Ухвала суду № 18571085, 04.10.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-16625/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Огурцов О.П.

Суддя-доповідач: Троян Н.М.

У Х В А Л А

Іменем України

"04" жовтня 2011 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Троян Н.М.,

суддів - Костюк Л.О., Твердохліб В.А.,

при секретарі - Горяіновій Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційні скарги Жмеринської обєднаної державної податкової інспекції у Вінницькій області та Жмеринської міської ради Вінницької області на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 березня 2011 року в справі за позовом Державного територіально-галузевого обєднання «Південно-Західна залізниця»до Жмеринської обєднаної державної податкової інспекції у Вінницькій області, третя особа: Жмеринська міська рада Вінницької області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення № 0000882301 /0 від 11.11.2010р.,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Жмеринської обєднаної державної податкової інспекції у Вінницькій області, третя особа: Жмеринська міська рада Вінницької області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення № 0000882301 /0 від 11.11.2010р..

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 березня 2011 року адміністративний позов задоволений, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення рішення № 0000882301 /0 від 11.11.2010р.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Жмеринська обєднана державна податкова інспекція у Вінницькій області та Жмеринська міська рада Вінницької області звернулись з апеляційною скаргою, в якій просять рішення скасувати та прийняти нове рішення яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не зявилися,про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обовязкова, колегія суддів відповідно до ч.4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що в період з 27.09.2010 по 22.10.2010 Жмеринською об'єднаною державною податковою інспекцією було проведено планову виїзної перевірку Відокремленого підрозділу Жмеринської дистанції електропостачання ДТГО" Південно-Західна залізниця", з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009 по 30.06.2010, валютного та іншого законодавства за період 01.01.2009 по 30.06.2010.

Перевіркою було встановлено, що на порушення частин першої та десятої статті 7 Закону України "Про плату за землю" Відокремленим підрозділом Жмеринською дистанцією електропостачання ДТГО "Південно-Західна залізниця" було застосовано ставку земельного податку у розмірі 25 % суми земельного податку, у той час, як при обчисленні земельного податку необхідно застосовувати ставку у розмірі 1 % від грошової оцінки землі, в результаті чого було занижено плату за землю на 12 945,24 грн.

За результатами перевірки складено акт № 1224/23/01070103 від 29.10.2010 на підставі якого винесено податкове повідомлення - рішення № 0000882301/0 від 11.11.2010, яким Відокремленому підрозділу Жмеринській дистанції електропостачання ДТГО "Південно-Західна залізниця" визначено суму податкового зобов'язання за платежем плата за землю у розмірі 19 417,86 грн., у тому числі за основним платежем у розмірі 12 945,24 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 6 472,62 грн..

Відповідно до статті 6 Закону України “Про залізничний транспорт” землі, що надаються в користування для потреб залізничного транспорту, визначаються відповідно до Земельного кодексу України та Закону України “Про транспорт”.

Частиною першою статті 67 Земельного кодексу України визначено, що до земель транспорту належать землі, надані підприємствам, установам та організаціям залізничного, автомобільного транспорту і дорожнього господарства, морського, річкового, авіаційного, трубопровідного транспорту та міського електротранспорту для виконання покладених на них завдань щодо експлуатації, ремонту і розвитку об'єктів транспорту.

Статтею 68 Земельного кодексу України передбачено, що до земель залізничного транспорту належать землі смуг відведення залізниць під залізничним полотном та його облаштуванням, станціями з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарства, сигналізації та зв'язку, водопостачання, каналізації; під захисними та укріплювальними насадженнями, службовими, культурно-побутовими будівлями та іншими спорудами, необхідними для забезпечення роботи залізничного транспорту.

У відповідності до статті 23 Закону України “Про транспорт" до земель залізничного транспорту належать землі, надані в користування підприємствам і організаціям залізничного транспорту відповідно до чинного законодавства України. До складу цих земель входять землі, які є смугою відведення залізниць, а саме землі, надані під залізничне полотно та його облаштування, станції з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарства, сигналізації та зв'язку, водопостачання, каналізації, захисні і укріплюючи насадження, службові, культурно-побутові приміщення та інші споруди, необхідні для забезпечення роботи залізничного транспорту.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що всі землі, якими користується залізниця, є землями залізничного транспорту, а тому землями залізниць слід вважати всі земельні ділянки надані для використання за цільовим призначенням відповідно до видів діяльності залізниці та її підрозділів.

Статтею 20 Закону України “Про плату за землю” встановлено, що використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом. Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів - учасників угоди про розподіл продукції, сплачують земельний податок.

Відповідно до вимог ст.ст. 19,116, 126 Земельного кодексу України набувачами права користування земельними ділянками за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть виступати громадяни та юридичні особи (підприємства установи, організації).

Згідно із частиною другою статті 3 Земельного кодексу суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади, а відповідно до частини другої статті 92 Земельного кодексу набувачами права постійного користування із земель державної та комунальної власності є лише підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що земельні ділянки не можуть надаватись у користування структурним підрозділам юридичної особи, однак при цьому юридична особа не позбавлена права розміщувати свої структурні підрозділи, філії та представництва на відведених їй земельних ділянка.

Згідно статті 5 Закону України “Про плату за землю" об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди. Суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар.

Як вбачається з державного акту на право постійного користування землею серія ІІ-ВН № 002788 від 17.12.1998, виданого Жмеринському відділку Південно Західної залізниці згідно рішення Жмеринської міської ради 16 сесії 24 скликання № 264 від 30.03.2004 “Про вилучення та надання земельних ділянок, затвердження землеустрою”, земельні ділянки, якими користується Відокремлений підрозділ Жмеринська дистанція електропостачання ДТГО" Південно-Західна залізниця" перебувають у постійному користуванні Державного територіально-галузевого обєднання “Південно-Західна залізниця”.

У відповідності до Положення, затвердженого наказом начальника Державного територіально-галузевого обєднання “Південно-Західна залізниця" № 467-11 від 11.09.2006 Жмеринська дистанція колії є відокремленим підрозділом Державного територіально-галузевого обєднання “Південно-Західна залізниця”.

Статтею 4 Закону України "Про плату за землю" визначено, що ставки земельного податку, порядок обчислення і сплати земельного податку не можуть встановлюватись або змінюватись іншими законодавчими актами, крім цього Закону.

Згідно статті 13 Закону України “Про плату за землю" підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки.

Отже, підставою для нарахування земельного податку є дані Державного земельного кадастру, який містить систему необхідних відомостей і документів про правовий режим земель, їх розподіл серед власників землі землекористувачів за категоріями земель та який ведеться землевпорядними органами, підпорядкованими Державному комітету України по земельних ресурсах.

Частиною першою статі 7 Закону України “Про плату за землю" передбачено, що ставки земельного податку з земель, грошову оцінку яких встановлено, встановлюються у розмірі одного відсотка від їх грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у частинах п'ятій - десятій цієї статті та частині другій статті 6 цього Закону.

Відповідно до частини десятої статті 7 Закону України “Про плату за землю" податок за земельні ділянки, надані для військових формувань, утворених відповідно до законів України, крім Збройних Сил України та Державної прикордонної служби України, залізниць, гірничодобувних підприємств, а також за водойми, надані для виробництва рибної продукції, справляється у розмірі 25 відсотків суми земельного податку, обчисленого відповідно до частин першої та другої цієї статті.

З аналізу зазначених норм права вбачається, що земельні ділянки, що прилягають до залізничного полотна і входять до смуги відведення залізниць, оподатковуються згідно з чинним законодавством як землі залізничного транспорту (крім земель, наданих залізниці) у межах населених пунктів - згідно частин першої та другої статті 7, за межами - відповідно до статті 8 Закону України “Про плату за землю”, не зважаючи на розподіл цих земель за категоріями, а за земельні ділянки, що не включені до смуги відведення і на яких розташовані інші обєкти залізничного транспорту (житловий фонд, обєкти соціально-культурної сфери, адміністративні будівлі та інші споруди), плата справляється у встановлених розмірах на загальних підставах згідно з положеннями закону України “Про плату за землю”.

З огляду на викладене податок за земельні ділянки, надані залізницям як статутним територіально-галузевим обєднанням, що при централізованому управлінні здійснюють перевезення пасажирів та вантажів у визначеному регіоні транспортної мережі, в межах населених пунктів справляється у розмірі 25 % суми земельного податку, обчисленого відповідно до частин першої та другої статті 7 Закону України “Про плату за землю”.

Положеннями Земельного кодексу України з урахуванням законів України “Про транспорт" і “Про залізничний транспорт" передбачено, що всі землі, якими користується залізниця, є землями залізничного транспорту, а тому землями залізниць слід вважати всі земельні ділянки надані для використання за цільовим призначенням відповідно до видів діяльності залізниці та її підрозділів.

З урахуванням вищевикладених законодавчих норм, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що позивачем було правомірно нарахованно та сплачено плату за землю у пільговому розмірі 25 % від суми земельного податку відповідно до частини 10 статті 7 Закону України “Про плату за землю”.

За таких обставин ухвалене судом рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування немає.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги Жмеринської обєднаної державної податкової інспекції у Вінницькій області та Жмеринської міської ради Вінницької області залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 березня 2011 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді: