Ухвала суду № 18568800, 06.09.2011, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2011 р. Справа № 21703/11/9104 Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :

судді-доповідача Богаченка С.І.,

суддів Багрія В.М., Старунського Д.М.

при секретарі судового засідання Барана П.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м.Івано-Франківську на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04 березня 2011 року в справі за позовом приватного підприємства «Галнафтогазмонтаж» до Державної податкової інспекції в м.Івано-Франківську про скасування податкових повідомлень-рішень та визнання протиправними дії,-

В С Т А Н О В И Л А :

ПП «Галнафтогазмонтаж» 04.01.2011 року звернулося в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську про скасування податкових повідомлень-рішень та визнання протиправними дії посадових осіб по складанню акту перевірки від 11.05.2010 року.

Позовні вимоги обгрунтувало тим, що внаслідок протиправних дій відповідача по справі, на підставі акту перевірки від 11 травня 2010 року № 749/23-2/32604960 винесено незаконні податкові повідомлення рішення. Невиїзна документальна перевірка проведена з порушенням Закону України «Про державну податкову службу» та Методичних рекомендацій щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затверджених Наказом ДПА України №350 від 18.08.2005 року. На момент укладення договору з ТзОВ «Новотехпроеткбуд», правоздатність якого як юридичної особи підтверджуються його установчими документами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов, які передбачені законодавством для такого виду договорів, дотримано вимог щодо письмової форми правочину. Висновки перевірки ґрунтувались на поясненнях певних фізичних осіб, які не мали жодної приналежності до діяльності платника податку та його контрагента, а тому не можуть бути доказом того, що ТзОВ «Новотехпроектбуд» не проводились жодні роботи. Безпідставними є також посилання відповідача по справі на те, що договори та інші документи були підписані не директором ТзОВ «Новотехпроектбуд» а іншою особою, оскільки висновок спеціаліста, зроблений на основі звірки підписів в копіях документів.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04 березня 2011 року адміністративний позов задоволено. Постановлено визнати дії посадових осіб Державної податкової інспекції в м.Івано-Франківську та Державної податкової адміністрації в Івано-Франківській області щодо проведення невиїзної документальної перевірки приватного підприємства «Галнафтогазмонтаж» з приводу підтвердження відомостей з ТзОВ «Новотехпроектбуд» за період з 01.01.2008 року по 30.09.2008 року протиправними. Скасувати податкові повідомлення-рішення № 0001022302/3, № 0001022302/3 від 23.12.2010 року.

Не погодившись із постановою її оскаржила Державної податкової інспекції в м.Івано-Франківську, вважає, що судом першої інстанції при винесенні рішення допущено неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення позовних вимог.

Апелянт по справі просить скасувати рішення суду першої інстанції та винести нове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову. Вказує на те, що судом першої інстанції небуло враховано того факту, що в ході перевірки встановлено відсутність поставок робіт, що свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків. Зазначають, що дані договори відповідно до норм п.п.1, 2 ст.215, п.п.1, 5 ст. 203 Цивільного кодексу України є нікчемними, і в силу ст. 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з недійсністю. Операції не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів.

Також зазначають, що за результатами проведеної документальної невиїзної перевірки, податковим органом було виявлено ряд порушень зі сторони платника, в результаті здійснення яких підприємством було занижено суму податку на прибуток у розмірі 1 199 217грн. та занижено суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет в сумі 122 687грн.

Заслухавши суддю доповідача, проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що дана апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що з 26.04.2010 року по 11.05.2010 року Державною податковою інспекцією в м. Івано-Франківську проведено невиїзну документальну перевірку за період з 01.01.2008 року по 30.09.2008 року щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків.

За результатами перевірки складено акт № 8749/23-2/32604960 від 11.05.2010 року, в якому зафіксовано порушення: пункту 5.1, підпункту 5.3.9 пункту 5.3. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого виявлено заниження суми податку на прибуток підприємства у розмірі 1199217 грн., в тому числі за 3 квартал 2008 року в сумі 1199217 грн.; підпункту 7.2.1 та підпункту 7.2.6 пункту 7.2., підпункту 7.4.1 та підпункту 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1, пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»; заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет в сумі 122687 грн., в тому числі за вересень 2008 року на суму 122687,0 грн.; завищення ряд. 26 «залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду» на суму 343074,0 грн., в тому числі за вересень 2008 року на суму 343074,0 грн.

У відповідності до п.5.1. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі-Закон) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті (п.п.5.2.1. п.5.2. ст.5 Закону).

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (абз.4 п.п.5.3.9. п.5.3. ст.5 Закону).

Згідно пункту 7.1. статті Закону України "Про податок на додану вартість"(далі-Закон) поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

Відповідно до п.п.7.5.1. п.7.5. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається:

-або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

-або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

У відповідності до п.п.7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З акту перевірки вбачається, що ПП «Галнафтогазмонтаж» зареєстровано виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради 25 липня 1993 року. У період за який проводилась перевірка ПП «Галнафтогазмонтаж» було зареєстровано платником ПДВ (свідоцтво від 18.08.2003 року№ 12876530 та від 26.11.2006 року № 100001287).

На підставі вищевказаного акту перевірки Державною податковою інспекцією в м. Івано-Франківську винесено податкові повідомлення-рішення № 0001022302/0, яким нараховано податкове зобов'язання по ПДВ в сумі 122687 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 61344 грн., а також податкове повідомлення-рішення №0001012302/0, яким нараховано податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 1199217 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 599609 грн.

Не погоджуючись із даними рішеннями позивач оскаржив їх в адміністративному порядку.

За результатами адміністративного оскарження відповідачем по справі винесено податкові повідомлення-рішення 0001012302/3 від 23.12.2010 року та № 0001022302/3 від 23.12.2010 року, які в подальшому оскаржені в судовому порядку.

23 квітня 2010 року ДПІ в м. Івано-Франківську на адресу позивача було направлено повідомлення №10994/10/23-247/5366 про запрошення посадових осіб ПП «Галнафтогазмонтаж» з'явитися до ДПІ в м. Івано-Франківську 11 травня 2010 року на 15 год. для ознайомлення та підписання акта про результати невиїзної документальної перевірки.

З акту перевірки вбачається, що перевірка проводилась з 26.04.2010 року по 11.05.2010 року.

У відповідності до статті 11 Закону України «Про Державну податкову службу» органи Державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, має право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами.

Згідно пункту 1.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства затвердженого Наказом № 327 від 10.08.2005 року за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання - довідка.

Судом першої інстанції вірно було враховано, що працівники ДПІ в м. Івано-Франківську вже 23 квітня 2010 року, ще навіть не приступаючи до проведення самої перевірки, вже визначили, що ПП «Галнафтогазмонтаж» допустило порушення у зв'язку з чим буде складено саме акт про результати невиїзної документально перевірки, а не довідку про відсутність порушень.

Згідно пункту 2.3. Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок платників податків, затверджених Наказом № 355 від 27.05.2008 року невиїзні документальні перевірки можуть проводитися посадовими особами органу ДПС з письмового дозволу керівника органу ДПС про проведення перевірки.

Відповідно до п.4.1 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових вимог платникам податків, затвердженого Наказом ДПА України № 266 від 03.07.2001 року документальна невиїзна перевірка триває протягом 30 днів від дати віднесення платника до другої категорії за результатами первинного автоматизованого співставлення. Відповідно до цього ж Порядку другою категорією визнаються платники, в яких виявлено розбіжності при звірці показників податкової звітності контрагентів, у результаті яких задекларовано податкових зобов'язань менше, ніж податкового кредиту контрагентами.

Як видно із матеріалів справи, в акті від 11.05.2010 року про проведення невиїзної документальної перевірки ПП «Галнафтогазмонтаж» посадовими особами ДПІ в м. Івано-Франківську не зазначено на підставі чого проводиться невиїзна документальна перевірка.

Об'єкти, щодо заниження оподаткування яких було винесено рішення були здані ПП «Галнафтогазмонтаж» ще в 2008 році. Під час неодноразової звірки з ТзОВ «Новотехпроеткбуд» жодних розходжень не було встановлено.

Згідно висновків акту № 2180/23-2/32604960 від 17.02.2009 року планової виїзної перевірки ПП «Галнафтогазмонтаж» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2005 року по 30.09.2008 року, встановлено відсутність порушень податкового законодавства щодо заявлення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Судом перш інстанції було встановлено, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення базуються на висновках відповідача по справі щодо нікчемності раніше укладеного між позивачем по справі та ТзОВ «Новотехпроеткбуд» правочину № 20 від 01 серпня 2008 року.

В основу висновку відповідача по справі лягли ті обставини, що в 2010 році вищезазначене підприємство не виявлено за його місцемзнаходженням, та є свідченням відсутності у вищезазначеного підприємства первинних документів, які б підтверджували факт здійснення відповідних господарських операцій. До такого висновку ДПІ в м.Івано-Франківську дійшло не зважаючи на факт наявності оригіналів всіх первинних документів у позивача по справі та не зважаючи на те, що відповідні обсяги робіт виконаних вищевказаним підприємствам паралельно підтверджені відповідними актами приймання-передачі підписаними позивачем по справі, як підрядною організацією із замовниками відповідних робіт. Також відповідач по справі стверджує, що укладаючи відповідний правочин його сторони не мали на меті досягнути якихось певних результатів, що наче б то є свідченням їх спрямування на незаконне заволодіння державним майном та протирічить інтересам держави і суспільства, а тому у відповідності до частини 2 статті 228 Цивільного кодексу України є нікчемними.

Як видно із матеріалів справи, між позивачем по справі та Івано-Франківським обласним управління по меліорації та водному господарству було укладено наступні договори: договір №8 від 19.08.2008 року - ліквідація наслідків паводка на річці Саджава, в с. Глибівка Богородчанського району, договір №10 від 19.08.2008 року - ліквідація наслідків паводка на річці Саджава, в с. Саджава Богородчанського району, договір № 95 від 19.08.208 року - відновлення кріплення дамби на р. Бистриця-Надвірнянська в с. Грабовець, Богородчанського району, договір № 96 від 19.08.2008 року - ліквідація наслідків паводку на річці Бистриця-Надвірнянська, в с. Тисменичани, Надвірнянського району, договір № 9 від 04.09.2008 року - ліквідація наслідків паводка на річці Манява, в с. Маркова, Богородчанського району, договір №11-ліквідація наслідків паводка на річці Манява, в с. Манява, Богородчанського району, договір № 47 від 08.09.2008 року - ліквідація наслідків паводка на річці Бистриця Надвірнянська, в с. Зелена, Надвірнянського району, договір № 102 - ліквідація наслідків паводка на річці Бистриця, Солотвинська, в смт. Солотвин, богородчанського району, договір № 92 від 16 вересня 2008 року - ліквідація-наслідків паводка на річці Лімниця, в с. Ясень, Рожнятівськго району, договір № 1 від 19.06.2008 року з врахуванням додаткової угоди від 20.06.2008 року № 1 до контракту від 19.06.2008 року № 1 - виконання будівельно-монтажних робіт по будівництву водопроводу в с. Олеша, Тлумацького району. Також між позивачем по справі та ДП «Ворохтянське лісове господарство» було укладено договір № 37 від 10.06.2008 року -виконання земельних та загально-будівельних робіт по влаштуванню земельного полотна лісовозної автодороги на об'єкті урочище «Явір» Озерянського лісництва. Для виконання частини робіт, які зазначені в договорах, позивачем по справі залучено ТзОВ «Новотехпроектбуд», що підтверджується договором № 20 від 01.08.2008 року. Виконання ТзОВ «Новотехпроектбуд» робіт наведених в вищезазначених договорах підряду підтверджується актами виконаних робіт за вересень 2008 року наявними в матеріалах справи, (а.с. 79, 84, 89). При цьому роботи, які виконувались ТзОВ «Новотехпроеткбуд» як залученим контрагентом, так і безпосередньо позивачем, прийняті замовником Івано-Франківським обласним виробничим управлінням по меліорації і водному господарству, що підтверджується актами приймання виконаних підрядних робіт, наявними в матеріалах справи (том І а.с. 234-246, том II а.с. 5-6, 8-9, 11-12, 17-18, 23-25, 27-28, 30-31, 33-34, 39-40, 42-43, 48-49, 54-55, 60-61, 69-70).

З відомостей які містяться в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України вбачається, що ТзОВ «Новотехпроеткбуд» було зареєстровано як юридичну особу виконавчим комітетом Львівської міської ради 20.10.2005 року, а 01.07.2009 року внесено запис про державну реєстрацію припинення юридичної особи у зв'язку з визнанням її банкрутом.

Судом першої інстанції було встановлено і те, що згідно відомостей, які містяться в базі даних державної податкової служби, ТзОВ «Новотехпроектбуд» було зареєстровано як платник податків, а також як платник податку на додану вартість, про що йому видано відповідне свідоцтва, яке скасоване за ініціативою податкового органу 08.07.2009 року.

Так, суд першої інстанції вірно прийшов до переконання, що як вбачається із вищенаведеного припинення юридичної особи та анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість було здійснено більш ніж через рік після того коли були здійсненні відповідні господарські операції, договір по яких відповідач по справі вважає нікчемним.

У відповідності до частини 2 статті 203 Цивільного кодексу України всі сторони відповідних правочинів на момент їх вчинення були наділені необхідним обсягом цивільної дієздатності, були належними платниками податків та інших обов'язкових платежів, які виникали при здійсненні ними господарської діяльності.

У відповідності до вимог частин 3,5 статті 203 Цивільного кодексу України волевиявлення учасників відповідного правочину відображено у договорі вчиненому у визначеній законом формі, а відповідні акти приймання-передачі, платіжні документи, які пов'язані з цим договором відображають фактичне виконання сторонами своїх договірних зобов'язань, свідчать що волевиявлення сторін правочину було вільним, відповідало їх внутрішній волі та спрямованим на реальне настання правових наслідків, що були ними абумовленні.

Судом першої інстанції вірно небуло взято до уваги посилання відповідача по справі на частину 1 статті 215 Цивільного кодексу України, оскільки відповідач по справі не зазначає чим саме зміст заперечуваного ним правочину суперечить чинному законодавству та яким самим нормам. Також, відповідач по справі не зазначає чим саме даний правочин суперечить інтересам держави і суспільства та його моральним засадам.

В силу редакцій частини 1 статті 207 Господарського кодексу України та частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади може бути визнаний судом недійсним.

Відповідач по справі до суду не звертався і вказані правочини недійсними судом не визнавалися, що також є свідченням необґрунтованості конкретної позиції відповідача по справі.

Що стосується покликання апелянта по справі на те, що судом першої інстанції небуло враховано того факту, що в ході перевірки встановлено відсутність поставок робіт, що свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків та те, що дані договори відповідно до норм п.п.1, 2 ст.215, п.п.1, 5 ст. 203 Цивільного кодексу України є нікчемними, і в силу ст. 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з недійсністю, то колегія суддів зазначає наступне.

Як видно із матеріалів справи, з пояснення окремих осіб та працівників, які були задіяні в роботах на різних об'єктах, суд першої інстанції вірно прийшов до переконання, що ці пояснення не відображають в повному об'ємі дані про виконані роботи, їхню вартість та витрати, оскільки особи, які їх надавали не володіли і не могли володіти даними бухгалтерського обліку та його відображення у податковій звітності позивача по справі та інших залучених контрагшентів. Більша частина допитаних осіб не мали жодного відношення до діяльності ПП «Галнафтогазмонтаж» і навіть не були задіяні на виконанні робіт, наприклад голова сільської ради с. Глибівка ОСОБА_2, голова Манявської сільської ради ОСОБА_3, голова Саджавіської сільської ради ОСОБА_4, голова Грабівецької сільської ради ОСОБА_5, голова Марківської сільської ради ОСОБА_6, ОСОБА_8, голова сільської ради с. Тисменичани, та багато інших.

З рішень податкових органів, які приймалися різними інстанціями за результатами розгляду апеляційних скарг позивача по справі вбачається, що саме висновок відповідача по справі про те, що конкретні правочини укладалися без мети настання реальних наслідків згідно статей 203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України є підставою визнання таких правочинів нікчемними.

Судом першої інстанції вірно було зазначено, що вищевказані норми чинного законодавства кардинально суперечать висновкам відповідача по справі, оскільки у відповідності до пункту 1 частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Однак, відповідач не зазначає, якою саме нормою закону встановлено недійсність відповідних правочинів і якою нормою визначено його оскаржувані дії, як правовий наслідок недійсного чи нікчемного правочину. Натомість частина 1, 3 статті 115 Цивільного кодексу України з врахуванням положень статті 203 Цивільного кодексу України, визначено лише підстави визнання оскаржуваного правочину недійсним в судовому порядку.

Згідно частини 3 статті 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Аналогічні положення визначено і в частині 1 статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Як видно із матеріалів справи, з податкових накладних, на виконання умов договору, ТзОВ «Новотехпроектбуд» виконало всі будівельні роботи передбачені умовами договору, на підставі чого було підписано відповідні акти виконаних робіт.

З актів приймання виконаних робіт, укладених між ПП «Галнафтогазмонтаж» та ТзОВ «Новотехпроеткбуд», вбачається, що вони повністю відповідають встановленій Державним комітетом статистики України і Державного комітету з будівництва та архітектури формі акту КБ-2в та КБ-3.

Також колегією суддів не беруться до уваги покликання Державної податкової інспекції на висновок спеціаліста СБУ в м. Івано-Франківську, де зазначено, що податкові накладні були підписані не директором ТзОВ «Новотехпроектбуд» ОСОБА_7, з наступних обставин.

Розділом 3 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень затвердженої Наказом Міністерства юстиції України № 53/5 від 08.10.1998 року експертиза проводиться на основі відібраних експериментальних зразків підписів, виконаних особисто особо, підпис якої ідентифікується. Даною інструкцією не передбачений порядок проведення експертизи на основі звірки підписів в копіях документів.

З самого висновку спеціаліста СБУ в м. Івано-Франківську від 24 березня 2010 року №04-ДПА вбачається, що дослідження було проведено на основі навіть не оригіналів, а просто копій документів, що є неприпустимим.

Що стосується покликання апелянта по справі на те, що за результатами проведеної документальної невиїзної перевірки, податковим органом було виявлено ряд порушень зі сторони платника, в результаті здійснення яких підприємством було занижено суму податку на прибуток у розмірі 1 199 217грн. та занижено суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет в сумі 122 687грн, колегія суддів не бере до уваги з наступних підстав.

Враховуючи те, що виконання позивачем робіт зазначених в договорах підтверджено належно оформленими документами, пов'язаних з оплатою даних договорів, віднесення валових витрат здійснене у відповідності до норм Закону України «Про оподаткування підприємств», а тому висновок відповідача по справі щодо заниження суми податку на прибуток є безпідставним та таким, що не відповідає нормам закону.

З матеріалів справи вбачається, що позивач по справі на підставі п.п.7.5.1. п.7.5. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» правомірно відніс до податкового кредиту відповідну суму коштів після складення відповідних накладних, які засвідчують факт виконання робіт на підставі складених договорів.

Підпунктом 7.2.1. пункту 7.2. статті 7 Закону встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Як видно з поданих позивачем по справі копій податкових накладних, вони містять всі необхідні реквізити, які передбачені підпунктом 7.2.1. пункту 7.2. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»

Суд першої інстанції вірно прийшов до висновку, що як в момент укладення позивачем договору з ТзОВ «Новотехпроектбуд», так і в процесі його виконання, сторонами було додержано всіх вимог чинного законодавства, а тому висновки відповідача про нікчемність правочину є безпідставними, не обґрунтованими та такими, що не відповідають нормам чинного законодавства, оскільки з врахуванням вищезазначеного позивачем по справі не було допущено заниження суми податку на прибуток та правомірно віднесено до податкового кредиту відповідну суму коштів після виконання робіт передбаченими відповідними договорами з дотриманням всіх вимог чинного законодавства.

Між ПП «Галнафтогазмонтаж» та ТзОВ «Новотехпроектбуд» був укладений договір саме про надання послуг. Дані договори регулюють різні відносини відповідно до Цивільного Кодексу України, а тому положення Договору про погодження субпідрядника не поширюється на дані договірні відносини, адже даний договір не є договором субпідряду.

Судом першої інстанції було встановлено, що позивач по справі погоджував з Івано-Франківським обласним виробничим управлінням по меліорації і водному господарству про укладення відповідного договору. В той же час представники відповідача зазначену обставину не спростували.

Колегія суддів, враховуючи вищенаведене вважає, що суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги вірно прийшов до висновку, що податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі необгрунтованих, необ'єктивних висновків акту перевірки.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд повно і всебічно дослідив та оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

На підставі наведеного, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги в цілому суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також відсутня невідповідність висновків суду обставинам справи.

Керуючись ст.ст. 160 ч. 3, 195, 196 ч.4, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м.Івано-Франківську залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04 березня 2011 року у справі № 2а-1/11, без змін.

Ухвала апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дня проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України, до касаційної інстанції протягом 20 днів після набрання нею законної сили.

Головуючий С.І.Богаченко

Суддя В.М. Багрій

Суддя Д.М. Старунський

Повний текст виготовлений 12.09.2010 року.