Ухвала суду № 18571484, 29.09.2011, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2270/684/11

Головуючий у 1-й інстанції: Блонський В.К.

Суддя-доповідач: Смілянець Е. С.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2011 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Смілянця Е. С.

суддів: Сторчака В.Ю., Боровицького О.А.

при секретарі: Подолян Н. В.

за участю представників сторін:

апелянта - Ланчук Т.В.

<Текст >

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу державної податкової інспекції у м.Хмельницькому на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 12.05.2011 року у справі за адміністративним позовом закритого акціонерного товариства "Тесмо-М" до державної податкової інспекції у м.Хмельницькому, Головного управління Державного казначейства України у Хмельницькій області про скасування податкового повідомлення-рішення та стягнення бюджетної заборгованості, -

В С Т А Н О В И В :

У січні 2011 року ЗАТ «Тесмо-М» звернулось до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до державної податкової інспекції у м.Хмельницькому, Головного управління державного казначейства України у Хмельницькій області.

У поданому позові товариство просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0000012304/0/9 від 05.01.2011 року, №0000032307/0/110 від 28.01.2011 року, №0000022307/0/111 від 28.01.2011 року, а також стягнути з Державного бюджету України 276000 грн. і 621116 грн. відшкодування бюджетної заборгованості по податку на додану вартість заявленої за вересень та жовтень 2010 року відповідно.

Позовні вимоги товариство мотивувало протиправністю оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, оскільки за результатами проведених перевірок не встановлено відсутність у позивача права на бюджетне відшкодування податку на додану вартість, висновки перевіряючих товариство вважає такими, що суперечать чинному законодавству.

Хмельницький окружний адміністративний суд постановою від 12.05.2011 року вказаний позов задовольнив частково, зокрема визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення №0000012304/0/9 від 05.01.2011 року, №0000032307/0/110 та №0000022307/0/111 від 28.01.2011 року. Крім того стягнув з Державного бюджету України на користь позивача 806296 грн. відшкодування бюджетної заборгованості по податку на додану вартість.

Не погоджуючись із вказаною постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у звязку з чим, апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу в задоволенні позову.

Зокрема апелянт наголошує на тому, що в порушення п. п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, п. п. 7.7.1, 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” підприємством завищено суму податкового кредиту серпня-вересня 2010 року на 897116,00 грн., зокрема встановлено відсутність господарської діяльності ЗАТ «Тесмо М» у зазначеному періоді у взаємовідносинах із ТОВ «Універсал-Трансавто».

Про даний факт, на думку апелянта, свідчить акт перевірки від 30.11.2010 року №5700/23-34/369192211/26 “Про результати документальної невиїзної перевірки з питань правових відносин ТОВ “Універсал - Трансавто”, який не взято до уваги судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови.

Податковий орган стверджує, що при постановленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції не взято до уваги документальне підтвердження, що операції між ТОВ «Універсал-Трансавто» та його контрагентами, в т.ч. ЗАТ «Тесмо М», не мали на меті настання реальних наслідків.

Відтак зазначені обставини, на думку податкового органу, вплинули на заявлену позивачем у вересні-жовтні 2010 року суму бюджетного відшкодування ПДВ та призвело до її завищення на 897116,00 грн.

22.08.2011 року до суду надійшла заява ЗАТ «Тесмо М», у якій товариство керуючись ст.55 КАС України просить визнати свої правонаступником у даному спорі приватне акціонерне товариство «Тесмо М».

Враховуючи положення ст.55 КАС України, суд допускає заміну позивача - ЗАТ «Тесмо М» його правонаступником ПАТ «Тесмо М».

Крім того, 22.08.2011 року до суду апеляційної інстанції надійшли також письмові заперечення ПАТ «Тесмо М», у яких позивач заперечує проти доводів апелянта водночас стверджуючи про обґрунтованість та правомірність висновків суду першої інстанції, у звязку з чим просить у задоволенні апеляційної скарги ДПІ у м.Хмельницькому відмовити, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду залишити без змін.

У судовому засіданні представник апелянта - ДПІ у м.Хмельницькому доводи апеляційної скарги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник позивача у судове засідання не зявився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином.

Заслухавши суддю-доповідача та думку представника апелянта, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 198 Кодексу адміністративного судочинства (далі-КАС) України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Як досліджено з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ЗАТ «Тесмо М» зареєстровано виконавчим комітетом Хмельницької міської ради 27.09.1999 року за номером запису 0964, є юридичною особою, та відповідно до ст. ст. 9, 14, 15 Закону України “Про систему оподаткування”, який був чинним до 01.01.2011 року та ст. ст. 15, 16 Податкового кодексу України є платником податків, зборів і зобовязаний їх сплачувати в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Товариство взято на податковий облік 24.01.1993 року за № 1446, індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість 141526522254, свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 31784154 від 05.01.2000 року.

Судом апеляційної інстанції також зясовано, що податковим органом проведено виїзну позапланову перевірку ЗАТ «Тесмо М» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника у банку за вересень 2010 року, яка виникла за рахунок відємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось за серпень 2010 року, за наслідками якої податковим органом складено акт перевірки від 22.12.2010 року № 13149/23 7/14152653.

Як зазначено у висновках до даного акту, перевіркою встановлено порушення п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, п. п. 7.7.1, 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР, а саме: позивачем завищено бюджетне відшкодування у вересні 2010 року на 276000 грн.

За результатами висновків акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від №0000012304/0/9 від 05 січня 2011 року, яким ЗАТ «Тесмо М» відмовлено у бюджетному відшкодуванні податку на додану вартість у сумі 276000 грн.

Мотивуючи обґрунтованість прийняття зазначеного рішення апелянт зазначає про те, що 19 жовтня 2010 року позивачем була подана податкова декларація по податку на додану вартість за вересень 2010 року, згідно якої та розрахунку суми бюджетного відшкодування, сума, що підлягає відшкодуванню на розрахунковий рахунок платника у банку становить 414631 грн., у сумі 276000 грн., податку на додану вартість позивачу у відшкодуванні відмовлено.

При проведенні перевірки позивача було використано акт від 30.11.2010 року №5700/23-34/369192211/26 “Про результати документальної невиїзної перевірки з питань правових відносин ТОВ “Універсал - Трансавто”, проведеною посадовими особами ДПІ у Київському районі м. Одеси, в якому зазначено про неможливість здійснення підприємством господарських операцій, відсутність майна та інших матеріальних ресурсів економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу, здійснення операцій з товаром, який не придбавався, відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності в разі відсутності управлінського та технічного персоналу, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів.

Податковий орган стверджує, що операції ТОВ “Універсал - Трансавто” з його контрагентами-покупцями в тому числі і з закритим акціонерним товариством “Тесмо - М” є операціями без мети настання реальних наслідків, так як операції з продажу товару не мали реального товарного характеру, товар не перевозився і не зберігався, операції з оприбуткування, приймання-передачі товарів не проводились в звязку з відсутністю такого факту, тобто ТОВ “Універсал - Трансавто” фактично не здійснювало у травні-серпні 2010 року фінансово-господарські операції з покупцями, що свідчить про укладення з покупцями угод без мети настання реальних наслідків, а його діяльність була спрямована на здійснення операцій повязаних з отриманням податкової вигоди.

В обґрунтування своєї позиції апелянт посилається на лист ДПІ у Київському районі м. Одеси від 21.12.2010 року, який свідчить про неможливість проведення перевірки ТОВ “Універсал - Трансавто” у звязку з його відсутністю за вказаною юридичною адресою.

Враховуючи викладене, скаржник наголошує на безпідставності віднесення ЗАТ «Тесмо-М» до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по податкових накладних на отримання заготовок резервуарів для зберігання молока від ТОВ “Універсал - Трансавто”.

Також судом апеляційної інстанції зясовано, що податковим органом проведено виїзну позапланову перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника у банку за жовтень 2010 року, яка виникла за рахунок відємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось за вересень 2010 року, за наслідками якої відповідачем було складено акт перевірки від 20.01.2011 року № 333/23 7/14152653.

У висновку акту перевірки зазначено, що перевіркою встановлено порушення п. п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, п. п. 7.7.1, 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, а саме: позивачем завищено бюджетне відшкодування у жовтні 2010 року на 621116 грн, а також занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету (рядок 27 податкової декларації) на 114884 грн.

За результатами висновків акту перевірки апелянтом ДПІ у м.Хмельницькому прийняті податкові повідомлення-рішення від № 0000032307/0/110 від 28.01.2011 року, яким позивачу було встановлено заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у сумі 114884 грн., і № 0000022307/0/111 від 28.01.2011 року, яким позивачу відмовлено у бюджетному відшкодуванні податку на додану вартість у сумі 621116 грн.

Обгрунтовуючи правомірність прийняття зазначеного рішення скаржник зазначає, що 22 листопада 2010 року позивачем подана податкова декларація по податку на додану вартість за жовтень 2010 року, згідно з якою та розрахунку суми бюджетного відшкодування, сума що підлягає відшкодуванню на розрахунковий рахунок платника у банку становить 621116 грн.

Встановлюючи, що позивач завищив бюджетне відшкодування у жовтні 2010 року на суму 621116 грн., представник скаржника посилається на обставини, встановлені попередньою перевіркою, яка оформлена актом перевірки від 22.12.2010 року № 13149/23 7/14152653, тобто що позивач безпідставно відніс до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по податкових накладних на отримання заготовок резервуарів для зберігання молока від ТОВ “Універсал-Трансавто” в звязку з відсутністю господарської діяльності закритого акціонерного товариства “Тесмо - М” у вересні 2010 року із ТОВ “Універсал - Трансавто”.

Проте, з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційної інстанції погоджується, виходячи з наступного.

Надаючи правову оцінку діям та рішенням податкового органу, колегія суддів виходить з приписів ч. 3 ст. 2 КАС України, відповідно до яких, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Основним аргументом яким обґрунтовує свою позицію податковий орган та який взятий за основу доводів апеляційної скарги є те, що операції між ТОВ “Універсал - Трансавто” та його контрагентами-покупцями, в т.ч. ЗАТ «Тесмо М», є операціями без мети настання реальних наслідків, а саме операції з продажу товару (резервуарів для зберігання молока) не мали реального товарного характеру, що дає підстави стверджувати про діяльність ТОВ “Універсал - Трансавто” спрямовану виключно на здійснення операцій, повязаних з отриманням податкової вигоди.

Колегія суддів не погоджується з наведеними висновками податкового органу з огляду на наступне.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що між закритим акціонерним товариством “Тесмо - М” і ТОВ “Універсал - Трансавто”м. Одеса було укладено договір поставки № 37 від 30.07.2010 року, згідно з яким ТОВ “Універсал - Трансавто” як постачальник зобовязувався на умовах та в порядку визначених договором поставити і передати у власність покупцю заготовки резервуарів для зберігання молока у кількості 22 шт. Загальна вартість договору складає 6072000 грн., в т.ч. ПДВ в сумі 1012000 грн., що підтверджується самим актом перевірки, поясненнями сторін, копією договору доданого до матеріалів справи.

На виконання умов договору у серпні 2010 року ТОВ “Універсал - Трансавто” відвантажило позивачу резервуари для зберігання молока у кількості 6 штук згідно видаткової накладної № РН-0000036 від 11.08.2010 року на загальну суму податку на додану вартість в розмірі 276000 грн.

Транспортування вказаних резервуарів у серпні 2010 року проводив ПП ОСОБА_3, що підтверджується відповідними товарно-транспортними накладними.

У серпні 2010 року позивач перерахував кошти згідно платіжного доручення № 2168 від 11.08.2010 року.

У вересні 2010 року позивач перерахував кошти згідно платіжних доручень № 2265 від 02.09.2010 року, № 2307 від 16.09.2010 року, № 2347 від 28.09.2010 року.

Згідно видаткових накладних № РН-0000069 від 02.09.2010 року на загальну суму податку на додану вартість в розмірі 138000 грн., № РН-0000070 від 16.09.2010 року на загальну суму податку на додану вартість в розмірі 230000 грн., № РН-0000071 від 28.09.2010 року на загальну суму податку на додану вартість в розмірі 368000 грн., ТОВ “Універсал - Трансавто”у вересні 2010 року відвантажило позивачу резервуари для зберігання молока у кількості 16 штук.

Транспортування вказаних резервуарів у вересні 2010 року проводив ПП ОСОБА_3, що підтверджується відповідними товарно-транспортними накладними.

Аналізуючи наведене, колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що у серпні, вересні 2010 року відбулось повне виконання договору поставки укладеному між позивачем та ТОВ “Універсал - Трансавто”, а саме: позивач повністю перерахував кошти за товар згідно умов договору, ТОВ “Універсал - Трансавто” поставив позивачу повністю заготовки резервуарів для зберігання молока у кількості 22 шт., і згідно видаткових накладних продавця загальна сума податку на додану вартість становить 1012000 грн., в тому числі за серпень 2010 року в сумі 276000 грн., і за вересень 2010 року в сумі 736000 грн.

На всі суми податку на додану вартість позивач отримав від ТОВ “Універсал - Трансавто” належно оформлені податкові накладні, що представниками відповідачів не заперечується і підтверджується їх копіями доданими до матеріалів справи.

Як зазначено вище у мотивувальній частині рішення у вересні 2010 року позивач заявив до відшкодування податок на додану вартість в сумі 414631 грн., за серпень 2010 року, і в сумі 276000 грн., йому у відшкодуванні було відмовлено, та у жовтні 2010 року позивач заявив до відшкодування податок на додану вартість в сумі 621116 грн., за вересень 2010 року, а податок на додану вартість в сумі 114884 грн., відніс до податкового кредиту.

Податковий кредит згідно пункту 1.7 статті 1 Закону України від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" - це сума, на яку платник податків має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1. пункту 7.4 статті 7 Закону про ПДВ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 тієї ж статті не підлягають включенню до складу податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, які не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а у разі імпорту робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

А вимоги до податкової накладної визначені у п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону про ПДВ.

Таким чином Закон України "Про податок на додану вартість" визначає лише один випадок не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку - відсутність податкової накладної. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку зазначений Закон не передбачає.

Будь-яких інших беззаперечних та достатніх доказів, які б могли свідчити про неправомірність включення підприємством відповідних сум до складу валових витрат та формування податкового кредиту в матеріалах справи не міститься та відповідачем не надано, а згідно ч. 2 ст. 71 КАС України саме на нього покладено обовязок по доведенню правомірності прийнятого ним рішення.

Також визначальним фактом права платника на бюджетне відшкодування податку на додану вартість в наступному податковому періоді є фактична оплата сум податку на додану вартість постачальникам товарів (послуг) у попередньому податковому періоді.

За звітний період, тобто за вересень 2010 року 19 жовтня 2010 року позивачем була подана податкова декларація по податку на додану вартість, згідно якої та розрахунку суми бюджетного відшкодування, сума що підлягає відшкодуванню на розрахунковий рахунок платника у банку становить 414631 грн., у сумі 276000 грн., податку на додану вартість позивачу у відшкодуванні відмовлено та за звітний період, тобто за жовтень 2010 року 22 листопада 2010 року позивачем була подана податкова декларація по податку на додану вартість, згідно якої та розрахунку суми бюджетного відшкодування, сума що підлягає відшкодуванню на розрахунковий рахунок платника у банку становить 621116 грн.

Вказані декларації були подані відповідно до правил встановлених п. 7.7 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Як встановлено з матеріалів справи, ЗАТ «Тесмо М» для проведення перевірки з питань достовірності заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, надано відповідачу договір постачання, належно заповнені податкові накладні, платіжні доручення, товарно-транспортні накладні та документи бухгалтерського обліку. Копії вказаних документів містяться у матеріалах справи.

При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що на можливість включення вартості придбаних товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат підприємства не впливає відображення чи не відображення їх у податковому обліку контрагента у звязку з відсутністю відповідних вимог у Законі, а відсутність на підприємствах контрагентів складу працюючих, основних фондів тощо, не може бути безумовною підставою для висновку про недійсність (фіктивність) укладених операцій та не доводить наявність умислу в діях позивача на отримання податкової вигоди з таких операцій.

Колегія суддів також зауважує, що податковий орган дійшов помилкових висновків про фіктивність операцій ЗАТ «Тесмо М», що базуються на відсутності відображення оподатковуваних операцій у податковій звітності контрагента ТОВ “Універсал - Трансавто” та висновках про те, що платник податків співпрацює з підприємством, що має ознаки фіктивності. Так чинне законодавство не ставить дійсність правочинів, а також виникнення податкових зобовязань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів у останнього.

Діючим законодавством України не передбачений обовязок покупця перевіряти у продавця місцезнаходження майна, наявність трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів та іншого майна, економічно необхідного для здійснення господарської операції.

Відтак товариство не може нести відповідальність за не виконання його контрагентом своїх податкових зобовязань, оскільки діючим законодавством така відповідальність не передбачена.

Колегія суддів не бере до уваги посилання податкового органу на пояснення ОСОБА_3, відібрані працівниками податкової міліції, оскільки останні не являються належним доказом.

Зокрема, як зясовано під час апеляційного розгляду, допитати ОСОБА_3, в якості свідка судом першої інстанції не представилось можливим, про що свідчить повідомлення Одеського окружного адміністративного суду на виконання окремого доручення Хмельницького окружного адміністративного суду від 29.04.2011 року за №2-а/1570/2270/684/11/14308/2011.

Колегія суддів також не бере до уваги посилання податкового органу на висновки актів перевірки від 30.11.2010 року № 5700/23-34/369192211/26 “Про результати документальної невиїзної перевірки з питань правових відносин ТОВ “Універсал - Трансавто”, проведеною посадовими особами ДПІ у Київському районі м. Одеси та твердження податкового органу стосовно безтоварності правовідносин позивача та ТОВ “Універсал - Трансавто”, оскільки бюджетне відшкодування не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни ТОВ “Універсал - Трансавто”, яке внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, є платником податку на додану вартість.

З аналізу актів перевірки ЗАТ «Тесмо М» від 22.12.2010 року № 13149/23 7/14152653, від 20.01.2011 року № 333/23 7/14152653 стає зрозумілим, що позивач проводить виготовлення та реалізацію виробленої продукції, формує не тільки податковий кредит а також податкові зобовязання по податку на додану вартість, тобто є активним господарюючим субєктом, який для випуску продукції повинен отримувати певні товарно-матеріальні цінності.

Матеріали справи містять покази свідка ОСОБА_4, згідно з якими останній особисто приймав заготовки резервуарів для зберігання молока у кількості 22 шт., за товарно-транспортними накладними, які були вигружені автокраном на території підприємства.

Колегія суддів звертає увагу, що зазначені обставини підтверджуються копією акту здачі-приймання робіт (надання послуг) № 12 про надання послуг позивачу автокраном.

Крім того, колегія суддів зауважує, що акт перевірки містить посилання на договір №02-08/10/1 від 22.07.2010 року, який в свою чергу свідчить про зобовязання постачальника ЗАТ «Тесмо-М» провести поставку технологічного обладнання, а саме резервуарів для зберігання молока у кількості 22 шт. на склад покупця ТОВ «Провіант», а також здійснити якісний монтаж зазначеного товару та ввести його в експлуатацію.

Слід наголосити на тому, що умови вказаного договору сторонами були виконані, що підтверджують наявні у матеріалах справи посвідчення про відрядження працівників позивача до м.Ічня Чернівецької області, тобто місцезнаходження ТОВ «Провіант».

Аналізуючи наведене, колегія суддів не бере до уваги посилання скаржника на фіктивність операцій між ТОВ “Універсал - Трансавто” та ЗАТ «Тесмо-М» щодо продажу останньому резервуарів для зберігання молока, оскільки зазначений товар позивачем в подальшому був реалізований та встановлений у іншого контрагента - ТОВ «Провіант».

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що податкові повідомлення - рішення скаржника ДПІ у м.Хмельницькому №0000012304/0/9 від 05.01.2011 року, №0000032307/0/110 від 28.01.2011 року, №0000022307/0/111 від 28.01.2011 року є такими, що суперечать законодавству, а отже є протиправними та підлягають скасуванню із стягненням з Державного бюджету України на користь ЗАТ “Тесмо - М” 806296 грн., відшкодування бюджетної заборгованості по податку на додану вартість.

Отже, наведені в апеляційній скарзі доводи не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Зважаючи на те, що Хмельницький окружний адміністративний суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у м.Хмельницькому залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 12.05.2011 року без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 04 жовтня 2011 року .

Головуючий /підпис/< Список >Смілянець Е. С.

Судді/підпис/< Список >Сторчак В. Ю.

/підпис/< Список >Боровицький О. А.

Копія вірна

Секретар: