Постанова № 18549393, 01.09.2011, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" вересня 2011 р. Справа № 7/72/2011/5003

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючої судді Бригінець Л.М.

суддів Демидюк О.О. суддів Тимошенко О.М. при секретарі судового засідання Риштун О.М.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Форум" на рішення господарського суду Вінницької області у справі № 7/72/2011/5003 від 19.05.11р.

за позовом Дочірнього підприємство "Теплокомуненерго МАЯК" Відкритого акціонерного товариства "Маяк"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Форум"

про стягнення в сумі 146 801 грн. 07 коп.

та за зустрічним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-форум", м.Вінниця

до: Дочірнього підприємства "Теплокомуненерго МАЯК" Відкритого акціонерного товариства "Маяк", м.Вінниця

про визнання недійсним договору приєднання від 01.01.2010 року № 3/10

За участю представників:

позивача - ОСОБА_1 ( довіреність № б/н від 15.07.2011 р. )

відповідача - ОСОБА_2 (довіреність в матеріалах справи)

Розпорядження голови суду Рівненського апеляційного господарського суду № 7/72/2011/5003 від 25.08.11р. було внесено зміни до складу колегії суддів, окрім заміни головуючої судді, визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Бригінець Л..М., суддя Демидюк О.О. , суддя Тимошенко О.М.

Судом розяснено представникам сторін права та обовязки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

В судовому засіданні оголошувалась перерва з 25.08.2011р. по 01.09.2011р.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Вінницької області від 19.05.2011р. (суддя Банасько О.О.) у справі № 7/72/2011/5003 повністю задоволено первісний позов Дочірнього підприємства "Теплокомуненерго МАЯК" Відкритого акціонерного товариства "Маяк", м.Вінниця до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-форум", м.Вінниця про стягнення 146 801,07 грн.Вирішено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-форум", вул.Мечнікова, 4, м.Вінниця, 21029 (ідентифікаційний код - 34504630) на користь Дочірнього підприємства "Теплокомуненерго МАЯК" Відкритого акціонерного товариства "МАЯК", вул.Хмельницьке шосе, 145, м.Вінниця, 21029 (ідентифікаційний код - 23110524) -141158 грн. 16 коп.- основного боргу,600 грн.- штрафу,1219 грн. 30 коп.- інфляційних втрат,620грн. 05 коп.- 3% річних,3203 грн. 56 коп.- пені,1468 грн. 01 коп. -відшкодування витрат повязаних зі сплатою державного мита та236 грн. 00 коп.- відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-форум", м.Вінниця до Дочірнього підприємства "Теплокомуненерго МАЯК" Відкритого акціонерного товариства "Маяк", м.Вінниця про визнання недійсним договору приєднання від 01.01.2010 року № 3/10 відмовлено.

Прийняте рішення мотивовано тим, що за період з 01.04.2010 року по 28.02.2011 року позивачем було надано відповідачу послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води та нараховано плату за приєднане теплове навантаження на загальну суму 141158,16 грн.

Наведене підтверджується рахунками-фактурам та двосторонніми актами про використану теплову енергію і гарячу воду.

Нарахування плати за теплову енергію та приєднане теплове навантаження проводилось позивачем відповідно до умов укладеного договору та діючих тарифів, затверджених рішенням виконавчого комітету Вінницької міської ради № 2784 від 10.12.2009 року "Про затвердження тарифів на теплову енергію, опалення, підігрів води та гаряче водопостачання для бюджетних організацій та інших споживачів, що виробляється дочірнім підприємством "Теплокомуненерго Маяк" відкритого акціонерного товариства "Маяк" опублікованого у "Вінницькій газеті" № 102 (2576) від 22.12.2009 року та рішенням виконавчого комітету Вінницької міської ради № 3009 від 28.12.2010 року "Про коригування двоставкових тарифів на надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води для бюджетних організацій та інших споживачів, що виробляється дочірнім підприємством "Теплокомуненерго Маяк" відкритого акціонерного товариства "Маяк" (а.с.31-33).

Обгрунтовуючи задоволення позовних вимог місцевий господарський суд покликався на ст. ст. 509, 714, 712, 525, 527 та ін. Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 193, 265, 275, 230, 231 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 30, 32 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", Постанову КМУ від 10.07.2006р. №955 та ін.

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову місцевий господарський суд покликався на п.1 роз'яснення Вищого Арбітражного суду України від 12.03.1999 року № 02-5/111 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними", п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", ст. ст. 203, 215 та ін. Цивільного кодексу України, ст.ст. 181,184 Господарського процесуального кодексу України, ст.26 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" зазначив, що стосовно укладення договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення не існує прямої законодавчої вказівки щодо необхідності при його укладенні дотримуватись повної відповідності змісту типового договору .

Місцевий господарський суд дійшов висновку, що зміст оспорюваного договору не суперечить змісту типового договору затвердженого постановою КМ України від 21.07.2005 року № 630, є укладеним на його основі, містить всі істотні для даного виду договорів умови встановлені законодавством (ст.181 ГК України, ст.26 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").

На думку суду, відсутність повної тотожності змісту оспорюваного договору змісту типового договору не свідчить про його недійсність.

Також суд зауважив, що оспорювання ТОВ "Авто-форум" договору і подача відповідного позову відбулось після звернення контрагента за ним з позовом до суду про стягнення заборгованості, а при його підписанні з боку ТОВ "Авто-форум" не подавалось протоколів розбіжностей, а згодом не ініціювалось внесення змін до договору тощо.

Суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача за зустрічним позовом із доводами, які обґрунтовують їх, не можуть слугувати підставою для визнання договору про приєднання від 01.01.2010 року № 3/10 недійсним.

Рішення суду першої інстанції містить інші обгрунтування відмови у задоволенні зустрічного позову.

Не погоджуючись з прийнятим місцевим господарським судом рішенням відповідач (позивач за зустрічним позовом) звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Вінницької області від 19.05.11р. по справі №7/72/2011/5003 та постановити нове рішення, яким задоволити позовні вимоги позивача за зустрічним позовом ТОВ «Авто-Форум»та відмовити в задоволенні позову ДП «Теплокомуненерго Маяк»відкритого акціонерного товариства «Маяк».

На думку апелянта, рішення місцевого господарського суду винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки, викладені у ньому не відповідають фактичним обставинам справи.

Зокрема апелянт вважає, що відсутність посилання в договорі на посаду, яку займає особа, що його підписала та її прізвища є доказом того, що договір підписаний неналежною особою. Однак суд, даний доказ використав на користь відповідача за зустрічним позовом.

Апелянт зазначає, що він не повинен доводити обізнаність відповідача за зустрічним позовом, оскільки останній зобов'язаний виконати закон - ст. 179 ГК України узгодити істотні умови договору та перевірити наявність цивільної дієздатності у особи, яка укладає договір, а тим більше в разі, коли договір, як встановив суд, не укладався безпосередньо в присутності сторін, а його проект був вручений заступнику директора товариства «Авто-Форум»ОСОБА_3, який в їх присутності його підписав. При таких обставинах, незнання закону /невиконання вимоги, щодо перевірки повноважень особи, що підписала договір/ не може звільняти сторону від відповідальності, зокрема в даному випадку від негативних наслідків - недійсності правочину.

Скаржник вважає, що місцевий господарський суд, аргументуючи рішення нормами закону щодо представництва, порушив ч.3 ст.92, ч.3 ст.237, ст.241 ЦК України, оскільки про представництво в даному спорі не може йти мови, позаяк заступник директора не є представником юридичної особи перед третіми особами, а тому стосовно його дій не можуть бути застосовані норми матеріального права щодо представництва, норми права, які стосуються перевищення повноважень та про схвалення правочину шляхом прийняття до виконання.

Відповідно до ч.1 ст.237 ЦК України представником вважається особа, яка має право на вчинення правочину або інших юридично значущих дій, від імені особи, яку вона представляє. Особа, яка вчиняє від імені юридичної особи правочин, не перебуваючи з першою у правовідносинах представництва, не може розглядатись як представник, який перевищує повноваження. Тому член органу, компетенція якого не передбачає можливість здійснення представництва, своїми діями у відносинах з третіми особами не може створювати для юридичної особи жодних правових наслідків. У даному разі не можна вести мову також: про перевищення такою особою і обсягу дієздатності юридичної особи, а відповідно, не можна застосовувати передбачене абз. 2 ч.3 ст. 92 ЦК правило щодо відсутності юридичної сили обмеження повноважень з представництва.

Безпідставним, на думку скаржника, є твердження суду щодо відсутності підстав для визнання правочину недійсним, з посиланням на те, що позивачем за зустрічним позовом в подальшому схвалено правочин вчинений неналежною особою, що підтверджується виставленими відповідачем за зустрічним позовом рахунками, пропозицією ТОВ «Авто-Форум»про розірвання договору.

На думку апелянта, такий висновок суду свідчить про невірне застосування ним ч.2 ст.241 ЦК України, якою встановлено, що наступне схвалення правочину особою, яку представляють створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину, оскільки дана норма закону може бути застосована лише в разі, коли законний представник, яким є особа в розумінні ст.237 ЦК України, перевищив свої повноваження, а не особа яка не мала взагалі будь-яких повноважень на представництво, в даному випадку заступник директора ТОВ «Авто-Форум»ОСОБА_3, а також про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, як полягає в наступному.

а) акт про визначення опалювальних площ складався до укладення договору та підписаний неналежною особою заступником директора ОСОБА_3. Під схваленням правочину, в розуміння ч.2 ст.241 ЦК України, розуміється схвалення його особою, яку представляють тобто товариством «Авто-Форум», а оскільки товариство відповідно до статуту та довідки ЄДРПОУ представляє директор, то лише його дії напрвалені на виконання договору приєднання можуть свідчити про наступне його схвалення юридичною особою; б) лист ТОВ «Авто-Форум»від 28.03.2011р., на який посилається суд навпаки свідчить про невизнання товариством договору приєднання та про намір визнавати його недійсним, в зв'язку з невідповідністю його вимогам закону та підписання неналежною особою; в) суд не дав оцінки тому факту, що акти звірки, які надсилались ДП «Теплокомуненерго Маяк»на адресу товариства «Авто-Форум», директором останнього не визнавались, про що зазначалось в актах з посиланням на недійсність договору приєднання; г) відсутністю проведення оплати жодного платежу за договором приєднання з боку товариства; д) надсилання ДП «Теплокомуненерго Маяк»рахунків та листів на адресу товариства не є доказом схвалення останнім договору.

В апеляційній скарзі також зазначається , що відповідно до п.8 Постанови КМ України від 21 липня 2005р. №630 послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення надаються споживачеві згідно з договором, що оформляється на основі Типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення. Цією ж постановою КМ України від 21 липня 2005 р. №630 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2009р. №933) затверджено «Типовий договір про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення».

Апелянт посилається на ч. 4 ст.179 ГК України якою визначено, що при наявності типового договору, затвердженого КМ України, сторони при укладенні господарського договору не можуть відступати від змісту типового договору, а лише мають право конкретизувати його умови.

ДП «Теплокомуненерго «Маяк»є суб'єктом господарювання, який зобов'язаний надавати послуги кожному, хто до нього звертається на законних підставах. Наведене свідчить про те, що при наданні послуг, які є предметом спору, між сторонами мали місце публічні зобов'язання, а отже, на думку апелянта, не міг бути укладений договір приєднання, який обмежує права позивача за зустрічним позовом. Згідно з п.24 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, п.32 Типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, договір з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення може бути розірвано достроково у разі зникнення потреби в отриманні послуги або відмови споживача від користування послугами виконавця. В порушення п.24 Правил, ч.4 ст.179 ГК України, розділ договору приєднання №3/10 від 1.01.10р. «Строки дії договору», не внесено обов'язкову умову, визначену п.32 Типового договору, що свідчить про недійсність договору приєднання.

Скаржник вважає, що оспорюваний договір приєднання не містить також інших обов'язкових умов, визначених типовим договором, зокрема зазначає, що п.13 договору приєднання не містить підп.3. п.16 типового договору щодо права споживача на відшкодування збитків його майна внаслідок неналежного надання послуг; п.13 договору приєднання не містить підп.7 п.16 типового договору щодо зменшення розміру плати за послуги у разі тимчасової відсутності споживача; п.13 договору приєднання не містить підп.8-14 передбачених типовим договором; підп.2 п.14 договору приєднання суперечить підп.2 п.18 Типового договору, зокрема в частині права виконавця на одностороннє внесення змін щодо розміру плати за послуги, оскільки в типовому договорі передбачено право на внесення змін за погодження з споживачем; п.18 договору приєднання не містить взагалі відповідальності виконавця передбаченої п.20 типового договору.

Апелянт вважає, що спірний договір приєднання міг бути лише конкретизований сторонами, а не шляхом виключення його окремих положень. При таких обставинах, твердження суду про відповідність типового договору приєднання є безпідставним.

В договорі приєднання, який є предметом спору відсутні істотні умови визначені п.6, 10, 12, 13, 17 ч.1, ч.6 ст.26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», в т.ч. розірвання договору в зв'язку з відмовою споживача від отримання послуг, порядок здійснення ремонту та визначення порядку обслуговування мереж та розподіл повноважень щодо їх експлуатації та відновлення (ремонту). При таких обставинах висновок суду першої інстанції про наявність в договорі всіх істотних умов, визначених ст.26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», є незаконним.

В апеляційній скарзі наводяться інші підстави для скасування оскаржуваного рішення.

Позивач (відповідач за зустрічним позовом) в письмовому відзиві вимоги, наведені в апеляційній скарзі заперечує та просить її залишити без задоволення.

Відповідно до ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв"язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у повному обсязі.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

01 січня 2010 року між Дочірнім підприємством " Теплокомуненерго Маяк" Відкритого акціонерного товариства "Маяк" (Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Авто-форум" (Споживач) укладено договір приєднання про надання послуг теплопостачання № 3/10, за умовами якого (п.1) Виконавець зобовязався надавати споживачеві вчасно та відповідної якості послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, а споживач зобовязався своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених даним договором за умови безперебійного і в повному обсязі забезпечення енергоносіями, паливом, електроенергією, водою.

(Передумовою укладення договору приєднання слугував акт від 31.12.2009р. про визначення опалювальних площ, приєднаного навантаження та надання гарячого водопостачання., який підписано представником Дочірнього підприємства "Теплокомуненерго Маяк" Відкритого акціонерного товариства "Маяк" та від Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-форум" - директором ОСОБА_4.

Сторони визначили приєднане теплове навантаження - 0,29671 Гкал/год .

Договір приєднання №3/10 від 01.01.2010р. пунктом 23 припинив дію раніше укладеного договору на теплопостачання.

Тарифи на послуги на момент укладення договору встановлені пунктом 5 договору. При цьому приєднане теплове навантаження з централізованого опалення та гарячого водопостачання (підігрів), опалювальна площа та наявність лічильників теплової енергії (опалення, гаряча вода) Споживача - встановлені сторонами даного договору на підставі двостороннього акту, який є невід'ємною частиною договору.

В п.6 Договору встановлено, що у випадку зміни тарифів органом місцевого самоврядування або іншим органом в установленому порядку, ці тарифи діють для сторін даного договору з моменту їх введення.

Відповідно до п.8 договору Виконавець щомісячно в строк до 25 числа місяця попереднього до надання послуг надає споживачу рахунок на попередню плату теплової енергії. Споживач зобов'язаний оплатити кожний рахунок протягом трьох календарних днів з дня його отримання. Крім того, виконавець щомісячно надає споживачеві до 10 числа місяця, що настає за місяцем, в якому надані послуги, рахунки-фактури за фактично надані за цим договором послуги, платежі за які вносяться споживачем в 3-денний строк після отримання рахунку-фактури або через 6 календарних днів після їх відправлення (за мінусом сум попередньої оплати).

За несвоєчасне внесення плати та невиконання зобов'язань за даним договором із споживача стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен календарний день прострочки та штраф в розмірі 100 грн. за кожен випадок вказаних порушень (п.10 Договору).

Згідно п.12 Договору при наявності заборгованості за послуги, надані в попередньому періоді, кошти отримані за послуги, надані в поточному місяці, зараховуються в рахунок погашення попередньої заборгованості незалежно від призначення платежу вказаного в платіжному документі.

Пунктом 14 вказаного Договору передбачено обовязок Споживача оплачувати послуги в установлені даним договором строки.

Пункт 15 п.п.2 договору надає право "Виконавцю" вносити в односторонньому порядку без погодженням із споживачем змін у договір щодо розміру плати за послуги, у випадку їх затвердження в установленому порядку органом місцевого самоврядування або іншими законодавчими актами.

За період з 01.04.2010 року по 28.02.2011 року позивачем було надано відповідачу послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води та нараховано плату за приєднане теплове навантаження на загальну суму 141158,16 грн.

Наведене підтверджується рахунками-фактурами, направленими Споживачу та реєстром рекомендованих листів з відміткою відділення зв"язку, а також двосторонніми актами про використану теплову енергію і гарячу воду (а.с.17-30). (Оригінали рахунків оглядались місцевим господарським судом).

Нарахування плати за теплову енергію та приєднане теплове навантаження проводилось позивачем відповідно до умов укладеного договору та діючих тарифів, затверджених рішенням виконавчого комітету Вінницької міської ради № 2784 від 10.12.2009 року "Про затвердження тарифів на теплову енергію, опалення, підігрів води та гаряче водопостачання для бюджетних організацій та інших споживачів, що виробляється дочірнім підприємством "Теплокомуненерго Маяк" відкритого акціонерного товариства "Маяк" опублікованого у "Вінницькій газеті" № 102 (2576) від 22.12.2009 року та рішенням виконавчого комітету Вінницької міської ради № 3009 від 28.12.2010 року "Про коригування двоставкових тарифів на надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води для бюджетних організацій та інших споживачів, що виробляється дочірнім підприємством "Теплокомуненерго Маяк" відкритого акціонерного товариства "Маяк" (а.с.31-33).

Товариство з обмеженою відповідальністю "Авто-форум" зобовязання за укладеним договором не виконало, за надані послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води не розрахувалось, в результаті чого утворилась заборгованість в розмірі 141158,16 грн.

Факт отримання вказаних послуг та відсутність проведення розрахунків за отримані послуги апелянтом (відповідачем за первісним позовом) не заперечувався.

Договір № 3/10 від 01.01.2010р. за своєю правовою природою є договором постачання теплової енергії.

Відповідно до ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Частиною 2 ст. 714 ЦК України передбачено, що до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України та ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.6 ст.276 Господарського кодексу України, розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

Державне регулювання цін/тарифів базується на основних принципах, до яких, зокрема, належить нормативне регулювання надання житлово-комунальних послуг споживачам за цінами/тарифами, затвердженими в установленому законом порядку (ст. 30 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").

Пунктами 1 та 2 статті 32 цього Закону встановлено, що плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

Постановою Кабінету Міністрів України від 10.07.2006 р. № 955 затверджено "Порядок формування тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води". Відповідно до пункту 9 названого Порядку підприємства застосовують двоставкові тарифи на теплову енергію, затверджені в установленому порядку.

Отже, вимоги позивача (за первісним позовом) про стягнення 141158,16 грн. заборгованості за надані послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води місцевим господарським судом задоволені правомірно.

Щодо стягнення з відповідача 3203,56 грн. пені (за період з 01.11.2010 року по 01.03.2011 року), 600,00 грн. - штрафу, 1219,30 грн. - інфляційних втрат (за період з жовтня 2010 року по березень 2011 року), 620,05 грн. - 3% річних (за період з 13.10.2010 року по 21.03.2011 року) апеляційний господарський суд зазначає.

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно із п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 198 Господарського кодексу України, відсотки за грошовими зобов'язаннями учасників господарських відносин застосовуються у випадках, розмірах та порядку, визначених законом або договором.

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання, що обчислюється у відсотках, розмір яких передбачений обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачений законом або договором.

Згідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Умовами договору приєднання № 3/10 від 01.01.2010 року, передбачено цивільно-правову (господарсько-правову) відповідальність за порушення умов договору у вигляді сплати неустойки пені та штрафу. Так, згідно п.10 договору за несвоєчасне внесення плати та невиконання зобовязань за даним договором із споживача стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен календарний день прострочення платежу та штраф у розмірі 100,00 грн. за кожний випадок вказаних порушень.

Враховуючи неналежне виконання відповідачем умов Договору та приписи ст. ст. 525,526, 258, 625 ЦК України, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про задоволення вимог позивача за первісним позовом щодо стягнення пені, штрафу, інфляційних втрат та 3 % річних в межах заявлених в позовній заяві.

Щодо зустрічного позову про визнання недійсним договору приєднання № 3/10 від 01.01.2010 року, який судом першої інстанції залишений без задоволення, слід зазначити.

Згідно з підпунктом 2 частини 2 статті 16 ЦК України одним із способів захисту судом цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Загальні підстави визнання недійсними угод і настання відповідних наслідків встановлені статтями 215, 216 ЦК України.

Відповідно до частин 1 та 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, відповідно до яких, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності ; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Як вбачається із матеріалів справи в преамбулі оспорюваного договору зазначається, що він підписується зі сторони ТОВ "Авто-форум" директором ОСОБА_4.

Безпосередньо вказаний договір містить підпис особи в графі "адреси і підписи сторін" без зазначення її ідентифікуючих даних (П.І.Б., посада тощо) та відтиск гербової печатки Споживача .

Із наданих позивачем за зустрічним позовом документів випливає, що право укладати договори без довіреності від імені підприємства належить директору товариства ОСОБА_4.

Договір сторонами прийнято до виконання, що підтверджено матеріалами справи.

Згідно з частиною першою статті 33 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачем за зустрічним позовом не доведено факту обізнаності ДП "Теплокомуненерго Маяк" відкритого акціонерного товариства "Маяк" щодо підписання договору не директором підприємства, а його заступником, а також наявність обмежень у заступника директора на підписання договорів .

Твердження апелянта про те, що оспорюваний договір підписаний не його директором ґрунтується на письмовому пояснені заступника директора від 29.04.2011 року, а також посиланні позивача на невідповідності підпису на оспорюваному договорі директору товариства ОСОБА_4.

Вказане не є доказом. Клопотання про призначення почеркознавчої експертизи стороною не подавались. Отже, висновки експерта з цих питань відсутні.

Надане суду письмове пояснення від 29.04.2011 року підставно не прийняте судом першої інстанції, в якості належного доказу обізнаності відповідача за зустрічним позовом про підписання оспорюваного договору не директором товариства, оскільки останнє достовірно не підтверджує вказану обставину.

Крім того, із письмового пояснення наданого позивачем за зустрічним позовом вбачається, що укладення договору відбувалось шляхом вручення підписаного проекту договору ТОВ "Авто-форум" та повернення його після підписання ДП "Теплокомуненерго Маяк" відкритого акціонерного товариства "Маяк".

Згідно п.2 ч.2 ст.207 ЦК України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою .

ДП "Теплокомуненерго Маяк" відкритого акціонерного товариства "Маяк" отримало підписаний примірник договору скріплений гербовою печаткою ТОВ "Авто-форум".

Оспорюваний договір не містить письмового зазначення про те, що він підписаний саме заступником директора ТОВ "Авто-форум", а містить підпис особи, скріпленої печатками.

Твердження ТОВ "Авто-форум" про неналежність підпису на договорі директору, як на факт, який достовірно був відомий ДП "Теплокомуненерго Маяк" відкритого акціонерного товариства "Маяк (що останнім заперечується) розцінюється судом як припущення позивача за зустрічним позовом, оскільки не доведено в установленому процесуальним законодавством порядку відповідним засобами доказування.

Оспорювани договір прийнятий сторонами до виконання.

Вказаний договір було схвалено зі сторони ТОВ "Авто-форум" шляхом прийняття його до виконання та відповідного письмового звернення виходячи з наступного:

- ТОВ "Авто-форум" підписувались та скріплювались печаткою акти про використану теплову енергію і гарячу воду;

- ДП "Теплокомуненерго Маяк" відкритого акціонерного товариства "Маяк" протягом дії договору надсилались на адресу ТОВ "Авто-форум" рахунки-фактури з посиланням на номер оспорюваного договору. Як свідчать матеріали справи, рішенням господарського суду Вінницької області від 16.06.2010р. у справі №2/74-10 задоволено позов Дочірнього підприємства "Теплокомуненерго Маяк" відкритого акціонерного товариства "Маяк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-форум" про стягнення 83715,29грн. заборгованості за теплопостачання за період з 01.01.2010р. по 31.03.2010р. Постачання послуг здійснювалось на підставі оспорюваного договору від 01.01.2010р. №3/10. Вказане рішення залишено без змін Житомирським апеляційним господарським судом (постанова від 21.10.2010р. у справі №2/74-10) ;

- сторонами Договору здійснювалося листування, про що свідчать, зокрема листи від 16.03.2011 року № 130 ДП "Теплокомуненерго Маяк" відкритого акціонерного товариства "Маяк", від 28.03.2011 року ТОВ "Авто-форум". Слід зазначити, що в листі від 28.03.2011 року ТОВ "Авто-форум" надіслало ДП "Теплокомуненерго Маяк" відкритого акціонерного товариства "Маяк" пропозицію про розірвання договору від 01.01.2010 року № 3/10.

На твердження апелянта, що договір від 01.01.2010 року № 3/10 є недійсним, оскільки його зміст не відповідає типовому договору затвердженому постановою КМ України від 21.07.2005 року № 630, на думку суду також не може слугувати підставою для визнання договору недійсним виходячи з наступного.

Згідно ч.4 ст.179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору, крім іншого, на основі типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.

Згідно п.8 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення затверджених постановою КМ України від 21.07.2005 року № 630 послуги надаються споживачеві згідно з договором, що оформляється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (далі - договір).

Відповідно до ч.7 ст.179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ч.1 ст.181 ГК України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Разом з тим, із аналізу ч.ч. 2-7 названої статті Господарського кодексу України можна дійти висновку про те, що в разі якщо проект договору викладено як єдиний документ укладення він буде вважатись укладеним за наявності згоди іншої сторони з його умовами при оформленні його відповідно до вимог частини першої цієї статті (підписання та скріплення печатками) і поверненні одного примірнику договору другій стороні або надсиланні відповіді на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору. При наявності заперечень сторін щодо умов договору розбіжності між ними вирішуються в порядку передбаченому названою статтею шляхом складання протоколів розбіжностей, а в подальшому в судовому порядку.

Правовідносини щодо укладення, зміни і розірвання договорів регулюються главою 53 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно ч.1 ст.640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття (ч.1 ст.641 ЦК України).

Згідно ч.1 ст.188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Аналогічне положення міститься в ч.1 ст.651 ЦК України.

Відповідно до ст.654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Частиною 3 ст.184 ГК України передбачено, що укладення господарських договорів на основі примірних і типових договорів повинно здійснюватися з додержанням умов, передбачених статтею 179 цього Кодексу, не інакше як шляхом викладення договору у вигляді єдиного документа , оформленого згідно з вимогами статті 181 цього Кодексу та відповідно до правил, встановлених нормативно-правовими актами щодо застосування примірного або типового договору.

Як вбачається з наведених вище нормативних приписів, стосовно укладення договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення не існує прямої законодавчої вказівки щодо необхідності при його укладенні дотримуватись повної відповідності змісту типового договору .

Проаналізувавши зміст оспорюваного договору, апеляційний господарський суд погодився з висновком місцевого господарського суду про те, що останній не суперечить змісту типового договору затвердженого постановою КМ України від 21.07.2005 року № 630, є укладеним на його основі, містить всі істотні для даного виду договорів умови встановлені законодавством (ст.181 ГК України, ст.26 Закону України "Про житлово-комунальні послуги"). Відсутність повної тотожності змісту оспорюваного договору змісту типового договору не є підставою для визнання його недійсним.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення місцевого господарського суду відповідає фактичним обставинам справи, а доводи, наведені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції.

Враховуючи викладене, у суду апеляційної інстанції підстави для скасування чи зміни оскаржуваного рішення відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України відсутні.

Керуючись ст.ст. 99,101,103,105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-форум", м. Вінниця залишити без задоволення

2. Рішення господарського суду Вінницької області від 19.05.2011р. у справі №7/72/2011/5003 залишити без змін.

3. Матеріали справи №7/72/2011/5003 направити місцевому господарському суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуюча суддя Бригінець Л.М.

Суддя Демидюк О.О.

Суддя Тимошенко О.М.

01-12/11893/11