Рішення № 18560106, 14.04.2011, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 22-ц-1833/11Головуючий у 1 інстанції: Тімченко

Доповідач в 2-й інстанції: Мусіна Т. Г.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2011 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:

Головуючого Мусіної Т.Г.

Суддів: Павлишина О.Ф., Бермеса І.В.

при секретарі: Бандрівській М.Ю.

з участю сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Сихівського районного суду м. Львова 26 січня 2011 року, -

в с т а н о в и л а:

08 грудня 2010 р. ОСОБА_2 звернулась в суд з позовом до ТзОВ „Львівські автобусні заводи” про стягнення 51 тис.393 грн.35 коп. середнього заробітку за 355 днів затримки розрахунку при звільненні з 30 червня 2009 р. за період з 1 липня 2009 р. по 24.11.2010 р.

Рішенням Сихівського районного суду м.Львова від 26 січня 2011 р. у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення норм матеріального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове про задоволення позовних вимог в повному розмірі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_2 на підтримання апеляційної скарги, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи, межі та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущено тримісячний строк звернення до суду з позовом, передбачений ч.1 ст.233 КУпП України.

Однак з висновком суду не можна погодитись із таких підстав.

З матеріалів справи вбачається що ОСОБА_2 працювала на ТзОВ „Львівські автобусні заводи” на посаді провідного інженера з організації та нормування праці з 1.04.2007 по 30.06.2009 рр.

Рішенням Сихівського районного суду м.Львова від 19 квітня 2010 р. з відповідача в користь позивача стягнуто 6890 грн. 93 коп. заборгованості по заробітній платі та 500 грн. моральної шкоди, яке було виконано ВДВС 25 листопада 2010 р., що підтверджується відміткою на виконавчому листі та постановою головного державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області (а.с.10).

Згідно із ст.ст. 47,116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після предявлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно до розяснень, викладених в ч.5 п.25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 „Про практику застосування судами законодавства про оплату праці”, непроведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дні після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України. У цьому разі перебіг тримісячного строку звернення до суду починається з наступного дня після проведення зазначених виплат незалежно від тривалості затримки розрахунку.

Ураховуючи те, що відповідачем кошти сплачені позивачці через виконавчу службу лише 25 листопада 2010 р., а ОСОБА_2 звернулась до суду із позовом про виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку 8 грудня 2010 р., то висновок суду про пропущення нею строку звернення до суду не можна визнати обґрунтованим.

За таких обставин рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову в сумі 3500 грн. з урахуванням розяснень у п.20 постанови Пленуму Верховного Суду від 24 грудня 1999 р. № 13 „Про практику застосування судами законодавства про оплату праці” щодо врахування розміру спірної суми та її істотності у порівняні із середнім заробітком працівника.

Керуючись п.2 ч.1 ст.307, п.4 ч.1 ст.309, ст.ст. 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Сихівського районного суду м.Львова від 26 січня 2011 р. скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_2 до ТзОВ „Львівські автобусні заводи” про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку задовольнити частково.

Стягнути з ТзОВ „Львівські автобусні заводи”( реєстраційний № 33894928, м.Львів-26, вул. Стрийська № 45) в користь ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 3500 середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Стягнути з ТзОВ „Львівські автобусні заводи” 51 грн. судового збору за такими реквізитами: одержувач УДК у Львівській області, р/р 31119095700006 в УДК у Львівській області, МФО 825014, ЗКПО 22389406, код бюджетної класифікації 2209100 та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи за такими реквізитами: одержувач Державний бюджет Личаківського району, р/р 31219263700006 в ГУДК у Львівській області, МФО 825014, код бюджетної класифікації 22050002, ідентифікаційний код 22389406.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України протягом 20 днів з дня набрання рішенням апеляційного суду законної сили.

Головуючий:

Судді