої вимоги обґрунтовують тим, що 19 травня 2009 року близько 16.00 год. на вул. Липинського в м. Львові відбулася ДТП за участю автомобіля БАЗ-А-079 д.н.з. НОМЕР_3, власником якого є відповідачка ОСОБА_6, який перебував на той час в оренді у Відкритого акціонерного товариства «Львівське автотранспортне підприємство 14630», яким керував водій ОСОБА_8 та автомобіля марки Мерседес Бенц 208 D, 1994 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2, яким керував позивач ОСОБА_2 Унаслідок ДТП, яке сталася з вини водія автомобіля БАЗ-А-079 ОСОБА_8, пошкоджено автомобіль ОСОБА_5, чим завдано їй матеріальну шкоду в розмірі 49543 грн. 80 коп. відповідно до висновку автотоварознавчої експертизи від 14 червня 2009 року, а також моральну (немайнову) шкоду, яку вона оцінює в 5000 грн., оскільки пошкоджено її майно і травмований чоловік, вона стала роздратованою, душевно страждає, порушено її спокій, сон, звичний спосіб життя та інше. Вироком Шевченківського районного суду міста Львова ОСОБА_8 визнаний винним у вчиненні даної ДТП.

Внаслідок цієї дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2 отримав середньої тяжкості тілесні ушкодження, у зв»язку з чим перебував на стаціонарному лікуванні і йому було завдано на 520 грн. 68 коп. матеріальної шкоди та 20000 грн. моральної (немайнової) шкоди, оскільки внаслідок ДТП він зазнав фізичного та морального болю, на тривалий час втратив можливість працювати, змінився устрій його життя та інше.

Відмовляючи в позові ОСОБА_2 та ОСОБА_5 районний суд послався на те, що у приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна»не було законних підстав для відмови у виплаті страхового відшкодування, що не перешкоджає позивачам звернутися з позовом до неї, та на даний час відповідачі не порушили права чи законні інтереси позивачів.

Проте цих висновків суд дійшов із порушенням норм матеріального та процесуального права.

Судом першої інстанції не було враховано статтю 804 ЦК України, згідно якої наймач зобов»язаний відшкодувати шкоду, завдану іншій особі у зв»язку з використанням транспортного засобу, якщо він не доведе, що це сталося не з його вини, та що, відповідно до роз»яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п. 4 постанови від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди»(з наступними змінами), під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки на підставі права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної безпеки відшкодовується особою, яка на правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об»єктом використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Установлено, що водій ОСОБА_8 під час вчинення ДТП керував автомобілем БАЗ-А-079 д.н.з. НОМЕР_3, наймачем якого, згідно договору оренди був відповідач Відкрите акціонерне товариство «Львівське автотранспортне підприємство 14630». Дорожний лист виданий ОСОБА_8 ВАТ «Львівське АТП-14630».

Наведене об»єктивно стверджується зібраними та оціненими судом доказами, які знайшли своє підтвердження в матеріалах справи та рішенні.

Вироком Шевченківського районного суду м. Львова від 27 липня 2009 року ОСОБА_8, 1952 р.н., водій ВАТ АТП-14630, визнаний винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 286 ч. 1 КК України, а саме, в тому, що 19 травня 2009 року близько 16 год., керуючи автобусом «БАЗ-А-079»реєстраційний номер НОМЕР_3 та рухаючись по вул. Липинського, 58 в місті Львові, порушив вимоги Р. 1. п. п. 1.3.; 1.5., Р. п. 2.3 «б»; Р. 10 п. 10.1; Р. 11 п. 11. 4; Р. 12 п. 12.3; Р. 13 п. 13.1; Р. 34 «дорожня розмітка»Правил дорожнього руху України, які виразились в тому, що він проявив неуважність до дорожньої обстановки, відвернув свою увагу з проїзної частини дороги та запізно виявив у своїй смузі руху припаркований попереду нього легковий автомобіль марки ВАЗ 21011, не справився з керуванням та виїхав на смугу зустрічного напрямку руху, перетнувши при цьому подвійну суцільну смугу, яка поділяє протилежні напрямки руху, де здійснив зіткнення з мікроавтобусом «Мерседес-Бенц»реєстраційний номер НОМЕР_2, який рухався по зустрічній смузі руху під керуванням потерпілого ОСОБА_2 В результаті зіткнення потерпілий згідно висновку судово-медичної експертизи № 200/09 від 29.05.2009 року отримав тілесне ушкодження середньої тяжкості. За даний злочин ОСОБА_8 засуджено до двох років обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на три роки, з застосуванням ст. ст. 75, 76 КК України (а.с. 7-9).

Згідно зі ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов»язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати їй в натурі (передати річ того ж роду і тієї ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки в повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Із викладеного вбачається, що підстав для відмови в позові ОСОБА_2 та ОСОБА_5 у суду першої інстанції не було, а тому належним відповідачем по справі є Відкрите акціонерне товариство «Львівське автотранспортне підприємство 14630».

Під час лікування ОСОБА_2 витратив на купівлю медикаментів 520,68 грн.

Відповідно до висновку № 9/125 товарознавчої експертизи від 14 червня 2009 року вартість матеріального збитку нанесеного власникові мікроавтобуса Mersedes Benz 208D, 1994 року випуску, реєстраційний НОМЕР_2, ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_4 гр. ОСОБА_5, в результаті пошкодження даного автомобіля в ДТП від 19.05.2009 року в місті Львові по вул. Липинського, 58, з технічної точки зору, становить 49543,80 грн. (сорок дев»ять тисяч п»ятсот сорок три грн. 80 коп.). Також у висновку зазначено про економічну недоцільність відновлення зазначеного автомобіля: недоцільно вкладати в ремонт пошкодженого автомобіля суму більшу, ніж вартість, за яку можна купити ідентичний автомобіль (а.с. 113-123).

Згідно абзацу 3 п. 9 зазначеної вище постанови Пленуму Верховного Суду України, постановляючи рішення про стягнення на користь потерпілого відшкодування вартості майна, що не може використовуватися за призначенням, але має певну цінність, суд одночасно повинен обговорити питання про передачу цього майна після відшкодування збитків особі, відповідальній за шкоду.

Тому колегія суддів вважає за доцільне вирішити це питання відповідно до даного роз»яснення.

Оцінюючи здобуті докази в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що вимоги в частині відшкодування матеріальної шкоди доведені та підлягають задоволенню в користь ОСОБА_5 у розмірі 49543,80 грн. (сорок дев»ять тисяч п»ятсот сорок три грн. 80 коп.) та в користь ОСОБА_2 у розмірі 520 грн. 68 коп.

Також встановлено, що внаслідок ДТП, позивачам ОСОБА_2 та ОСОБА_5 завдана моральна шкода, яка пов»язана із значним пошкодженням автомобіля та здоров»я, яка полягала у стражданнях та переживаннях з приводу стану здоров»я ОСОБА_2, необхідності витрачати додаткові зусилля для забезпечення його лікування та реабілітації, організації свого життя, тяжкості вимушених змін у їхніх життєвих та виробничих стосунках, неможливості організувати належний побут та відпочинок.

Беручи до уваги вищенаведене, колегія суддів визначає розмір у відшкодування моральної (немайнової) шкоди для відновлення попереднього стану позивачів 1000 грн. для ОСОБА_5 та 5000 грн. для ОСОБА_2

Ураховуючи викладене, ухвалене у справі судове рішення без змін залишатися не може і підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.

Судові витрати документально підтверджені (а.с. 1, 17-19, 20-22) та підлягають розподілу відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 303, 304, ч. 1 п. 2 ст. 307, ч. 1 п.п. 3, 4 ст. 309, ст. 313, ч. 2 ст. 314, ст. ст. 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_5 задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 17 грудня 2010 року скасувати.

Ухвалити нове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_2, ОСОБА_5 задовольнити частково. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Львівське автотранспортне підприємство 14630»- м. Львів 19, вул. Городницька, 47, ЗКПО 03114744, р/р 26001000837001 ЛФ АТ Укрінбанк м. Львова, МФО 325826, в користь ОСОБА_5 49543,80 грн. (сорок дев»ять тисяч п»ятсот сорок три грн. 80 коп.) у відшкодування матеріальної шкоди, завданої в результаті пошкодження автомобіля марки Mersedes Benz 208D, 1994 року випуску, реєстраційний НОМЕР_2, ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_4, 1000 (одну тисячу) гривень моральної (немайнової) шкоди, 2000 (дві тисячі) гривень понесених нею витрат за надання правової допомоги, а всього 52543,80 (п»ятдесят дві тисячі п»ятсот сорок три гривні 80 копійок).

Зобов»язати ОСОБА_5 після відшкодування їй матеріальної шкоди передати пошкоджений автомобіль марки Mersedes Benz 208D, 1994 року випуску, реєстраційний НОМЕР_2, ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_4 Відкритому акціонерному товариству «Львівське автотранспортне підприємство 14630».

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Львівське автотранспортне підприємство 14630»- м. Львів 19, вул. Городницька, 47, ЗКПО 03114744, р/р 26001000837001 ЛФ АТ Укрінбанк м. Львова, МФО 325826, в користь ОСОБА_2 520 гривень 68 копійок у відшкодування матеріальної шкоди та 5000 (п»ять тисяч) гривень у відшкодування моральної (немайнової) шкоди, 1000 (одну тисячу) гривень понесених ним витрат за надання правової допомоги, 120 гривень оплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а всього 6640,68 (шість тисяч шістсот сорок гривень 68 копійок).

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Львівське автотранспортне підприємство 14630»в дохід держави 495 гривень судового збору.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: Монастирецький Д.І.

Судді: Зубарєва К.П.

Бакус В.Я.