Ухвала суду № 18569093, 12.09.2011, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2011 р. Справа № 40164/09 Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Онишкевича Т.В.,

суддів Сапіги В.П., Попка Я.С.,

з участю секретаря судового засіданняПатлевіч Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Торн» на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 квітня 2009 року у справі за його позовом до державної податкової інспекції у м. Хмельницькому про визнання неправомірним та скасування рішення,

ВСТАНОВИЛА :

У березні 2009 року товариство з обмеженою відповідальністю «Торн» (далі ТОВ «Торн») звернулося до суду з адміністративним позовом, у якому просило визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Хмельницькому (далі ДПІ у м. Хмельницькому) № 0000942301/0/2361 від 19.03.2009 року, яким позивачу було визначено зобовязання з податку на прибуток у розмірі 18209 грн., з яких 11055 грн. за основним платежем та 7154 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 квітня 2009 року у справі № 2а-3844/08/2270 у задоволенні позову відмовлено.

У поданій апеляційній скарзі позивач ТОВ «Торн» просить зазначену постанову суду першої інстанції скасувати і прийняти нову про задоволення його позовних вимог. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції неправомірно не прийнято до уваги подорожні листи.

На думку апелянта, беззаперечним є факт, що зазначені подорожні листи видавались для транспортного обслуговування у міжміському сполученні. Питання про накази щодо виписки подорожніх листів для підтвердження правомірності їх оформлення на такий строк судом першої інстанції не піднімалось і не зясовувався факт їх наявності чи відсутності.

Окрім того, накази про відрядження ОСОБА_1 містять посилання на той факт, що він відряджається на автомобілі на строк більше одного дня.

Висновок суду першої інстанції про те, що накази на відрядження, договори купівлі-продажу, вантажні митні декларації, посвідчення про відрядження, авансові звіти та ін. не є належними та допустимими доказами щодо звязку відряджень ОСОБА_1 з основною діяльністю ТОВ «Торн», а відтак і правомірності віднесення витрат на його відрядження до валових витрат, є на переконання апелянта незаконним і необґрунтованим.

Апелянт наполягає на тому, що документами, що підтверджують факт направлення працівника у відрядження, місце відрядження, мету відрядження, завдання, яке має бути виконано працівником у відряджені, є наказ про відрядження, посвідчення про відрядження, авансові звіти. Документами, що підтверджують факт придбання і ввезення на митну територію транспортного засобу, є договір купівлі-продажу і вантажна митна декларація.

Наполягає на тому, що перебування ОСОБА_1 у Польщі у відрядженні повязане із придбанням транспортних засобів, а придбання та реалізація транспортних засобів є однією із основних діяльностей ТОВ «Торн».

Представник апелянта у ході апеляційного розгляду вимоги, викладені у своїй апеляційній скарзі, підтримав повністю поясненнями, аналогічними до викладеного у самій скарзі, просить її задовольнити.

Представник ДПІ у м. Хмельницькому на виклик апеляційного суду не прибув, що не перешкоджає судовому розгляду справи у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апелянта у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких мотивів.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що спірне податкове повідомлення-рішення № 0000942301/0/2361 від 19.03.2009 року, яким позивачу визначене податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 18209,0 грн., базується на викладеному в акті № 1878/23-4/21343039 від 05.03.2009 року планової виїзної перевірки висновку відповідача щодо безпідставного віднесення до валових витрат 57234.0 грн., що були витрачені на відрядження водія ОСОБА_1 до Польщі, не повязаних з господарською діяльністю позивача, в період з жовтня 2006 року по березень 2008 року.

На підтвердження правомірності віднесення витрат на відрядження водія ОСОБА_1 до Польщі позивачем надані копії наказів про відрядження за кордон працівників позивача ОСОБА_2 і ОСОБА_1 для здійснення огляду технічного стану транспортних засобів, призначених для придбання, і укладення договорів на купівлю транспортних засобів, копії вантажних митних декларацій, копії подорожніх листів вантажного автомобіля, звіти про використання коштів, посвідчення про відрядження, а також копії договорів купівлі-продажу транспортних засобів, укладених з нерезидентами, зареєстрованими на території Польщі.

Поставка товару за змістом п. 3 вказаних вище договорів купівлі-продажу здійснюється на умовах СРТ місто Хмельницький. Міжнародними правилами інтерпретації комерційних термінів „ІНКОТЕРМС" (2000), визначено, що на умовах поставки продавець здійснює поставку товару шляхом його передання перевізнику, призначеному ним самим, та оплачує витрати на перевезення товару до названого пункту призначення.

Однак, позивачем не надано жодного документу, який би підтверджував передачу придбаних транспортних засобів від продавця (або призначеного ним перевізника) у місті Хмельницькому. А надані позивачем копії довідок про контрактну вартість придбаних транспортних засобів свідчать про те, що саме позивачем понесені витрати на їх доставку до міста Хмельницького.

Згідно до п.9 укладених договорів договір передається покупцеві продавцем по факсу, при цьому факсова копія має силу оригіналу. Водночас на момент отримання позивачем факсової копії текст договору вже містив відомості щодо технічного стану транспортного засобу на момент покупки (п.2 договорів купівлі-продажу). Відтак судом першої інстанції не була встановлена економічна доцільність відрядження водія ОСОБА_1 до Польщі з метою укладення договорів купівлі-продажу та технічного огляду автомобілів, а також його участь у переговорах та обстеженні технічного стану автомобілів.

Крім того, значна частина договорів укладена позивачем на придбання напівпричіп та шасі напівпричіп та шасі, що не є транспортними засобами і самостійно не пересуваються.

Судом встановлено, що в авансові звіти про використання коштів включені витрати на відрядження, не підтверджені первинними документами.

Зокрема до валових витрат позивачем віднесені витрати на дизельне пальне, не підтверджені первинними документами, відповідно до авансових звітів № 0000110 від 09.01.2007 р. (до м. Хмельницького прибув 30.12.2007 p., а фіскальні чеки за 29.12.2007 p.), № 0000449 від 15.12.2006 р.(термін відрядження з 09.12.2006 р. по 14.12.2006 p., фіскальні чеки за 08.11.2006 p., 17.11.2006 p., 01.12.2006 p.), № 0000115 від 19.03.2007 p. (термін відрядження 12-17 березня 2007 р. фіскальні чеки за 27.03.2007 p., 28.03.2007 p.).

Необґрунтовано включені позивачем до валових витрат витрати на оплату готельних послуг, зазначені у авансовому звіті № 0000115 від 19.03.2007 р. (термін відрядження 12-17 березня 2007 р. рахунки-фактури № 188/2007 від 23.03.2007 p., № 189/2007 від 23.03.2007 р. і № 176/2007 від 21.03.2007 p.).

До валових витрат позивачем відповідно до авансових звітів № 0000365 від 06.08.2007 p., № 0000367 від 27.08.2007 р. і № 0000369 від 12.09.2007 р. безпідставно також включені витрати, вид яких взагалі не вказаний у звітах, а у посвідченні про відрядження до авансового звіту № 0000369 від 12.09.2007 р відсутня відмітка про дату прибуття до міста Хмельницького.

До валових витрат позивачем включені витрати, не пов'язані з господарською діяльністю, зокрема:

відповідно до авансового звіту № 0000115 від 19.03.2007 р. включені витрати на автоперевезення вантажу (відповідно до договору купівлі-продажу № 14/2007 від 14.03.2007 р. придбаний напівпричіп та шасі), доставка якого є обов'язком продавця, а не позивача;

відповідно до авансового звіту № 0000496 від 03.12.2007 р. включені витрати на готельні послуги, пальне, інші послуги, надані на території Польщі, в той час як в посвідченні про відрядження відсутня відмітка фірми - продавця про прибуття та вибуття ( в посвідченні пункт призначення та пункт прибуття - місто Хмельницький);

відповідно до авансового звіту № 0000497 від 17.12.2007 р. включені витрати, не підтверджені первинними документами, за період з 08.12.2007 р. по 17.12.2007 р. хоча відповідно до посвідчення про відрядження його термін - з 08.12.2007 р. по 14.12.2007 p.;

відповідно до авансового звіту № 0000500 від 29.12.2007 р. включені витрати, за період з 08.12.2007 р. по 17.12.2007 р. хоча відповідно до посвідчення про відрядження його термін - з 15.12.2007 р. по 25.12.2007 p.;

відповідно до авансового звіту № 0000107 від 01.03.2008 р. включені витрати, не підтверджені первинними документами, за період з 23.02.2008 р. по 01.03.2008 р. хоча відповідно до посвідчення про відрядження його термін - з 02.03.2008 р. по 09.03.2008 р.

Водночас, суд прийшов до висновку про те, що відмітки в паспорті ОСОБА_1 про перетин митного кордону є недостатніми доказами його перебування у відрядженнях, приймаючою стороною у яких є саме фірми-продавці автотранспортної техніки.

Судом не було взято до уваги надані позивачем подорожні листи, які не можуть слугувати доказами перебування водія ОСОБА_1 в Польщі в момент укладення договорів купівлі-продажу. оскільки оформлені з порушенням вимог п. 2.1. Інструкції про порядок застосування подорожнього листа службового легкового автомобіля та обліку транспортної роботи, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 17.02.1998 року №74, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.03.1998 року за № 149/2589, яка встановлює єдиний порядок застосування подорожнього листа службового легкового автомобіля при виконання службових поїздок.

Подорожні листи оформлялись позивачем помісячно і не відповідають вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», а тому суд прийшов до переконання про відсутність підстав для висновку щодо перебування водія ОСОБА_1 в Польщі в момент укладення договорів купівлі-продажу та використання зазначеного в них службового автомобіля до місця відрядження на території Польщі з метою укладення цих договорів.

Досліджені в судовому засіданні накази на відрядження, договори купівлі-продажу, вантажні митні декларації. посвідчення про відрядження, авансові звіти та ін. суд не вважав належними та допустимими доказами щодо звязку відряджень водія ОСОБА_1 з основною діяльністю позивача, а відтак і правомірності віднесення витрат на відрядження до валових витрат відповідних звітних періодів.

Такі висновки суду першої інстанції, на переконання колегії суддів, відповідають нормам матеріального та процесуального права і фактичним обставинам справи.

Як безспірно встановлено судом, за наслідками проведеної відповідачем планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2006 року по 31.12.2008 року, результати якої було оформлено актом № 1878/23-4/21343039 від 05.03.2009 року, ДПІ у м. Хмельницькому було прийняте оспорюване податкове повідомлення-рішення № 0000942301/0/2361 від 19.03.2009 року, яким ТОВ «Торн» визначено податкове зобовязання з податку на прибуток в сумі 18209,0 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 11055,0 грн. та за штрафними санкціями в сумі 7154,0 грн., яке ґрунтується на висновку контролюючого органу про безпідставне віднесення позивачем до валових витрат 57234,00 грн. на відрядження водія ОСОБА_1. до Польщі, що не повязані з господарською діяльністю підприємства.

Згідно із пп. 5.4.8 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до валових витрат платника податку відносяться витрати на відрядження фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку або є членами керівних органів платника податку, у межах фактичних витрат особи, яка відряджена, на проїзд (включаючи перевезення багажу) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження, оплату вартості проживання у готелях (мотелях), а також включених до таких рахунків витрат на харчування чи побутові послуги (прання, чистка, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), найм інших жилих приміщень, телефонних рахунків, оформлення закордонних паспортів, дозволів на в'їзд (віз), обов'язкового страхування, витрат на усний та письмовий переклади, інших документально оформлених витрат, пов'язаних з правилами в'їзду та перебування у місці відрядження, включаючи будь-які збори і податки, що підлягають сплаті у зв'язку зі здійсненням таких витрат.

Зазначені витрати можуть бути включені до складу валових витрат платника податку лише за наявності підтверджуючих документів, що засвідчують вартість цих витрат у вигляді транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій), рахунків з готелів (мотелів) або від інших осіб, що надають послуги з розміщення та проживання фізичної особи, страхових полісів тощо. Не включається до складу витрат платника податку готівка, витрачена на цілі, визначені підпунктами 5.3.1 та 5.4.4 цієї статті, а також на цілі, не повязані з відшкодуванням особистих витрат фізичної особи, яка перебуває у відрядженні.

Будь-які витрати на відрядження можуть бути включені до складу валових витрат платника податку за наявності підтверджуючих документів щодо звязку такого відрядження з основною діяльністю такого платника податку - запрошень приймаючої сторони, діяльність якої збігається з діяльністю платника податку; укладеного договору (контракту); інших документів, які встановлюють або засвідчують бажання встановити цивільно-правові відносини; документів, що засвідчують участь особи, яка відряджена стороною, у переговорах, конференціях або симпозіумах, які проводяться за тематикою, що збігається з основною діяльністю платника податку.

При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до приписів ч. 4 пп. 5.3.9. п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

За змістом ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Як вбачається із матеріалів справи, у період з жовтня 2006 року по березень 2008 року позивачем валових витрат включені витрати в сумі 57234.0 грн. на підставі авансових звітів водія ОСОБА_1

На підтвердження правомірності віднесення витрат на відрядження водія ОСОБА_1 до Польщі ТОВ «Торн» контролюючому органу були надані копії наказів про відрядження за кордон працівників позивача ОСОБА_2 і ОСОБА_1 для здійснення огляду технічного стану транспортних засобів, призначених для придбання, і укладення договорів на купівлю транспортних засобів, копії вантажних митних декларацій, копії подорожніх листів вантажного автомобіля, звіти про використання коштів, посвідчення про відрядження, а також копії договорів купівлі-продажу транспортних засобів.

Разом із тим, відповідно до п. 3 зазначених договорів купівлі-продажу транспортних засобів поставка предмету договору здійснювалася на умовах СРТ м. Хмельницький, що відповідно до Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів «ІНКОТЕРМС» (2000) означає, що продавець здійснює поставку товару шляхом його передання перевізнику, призначеному ним самим, та оплачує витрати на перевезення товару до названого пункту призначення.

При цьому колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що позивачем не надано належних доказів передачі придбаних транспортних засобів від продавця (або призначеного ним перевізника) у місті Хмельницькому.

На переконання колегії суддів суд першої інстанції правильно звернув увагу на те, що згідно із приписами п.9 зазначених договорів договір передається покупцеві продавцем по факсу. При цьому факсова копія має силу оригіналу, а на час отримання позивачем факсової копії тексту договору він вже містив відомості щодо технічного стану транспортного засобу на момент покупки (п.2 договорів купівлі-продажу), що дає підстави для висновку про відсутність економічна доцільність відрядження водія ОСОБА_1 до Польщі.

Окрім того, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що відмітки в паспорті ОСОБА_1. про перетин митного кордону є недостатніми доказами його перебування у відрядженнях, приймаючою стороною у яких є саме фірми-продавці автотранспортної техніки.

Водночас колегія суддів звертає увагу на те, що наявні у матеріалах справи копії посвідчень про відрядження ОСОБА_1. належним чином не оформлені, оскільки у них відсутні відмітки про дати прибуття та вибуття з місця відрядження. При цьому зазначена у них мета відрядження укладення договорів не відповідає п. 12.9 статуту ТОВ «Торн», а доказів додаткового уповноваження вказаної особи на представництво товариства позивачем не надано, як і не надано доказів про його участь у процесі укладення згаданих угод.

Колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції щодо неврахування наданих позивачем подорожніх листів, як доказів перебування ОСОБА_1 в Польщі в момент укладення договорів купівлі-продажу, з огляду на порушенням вимог п. 2.1. Інструкції про порядок застосування подорожнього листа службового легкового автомобіля та обліку транспортної роботи, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 17.02.1998 року №74, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.03.1998 року за № 149/2589., яка встановлює єдиний порядок застосування подорожнього листа службового легкового автомобіля при виконання службових поїздок.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а відтак апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України колегія суддів,

УХВАЛИЛА :

апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Торн» залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 квітня 2009 року у справі № 2а-3844/08/2270 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Ухвала у повному обсязі складена 14 вересня 2011 року.

Головуючий суддяТ.В.Онишкевич

Судді В.П.Сапіга

Я.С.Попко