Ухвала суду № 18577989, 14.06.2011, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 22-ц-2699/11Головуючий у 1 інстанції: Слиш А. Т.

Доповідач в 2-й інстанції: Бермес І. В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2011 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:

Головуючого- Бермеса І.В.

суддів: Шандри М.М., Шумської Н.Л.

при секретарі: Бандрівська М.Ю.,

з участю ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на рішення Бориславського міського суду Львівської області від 21 січня 2011 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третіх осіб: виконавчого комітету Бориславської міської ради, КП Львівської обласної ради Дрогобицького державного комунального міжміського бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 про припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників, -

встановила:

Оскаржуваним рішенням суду в задоволенні позову ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третіх осіб: виконавчого комітету Бориславської міської ради, КП Львівської обласної ради Дрогобицького державного комунального міжміського бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 про припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників - відмовлено за безпідставністю позовних вимог.

Повернуто позивачу ОСОБА_3 попередньо внесену останньою вартість частки у спільному майні у розмірі 78500 (сімдесят вісім тисяч п'ятсот) гривень з депозитного рахунку суду, а саме: отримувач Територіальне управління ДСА України у Львівській області, код отримувача 26306742, банк отримувача ГУДКУ у Львівській області, код банку отримувача 825014, рахунок отримувача 37313005000789.

Дане рішення оскаржили позивачі.

В апеляційній скарзі покликаються на те, що не враховано, що спільне проживання позивачів з відповідачем і його дружиною в двохкімнатній квартирі неможливе. Вчинити поділ квартири, або визначити порядок користування нею також неможливо, бо взаємовідносини між нами та відповідачем з його дружиною вкрай неприязні.

Суд першої інстанції оцінку представленим сторонами доказам зробив упереджено, потурбувавшись за інтереси відповідача, забувши при цьому про порушення прав позивачів.

Просять рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити заявлені вимоги.

Заслухавши доповідача, пояснення ОСОБА_3, ОСОБА_4 на підтримання апеляційної скарги, заперечення ОСОБА_5, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч.1 ст.303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції лише в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Статтями 10, 60 ЦПК України, встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін і, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

З матеріалів справи вбачається, що позивачі ОСОБА_3 та ОСОБА_5 звернулись

з позовом до ОСОБА_5, третьої особи виконавчого комітету Бориславської міської ради про припинення права власності на частку житла співвласника у спільній власності за вимогою інших співвласників, мотивуючи свої вимоги тим, що на підставі свідоцтва про право власності, виданого 29 грудня 1998 року виконавчим комітетом Бориславської міської ради квартира за АДРЕСА_1 належить сторонам у справі. Дана квартира двокімнатна, загальна площа становить 50,3 м.кв., корисна площа 48,9 м.кв. Раніше сторони проживали однією сім'єю. В 2002 році позивач ОСОБА_3 та відповідач ОСОБА_5 розлучились. На даний час в квартирі проживає відповідач з теперішньою дружиною. Спільне проживання позивачів з відповідачем і його дружиною в двохкімнатній квартирі неможливе. Вчинити поділ квартири, або визначити порядок користування нею також неможливе, оскільки між сторонами існують недоброзичливі стосунки. Так як позивачі в сукупності володіють 2/3 частинами квартири, а відповідач всього 1/3 частиною, то його частка являється незначною, а провести поділ квартири неможливо. Відповідно до вимог ст.365 ч.3 ЦК України вартість частки відповідача згідно висновку №218/09 судової будівельно-технічної експертизи від 20 серпня 2009 року у розмірі 78 500 гривень ними внесено позивачкою на депозитний рахунок суду. На підставі ст. 365 ч 1 ЦК України, просили припинити право власності відповідача у спірній квартирі.

Відповідно до ст. 365 ЦК України, на яку посилаються позивачі, право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: частка є незначною і не може бути виділена в натурі; річ є неподільною; спільне володіння і користування майном є неможливим; таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.

Із досліджених доказів суд прийшов до вірного висновку, що частка відповідача не може бути виділена в натурі і АДРЕСА_1 є неподільною. Суд не погодився із твердженням позивачів, що частка відповідача у спільному майні являється незначною. Також суд прийшов до висновку, що позбавлення права власності відповідача на 1\3 частину спірної квартири завдасть істотної шкоди відповідачу, оскільки внаслідок припинення права спільної часткової власності відповідач, як співвласник буде позбавлений житла, а пункт четвертий ч.1 ст. 365 ЦК насамперед спеціально запроваджений для збереження житлових прав співвласника.

При цьому вірно дано і оцінку частки відповідача в порівнянні з ідеальними частками інших співвласників, та суд прийшов до висновку, що частка відповідача, в розумінні ст. 365 ЦК України, не є незначною.

Таким чином, судом встановив відсутність підстав для припинення права на частку в спільному майні відповідача ОСОБА_5, а тому позов ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не задоволено.

Тому покликання апелянтів на те, що судом не дано належної оцінки представленим сторонами доказам, потурбувавшись за інтереси відповідача, забувши при цьому про порушення прав позивачів, є безпідставними.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Отже, висновки суду відповідають обставинам справи, суд правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому підстав для скасування його рішення немає.

Доводи апелянтів не спростовують висновків суду, такі не ґрунтуються на законі спростовуються вищенаведеним.

Керуючись ч.1 п. 1 ст.307, ст. 308, ч.1 п.1 ст.314, ст.315, ст. 317 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Бориславського міського суду Львівської області від 21 січня 2011 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий :

Судді: