Ухвала суду № 18571464, 21.09.2011, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/0270/1967/11

Головуючий у 1-й інстанції: Вільчинський О.В.

Суддя-доповідач: Смілянець Е. С.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2011 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Смілянця Е. С.

суддів: Сторчака В. Ю., Боровицького О.А.

при секретарі: Подолян Н. В.

за участю представників сторін:

апелянта - Лесика В.В.

позивача - Томенка Р.В.

відповідача - Боценка Д.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу державної податкової інспекції у м.Вінниці на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 18.05.2011 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Поділляагротранс" до державної податкової інспекції у м.Вінниці, Головного управління державного казначейства України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2011 року до Вінницького окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю “Поділляагротранс” (далі - ТОВ "Поділляагротранс") із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Вінниці (далі - ДПІ у м. Вінниці), Головного управління Державного казначейства України у Вінницькій області (далі - ГУ ДКУ у Вінницькій області) про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення.

Позовні вимоги заявник мотивував порушенням податковим органом порядку проведення документальної позапланової виїзної перевірки, оскільки зазначені в акті перевірки документи, а саме завірені копії первинних документів, що підтверджують факт оплати позивачем товарів основним постачальникам за червень 2010 року, не можуть бути предметом камеральної перевірки, відповідно до приписів, що містяться у п.п.7.7.8 п.7.7. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість",

Крім того, позивач посилався на ігнорування податковим органом факту звернення товариства щодо проведення позапланової виїзної перевірки та надання висновку по бюджетному відшкодуванню, що передувало діям органу державного казначейства щодо бюджетного відшкодування заявлених коштів.

Відповідно до постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 18 травня 2011 року вказаний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, відповідачем - ДПІ у м.Вінниці подано апеляційну скаргу з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у звязку з чим, апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу в задоволенні позову.

У судовому засіданні представник скаржника - ДПІ у м.Вінниці доводи апеляційної скарги підтримав у повному обсязі, зокрема суду пояснивши, що наявність у позивача належним чином оформлених документів, які відповідно до закону необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, не є безумовною підставою для відшкодування ПДВ в подальшому, у випадку якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Крім того, всупереч висновкам суду першої інстанції, апелянт стверджує, що чинне законодавство не ставить у залежність податковий орган та не містить строків протягом яких податковий орган зобовязаний вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Представник позивача у судовому засіданні проти доводів апелянта заперечив, при цьому посилаючись на правомірність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції просив у задоволенні апеляційної скарги ДПІ у м. Вінниці, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 18 травня 2011 року залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача та думку учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 198 Кодексу адміністративного судочинства (далі-КАС) України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, товариство з обмеженою відповідальністю "Поділляагротранс" здійснює свою діяльність на підставі свідоцтва про державну реєстрацію від 24.10.2007р. серія А01 № 520001, ідентифікаційний код - 33553300.

Відповідно до довідки № 1955, виданої Головним управлінням статистики у Вінницькій області, ТОВ "Поділляагроторанс" включене до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

На податковий облік ТОВ "Поділляагротранс" як платник податку на додану вартість взяте у Державній податковій інспекції у м. Вінниці 31.05.2005 р.

08 вересня 2010 року головним державним податковим інспектором Кудриком В.В. відділу адміністрування податку на додану вартість управління оподаткування юридичних осіб проведено документальну невиїзну (камеральну) перевірку податкової декларації з податку на додану вартість товариства з обмеженою відповідальністю "Поділляагротранс", поданої за липень 2010 року, про що складено акт № 1274/15/212 від 08.09.2010р.

В результаті проведеної перевірки перевіряючим було встановлено, що платником не подано для перевірки завірених копій первинних документів, що підтверджують факт оплати ним товарів (послуг) основним постачальникам за червень 2010 року звітного періоду, в якому виникло від'ємне значення, чим порушено п.п. 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", а отже сума бюджетного відшкодування податку на додану вартість за липень 2010 року підлягає зменшенню в розмірі 299 868 грн.

В результаті акту перевірки № 1274/15/212 від 08.09.2010р. податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення форми "В1" від 14.09.2010р. № 0006251600/0, яким встановлено завищення бюджетного відшкодування в сумі 299 868 грн., а отже відмовлено у поверненні вказаної суми бюджетного відшкодування позивачу.

Суд першої інстанції, при ухваленні оскаржуваної постанови, виходив з того, що оскільки позивачем було ініційовано проведення позапланової виїзної перевірки сум заявленого бюджетного відшкодування, проте податковим органом проігноровано таке звернення, а також те, що ДПІ у м. Вінниці всупереч нормам законодавства не направлено органу державного казначейства висновок про відшкодування сум бюджетного відшкодування, податкове повідомлення-рішення № 0006251600/0 від 14.09.2010р. є незаконним, а отже, підлягає скасуванню.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційної інстанції погоджується, виходячи з наступного.

Так, стаття 7 Закону України “Про податок на додану вартість" (чинна на момент виникнення спірних правовідносин) визначала порядок обчислення і сплати податку на додану вартість. Підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 цієї статті встановлено, що суми податку, які підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-яким продажем товарів протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

Відповідно до приписів абзацу першого підпункту 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість" у разі, коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації. Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період.

Згідно з абзацом п'ятим підпункту 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 цього Закону платник податку має право у будь-який момент після виникнення бюджетної заборгованості звернутися до суду з позовом про стягнення коштів з Державного бюджету України.

Крім того, відповідно до п.п.7.7.5. п.7.7. ст.7 вищевказаного Закону протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Визначення поняття "камеральна перевірка" міститься у п.п. 4.2.2 ст.4.2. ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", а саме: камеральною вважається перевірка, яка проводиться контролюючим органом виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, без проведення будь-яких інших видів перевірок платника податків.

Аналізуючи наведені положення, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про неправомірність висновків апелянта щодо обов'язку платника податків подавати завірені копії первинних документів, що підтверджують право на отримання бюджетного відшкодування під час проведення камеральної перевірки, оскільки для дослідження первинних бухгалтерських документів п.п.7.7.5 п. 7.7. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено проведення виїзної позапланової перевірки.

Відтак, оскільки апелянтом неправомірно зменшено суми бюджетного відшкодування за липень 2010 року, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відшкодування задекларованих сум ПДВ.

Згідно з п. 4.2. Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.2005р. № 327, акт невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок складається у двох примірниках та підписується протягом 5-ти робочих днів з дня, наступного за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для суб'єктів малого підприємництва - протягом 3-х робочих днів, а для суб'єктів господарювання, які мають філії та перебувають на консолідованій сплаті, - протягом 10-ти робочих днів). Строк складання акту перевірки не зараховується до строку проведення перевірки з урахуванням його продовження, встановленого законом.)

Відповідно до п.4.3. Порядку підписання акта виїзної планової чи позапланової перевірок посадовими особами суб'єкта господарювання та посадовими особами органу державної податкової служби, які здійснювали перевірку, здійснюється за місцезнаходженням платника податків, а у разі здійснення невиїзних документальних перевірок, - у приміщенні органу державної податкової служби, куди посадові особи суб'єкта господарювання письмово запрошуються для підписання акта до закінчення строку, передбаченого у пункті 4.2 цього розділу.

За приписами п. 4.4 Порядку у разі незгоди посадових осіб із висновками перевірки чи фактами та даними, викладеними в акті перевірки, суб'єкт господарювання має право протягом трьох робочих днів з дня, наступного за днем отримання примірника акта перевірки подати до органу державної податкової служби заперечення до акта перевірки.

Органи державної податкової служби розглядають заперечення протягом трьох робочих днів з дня, наступного за днем їх надходження та про результати розгляду письмово повідомляють суб'єкта господарювання.

Проте, як зясовано колегією суддів, апелянтом не було надіслано на адресу позивачу акту перевірки безпосередньо після його складення та жодним іншим чином не повідомлено про результати перевірки, що позбавило можливості останнього скористатись своїм правом на подання заперечень на акт перевірки.

Як зясовано судом першої інстанції, акт камеральної перевірки позивачем отриманий 15.04.2011р.

В свою чергу судом апеляційної інстанції зясовано, що рішення про проведення позапланової виїзної перевірки податковим органом не приймалось, відтак право платника на бюджетне відшкодування виникло у жовтні 2010 року. Крім того, позивач звертався до ДПІ у м. Вінниці із листом від 23.12.2010р. про ініціювання проведення позапланової перевірки та інформування його про результати камеральної перевірки

Згідно з порядком бюджетного відшкодування, передбаченого пп. 7.7.6 п.7.7. ст.7 Закону "Про податок на додану вартість" орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ній суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

Відповідно до абз.2 п.п.7.7.8. п.7.7. ст.7 вищезазначеного Закону після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження податковий орган протягом п'яти робочих днів, наступних за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Таким чином, в разі, коли податковий орган в установлений законом строк не надає відповідного висновку органу державного казначейства, платник податку має право скористатись правом на судове оскарження бездіяльності шляхом звернення із позовом про стягнення відповідної суми коштів із Державного бюджету.

Аналогічний спосіб захисту слід використовувати в разі безпідставної відмови платнику податку у бюджетному відшкодуванні.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про порушення апелянтом прав позивача на прийняття участі у проведенні перевірки та надання інформації, документів та інших доказів на підтвердження своїх прав та законних інтересів, на ознайомлення з актом перевірки та отримання його другого екземпляру, на надання заперечень на акт перевірки, а також на вчасне отримання податкового повідомлення-рішення.

Отже, наведені в апеляційній скарзі доводи не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Зважаючи на те, що Вінницький окружний адміністративний суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у м.Вінниці залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 18.05.2011 року без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 26 вересня 2011 року .

Головуючий <Список >Смілянець Е. С.

Судді< Список >Сторчак В. Ю.

< Список >Боровицький О.А.