Ухвала суду № 18571298, 05.09.2011, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2011 р. Справа № 42545/09

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Онишкевича Т.В.,

суддів Сапіги В.П., Яворського І.О.,

з участю секретаря судового засіданняПатлевіч Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу сільськогосподарського приватного підприємства «Україна» на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 14 травня 2009 року у справі за його позовом до Дубровицької міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА :

У січні 2009 року сільськогосподарське приватне підприємство «Україна» (далі СПП «Україна») звернулося до суду з адміністративним позовом, у якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000512340/1 від 17.10.2008 року визнати недійсним податкове повідомлення рішення Дубровицької міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області (далі Дубровицька МДПІ ) про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (далі ПДВ) у розмірі 168202,00 грн.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 14 травня 2009 року у справі № 2а-1352/09/1770 у задоволенні позову було відмовлено.

У поданій апеляційній скарзі позивач СПП «Україна» просить зазначену постанову скасувати та прийняти нову про задоволення його позову. Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що судомпершої інстанції не взято до уваги вимоги п. 11.21, п. 11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість», які мають вищу юридичну силу, ніж постанова Kабінету Mіністрів України № 596 «Про внесення змін до постанов Кабінету міністрів України від 26 лютого 1999 р. № 271 і від 12 травня 1999 р. № 805», а також не взято до уваги вимоги пп. 4.4.1 п. 4.4 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Виходячи із вимог п. 11.29 ст. 11 дія п.7.7 ст. 7 вказаного Закону поширюється на операції з продажу молока та м'яса в живій вазі переробним підприємствам. Сплата податку та його відшкодування може здійснюватись лише на підставі декларації № 3.

Оскільки п.7.7 ст. 7 розповсюджується на операції з продажу молока та м'яса в живій вазі переробним підприємствам, то такі операції повинні відображатись лише в декларації №3, що СПП «Україна» і проводило.

На думку апелянта, вимоги другого абзацу п.11.21 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість» не стосується продажу молока та м'яса в живій вазі переробним підприємствам.

На переконання апелянта, судом першої інстанції безпідставно стверджується, що операції з продажу молока та м'яса в живій вазі переробним підприємствам відносяться до спеціальних режимів оподаткування сільськогосподарських підприємств, оскільки такі операції відносяться до спеціального режиму оподаткування для переробних підприємств, що підтверджується постановою Kабінету Mіністрів України № 805 від 12.05.1999р. із змінами і доповненнями, внесеними постановою Kабінету Mіністрів України № 596 від 28.03.2007р. «Порядок нарахування, виплат і використання коштів, спрямованих для виплати дотацій сільськогосподарським підприємствам за продані ними переробним підприємствам молоко та мясо в живій вазі».

По операціях з продажу молока та мяса в живій вазі переробним підприємствам ніколи фактично не може залишатись в розпорядженні ПДВ, оскільки встановлена по них нульова ставка оподаткування.

На думку апелянта, судом безпідставно стверджується, що механізм акумуляції коштів (ПДВ) розроблений у відповідності до п.11.21 Закону. Відповідно до останнього абзацу п.11.21 ст. 11: «Порядок нарахування і використання коштів встановлюється Кабінетом Міністрів України». При цьому порядок нарахування може бути лише дотацій, але ніяк не нарахування акумуляції коштів, оскільки акумуляція коштів проводиться, а не нараховується.

Наполягає на порушенні вимог п. 4 Порядку акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію(крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, затвердженого постановою Kабінету Mіністрів України №271 від 26.02.99р. у відповідності до п.11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість»,

Окрім того, апелянт звертає увагу апеляційного суду на порушення вимог пп. 4.4.1 п. 4.4 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Представник апелянта СПП «Україна» вимоги, викладені у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду підтримав і просить їх задовольнити.

Представник Дубровицької МДПІ у судовому засіданні вимоги апелянта заперечив, просить залишити оскаржуване судове рішення без змін, а подану апеляційну скаргу без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача та учасників процесу, перевіривши матеріали справи і доводи апелянта у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких мотивів.

Відмовляючи у задоволенні позову СПП «Україна» суд першої інстанції виходив із того, що виходячи з приписів пп. 6.2.6 п. 6.2 ст. 6, пп. 11.21 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість» є безпідставними посилання позивача СПП «Україна» на те, що спеціальний режим оподаткування, передбачений вказаними нормами, не розповсюджується на СПП «Україна».

За наслідками проведення перевірки (акт № 399-23/30712018 від 15.09.2009 р.) було встановлено, що позивач СПП «Україна» відносило суми ПДВ по придбаних товарах (роботах, послугах), повязаних з виробництвом молока і мяса в живій вазі, що поставляються переробним підприємствам, до складу податкового кредиту, який відображався в декларації з розрахунків з бюджетом (загальна декларація).

В той же час, на думку суду першої інстанції, такі дії позивача суперечать приписам Порядку нарахування, виплат і використання коштів, спрямованих для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за поставлені ними переробним підприємствам молоко та м'ясо в живій вазі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1999 р. № 805.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, не відповідають фактичним обставинам справи і нормам матеріального права.

Як безспірно встановлено судом, Дубровицькою МДПІ було проведено перевірку СПП «Україна», результати якої було оформлено актом № 399-23/30712018 від 15.09.2009р.

У ході зазначеної перевірки контролюючим органом було встановлено, що СПП «Україна» відносило суми ПДВ по придбаних товарах (роботах, послугах), пов'язаних з виробництвом молока і м'яса в живій вазі, що поставляються переробним підприємствам, до складу податкового кредиту, який відображався в декларації з розрахунків з бюджетом (загальна декларація).

Вказаний висновок Дубровицької МДПІ став підставою для прийняття оспорюваного податкового повідомлення рішення.

Пунктом 11.29 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) зупинено дію пункту 7.7 статті 7, пунктів 10.1 і 10.2 статті 10 цього Закону в частині сплати до бюджету податку на додану вартість щодо операцій з поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, за винятком операцій з поставки переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою, що здійснюються сільськогосподарськими товаровиробниками незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, в яких сума, одержана від поставки сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, становить не менше 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства.

Наведений припис Закону кореспондується з підпунктом 6.2.6 пункту 6.2 статті 6 цього ж Закону, яким передбачено оподаткування за нульовою ставкою операцій з поставки переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою сільськогосподарськими товаровиробниками всіх форм власності і господарювання та поставки переробним підприємствам аналогічної імпортованої продукції.

Таким чином, облік названих господарських операцій і сума податкових зобовязань та податкового кредиту за цими операціями відображається у загальній декларації сільськогосподарського товаровиробника, відповідно до якої здійснюються розрахунки з бюджетом, що спростовує висновки податкового органу, покладені в основу оспорюваного податкового повідомлення-рішення.

Покликання контролюючого органу, з якими погодився суд першої інстанції, на порушення позивачем абзацу другого пункту 11.21 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість» та пункту 12 Порядку нарахування, виплат і використання коштів, спрямованих для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за поставлені ними переробним підприємствам молоко та м'ясо в живій вазі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1999 № 805, не можуть бути взяті до уваги з огляду на таке.

Абзацом другим, третім пункту 11.21 статті 11 названого Закону передбачено, що сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету сільськогосподарськими підприємствами усіх форм власності за реалізовані ними молоко, худобу, птицю, вовну , а також за молочну продукцію та м'ясопродукти, вироблені у власних переробних цехах , повністю залишається у розпорядженні цих сільськогосподарських підприємств і спрямовується на підтримку власного виробництва тваринницької продукції та продукції птахівництва.

Порядок нарахування і використання зазначених коштів встановлюється Кабінетом Міністрів України.

У пункті 12 Порядку нарахування, виплат і використання коштів, спрямованих для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за поставлені ними переробним підприємствам молоко та м'ясо в живій вазі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1999 № 805, зазначено, що сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету сільськогосподарськими підприємствами усіх форм власності за поставлені ними молоко, худобу, птицю, вовну, а також за молочну продукцію та м'ясопродукти, вироблені у власних переробних цехах, повністю залишається у розпорядженні цих сільськогосподарських підприємств і спрямовується на підтримку власного виробництва тваринницької продукції та продукції птахівництва.

Тобто наведені законодавчі приписи поширюються на операції з реалізації сільськогосподарським виробником іншої продукції, ніж молоко та мясо у живій вазі, а тому не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Таким чином, оскільки при вирішенні даного публічно-правового спору судом першої інстанції було допущено порушення норм матеріального права, а мотиви, з яких виходив суд під час ухвалення свого рішення, не відповідають фактичним обставинам справи, оскаржувана постанова підлягає скасуванню з прийняттям нової про задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА :

апеляційну скаргу сільськогосподарського приватного підприємства «Україна» задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000512340/1 від 17 жовтня 2008 року Дубровицької міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області.

Присудити з Державного бюджету України на користь сільськогосподарського приватного підприємства «Україна» 5 (пять) грн. 10 коп. судових витрат.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Постанова у повному обсязі складена 06 вересня 2010 року.

Головуючий суддяТ.В.Онишкевич

Судді В.П.Сапіга

І.О.Яворський