Ухвала суду № 18569418, 19.09.2011, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2011 р. Справа № 3927/10/9104 Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Шавеля Р.М.,

суддівКаралюса В.М. та Носа С.П.,

при секретарі судового засідання Васильків А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Снятинської міської ради та ОСОБА_2 на постанову Снятинського районного суду Івано-Франківської обл. від 02.12.2009р. у адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до Снятинської міської ради, третя особа ОСОБА_3, про визнання недійсним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, та позовом ОСОБА_3 до Снятинської міської ради, третя особа ОСОБА_2, про визнання частково нечинним рішення органу місцевого самоврядування, -

В С Т А Н О В И Л А:

27.05.2009р. позивач ОСОБА_2 звернулася до суду з адміністративним позовом, в якому просила визнати недійсним і скасувати рішення Снятинської міської ради № 605 від 25.12.2008р. в частині надання ОСОБА_3 в приватну власність земельної ділянки розміром 0,06 га по АДРЕСА_1 в м.Снятин Івано-Франківської обл. для обслуговування житлового будинку (а.с.3-4).

Також 28.05.2009р. позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив поновити строк позовної давності, визнати нечинним рішення Снятинської міської ради № 14 від 06.03.1998р. в частині передачі у приватну власність ОСОБА_4 земельної ділянки площею 0,0772 га, яка розташована по АДРЕСА_1 у м.Снятин Івано-Франківської обл. (а.с.32-34).

Згідно ухвали суду від 26.06.2009р. вищевказані позови обєднані в одне провадження для спільного розгляду і вирішення (а.с.52).

Постановою Снятинського районного суду Івано-Франківської обл. від 02.12.2009р. позов ОСОБА_3 задоволено частково; визнано нечинним рішення Снятинської міської ради № 14 від 06.03.1998р. в частині передачі ОСОБА_4 у приватну власність 0,06 га, яка згідно рішення міської ради № 605 від 25.12.2008р. надана ОСОБА_3; стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 08 грн. 50 коп. (а.с.78-80).

Не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржили відповідач Снятинська міська рада та ОСОБА_2, які покликаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просять постанову суду скасувати та прийняти нове рішення, яким позов ОСОБА_2 задоволити і залишити без задоволення позов ОСОБА_3 (а.с.85-86).

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовують тим, що спірна земельна ділянка після смерті ОСОБА_5 (матері обох позивачів) не була приватизована і в спадкове майно не увійшла; ОСОБА_3 заповіт померлої матері не реалізував і своє право на спадщину не оформив, однак в 1993 року будинок АДРЕСА_1 в м.Снятин розвалив, будівельні матеріали використав при будівництві будинку АДРЕСА_2 в м.Снятин. Спірною ділянкою після демонтажу будинку продовжувала користуватися ОСОБА_6 (сестра обох позивачів), якій рішенням відповідача ця ділянка була надана в приватну власність. Після смерті останньої право на спадщину було оформлено ОСОБА_2, яка успадкувала житловий будинок на спірній ділянці.

Окрім цього, вилучення вказаної ділянки не проводилося, будь-яких будівельних робіт на ній ОСОБА_3 не проводив.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, представників апелянтів на підтримання поданої скарги, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Як слідує з матеріалів справи, ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_5, якій згідно свідоцтва № 777 від 21.09.1981р. належав на праві особистої власності жилий будинок з приналежними до нього будівлями і спорудами, які розташовані в м.Снятин по АДРЕСА_1 /теперішня назва АДРЕСА_1/, 389 (а.с.20, 22).

Згідно складеного заповіту від 02.12.1982р. остання заповіла все своє майно на користь ОСОБА_3 (а.с.21).

Згідно пояснень сторін після смерті матері ОСОБА_3 вищенаведений будинок розібрав, а будівельні матеріали використав при спорудженні іншого будинку, що розташований по АДРЕСА_2.

У подальшому спірною ділянкою користувалася сестра позивачів ОСОБА_6, якій рішенням Снятинської міської ради № 14 від 06.03.1998р. було надано в приватну власність земельну ділянку площею 0,1272 га (в тому числі земельну ділянку, де знаходився демонтований будинок) по АДРЕСА_3 (а.с.10-11).

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 померла; після смерті останньої спадкоємцем її майна згідно складеного заповіту від 14.04.2008р. стала ОСОБА_2, яка прийняла спадщину і успадкувала житловий будинок, який розташований на спірній ділянці; її право власності на останній стверджується Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 23400423 від 26.07.2009р., виданим ОКП «Коломийське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» (а.с.60-66).

Разом з тим, 25.12.2008р. рішенням Снятинської міської ради № 605 передано безоплатно у приватну власність ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,06 га по АДРЕСА_1 в м.Снятин для обслуговування житлового будинку (а.с.7).

Відповідно до листа Снятинського районного відділу ДП «Центр державного земельного кадастру» № 01-04/11 від 30.03.2009р. після проведення розмірі земельних ділянок ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було виявлено накладку земельних ділянок згідно додатку-схеми (а.с.27-28).

Частково задовольняючи позов ОСОБА_3 та відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_3 після смерті матері ОСОБА_5 прийняв спадщину за заповітом, останній тимчасово дозволив сестрі ОСОБА_6 користуватися спірною ділянкою на час зупинення будівельних робіт через відсутність необхідних коштів; разом з успадкованим будинком (який в подальшому був ОСОБА_3 демонтований) до нього перейшло й право користування земельною ділянкою; також відповідачем були дотримані норми безоплатної передачі земельної ділянки; незаконність призупинення приватизації землі стверджується постановою суду від 13.04.2009р.

Окрім цього, в рішенні відповідача № 14 від 06.03.1998р. вказано ОСОБА_6 ОСОБА_7, в той же час сестрою позивачів була ОСОБА_6 ОСОБА_8; згідно фактичних обставин справи ОСОБА_3 не пропущений строк звернення до суду із розглядуваним позовом.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, не відповідають нормам матеріального права і фактичним обставинам справи.

Як встановлено і не оспорюється сторонами, ОСОБА_3 був спадкоємцем за померлою матірю ОСОБА_5 за заповітом; на час відкриття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_1 спірна земельна ділянка по АДРЕСА_1 в м.Снятині не перебувала у власності спадкодавця, при цьому остання була її належним користувачем.

Успадкувавши будинок, який розміщувався на спірній ділянці, ОСОБА_3 його демонтував, а отримані будівельні матеріали використав на будівництві іншого будинку. В подальшому вказаною ділянкою користувалася сестра позивачів ОСОБА_6, якій рішенням відповідача № 14 від 06.03.1998р. спірну ділянку було передано у приватну власність.

Оцінюючи в сукупності наведене слідує, що спірна ділянка не входила до складу спадкового майна, ОСОБА_3 право власності на обєкти нерухомості, які знаходилися та/або знаходяться на ній, не оформляв, а відтак до нього не перейшло в порядку ст.30 Земельного кодексу України в редакції 1992 року (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) право користування цією ділянкою.

При цьому факт демонтажу ОСОБА_3 будинку на вказаній ділянці, використання ним будівельних матеріалів при будівництві іншого будинку (земельну ділянку для обслуговування якого він приватизував), використання ділянки сестрою ОСОБА_3, яке він не заперечував, вказує на те, що цей позивач не був належним користувачем спірної ділянки. Разом з тим, твердження останнього про намір проведення будівництва, його зупинення через брак коштів не знаходять свого обєктивного підтвердження, оскільки будь-якої технічної документації, дозволів на проведення будівництва, звернень з приводу цієї ділянки останнім не представлено.

Покликання на лист ТзОВ «Захід» щодо надання дозволу на встановлення огорожі по АДРЕСА_1 в м.Снятин колегія суддів відхиляє, оскільки такий мав місце 02.02.2007р., тобто, після передачі спірної ділянки ОСОБА_6 (а.с.29).

Також вищевказані висновки не спростовуються рішення Снятинського районного суду від 13.04.2009р. по справі № 2а-24/09, оскільки така стосується приватизації позивачем ОСОБА_3 земельної ділянки по АДРЕСА_2 в м.Снятин (а.с.30).

Таким чином, рішення Снятинської міської ради № 14 від 06.03.1998р. про передачу ОСОБА_6 в приватну власність земельної ділянки площею 0,1272 га (в тому числі земельну ділянку, де знаходився демонтований будинок) по АДРЕСА_3, не порушує прав та інтересів позивача ОСОБА_3; допущена описка в рішенні міської ради щодо імені набувача ділянки на правильність передачі земельної ділянки у власність не впливає і не може слугувати достатньою підставою для його скасування.

Поряд з цим, виносячи рішення № 605 від 25.12.2008р., відповідачем Снятинською міською радою не дотримано вимог пп. «а» ст.141 та ст.143 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), оскільки спірна ділянка не вилучалася із власності ОСОБА_6 (рішення № 14 від 06.03.1998р. і виданий план зареєстровані в книзі реєстрації державних актів на право приватної власності на землю, через що є належними правовстановлюючими документами тимчасового характеру).

Також прийняття вказаного рішення призвело до накладки земельних ділянок, що є неприпустимим.

Окрім цього, відповідно до ч.4 ст.116 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання

Згідно Державного акта на право приватної власності на землю, виданого Снятинської міською радою 27.10.1998р., позивачем ОСОБА_3 приватизовано земельну ділянку площею 0,3241 га для будівництва житлового будинку і ведення особистого підсобного господарства (а.с.9); рішенням № 605 від 25.12.2008р. вказаному позивачу передано для обслуговування житлового будинку 0,06 га.

Оскільки будівництво і обслуговування житлового будинку згідно ст.121 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) є одним видом використання, тому фактично ОСОБА_3 в порушення ч.4 ст.116 цього Кодексу двічі безоплатно передано у власність земельні ділянки по одному виду користування.

За наведених обставин колегія суддів вважає, що рішення Снятинської міської ради № 605 від 25.12.2008р. в частині надання ОСОБА_3 в приватну власність земельної ділянки розміром 0,06 га по АДРЕСА_1 в м.Снятин Івано-Франківської обл. для обслуговування житлового будинку є протиправним, через що підлягає скасуванню з моменту його прийняття; підстави для визнання нечинним рішення Снятинської міської ради № 14 від 06.03.1998р. в частині передачі у приватну власність ОСОБА_6 земельної ділянки площею 0,0772 га, яка розташована по АДРЕСА_1 у м.Снятин Івано-Франківської обл. є відсутніми.

З урахуванням наведеного, позов ОСОБА_2 підлягає задоволенню, а позовні вимоги ОСОБА_3 належить залишити без задоволення за безпідставністю.

Оскільки під час розгляду справи в суді першої інстанції представником відповідача не заявлялося клопотання про застосування наслідків пропущення строку звернення до суду, передбачених ст.100 КАС України (в редакції, чинній на момент розгляду справи), тому колегія суддів не вбачає підстав для застосування таких.

Окрім цього, ухвалами суду від 28.05.2009р. та 12.08.2009р. вжиті заходи забезпечення адміністративних позовів шляхом заборони виготовлення позивачами правовстановлюючих документів на спірну ділянку (а.с.16, 57).

Відповідно до ч.4 ст.118 КАС України якщо у задоволенні вимог позивачеві буде відмовлено, вжиті заходи забезпечення адміністративного позову зберігаються до набрання постановою суду законної сили. Проте суд може одночасно з прийняттям постанови або після цього постановити ухвалу про скасування заходів забезпечення адміністративного позову або заміну одного способу забезпечення адміністративного позову іншим.

За таких обставин, вжиті згідно ухвал суду від 28.05.2009р. та 12.08.2009р. заходи забезпечення позову підлягають скасуванню.

При цьому в порядку ст.94 КАС України на користь позивача ОСОБА_2 належить стягнути з місцевого бюджету м.Снятин Івано-Франківської обл. судові витрати в розмірі 03 грн. 40 коп. сплаченого судового збору.

Таким чином, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, через що постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позову ОСОБА_2 та відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3, з вищевикладених мотивів.

Керуючись ст.94, ч.3 ст.160, ст.ст.195, 196, п.3 ч.1 ст.198, п.п.3, 4 ст.202, ч.2 ст.205, ст.ст.207, 254 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Снятинської міської ради та ОСОБА_2 задоволити.

Постанову Снятинського районного суду Івано-Франківської обл. від 02.12.2009р. скасувати та прийняти нову постанову, якою позов ОСОБА_2 задоволити.

Визнати протиправним і скасувати рішення Снятинської міської ради № 605 від 25.12.2008р. в частині надання ОСОБА_3 в приватну власність земельної ділянки розміром 0,06 га по АДРЕСА_1 в м.Снятин Івано-Франківської обл. для обслуговування житлового будинку.

В задоволенні позову ОСОБА_3 про визнання нечинним рішення Снятинської міської ради № 14 від 06.03.1998р. в частині передачі у приватну власність ОСОБА_4 земельної ділянки площею 0,0772 га, яка розташована по АДРЕСА_1 у м.Снятин Івано-Франківської обл., відмовити.

Вжиті згідно ухвал Снятинського районного суду Івано-Франківської обл. від 28.05.2009р. та 12.08.2009р. заходи забезпечення адміністративних позовів скасувати.

Стягнути з місцевого бюджету м.Снятин Івано-Франківської обл. на користь ОСОБА_2 понесені судові витрати у розмірі 03 (три) грн. 40 коп. сплаченого судового збору.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили, а у разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя: Р.М.Шавель

Судді: В.М.Каралюс

С.П.Нос