Ухвала суду № 18571451, 05.09.2011, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2011 р. Справа № 39010/11

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Багрія В.М.,

суддів Богаченка С.І., Старунського Д.М.,

при секретарі судового засідання Грущенко І.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 28.03.2011 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Торіс" до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова про скасування податкових повідомлень-рішень №0001212321/0 від 25.05.2010р., №0001212321/1 від 04.08.2010р., №0001212321/2 від 09.09.2010р.,

В С Т А Н О В И Л А :

У квітні 2009 року ТзОВ "Торіс" звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова про скасування податкових повідомлень-рішень №0001212321/0 від 25.05.2010р., №0001212321/1 від 04.08.2010р., №0001212321/2 від 09.09.2010р..

Позивач свої вимоги мотивував тим, що за наслідком проведеної виїзної планової перевірки товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007р. по 31.12.2009р. податковий орган безпідставно прийшов до висновку про заниження товариством податку на прибуток на суму 50 013,00 грн., оскільки валові витрати в розмірі 200 050,00 грн. були сформовані за рахунок обслуговування банківського кредиту, одержаного товариством у "Ерсте Банку", а не у "Кредитбанку", як це вказано в акті перевірки від 14.05.2010р. Призначення цього кредиту-поповнення обігових коштів товариства, а не придбання основних засобів. Оскільки облікова політика товариства не передбачала капіталізації фінансових витрат, а відтак відсотки за користування кредитом та від'ємна курсова різниця правомірно віднесені до складу витрат товариства.

Позивач просив скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача №0001212321/0 від 25.05.2010р., №0001212321/1 від 04.08.2010р., №0001212321/2 від 09.09.2010р..

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 28.03.2011 року позов задоволено.

Скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова №0001212321/0 від 25.05.2010р., №0001212321/1 від 04.08.2010р., №0001212321/2 від 09.09.2010р.

Постанову суду першої інстанції оскаржила Державна податкова інспекція у Сихівському районі м. Львова, подавши на неї апеляційну скаргу.

Апелянт в апеляційній скарзі зазначає, що постанова суду першої інстанції є необґрунтована та винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Апелянт вказує на те, що контролюючим органом за наслідком проведеної перевірки правомірно було встановлено порушення товариством вимог п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5, п.п.8.4.1 п.8.4 ст.8, п.п.7.3.3 п.7.3 ст.7, п.п. 11.2.1 п.11.2 ст.2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94-ВР від 28.12.1994р. із змінами та доповненнями, за наслідком яких було прийнято податкові повідомлення-рішення про визначення суми податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток та застосовано штрафні (фінансові) санкції.

Апелянт просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 28.03.2011 року та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову.

Вислухавши суддю-доповідача, представника товариства з обмеженою відповідальністю "Торіс", який просить апеляційну скаргу відхилити, а постанову суду першої інстанції залишити без змін, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

В справі встановлено, що ДПІ в Сихівському районі м.Львова було проведено планову виїзну перевірку ТзОВ «Торіс» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1.01.2007 року по 31.12.2009 року.

В акті перевірки № 1322/23-209/30539324 від 14.05.2010 р. зазначено, що ТзОВ «Торіс» порушило вимоги пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, пп.8.4.1 п. 8.4 ст. 8, пп. 7.7.3 п. 7.3 ст.7, пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України « Про оподаткування прибутку підприємств» та занизило податок на прибуток на суму 50013,00 грн., в тому числі за 2-й квартал 2008 року в сумі 13291,00 грн., 3-й квартал 2008 року в сумі 6757,00 грн., 4-й квартал 2008 року в сумі 29965,00 грн.

На підставі акта перевірки ДПІ в Сихівському районі м.Львова прийняла податкове повідомлення-рішення № 0001212321/0 від 25.05.2010 року, яким визначила податкове зобовязання з податку на прибуток на суму 75020,00 грн. ( 50013,00 грн. основного платежу та 25007,00 грн. штрафних санкцій).

За наслідками розгляду скарги по процедурі адміністративного оскарження ДПІ в Сихівському районі м. Львова, залишивши без задоволення вимоги позивача, прийняла податкові повідомлення-рішення № 0001212321/1 від 4.08.2010 року та № 0001212321/2 від 9.09.20120 року.

Всі зазначені вище податкові повідомлення-рішення відповідача є предметом судового розгляду в справі.

Податковий орган вважав, що позивач безпідставно включив до валових витрат у 2008 році 165580,00 грн. нарахованих відсотків по кредитному договору та відємну курсову різницю на залишок заборгованості по кредитним коштам в сумі 34470,00 грн., всього на суму 200050,00 грн.

Судом першої інстанції встановлено, що 5.05.2005 року за кредитним договором № 489 АТ «Кредитбанк» надало позивачу кредит на суму 346000,00 євро зі сплатою 13% річних на термін до 4.05.2010 року. Цей кредит передбачав надання інноваційного кредиту на суму 161300,00 євро для придбання обладнання для супермаркету за договором № 1 від 30.03.2005 року, укладеного з ТзОВ «Перун-Плюс» на 60 місяців та кредит на поповнення обігових коштів для придбання продуктів харчування, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, товарів побутової хімії в сумі 187700,00 євро терміном на 24 місяці.

19.12.2007 року ВАТ «Ерсте Банк» (кредитор) та ТзОВ «Торіс» уклали кредитний договір № 011/3530/10/08118, згідно якого позивачу було відкрито кредитну лінію в сумі 387492,00 доларів США зі сплатою 12% річних строком на 1 рік з призначенням кредитних коштів на поповнення обігових коштів, що стверджується дослідженими в суді першої інстанції виписками банку, платіжними дорученнями, деклараціями з податку на прибуток, наказами про облікову політику підприємства та іншими документами, наведеними в постанові суду першої інстанції.

Суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що валові витрати в сумі 200050,00 грн. позивачем були сформовані за рахунок обслуговування банківського кредиту ( відсотки за користування кредитом та відємна курсова різниця), отриманого за кредитним договором з ВАТ «Ерсте Банк» , а не з АТ «Кредитбанк», як вважає податковий орган. Кредитні кошти за кредитним договором № 011/3530/10/08118 від 19.12.2007 року призначалися для поповнення обігових коштів, що необхідно для нормального функціонування статутної господарської діяльності позивача. Облікова політика ТзОВ «Торіс» в періоді, який підлягав перевірці, не передбачала капіталізації фінансових витрат, повязаних з створенням (ремонтом) основних фондів.

Відповідно до п. 3, 4 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 31 "Фінансові витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28 квітня 2006 р. N 415 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 травня 2006 р. за N 610/12484,в редакції, чинній фінансові витрати - витрати на проценти та інші витрати підприємства, пов'язані із запозиченнями. Запозичення - позики, векселі, облігації, а також інші види короткострокових і довгострокових зобов'язань, на які нараховуються відсотки.

Фінансові витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були нараховані, окрім випадку, коли облікова політика підприємства передбачає капіталізацію фінансових витрат, пов'язаних зі створенням кваліфікаційного активу.

Відповідно до п.5.5.1 п. 5.5 ст. 5 чинного на час спірних правовідносин Закону України « Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.

Оскільки витрати позивача на обслуговування банківського кредиту ВАТ «Ерсте Банк» (відсотки за користування кредитом та відємна курсова різниця на залишок заборгованості по кредиту), не повязані безпосередньо із залученням кредитних коштів і не мають відношення до операції з придбання (ремонту) основних фондів, суд першої інстанції правильно вважав дії позивача по включенню до валових витрат своїх фінансових витрат такими, що відповідають пп.5.5.1 п. 5.5 ст. 5 Закону України « Про оподаткування прибутку підприємств», а відтак на законних підставах скасував оскаржені податкові повідомлення-рішення відповідача.

Тому постанова суду першої інстанції скасуванню не підлягає.

Доводи апеляційної скарги в частині того, що позивач безпідставно включив до валових витрат нараховані відсотки за користування кредитом та курсову різницю, внаслідок чого занизив податок на прибуток, що стало підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, з огляду на викладене, підставою для її задоволення бути не можуть, оскільки спростовуються нормами матеріального права, правильно застосованими судом першої інстанції, та наведеним вище.

Керуючись ст.ст. 160 ч.1, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Сихівському районі м. Львова залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 28.03.2011 року по справі № 2а-10961/10 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: В.М. Багрій

Судді : С.І. Богаченко

Д.М. Старунський