Ухвала суду № 18570879, 29.09.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-18577/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А.

Суддя-доповідач: Бєлова Л.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"29" вересня 2011 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєлової Л.В.

суддів: Безименної Н.В.

Міщука М.С.

при секретарі:Салоїд І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 березня 2011 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фактор Нафтогаз»до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення та зобовязання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Фактор Нафтогаз»звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 13 грудня 2010 року №00001012302/0 та зобовязати ДПІ у Голосіївському районі м. Києва виключити з компютерних автоматизованих систем: БД ПДС, БД АІС ОР, БД АІС «Співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України»відомості щодо відхилень між задекларованими податковими зобовязаннями та задекларованим податковим кредитом: ТОВ «Фактор Коммерс»на загальну суму 450 000,00 грн., в тому числі за квітень 2010 року - 450 000,00 грн.; ТОВ «Лек-Оіл»на загальну суму 267 965,00 грн., в тому числі за квітень 2010 року - 267 965,00 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 березня 2011 року позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва від 13 грудня 2010 року №00001012302/0; в іншій частині адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва подано апеляційну скаргу, в якій просять скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 березня 2011 року в частині задоволених позовних вимог та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити, мотивуючи свої вимоги тим, що судом порушено норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення зявившихся учасників процесу, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 13 грудня 2010 року №00001012302/0 згідно з підпунктом «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктами 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», за порушення підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»ТОВ «Фактор Нафтогаз»визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 1 076 947,00 грн., в тому числі за основним платежем - 717 965,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -358 982,00 грн.

Спірне податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі акта від 03 грудня 2010 року №980/1-23-20-36134497 «Про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ «Фактор Нафтогаз», код за ЄДРПОУ 36134497, з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Фактор Коммерс»(код за ЄДРПОУ 32862717) та з ТОВ «Лек-Оіл»(код за ЄДРПОУ 34047083) за квітень 2010 року»(далі по тексту - Акт перевірки).

В Акті перевірки зазначено, що за результатами аналізу даних системи автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні Державної податкової адміністрації України по декларації ТОВ «Фактор Нафтогаз»встановлено відхилення між задекларованими податковими зобовязаннями та задекларованим податковим кредитом: ТОВ «Фактор Коммерс»на загальну суму 450 000,00 грн., в тому числі за квітень 2010 року - 450 000,00 грн.; ТОВ «Лек-Оіл»на загальну суму 267 965,00 грн., в тому числі за квітень 2010 року - 267 965,00 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 717 965,00 грн.

За даними Акта перевірки ТОВ «Фактор Коммерс»та ТОВ «Лек-Оіл»за квітень 2010 року податкові зобовязання не задекларували, а тому ТОВ «Фактор Нафтогаз»безпідставно віднесено до складу податкового кредиту податок на додану вартість у сумі 717 965,00 грн.

На думку відповідача, платник податку повинен враховувати фактори, які визначають порядок формування податкових зобовязань платників податку, за рахунок яких формується його податковий кредит, тобто своїх контрагентів.

Враховуючи викладене, відповідач зробив висновок про порушення позивачем підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 717 965,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що 15 грудня 2008 року між ТОВ «Лек-Оіл»(продавець) та ТОВ «Фактор Нафтогаз»(покупець) укладено договір купівлі-продажу нафтопродуктів №Л-50/08, відповідно до якого продавець зобовязується поставити та передати у власність, а покупець прийняти та оплатити нафтопродукти окремими партіями за умовами даного договору.

05 квітня 2010 року сторони договору уклали додаткову угоду №14 до договору купівлі-продажу нафтопродуктів №Л-50/08 від 15 грудня 2008 року сторони домовилися про поставку дизельного палива.

Відповідно до акта приймання-передачі №3626 від 06 квітня 2010 року ТОВ «Лек-Оіл»передало, а ТОВ «Фактор Нафтогаз»прийняло нафтопродукти (дизельне паливо) на загальну суму 1 607 795,00 грн., в тому числі податок на додану вартість - 267 965,83 грн.

ТОВ «Лек-Оіл»виписало позивачу податкову накладну від 06 квітня 2010 року №186 на загальну суму 1 607 795,00 грн., в тому числі податок на додану вартість - 267 965,83 грн.

Оплата за виконані роботи позивачем проводилася у формі безготівкових розрахунків шляхом перерахування на користь ТОВ «Лек-Оіл»грошових коштів, про що свідчать відповідні копії платіжних доручень та виписок банку.

28 квітня 2010 року між ТОВ «Фактор Коммерс»(продавець) та ТОВ «Фактор Нафтогаз»(покупець) укладено договір №28/04/10ФСК-ФН, відповідно до якого продавець передає у власність покупця, а покупець приймає та оплачує паливно-мастильні матеріали (дизельне паливо) у кількості 368,349 тонн на загальну суму 2 700 000,00 грн., в тому числі податок на додану вартість - 450 000,00 грн.

ТОВ «Фактор Коммерс»виписало позивачу податкову накладну від 29 квітня 2010 року №4 на загальну суму 2 700 000,00 грн., в тому числі податок на додану вартість -450 000,00 грн.

В оплату за поставлений товар позивач перерахував на рахунок ТОВ «Фактор Коммерс»грошові кошти у розмірі 2 700 000,00 грн.

ТОВ «Фактор Коммерс»зобовязань за договором не виконало, внаслідок чого позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з ТОВ «Фактор Коммерс»2 700 000,00 грн. Рішенням Господарського суду міста Києва від 11 січня 2011 року у справі №42/4719 позов ТОВ «Фактор Нафтогаз»задоволено та стягнуто з ТОВ «Фактор Коммерс»заборгованість у розмірі 2 700 000,00 грн.

Колегія суддів не приймає доводи апеляційної скарги про правомірність прийняття ДПІ у Голосіївському районі м. Києва податкового повідомлення-рішення від 13 грудня 2010 року №00001012302/0, з таких підстав.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов частково виходив з того, що згідно з п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Позивач в податковій декларації з податку на додану вартість за квітень 2010 року в складі податкового кредиту відобразив суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Лек-Оіл»та ТОВ «Фактор Коммерс», та які сплачені (нараховані) ним, в звязку з придбанням товарів.

Порушення з приводу вартості придбаних позивачем товарів відповідачем не встановлено.

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Згідно з пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Закон України «Про податок на додану вартість»передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження таких сум податковими накладними чи митними деклараціями (підпункт 7.4.5 пунтку 7.4 статті 7).

Згідно з пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»платник податку зобовязаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) назву юридичної особи або прізвище, імя та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, обєм); є) повну назву отримувача; ж) ціну продажу без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до вимог пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

На момент складання податкових накладних контрагенти позивача ТОВ «Лек-Оіл»та ТОВ «Фактор Коммерс»були зареєстровані як юридичні особи та як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мав право видавати податкові накладні на кожну повну або часткову поставку робіт; в свою чергу податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам встановленим пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

За даними витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців одним із видів діяльності ТОВ «Фактор Нафтогаз»є оптова та роздрібна торгівля паливом.

Придбане у ТОВ «Лек-Оіл»дизельне паливо придбавалося позивачем з метою та було використане у власній господарській діяльності, а саме реалізовано іншим субєктам підприємницької діяльності.

ТОВ «Фактор Коммерс»не поставило позивачу дизельне паливо за умовами договору поставки, однак невиконання постачальником умов договору не є свідченням удаваності укладеного договору, крім того, рішенням Господарського суду міста Києва від 11 січня 2011 року у справі №42/4719 вирішено стягнути з ТОВ «Фактор Коммерс»заборгованість у розмірі 2 700 000,00 грн. за непоставлений ТОВ «Фактор Нафтогаз»товар.

Таким чином, господарські операції позивача є реальними та підтверджуються необхідними документами, а товар, що придбавався позивачем у ТОВ «Лек-Оіл», придбавався з метою використання та був використаний позивачем у власній господарській діяльності, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

За таких обставин є правильними висновки суду першої інстанції, що ТОВ «Фактор Нафтогаз»правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість за квітень 2010 року, а висновки Акта перевірки про порушення пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та заниження податку на додану вартість на загальну суму 717 965,00 грн. є помилковими, відтак визначення суми податкового зобовязання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 717 965,00 грн. є протиправним.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що використання відповідачем інформації з компютерних автоматизованих інформаційних систем «Співставлення податкових зобовязань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України»суперечить положенням Закону України «Про державну податкову службу в Україні».

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, повязаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обовязкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обовязкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус субєктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обовязок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обовязкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків).

За визначенням п. 1.2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 року №327, невиїзною документальною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, повязаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обовязкових платежів), незалежно від способу їх подачі.

Закони України з питань оподаткування, зокрема, Закони України «Про державну податкову службу в Україні», «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», «Про податок на додану вартість»не містять посилань на компютерні автоматизовані інформаційні системи, на підставі інформації з яких податковий орган може встановлювати порушення податкового законодавства платником податків.

За вказаних обставин суд першої інстанцій дійшов обґрунтованого висновку щодо неправомірності прийняття ДПІ у Голосіївському районі м. Києва податкового повідомлення-рішення від 13 грудня 2010 року №00001012302/0.

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідачем як субєктом владних повноважень не доведено правомірності прийнятого ним рішення.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 березня 2011 року відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у звязку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 березня 2011 року - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 березня 2011 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвалу може бути оскаржено в касаційному поряд ку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів піс ля набрання ухвалою законної сили.

Ухвалу складено в повному обсязі 30.09.2011 р.

Головуючий суддя Л.В. Бєлова

Судді: