Постанова № 18549394, 07.09.2011, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2011 року Справа № 5019/989/11

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючий суддя Грязнов В.В.

суддя Тимошенко О.М. , суддя Савченко Г.І. секретар судового засідання Яковлєв Д.В.

за участю представників сторін:

від органу прокуратури- Таргоній А.В.,

від позивача- ОСОБА_1 (довір.№01-1013 від 04.01.2011р.),

від відповідача- не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача-Товариства з обмеженою відповідальністю "Матриця" на рішення господарського суду Рівненської області від 06.07.2011р. у справі №5019/989/11

за позовом Заступника прокурора м.Рівне в інтересах держави, в особі - Рівненської міської ради,

Комунального підприємства "Теплотранссервіс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Матриця"

про стягнення 60 658 грн. 62 коп. заборгованості по розрахунках, пені,

інфляційних втрат та 3% річних, -

Судом розяснено представникам сторін права та обовязки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України. Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

До початку розгляду справи розпорядженням голови Рівненського апеляційного господарсь-кого суду №5019/989/11 від 25 серпня 2011р. змінено склад суду у даній справі. Суддю Демидюк О.О. в зв'язку з перебуванням у відпустці замінено суддею Савченко Г.І.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 06 липня 2011р. у справі №5019/989/ 11 (суддя Бережнюк В.В.) задоволено заявлений Заступником прокурора м.Рівне в інтересах дер-жави в особі Комунального підприємства "Теплотранссервіс" Рівненської міської ради позов до ТзОВ "Матриця" про стягнення 60 658 грн. 62 коп. заборгованості по розрахунках за надані послу-ги теплопостачання. Відповідно до зазначеного рішення з ТзОВ "Матриця" підлягає до стягнення на користь Позивача 57 168,82 грн. основного боргу, 1 766,91 грн. пені, 1 380,91 грн. втрат від інф-ляції, 341,98 грн. -3% річних та вдохід Державного бюджету України 842,59 грн. судових витрат.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Відповідач звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову, оскільки, на його думку, судом першої інс-танції порушено норми матеріального та процесуального права, оскільки виходячи із мотивації по-зову, його подано безпідставно в інтересах КП "Теплотранссервіс", яке не є презентантом Рівнен-ської міської ради, без залучення відповідних центральних органів виконавчої влади, до компе-тенції яких відноситься забезпечення економічної, фінансової та енергетичної безпеки країни. Вважає, що судом безпідставно прийнято до судового розгляду позов по даній справі через відсут-ність визначених Конституцією України та Законом України "Про прокуратуру" підстав для подан-ння позову прокуратурою в інтересах господарюючого суб'єкта, який ніяким чином не представляє державу чи місцеве самоврядування. Ні в позові, ні в судовому рішенні, в порушення положень ст. 2 ГПК України, не визначено в чому саме полягає порушення інтересів держави та необхідність їх захисту прокуратурою шляхом подачі позову. А наявність заборгованості менше як півроку, що сталась через погіршення фінансово-господарського становища ТзОВ "Компанія "Матриця" є суто цивільними правовідносинами боржника і кредитора суб'єктів приватного права, і не мають жод-них ознак публічно-правових відносин. Тому ТзОВ "Компанія "Матриця" не має жодного відно-шення до публічно-правових відносин КП "Теплотранссервіс" із державою чи Рівненською місь-кою радою. Також прокуратурою було безпідставно включено до розрахунку суми боргу 3% річ-них та збитки від інфляції, оскільки спеціальним законодавством визначено лише сплату пені.

Прокурор подав відзив на апеляційну скаргу. Він вважає дане рішення таким, що прийняте у чіткій відповідності з нормами матеріального та процесуального права, а апеляційна скарга є не-обґрунтованою та не підлягає задоволенню, оскільки однією із форм представництва є звернення до суду з позовами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юри-дичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб. Засновником КП "Теплотранссервіс" є Рівненська міська рада, а майно перебуває у власності територіальної громади м.Рівне. Тому, товариство, надаючи послуги теплопостачання, виконує фактично функції держави по забезпеченню життєво-необ-хідних прав і свобод людини, які гарантовані Конституцією України, Цивільним кодексом Укра-їни та іншими нормативно-правовими актами. КП "Теплотранссервіс", відповідно до укладених договорів з ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України", зобов'язується вчасно розраховуватися за поставлений природний газ. В даному випадку неправомірні дії боржника по несплаті заборгова-ності за спожиту теплову енергію суттєво порушують здатність підприємства своєчасно сплачу-вати податки та збори. Тому, ненадходження коштів за надані послуги позбавляє підприємство можливості проводити вчасні розрахунки за спожитий природний газ, що завдає істотної шкоди ДП "Газ України НАК "Нафтогаз України", тобто державі. А щодо інших доводів Скаржника, то сторони договору зобов'язані дотримуватися положень договору та виконувати взяті на себе зо-бов'язання, а нарахування штрафних санкцій є умовами договору, укладеного сторонами.

Представник Відповідача у судове засідання 07.09.2011р. не з'явився. Натомість надав клопо-тання про відкладення розгляду справи в зв'язку з відрядженням директора.(арк.справи 62).

Клопотання відхилене апеляціним судом, як таке, що не стверджено жодним доказом

Крім того, враховуючи вимоги ст.ст. 101, 102 ГПК України про межі перегляду справи в апе-ляційній інстанції, те, що сторони у даній справі у встановленому порядку повідомлені про час і місце розгляду апеляційної скарги і те, що чинне законодавство не обмежує право представництво інтересів юридичної особи в суді певним колом осіб (директором, штатним юрисконсультом тощо) - колегія суддів вважає за можливе розгляднути апеляційну скаргу в даному судовому засі-данні за відсутності представника Відповідача.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників позивачів, вивчивши ма-теріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстан-ції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

З матеріалів справи вбачається, що КП "Теплотранссервіс" Рівненської міської ради-підп-риємство ТзОВ компанія "Матриця"-споживач 15 жовтня 2009р. уклали договір №1730 на відпуск теплової енергії (надалі в тексті - Договір), згідно п.1.1 якого, підприємство зобовязувалося нада-вати споживачеві теплову енергію, а споживач зобов'язувався прийняти та оплатити теплову енер-гію за встановленими тарифами в терміни, передбачені цим Договором. Пунктом 1.4 Договору визначено, що теплова енергія подається ТзОВ компанія "Матриця" за адресою: м.РІвне, Майдан Незалежності, 2.

Відповідно до п.5.1 Договору, розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться в грошовій формі, відповідно до встановлених тарифів. За умовами пункту 5.4 Договору, розрахун-ковим періодом є календарний місяць; термін внесення платежів - не пізніше 10 числа наступного місяця за розрахунковим.

За умовами пункту 5.4 Договору, розрахунковим періодом є календарний місяць. Термін внесення платежів - не пізніше 10 числа наступного місяця за розрахунковим.

Термін дії Договору 1 рік.(п.8.1 Договору), Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.(п.8.4 Договору).

Договір підписано директорами КП "Теплотранссервіс" Рівненської міської ради та ТзОВ компанія "Матриця", скріплено відбитками печаток сторін.(арк.справи 9-12).

На підставі п.5.2 Договору, а згодом на підставі рішень Рівненської міської ради було встановлено розміри щомісячної плати за опалення та підігрів води за Договором.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання Договору, за період з 11.11.2010р. по 11.04. 2011р. Позивач здійснив відпуск теплової енергії для опалювання приміщеннь Відповідача на загальну суму 77 168 грн. 82 коп. Однак, Відповідач зобовязання з оплати виконав частково, сплативши у лютому та березні 2011р. 20 000 грн., внаслідок чого, як вірно встановив місцевий господарський суд - станом на 26 квітня 2011р. за Відповідачем утворилася заборгованість перед Позивачем в сумі 57 168 грн. 82 коп.

На підставі п.6.3.3 Договору, за несвоєчасну оплату отриманих і спожитих послуг теплопос-тачання, позивачі нарахували пеню з 11.12.2010р. по 26.04.2011р., сума якої складає 1 766 грн. 91 коп. Покликаючись на ст.625 ЦК України позивачі також нарахували 1 380 грн. 91 коп. втрат, завданих внаслідок інфляції за період грудень 2010р. - березень 2011р. та 3% річних за період 11.12.2010р.-26.04.2011р., сума яких склала 341 грн. 98 коп.(арк.справи 4-6).

Перевіряючи відповідність оскаржуваного рішення вимогам чинного законодавства, колегія суддів виходить з наступного:

Відповідно до ст.121 Конституції України на органи прокуратури покладається представ-ництво інтересів держави в суді у випадках, визначених законом. Право звернення прокурора до суду в інтересах держави передбачено ст.121 Конституції України, п.6 ст.20, ст.36-1 Закону України „Про прокуратуру", тому представництво прокуратурою інтересів громадян або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямова-них на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Од-нією із форм представництва є звернення до суду з позовами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб.

Згідно ст.2 ГПК України, прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Колегія суддів вважає, що Прокурор при зверненні до господарського суду зазначив в чому полягає інтерес держави і обґрунтував наявність заборгованості Відповідача.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обовязки виникають з договорів та інших правочинів, а також із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права і обов-язки.

Відповідно до ст.509 ЦК України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст.901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобовязується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в про-цесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобовязується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбаченo надання послуг за плату, замовник зобовязаний оплатити на-дану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.(ч.1 ст.903 ЦК України).

Крім того, ст.714 ЦК України, передбачає, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись пе-редбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енер-гетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Згідно Закону України від 02 червня 2005р. «Про теплопостачання»,- теплопостачальна орга-нізація має право укладати договори на відпуск теплової енергії із споживачами. В свою чергу, ч.6 ст.19 даного Закону та п.5 ч.3 ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»зобов-язують споживача послуг щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактич-но отриману теплову енергію.

Відповідно до «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та Типового договору про надання послуг з централізованого опа-лення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затверджених Постановою Кабі-нету міністрів України від 21 липня 2005р. №630 та «Правил користування тепловою енергією», затверджених постановою Кабінету міністрів України від 03 жовтня 2007р. №1198 послуги нада-ються споживачеві тільки на підставі договору, що оформляється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення.

Як вбачається з матеріалів справи Відповідач заперечив проти суми боргу 57 168 грн. 82 коп. та нарахування та стягнення додаткових вимог (пеня, інфляційні втрати та 3% річних), мо-тивуючи це зокрема, неврегульваністю цього питання та складним матеріальни становищем, на якому позначається проведення ремонту. Проте, зазначені доводи Скаржника спростовуються ма-теріалами справи, крім того, Відповідач не спростував належними доказами відсутність заборгова-ності.

Згідно ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встанов-лені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'-язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого ін-дексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частиною 2 ст.193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

З огляду на зазначене в сукупності вимоги позивачів стверджуються Договором, рішеннями місцевої ради про затвердження тарифів на теплопостачання і підлягають задоволенню на підставі стст. 173, 174, 193, 230, 232 Господарського кодексу України та стст. 15, 16, 509, 526, 714 Цивіль-ного кодексу України, ст.1, п.3 ст.20 Закону України “Про житлово-комунальні послуги”, стст. 1, 19, 24 Закону України “Про теплопостачання”, Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та Типового договору про надан-ня послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, зат-верджених Постановою Кабінету міністрів України від 21.07.2005р. №630 та “Правилами корис-тування тепловою енергією”, затверджених постановою Кабінету міністрів України від 03.10.2007 р. №1198.

Вбачається, що несплатою 57 168 грн. 82 коп. вартості спожитої теплової енергії Відповідач завдав Позивачу майнових збитків, при цьому доказів плати послуг теплопостачання Відповідач не подав ні суду першої, ні суду апеляційної інстанції.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та ін-шими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на викладене, доводи скаржника зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним су-дом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.104 Господарського процесу-ального кодексу України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, тому суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду прийняте у відповідності до норм матеріального та процесуального права і його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись, ст.ст. 33, 43, 99, 101, 103, 105 ГПК України, Рівненський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Рівненської області від 06.07.11р. у справі №5019/989/11 залишити без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Матриця" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Справу № 5019/989/11 повернути до господарського суду Рівненської області.

Головуючий суддя Грязнов В.В.

Суддя Тимошенко О.М.

Суддя Савченко Г.І.

01-12/11904/11