Рішення № 18559951, 25.01.2011, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 22-ц-705/11 Головуючий у 1 інстанції: Шрамко Р.Т.

Категорія: 53 Доповідач: Штефаніца Ю.Г.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 січня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого: Павлишина О.Ф.

суддів: Штефаніци Ю.Г., Мусіної Т.Г.

за участі секретаря: Луньо К.А.,

у відсутності сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 21 квітня 2010 року та додаткове рішення того ж суду від 16 вересня 2010 року, -

в с т а н о в и л а:

В листопаді 2009 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відкритого акціонерного товариства «Західшляхбуд»про стягнення на його користь заборгованої заробітної плати та компенсації втрати її частини у звязку з порушенням термінів виплати заробітної плати за період з 02 січня по 30 вересня 2009 року в розмірі 11844 грн.77 коп., а також компенсації моральної шкоди на 5000 грн. та витрати, повязані з оплатою правової допомоги адвоката в сумі 2600 грн.. В ході розгляду даної справи в суді першої інстанції позивач змінив свій позов, зменшивши позовні вимоги та остаточно просив стягнути заборгованість по заробітній платі лише за період з листопада по грудень 2009 року в сумі 1868 грн.23 коп., компенсацію втрати її частини в розмірі 359 грн.09 коп. та компенсацію моральної шкоди і витрат на правову допомогу адвоката у раніше визначених сумах.

Рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 21 квітня 2010 року позов задоволено частково та постановлено стягнути з ВАТ«Західшляхбуд»на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 2868 грн.20 коп. та судові витрати в розмірі 37 грн., а також судовий збір в користь держави в сумі 51 грн.

Додатковим рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 16 вересня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ВАТ«Західшляхбуд»про стягнення моральної в сумі 5000 грн. та 2600 витрат на правову допомогу адвоката залишені без розгляду.

Не погоджуючись як з рішенням суду від 21 квітня 2010 року так і з додатковим рішенням від 16 вересня 2010 року, позивач ОСОБА_1 оскаржив їх в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі зазначає, що дані судові рішення є незаконними , оскільки ухвалені без повного зясування обставин, що мають значення для справи, а висновки суду не відповідають обставинам справи. Зокрема не погоджується з висновком суду про те, що судовим наказом №2н-1280/09 виданим 12.01.2010 року Франківським районним судом м.Львова стягнуто з ВАТ «Західшляхбуд»на його користь окрім суми заборгованості по заробітній платі ще і компенсацію моральної шкоди та витрати на адвокатські послуги, оскільки такий висновок не ґрунтується на наявних в матеріалах справи доказах. На думку апелянта не відповідає матеріалам справи і висновок суду про те, що він, ОСОБА_1, відмовився в суді від позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди та витрат на оплату послуг адвоката, а тому вважає, що суд безпідставно залишив його позов в цій частині без розгляду. Просить вказані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог, яким задовольнити його позов щодо стягнення з відповідача на його користь заборгованості по заробітній платі за період з листопада по грудень 2009 року в сумі 1868 грн.23 коп., компенсацію втрати її частини в розмірі 359 грн.09 коп. та компенсацію моральної шкоди і витрат на правову допомогу адвоката відповідно в сумі 5000 грн. та 2600 грн.

У звязку з неявкою в судове засідання апеляційного суду сторін, належно повідомлених про час та місце розгляду справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч.2 ст.197 ЦПК України не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи скарги в межах апеляційного оскарження та позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, а рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення виходячи з наступного.

Судом беззаперечно встановлено, що ОСОБА_1. з 02 січня 2009 року працював на посаді водія автомобільної служби у відкритому акціонерному товаристві «Західшляхбуд»та за період роботи на цьому підприємстві йому було заборговано виплату заробітної плати з жовтня по грудень 2009 року в сумі 2868 грн.20 коп. (а.с.5,28), які не були виплачені позивачу в повному обсязі на час зміни ним позовних вимог в січні 2010 року, що відповідач не заперечує.

Виходячи з вимог ст.115 КзПП України, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необхідність стягнення на користь позивача заборгованої суми заробітної плати з відповідача.

В той же час, при визначенні розміру заборгованої суми що підлягає стягненню з відповідача, суд, в порушення положень ст.11 ЦПК України щодо диспозитивності цивільного судочинства, вийшов за межі позовних вимог ОСОБА_1, який просив стягнути цей борг лише за листопад-грудень 2009 року в сумі 1868 грн.23 коп., безпідставно стягнув кошти в розмірі 2868 грн.20 коп., у звязку з чим рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про задоволення позову в межах заявлених вимог.

Виходячи із положень Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у звязку з порушенням термінів їх виплат»та «Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у звязку з порушенням термінів їх виплати»затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159 (із змінами і доповненнями) (далі Порядку) колегія суддів вважає, що внаслідок порушення відповідачем терміну виплати ОСОБА_1. заробітної плати та втрати ним, у звязку із затримкою виплати заборгованості частини грошових доходів, такі підлягають компенсації.

При визначенні суми компенсації колегія суддів виходить з розяснень п.4 цього Порядку, відповідно до якого сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового догоду. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається.

Як вбачається із довідки ВАТ «Західшляхбуд»№1 від 11.01.2010 року ОСОБА_1. призначена до виплати заборгована заробітна плата за 2009 рік: в листопаді 943 грн.95 коп., в грудні 924 грн.28 коп..

Враховуючи індекси споживчих цін для визначення суми компенсації заборгованої зарплати станом на січень 2011 року, які становлять: за листопад 2009 року - 110,1 (1,009 х 1,012 х 1,018 х 0,997 х 0,996 х 1,005 х1,001 х 1,009 х 1,000 х 1,020 х 1,026 х 1,005 х 100) а за грудень 2009 року 109.2 (1,012 х 1,018 х 0,997 х 0,996 х 1,005 х1,001 х 1,009 х 1,000 х 1,020 х 1,026 х 1,005 х 100 відсотків), величина приросту індексу споживчих цін за листопад 2009 р. - січень 2011 року становить 11 (110,1 х 100 відсотків) а за грудень 2009 р. - січень 2011 року - 10,9 (109,2 х 100 відсотків).

При цьому сума компенсації за листопад 2009 року складає 103 грн. 83 коп. (943,95 грн. х 11):100 = 103,.83) а за грудень 2009 року - 100 грн.70 коп. (924,28 грн. х 10,9):100 = 100,70).

Таким чином, сумарний розмір компенсації втрати ОСОБА_1. частини грошових доходів у звязку з порушенням термінів їх виплати, в супереч розрахунків позивача, становить не 359 грн.09 коп., як визначено позивачем, а 204 грн.53 коп., які підлягають стягненню з ВАТ«Західшляхбуд»на користь ОСОБА_1.

Залишаючи без розгляду позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення компенсації моральної шкоди в розмірі 5000 грн. та витрат, повязаних з оплатою правової допомоги адвоката на суму 2600 грн., суд першої інстанції в своєму додатковому рішенні зазначив, що дані грошові суми були включені в загальну суму боргу стягнутої з ВАТ«Західшляхбуд»на користь ОСОБА_1 в розмірі 20051 грн.83 коп. відповідно до судового наказу Франківського районного суду від 07 грудня 2009 року та позивач не наполягав на їх розгляді(а.с.41).

Однак такі висновки суду не ґрунтуються на матеріалах справи, оскільки зі змісту заяви ОСОБА_1 від 30.11.2009 року про видачу судового наказу про стягнення з ВАТ «Західшляхбуд»нарахованої але не виплаченої заробітної плати в сумі 20051 грн.83 коп. та копії самого судового наказу Франківського районного суду від 07 грудня 2009 року про стягнення вказаного боргу (а.с.40,41), з достатньою очевидністю вбачається, що в даній заяві позивач не ставив вимог щодо стягнення грошової компенсації за моральну шкоду і витрат на правову допомогу адвоката, такі суддею не вирішувались та не були предметом розгляду, а тому підлягали судовому розгляду за позовом ОСОБА_1 у даній справі. Жодних доказів, які б свідчили про те, що ОСОБА_1. відмовився від цих позовних вимог в матеріалах справи немає.

Вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_1 щодо відшкодування позивачу моральної шкоди, колегія суддів виходить із положень ст.2371 КЗпП України та розяснень п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди №4 від 31.03.1995 року із змінами та доповненнями, відповідно до яких за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих звязків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обовязок по відшкодуванню моральної шкоди (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Колегія суддів вважає доведеним підстави щодо відшкодування позивачу моральної шкоди, оскільки тривала затримка у виплаті позивачу заробітної плати на загальну суму 1868 грн. призвела до його душевних переживань і страждань у звязку з неможливістю реалізувати своє Конституційне право на своєчасне отримання винагороди за працю, необхідністю зміни звичного способу життя внаслідок матеріальних труднощів та неможливістю вирішувати у звичний спосіб свої сімейні та побутові питання, які потребують фінансових витрат.

При цьому враховуючи фактичні обставини справи, глибину душевних страждань позивача та виходячи із принципу розумності і справедливості відшкодування немайнової шкоди, колегія суддів вважає, що належною сатисфакцією ОСОБА_1. немайнової шкоди буде стягнення з відповідача грошового еквівалента в розмірі 500 грн..

При вирішенні питання про стягнення з відповідача судових втрат повязаних з наданням правової допомоги адвокатом позивачу, суд керується положеннями ст.84 ЦПК України, відповідно до вимог якої витрати, повязані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Відповідно до п.33 Правил адвокатської етики, схвалених Вищою кваліфікаційною комісією при КМУ 01.10.1999 р., єдиною допустимою формою отримання адвокатом винагороди за надання правової допомоги клієнту є гонорар, який має бути законним за формою і порядком внесення і розумно обґрунтованим за розміром.

При визначенні обґрунтованого розміру гонорару до уваги беруться такі фактори, як обсяг часу та роботи, які вимагається для належного виконання доручення, необхідність виїзду у відрядження, важливість доручення клієнта, роль адвоката в досягненні гіпотетичного результату, якого бажає клієнт, особливі вимоги клієнта щодо строків виконання доручення, професійний досвід, науково-теоретична підготовка, репутація, значні професійні здібності адвоката, витрати адвоката, повязані з виконанням процесуальних дій у справі (копіювання документів, ознайомлення з матеріалами справи, збір доказів, тощо)

У відповідності до постанови КМУ від 27.04.2006 року № 590 «Про граничні розміри компенсації витрат, повязаних з розглядом цивільних та адміністративних справ і порядок їх компенсації за рахунок держави», якщо компенсація сплачується іншою стороною, граничний розмір не перевищує суму, що обчислюється, виходячи з того, що зазначеній особі виплачується 40 % розміру мінімальної заробітної плати за годину її роботи.

З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1. 1.10.2009 року уклав договір про надання адвокатських послуг з адвокатом ОСОБА_3 (а.с.8-10).

Згідно довідки цього адвоката від 28 жовтня 2009 року, за надання адвокатських послуг ОСОБА_1 сплачено гонорар у розмірі 2600 грн., суму якого позивач просить стягнути з ВАТ «Західшляхбуд».

Як вбачається із змісту цієї довідки, до складу вказаного гонорару включено окрім самого гонорару в розмірі 1100 грн. витрати повязані з ознайомленням із справою 400 грн., складанням позову 400 грн. та відрядження у м.Стрий 700 грн..

Дослідивши матеріали справи з урахуванням фактичних даних щодо витрат адвоката повязаних з підготовкою справи, ознайомленням з її матеріалами, складанням позову та участю в судових засіданнях, колегія суддів знаходить доведеним ту обставину, що правова допомога адвоката у даній справі надавалась в межах, що не перевищує 2-х годин.

Мінімальна заробітна плата, встановлена Законом України «Про Державний бюджет України на 2009 рік»з 01.01.2009 р. становить 744 грн.

Беручи до уваги викладене та положення постанови КМУ від 27.04.2006 року № 590 «Про граничні розміри компенсації витрат, повязаних з розглядом цивільних та адміністративних справ і порядок їх компенсації за рахунок держави»колегія суддів приходить до висновку що такий граничний розмір, пов'язаний з розглядом даної справи, становить 595 грн. 20 коп.(744 грн. х 2 : 100 % х 40%).

З урахуванням положень ст. 88 ЦПК України щодо пропорційності розподілу судових витрат до розміру задоволених позовних вимог, з відповідача ВАТ «Західшляхбуд»підлягають стягненню на користь позивача витрати на правову допомогу адвоката в розмірі 211 грн. 89 коп., та в користь держави витрати на інформаційно технічне забезпечення розгляду справи в розмір 85 грн. 44 коп. та 27 грн.23 коп. судового збору.

З позивача підлягають стягненню в дохід держави 49 грн. 26 коп. судового збору та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 23 грн.56 коп..

За таких обставин, колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, вважає, що оскаржувані судові рішення суду першої інстанції підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову щодо стягнення основного боргу та про часткове задоволення позову що стягнення моральної шкоди та витрат на правову допомогу адвоката.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 303, 304, п.2 ч.1 ст.307, ст.ст.309, 313, ч.2 ст.314, ст.ст.316, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 21 квітня 2010 року в частині визначення суми стягнення заборгованості по заробітній платі а також додаткове рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 16 вересня 2010 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково. Стягнути із відкритого акціонерного товариства «Західшляхбуд»(м.Львів. вул..Є.Коновальця.33 код 03450123) в користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за період з листопада по грудень 2009 року включно в сумі 1868 (тисячу вісімсот шістдесят вісім) гривень 23 копійки та компенсацію втрати ним частини заробітної плати у звязку з порушенням термінів її виплати в розмірі 204 (двісті чотири) гривні 53 коп. та 500 (пятсот) гривень на відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Західшляхбуд»на користь ОСОБА_1 понесені ним витрати на правову допомогу адвоката в розмірі 211 грн. 89 коп та в користь держави витрати на інформаційно технічне забезпечення розгляду справи в розмір 85 грн. 44 коп. та 27 грн.23 коп. судового збору.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 23 грн.56 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та 49 грн. 26 коп. судового збору.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено протягом двадцяти днів з дня набрання цим рішенням законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ..

Головуючий: Павлишин О.Ф.

Судді: Мусіна Т.Г.

Штефаніца Ю.Г.