Ухвала суду № 18571486, 27.09.2011, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/0270/2827/11

Головуючий у 1-й інстанції: Жданкіна Н.В.

Суддя-доповідач: Залімський І. Г.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2011 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Залімського І. Г.

суддів: Матохнюка Д.Б., Мельник-Томенко Ж.М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової адміністрації у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 15 липня 2011 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Конкорд 5" до Державної податкової адміністрації у Вінницькій області та до Голови Державної податкової адміністрації у Вінницькій області Вітрука О.В. про визнання протиправним та скасування рішення , -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Конкорд 5" звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом щодо визнання протиправним та скасування рішення голови Державної податкової адміністрації у Вінницької області Вітрука О.В. № 32 від 14.12.2010 року про скасування податкового повідомлення-рішення Вінницької МДПІ № 0009171500 від 07.12.2009 р.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 15.07.2011 року адміністративний позов ТОВ "Конкорд 5" було задоволено в повному обсязі та визнано протиправним і скасовано рішення голови Державної податкової адміністрації у Вінницькій області Вітрука Олега Васильовича № 32 від 14.12.2010 року про скасування податкового повідомлення-рішення Вінницької МДПІ № 0009171500 від 07.12.2009 року.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову про відмову в задоволенні вимог ТОВ "Конкорд 5".

Мотивуючи доводи апеляційної скарги, відповідач зазначає, що постанова від 15.07.2011 року прийнята судом першої інстанції з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до письмових заперечень на апеляційну скаргу, надісланих на адресу апеляційної інстанції, ТОВ "Конкорд 5", зазначаючи про необґрунтованість апеляційної скарги ДПА у Вінницькій області, заперечує проти задоволення останньої.

Сторони у справі повноважних представників у судове засідання не направили, хоча повідомлялись про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу на рішення у справі в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів адміністративної справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Конкорд 5" зареєстроване виконавчим комітетом Вінницької міської ради 28.02.2007 року.

02.03.2007 року Вінницькою МДПІ позивача було взято на облік платників податків за № 4013, а 23.04.2007 року зареєстровано платником податку на додану вартість, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією свідоцтва від 12.02.2008 року №100097887 НБ №106018.

В грудні 2009 року головним державним податковим ревізор-інспектором відділу оподаткування юридичних осіб Вінницької МДПІ було проведено документальну невиїзну (камеральну) перевірку податкової декларації з податку на додану вартість ТОВ "Конкорд-5", за період з 01.07.2009 року по 30.09.2009 року.

Результати вказаної перевірки були відображені в акті від 07.12.2009 року №60/1500-34939414. Зокрема, перевіряючими було виявлено, що розмір заявленого бюджетного відшкодування, зазначеного платником у декларації за III квартал 2009 року є меншим ніж визначено за результатами документальної невиїзної (камеральної) перевірки, оскільки звіркою даних, зазначених у розрахунку бюджетного відшкодування із даними поданими платником податкових накладних, платіжних доручень, реєстрів отриманих і виданих податкових накладних встановлено, що у попередніх (з 1 липня 2007 року) податкових періодах підприємством сплачено податок на додану вартість в вартості придбаних товарів на суму 50636,00 грн.

На підставі акта перевірки Вінницькою МДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення №0009171500 від 07.12.2009 року, згідно із яким позивачу було збільшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 46225,00 грн. та встановлено, що зазначена сума підлягає зарахуванню у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів.

Вищевказане податкове повідомлення-рішення позивачем не оскаржувалось.

В свою чергу, рішенням голови ДПА у Вінницькій області від 14.12.2010 року № 32 дане податкове повідомлення-рішення Вінницької МДПІ форми "В2" № 0009171500 від 07.12.2010 року було скасовано з підстав недоведеності матеріалами перевірки факту заниження платником бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, як то передбачено п.п. 7.7.1, 7.7.2, 7.7.7 п.7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (далі - Закон №168).

Водночас, відповідач, мотивуючи підстави скасування податкового повідомлення-рішення № 0009171500 від 07.12.2010 року, зазначив, що вказана перевірка була проведена в порушення наказу ДПА України №350 від 18.08.2005 року "Методичні рекомендації щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість" та наказу ДПА України №515 від 03.09.2004 року "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо попереднього розгляду декларацій з податку на додану вартість".

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги ТОВ "Конкорд-5" та визнаючи протиправним і скасовуючи рішення голови Державної податкової адміністрації у Вінницької області Вітрука О.В. № 32 від 14.12.2010 року, виходив з того, що відповідачами на разі не було доведено правомірність прийняття оскаржуваного рішення, оскільки факт не виконання контрагентом свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, тягне за собою відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи і не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з правовою позицією у справі суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог ТОВ "Конкорд-5", виходячи з наступного.

Станом на час виникнення правовідносин, що є предметом розгляду даної справи, визначення платників податку на додану вартість, об'єктів, бази та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливостей оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначались виключно положеннями Закону України "Про податок на додану вартість".

Визначення податкового кредиту наведене у п. 14.1.181. ст. 14 Податкового кодексу України (далі ПК України), де визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Водночас аналогічне визначення надається і пунктом 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції чинній на час виникнення даних правовідносин) (далі Закон про ПДВ), зокрема, податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 вказаного Закону про ПДВ податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону про ПДВ зазначено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат зі сплати податку, що не підтверджені, зокрема, податковими накладними.

Згідно із підпунктом 1.8 статті 1 Закону про ПДВ, передбачено, що бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Положеннями Податкового кодексу України, зокрема п. 14.1.18 ст. 14, бюджетне відшкодування визначене як - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Згідно з підпунктами 7.7.1, 7.7.2 "а", 7.7.4, 7.7.5 та 7.7.6 пункту 7.7 статті 7 Закону про ПДВ, бюджетному відшкодуванню підлягає частина від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (робіт, послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (робіт, послуг).

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо ж у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

В свою чергу, платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається в податковій декларації. При цьому платник податку в пятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.

До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів пятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій.

Протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Податковий орган зобовязаний у пятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

На підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом пяти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

Як було встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, відповідач обґрунтовуючи правомірність прийняття оскаржуваного рішення ДПА у Вінницькій області зазначає, що перевіряючими при проведені перевірки та прийняті органами ДПС рішення за формою В2 не було досліджено питання надмірної сплати податку до бюджету, яке податковим органом ставиться в залежність від сплати постачальниками ПДВ до бюджету.

Судова колегія апеляційної інстанції не погоджується з вказаними обґрунтуваннями, оскільки правові норми Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), не ставлять виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит у залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання. Положення п. 1.8 ст. 1 цього Закону щодо надмірної сплати податку, як необхідної умови його повернення з бюджету платникові, стосується саме цього платника і сплати ним податку в ціні товарів (послуг) їх постачальниками.

Несплата продавцем чи його контрагентом податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.

Крім того, зазначена позиція узгоджується і з рішенням Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті вдруге сплачувати ПДВ. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Окрім того, як вбачається з матеріалів справи, зокрема з акту перевірки, посадові особи податкового органу не виявили порушення позивачем чинного законодавства в процесі формування податкового кредиту.

До того ж, як вбачається з матеріалів справи, факт здійснення позивачем товарних операцій, сплачене по яким ПДВ віднесено останнім до податкового кредиту, та їх товарність, податковим органом під сумнів не ставився.

Що ж стосується зазначення відповідачем про факт порушення працівниками органів ДПС наказу ДПА України №350 від 18.08.2005 року "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість" та наказу ДПА України №515 від 03.09.2004 року "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо попереднього розгляду декларацій з податку на додану вартість" при проведенні перевірки щодо правомірності формування товариством податкового кредиту, то судова колегія апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції з даного питання, оскільки самі по собі вказані накази не можуть слугувати підставами для скасування рішень форми В2 та не є достатніми підставами для скасування результатів перевірки, оскільки є актами індивідуальної дії та носять рекомендаційний характер, а з огляду на той факт, що дані методичні рекомендації спрямовані саме на організацію роботи органів державної податкової служби, а не на самого платника податку, останні не є обов'язковими йому до виконання.

Таким чином, враховуючи вказане, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції, правомірно, з урахуванням всіх обставин справи, прийшов до висновку щодо неправомірності та необґрунтованості висновків голови ДПА у Вінницькій області викладених в рішенні № 32 від 14.12.2010 року.

З підстав вищенаведеного колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 статті 198 та ч. 1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової адміністрації у Вінницькій області, залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 15.07.2011 року, без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212, 254 КАС України.

Головуючий /підпис/ Залімський І. Г.

Судді/підпис/ Матохнюк Д.Б.

/підпис/ Мельник-Томенко Ж. М.

З оригіналом згідно:

секретар