Ухвала суду № 18570679, 29.09.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-5994/09/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Федорчук С.Ф.

Суддя-доповідач: Горяйнов А.М.

У Х В А Л А

Іменем України

"29" вересня 2011 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Горяйнова А.М.,

суддів - Мамчура Я.С. та Шостака О.О.,

при секретарі - Зозулі Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва на постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 17 листопада 2009 року у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва до Дочірнього підприємства «Екотехнологія-Сервіс»та Товариства з обмеженою відповідальністю «Технопоставка»про стягнення коштів за нікчемним правочином, -

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2009 року ДПІ у Голосіївському районі м. Києва звернулася до суду з позовом, у якому просила стягнути з ДП «Екотехнологія-Сервіс»в доход держави вартість отриманого товару за договорами поставки № 03/07-1 від 03 липня 2006 року, № 03/10-1 від 03 жовтня 2006 року, № 08/11-1 від 08 листопада 2006 року та № 28/11-1 від 28 листопада 2006 року у розмірі 159610 грн. 70 коп. та стягнути з ТОВ «Технопоставка»в доход держави вартість поставленого товару за вищевказаними договорами.

Постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 17 листопада 2009 року в задоволенні вказаного адміністративного позову було відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення про задоволення позову. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема апелянт вказує на те, що кошти, отримані за недійсним правочином, підлягають стягненню на користь держави.

Під час судового засідання представник позивача підтримав свою апеляційну скаргу та просив суд її задовольнити з підстав, викладених в ній.

Представник ДП «Екотехнологія-Сервіс»в судовому засіданні заперечував проти апеляційної скарги та просив суд відмовити в її задоволенні посилаючись на те, що судом першої інстанції було винесено законне і обґрунтоване рішення, а підстави для його зміни чи скасування відсутні.

ТОВ «Технопоставка», будучи належним чином повідомлене про дату, час та місце апеляційного розгляду справи у відповідності до ч. 1 ст. 40 КАС України, явку свого представника в судове засідання не забезпечило. Про причини своєї неявки суд не повідомило. Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь представника відповідача в судовому засіданні не обовязкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за його відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ДПІ у Голосіївському районі м. Києва залишити без задоволення, а постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 17 листопада 2009 року без змін виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно зясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Технопоставка»та ДП «Екотехнологія-Сервіс»були укладені договори поставки № 03/07-1 від 03 липня 2006 року, № 03/10-1 від 03 жовтня 2006 року, № 08/11-1 від 08 листопада 2006 року та № 28/11-1 від 28 листопада 2006 року у розмірі 159610 грн. 70 коп.

На виконання вказаних договорів ТОВ «Технопоставка»було поставлено ДП «Екотехнологія-Серівіс»електроди та інші матеріали для зварювання, про що виписано відповідні накладні та податкові накладні, а ДП «Екотехнологія-Серівіс»здійснило оплату отриманого товару, що підтверджується банківськими виписками.

Вартість придбаного товару ДП «Екотехнологія-Сервіс»було включено до складу валових витрат, а суми податку на додану вартість, сплаченого в ціні товару, віднесено до складу податкового кредиту.

Податковий орган вважає, що вищевказані угоди були укладені ТОВ «Технопоставка»з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, а отже є нікчемними. У звязку з цим ДПІ у Голосіївському районі м. Києва звернулася до суду з позовом про застосування наслідків недійсності провочину, передбачених ст. 207 ГК України.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ДПІ у Голосіївському районі м. Києва суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено наявності у відповідачів умислу на укладення договорів з метою, яка суперечить інтересам держави та суспільства.

Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Як на підставу для задоволення своїх вимог позивач послався на те, що згідно пояснень гр. ОСОБА_2, який згідно установчих документів є засновником, директором та головних бухгалтером ТОВ «Технопоставка», він реєстрацію юридичної особи не здійснював, розрахункових рахунків в установах банків не відкривав, податкову звітність не підписував.

У звязку з цим позивач вважає, що договори, укладені з ТОВ «Технопоставка»є недійсними з огляду на те, що при їх укладенні не були дотримані вимоги п.п. 3, 5 ст. 203 ЦК України.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

З огляду на те, що недійсність правочинів, при укладенні яких, на думку сторони чи іншої зацікавленої особи, не були дотримані вимоги п.п. 3, 5 ст. 203 ЦК України прямо не встановлена законом, колегія суддів вважає, що такі правочини можуть бути визнані недійсними в судовому порядку.

Звертаючись до суду з даним позовом ДПІ у Голосіївському районі м. Києва не надала доказів того, що договори поставки № 03/07-1 від 03 липня 2006 року, № 03/10-1 від 03 жовтня 2006 року, № 08/11-1 від 08 листопада 2006 року та № 28/11-1 від 28 листопада 2006 року були визнані недійсними в судовому порядку.

Також колегія суддів вважає, що саме по собі недотримання в момент укладення правочинів вимог п.п. 3, 5 ст. 203 ЦК України не доказом того, що вони укладені з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства.

Таким чином, доводи апеляційної скарги ДПІ у Голосіївському районі м. Києва не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в постанові від 17 листопада 2009 року, та не можуть бути підставами для її скасування.

Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази колегія суддів не встановила інших обставин, які б давали підстави вважати договори, укладені між відповідачами, такими, що порушують публічний порядок та є нікчемним.

Так, предметом спірних договорів є речі, які не вилучені з цивільного обігу. Придбання електродів та інших матеріалів для зварювання узгоджується із діяльністю, яку здійснює ДП «Екотехнологія-Сервіс»згідно п. 2.7 акту ДПІ у Голосіївському районі м. Києва про результати невиїзної документальної перевірки № 234/1-23-08-30467281 від 29 квітня 2009 року.

Крім того, фактичне виконання сторонами договорів № 03/07-1 від 03 липня 2006 року, № 03/10-1 від 03 жовтня 2006 року, № 08/11-1 від 08 листопада 2006 року та № 28/11-1 від 28 листопада 2006 року контролюючим органом не оспорюється. У позовній заяві контролюючий орган зазначає, що товар на виконання вищевказаних договорів було поставлено, а розрахунки між підприємством здійснено в повному обсязі.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам та прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. В звязку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ДПІ у Голосіївському районі м. Києва залишити без задоволення, а постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 17 листопада 2009 року без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва залишити без задоволення, а постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 17 листопада 2009 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя А.М. Горяйнов

Судді Я.С. Мамчур

О.О. Шостак

Ухвала складена в повному обсязі 27 вересня 2011 року.