Ухвала суду № 18571285, 05.09.2011, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2011 р. Справа № 30869/10

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Онишкевича Т.В.,

суддів Сапіги В.П., Яворського І.О.,

з участю секретаря судового засіданняПатлевіч Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу приватного підприємства «Лісконтракт» на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 03 червня 2010 року у справі за його позовом до державної податкової інспекції у м. Чернівці про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА :

У вересні 2009 року приватне підприємство «Лісконтракт» (далі ПП «Лісконтракт») звернулося до суду з адміністративним позовом, у якому просило визнати недійсними податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Чернівці (далі ДПІ у м. Чернівці) № 0000210220/0 від 02.03.2009 року, № 0000210220/1 від 03.04.2009 року, № 0000210220/2 від 29.04.2009 року, № 0000210220/3 від 09.07.2009 року, якими підприємству було визначено зобовязання з податку на прибуток у сумі 103311,00 грн., з яких 34437 грн. за основним платежем та 68874 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 03 червня 2010 року у справі № 2а-156/10/2470 у задоволенні вказаного позову було відмовлено.

У поданій апеляційній скарзі позивач ПП «Ліскортракт» просить зазначену постанову скасувати і прийняти нову про задоволення його позову. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що угодою між Урядом України і Урядом Республіки Вірменія про уникнення подвійного оподаткування та попередження ухилень стосовно податків на доходи і майно, ратифікованої Законом України № 369/96-ВР від 13.09.1996 року (далі Угода), визначено, що вона застосовується до осіб, які є резидентами однієї або обох Договірних Держав (стаття 1) та ця Угода поширюється на податки на доходи і майно, що стягуються від імені Договірної Держави або її політико-адміністративних підрозділів, або місцевих органів влади, незалежно від способу їх стягнення, а існуючими податками, на які поширюється Угода, є: в Україні: (І) податок на прибуток підприємств.

Порядок сплати і розмір податку на доходи нерезидентів, встановлений статтею 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» ( 334/94-ВР ), яка не містить вказівок будь-якому органу виконавчої влади на додаткову розробку нормативно-правових актів і не надає повноважень зі встановлення податкових умов для застосування її норм.

Постанова Кабінету Міністрів України від 06.05.2001 року № 470 «Про затвердження Порядку звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування» (далі Постанова) зобовязує нерезидентів подавати документи, якщо це передбачено міжнародним договором.

В той же час, Угодою не визначено обовязків для надання довідки, визначеної Постановою Кабінету Міністрів України від 06 травня 2001 року № 470.

Представник ДПІ у м. Чернівці у ході апеляційного розгляду вимоги апелянта заперечив, просить залишити оскаржуване судове рішення без змін, а подану апеляційну скаргу без задоволення.

Представник позивача у судове засідання апеляційного суду не зявився, а відтак на підставі ч. 4 ст. 196 КАС України суд розглядає справу у його відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апелянта у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких мотивів.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що виходячи з приписів п. 1.35.1. ст. 1, пп. «в» п. 13.1. ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та змісту укладених позивачем із нерезидентом ООО «Рейл Експрес» договорів наданні транспортно-експедиційні послуги підпадають під визначення фрахту. Сума фрахту, що сплачується резидентом нерезиденту за договорами фрахту, оподатковується за ставкою 6% у джерела виплати таких доходів за рахунок цих доходів. При цьому базою для оподаткування є базова ставка такого фрахту; особами, уповноваженими стягувати цей податок та вносити його до бюджету, є резидент, який виплачує такі доходи, незалежно від того, чи є він платником цього податку чи ні, а також чи є він суб'єктом спрощеного оподаткування чи ні.

Постанова, якою було затверджено Порядок звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування (далі Порядок), жодним чином не суперечить Угоді, а лише вдосконалює процедуру адміністрування оподаткування доходів нерезидентів із джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування.

Згідно пункту 4 цього Порядку, підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 5 і 6 цього Порядку, особі, яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір, а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором.

Згідно пп. 7, 8 Порядку особа, яка виплачує доходи нерезидентові, зобовязана у разі здійснення у звітному періоді (кварталі) виплат нерезидентам доходів із джерелом їх походження з України подавати органу державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) звіт про виплачені доходи, утримані та перераховані до бюджету податки на доходи нерезидентів у терміни та за формою, встановленими Державною податковою адміністрацією. У разі неподання нерезидентом довідки відповідно до пункту 4 цього Порядку доходи нерезидента із джерелом їх походження з України підлягають оподаткуванню відповідно до законодавства України з питань оподаткування.

Пунктом 1.3. Порядку надання звітів про виплачені доходи нерезидентів, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 29.03.2002р. № 140, передбачено, що особи, що виплачують доходи, протягом терміну, передбаченого законодавством для квартального звітного періоду, подають до державного податкового органу за своїм місцезнаходженням звіти про виплачені доходи, утримання та внесення до бюджету податку на прибуток нерезидентів за попередній квартал за формою згідно з додатком 1.

Під час судового розгляду справи встановлено, що позивачем зазначений звіт до органу державної податкової служби не подавався.

За таких обставин суд дійшов висновку, що ДПІ у м. Чернівці правомірно було визначено податкове зобовязання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб в сумі 103311 грн., в тому числі за основним платежем 34437 грн. (573956 х 6 %) та за штрафними санкціями 68874 грн. (34437 грн. х 2) з огляду на приписи пп. 17.1.9. п. 17.1. ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідають нормам матеріального та процесуального права та фактичним обставинам справи.

Як безспірно встановлено судом, ДПІ у м. Чернівці було проведено планову виїзну перевірку ПП «Лісконтракт» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 03.10.2005 року по 30.09.2008 року, результати якої було оформлено актом від 16.02.2009р. № 653/23-3/33761995, де зафіксовано факт несплати позивачем до бюджету податку з доходів нерезидентів в сумі 34437 грн. при виплаті доходів вірменській фірмі ООО «Рейл Експрес».

Результати вказаної перевірки послужили підставою для прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень.

При цьому колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що приписи зазначеної Постанови від 06.05.2001 року № 470 щодо затвердження Порядку звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування не суперечить Угоді, а відтак відповідні покликання апелянта є безпідставними.

Тому, оскільки позивачем передбачений п. 1.3. Порядку звіт до органу державної податкової служби не подавався, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про правомірність винесення відповідачем оспорюваних податкових повідомлень рішень із застосування штрафних (фінансових) санкцій на підставі пп. 17.1.9. п. 17.1. ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

З огляду на викладене колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а відтак апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України колегія суддів,

УХВАЛИЛА :

апеляційну скаргу приватного підприємства «Лісконтракт» залишити без задоволення, а постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 03 червня 2010 року у справі № 2а-156/10/2470 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Ухвала у повному обсязі складена 06 вересня 2011 року.

Головуючий суддя Т.В.Онишкевич

СуддіВ.П.Сапіга

І.О.Яворський