Ухвала суду № 18569881, 06.09.2011, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/0270/2519/11 Головуючий у 1-й інстанції: Загороднюк А.Г.

Суддя-доповідач: Драчук Т. О.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2011 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Драчук Т.О.,

суддів: Гонтарука В.М.,

Сапальової Т.В.,

при секретарі судового засідання: Марчаку А.В.,

за участю: представника апелянта - Охрімовського Я.В., представників позивача - Олійника Р.О., Вишневського І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Вінницької міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 05 липня 2011 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницький комбінат хлібопродуктів №2" до Вінницької міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

ВСТАНОВИВ:

В травні 2011 року ТОВ «Вінницький комбінат хлібопродуктів №2»звернулось в суд з адміністративним позовом до Вінницької міжрайонної державної податкової інспекції про визнання протиправними та скасування податкових повідомленьрішень № №0000642300/0 від 10.12.2010 року, №0000652300/0 від 10.12.2010 року, №0000642300/1 від 11.01.2011 року, №0000652300/1 від 11.01.2011 року.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 05.07.11р. адміністративний позов задоволено повністю, вище зазначені рішення податкового органу скасовано.

Не погоджуючись з вказаною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить суд скасувати постанову з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Свої вимоги апелянт мотивує тим, що позаплановою виїзною перевіркою встановлено, що позивач безпідставно включив до складу податкового кредиту у податкових деклараціях за червень-липень 2010 року податкові накладні, які були виписана контрагентом позивача у попередніх звітних періодах, без документального підтвердження факту їх отримання у звітному періоді. На думку податкового органу, підтвердженням правомірності включення до складу податкового кредиту сум ПДВ на підставі податкових накладних, отриманих в іншому податковому періоді, ніж дата їх виписки є, зокрема, лист з рекомендованим повідомленням про вручення із зазначенням на ньому відбитку календарного штемпеля. Крім того, відповідач зазначив, що позивач не звертався до ДПІ зі скаргою на постачальника, який у встановлені законом строки не надав податкові накладні позивачу.

В судовому засіданні представник апелянта підтримав доводи апеляційної скарги та просив щодо її задоволення.

Представники позивача в судовому засіданні заперечували проти апеляційної скарги та просили залишити постанову суду першої інстанції без змін, з огляду на її правомірність та обґрунтованість.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як свідчать обставини справи та встановлено судом першої інстанції, Вінницькою МДПІ проведено виїзну позапланову перевірку ТОВ «Вінницький комбінат хлібопродуктів №2»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника в банку за червень, липень 2010 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалась в травні, червні 2010 року, за результатами якої, складено акт від 26.11.2010 року №630/23/34325039.

На підставі вказаного акту податковим органом винесені податкові повідомлення рішення від 10.12.2010р.:

- №0000642300/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за червень та липень 2010 року на 1809966 грн.;

- №0000652300/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з ПДВ, з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій у сумі 2593478,0 грн., зокрема: за основним платежем - 1728985,0 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 864493,0 грн.

За наслідками процедури адміністративного оскарження вказані податкові повідомленнярішення залишені без змін та податковим органом винесені податкові повідомлення рішення від 11.01.11р. №0000642300/1 та №0000652300/1.

Як вбачається із акта перевірки, підставою для визначення податкового зобовязання був висновок податкового органу про порушення позивачем вимог п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.7.1, 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», що полягало у безпідставному, на думку податкового органу, завищенні позивачем заявленої до бюджетного відшкодування суми ПДВ на рахунок платника у банку за червень та липень 2010 року на загальну суму 1809966 грн., в результаті чого, позивачем занижено ПДВ до сплати в бюджет за квітень травень 2010 року в загальній сумі 1728985 грн.

Задовольняючи адміністративний позов та визнаючи неправомірними податкові повідомлення рішення, суд першої інстанції виходив з того, що Законом України «Про податок на додану вартість»визначено, що датою виникнення у платника податків права на податковий кредит є дата отримання податкової накладної.

Таким чином, на думку колегії суддів, суд першої інстанції правильно визначився щодо правомірності дій позивача відносно включення до складу податкового кредиту в податкових деклараціях по податку на додану вартість за червень-липень 2010 року податкових накладних, отриманих позивачем в червні-липні 2010 року, проте виписаних постачальниками в попередніх звітних періодах.

Відповідно до п.п. 7.5.1. п. 7.5. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинного на момент виникнення спірних ), датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Між тим, відповідно до п.п. 7.4.5. п.7.4. цієї ж норми Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

В силу ж п.п. 7.2.6. п.7.2. ст.7 Закону, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Таким чином, за змістом наведених норм, право платника податку відобразити податковий кредит виникає тільки на підставі та за наявності податкової накладної , отже дані до податкової декларації можуть вноситись тільки у період отримання такої податкової накладної, що і мало місце у спірному випадку.

Визначаючись щодо доводів апелянта щодо неподання позивачем скарги до ДПІ про несвоєчасне ненадання контрагентом позивача податкових накладних, колегія суддів також підтримує позицію суду першої інстанції щодо безпідставності та необґрунтованості таких доводів, оскільки вони не можуть бути підставою для висновку про заниження податкового зобовязання з ПДВ.

Так, відповідно до абз.2 п.п.7.2.6. п.7.2. ст.7 Закону N 168/97-ВР, у разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

За змістом наведеної норми, подання скарги є правом, а не обовязком платника податку.

За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про неправомірність та необґрунтованість застосування відповідачем до позивача податкових повідомлень-рішень від 10.12.2010 року №0000642300/0 та №0000652300/0 і від 11.01.2011 року №0000642300/1 та №0000652300/1.

Згідно зі п. 1 ч. 1 ст. 198 , ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Беручи до уваги викладене, враховуючи що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду доводами апелянта не спростовані, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Вінницької міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 05 липня 2011 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст.212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 12.09.2011 року.

Головуючий <Список >Драчук Т. О.

Судді< Список >Гонтарук В. М.

< Список >Сапальова Т.В.

<Список >

<Список >