Постанова № 18549391, 13.09.2011, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" вересня 2011 р. Справа № 9/5007/57/11

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Гулова А.Г.

суддя Маціщук А.В. , суддя Петухов М.Г. при секретарі Кравчук О.В.

за участю представників сторін: <Текст >

від позивача: ОСОБА_1 - представника за довіреністю від 31.05.2011р.

від відповідача: не з'явився

< Текст >

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СКЦ "Альба", м. Житомир

на рішення господарського суду Житомирської області

від 23.06.11 р. у справі № 9/5007/57/11 (суддя Алексєєв М.В.)

за позовом Приватного підприємства "Укртехпром", м. Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СКЦ "Альба", м. Житомир

про стягнення 14751 грн. 29 коп.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Житомирської області від 23.06.2011р. у справі №9/5007/57/11 позов Приватного підприємства "Укртехпром" до Товариства з обмеженою відповідальністю "СКЦ "Альба" про стягнення 19751 грн. 29 коп. задоволено частково.

Стягнуто з відповідача на користь позивача 14304,00 грн. основного боргу, 78,75грн. 3% річних, 329,00грн. інфляційних, 2500,00 грн. адвокатських послуг, 172,11грн. витрат по сплаті державного мита, 205,65грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В частині стягнення 78,75грн. інфляційних нарахувань в позові відмовлено.

В частині стягнення 2500,00 грн. адвокатських послуг в позові відмовлено.

Проте, позивачем неправильно визначено ціну позову, оскільки включено 5000 грн. 00 коп. витрат, сплачених за надання юридичних послуг, які відносяться до судових витрат, а судом першої інстанції цю помилку не виправлено.

Відповідно до ч.3 ст.55 ГПК України судова колегія визначила ціну позову у сумі 14751,29грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржене рішення скасувати та припинити провадження у справі.

Мотивуючи апеляційну скаргу, відповідач зазначає, зокрема, наступне:

- з накладної №74 від 21.01.2011р. вбачається, що строк виконання зобовязання по оплаті шин сторонами встановлений не був;

- вимогу про сплату боргу, відповідно до ч.2 ст.530 ЦК України, позивач до порушення провадження по справі відповідачу не надсилав, така вимога була отримана останнім лише 09.06.2011р.

Позивач не скористався правом подачі відзиву на апеляційну скаргу, що, у відповідності до ч.2 ст.96 ГПК України, не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду.

Представник відповідача в засідання суду не з"явився.

13.09.2011р. на адресу суду від ТОВ "СКЦ "Альба" надійшла телеграма з клопотанням про відкладення розгляду справи у зв"язку з хворобою представника товариства.

Враховуючи приписи ст.101 ГПК України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції та той факт, що неявка в засідання суду представника відповідача, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає перегляду оскарженого судового акту, а також, беручи до уваги ту обставину, що клопотання ТОВ "СКЦ "Альба" документально не підтверджено, судова колегія відхиляє останнє та вважає за можливе розглядати апеляційну скаргу за відсутності представника відповідача.

Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, Приватне підприємство "Укртехпром" передало Товариству з обмеженою відповідальністю "СКЦ "Альба" шини 14.00-20(370-508) ОИ-25АМ "Росава" на загальну суму 14304,00 грн., що підтверджується наявною у матеріалах справи накладною №74 від 21.01.2011р., де зазначено, що підставою передачі товару є рахунок №КВ-0005 від 20.01.2011р., та довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей №3 від 21.01.2011р. (а.с.35,36).

Проте, ТОВ "СКЦ "Альба" рахунок-фактуру №КВ-0005 від 20.01.2011р. не оплатило, в звязку з чим у нього утворилась заборгованість у розмірі 14304,00 грн. (а.с.15).

За вказаних обставин ПП "Укртехпром" звернулося до господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з ТОВ "СКЦ "Альба" 14304,00 грн. основного боргу, 78,75 грн. 3% річних, 368,54 грн. інфляційних та 5000,00 грн. витрат на правову допомогу адвоката (а.с.2-5).

Як вже зазначалося, рішенням господарського суду Житомирської області від 23.06.2011р. позов задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача 14304,00 грн. основного боргу, 78,75грн. 3% річних, 329,00грн. інфляційних, 2500,00 грн. адвокатських послуг, 172,11грн. витрат по сплаті державного мита, 205,65грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в частині стягнення 78,75грн. інфляційних нарахувань в позові відмовлено; в частині стягнення 2500,00 грн. адвокатських послуг відмовлено (а.с.42-44).

Згідно ч.1 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Частиною другою зазначеної статті передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші юридичні акти. При чому, у наведеній нормі відсутній вичерпний перелік підстав виникнення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності до ч.1 ст.175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За своєю правовою природою правовідносини, що склалися між позивачем та відповідачем, є позадоговірними правовідносинами з купівлі-продажу товару по накладній №74 від 21.01.2011р.

Відповідно до ч.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Як передбачено ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч.1 і ч.2 ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ст.ст.525, 527 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Посилання скаржника на те, що строк виконання зобовязання по оплаті шин сторонами встановлений не був, є безпідставним, оскільки обов"язок оплати товару виник у покупця після його прийняття та отримання товаро-розпорядчих документів, зокрема, накладної №74 від 21.01.2011р. та рахунку №КВ-0005 від 20.01.2011р., у відповідності до ст.692 ЦК України.

Докази сплати ТОВ "СКЦ "Альба" 14304,00 грн. основного боргу в матеріалах справи відсутні.

З врахуванням наведеного вище, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 14304,00грн. основного боргу правомірно задоволені судом першої інстанції.

Нормою ч.2 ст.625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до Роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 12.05.1999р. №02-5/223 "Про деякі питання, пов'язані з застосуванням індексу інфляції" позивач, який бажає стягнути збитки з урахуванням індексу інфляції, повинен у кожному конкретному випадку подати господарському суду обґрунтований розрахунок відповідно суми. Оцінюючи поданий позивачем розрахунок, господарський суд повинен виходити з розміру збитків, обрахованого за цінами і тарифами, що діють в умовах інфляції.

Згідно Рекомендацій Верховного Суду України №62-97р від 03.04.1997р. щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ у випадку, коли відшкодуванню підлягає сума, яка складається з внесків, зроблених в різні періоди, кожний внесок збільшується на величину індексу відповідного періоду, результати підсумовуються. При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; тому умовно слід вважати, що сума внесена в період з 1 по 15 число відповідно місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

З огляду на викладене, інфляційні нарахування слід проводити за період з лютого 2011р. по березень 2011р. і їх сума становить 330,42 грн.

Так, індекс інфляції за період лютий-березень 2011р. складає 102,21 % (100,9% х 101,4%), отже 14304,00 грн. х 102,31% = 330,42 грн.

Таким чином, з відповідача на користь позивача слід стягнути 330,42 грн. інфляційних нарахувань, а в частині 38,12 грн. - відмовити.

За вказаних обставин, рішення господарського суду першої інстанції підлягає зміні в частині стягнення 329,00 грн. інфляційних нарахувань та в частині відмови у стягненні 78,75 грн.

Нарахування позивачем до стягнення з відповідача 78,75 грн. 3% річних за період з 24.01.2011р. по 31.03.2011р. проведено згідно вимог чинного законодавства, а тому правильно задоволено судом першої інстанції у повному обсязі.

Статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить, зокрема, оплата послуг адвоката.

В контексті цієї норми судові витрати з оплати послуг адвоката підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, якій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Враховуючи вищевикладене, слід зазначити, що ст.44 ГПК України передбачає відшкодування сум в якості судових витрат, які були сплачені стороною за отримання послуг лише адвоката, а не будь-якого представника (аналогічною є позиція Верховного Суду України у постанові від 01.10.2002 р. №30/63).

Згідно ч.5 ст.49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати пов'язані з розглядом справи, покладаються, зокрема, при задоволенні позову - на відповідача.

Як свідчать матеріали справи, між ПП "Укртехпром" та ОСОБА_2 - директором КПФ "Юрикон" - укладено договір про надання послуг адвоката від 09.02.2011р. (а.с.20-22).

Відповідно до п.1.1 вказаного договору замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов"язання виділити адвоката ОСОБА_2, або іншого адвоката, який знаходиться у його штаті для надання замовнику правової допомоги з питань підготовки позовних заяв про стягнення боргу, представництва інтересів замовника у господарських судах всіх інстанцій по стягненню боргу, інфляційних та річних, надання консультацій з правових питань.

Як встановлено п.1.2 договору, замовник зообв"язується оплатити виконавцю послуги адвоката, а виконавець на вимогу замовника - надати документи про виконану роботу (акт чи акти виконаних робіт).

Ціна договору складає 5000,00 грн. (п.3.1 договору).

Пунктом 3.2 договору сторони погодили, що в ціну договору входять всі послуги адвоката - виконавця, передбачені цим договором, а також всі витрати, пов"язані з пересилкою документів і з виїздами адвоката для участі в судових засіданнях по справі незалежно від їх кількості, в разі необхідності - виїзди адвоката до суду.

Договір укладено строком до 31.12.2011р. з моменту його укладення.

Договором не передбачено, що він укладений для надання послуг адвоката у стягненні з ТОВ "СКЦ Альба" на користь позивача заборгованості в сумі 14304,00 грн., інфляційних та річних, тобто про надання послуг саме у даній справі №9/5007/57/11.

Таким чином, аналізуючи зміст договору від 09.02.2011р., можна зробити висновок, що сторонами укладено договір про надання послуг адвоката з питань підготовки позовних заяв про стягнення боргу, представництва інтересів замовника у господарських судах усіх інстанцій, які необхідні будуть в період з 09.02.2011р. по 31.12.2011р., і вартість усіх цих послуг становитиме 5000,00 грн.

Згідно п.2.1 договору замовник зобов"язується після підписання договору видати виділеному виконавцем адвокату ОСОБА_2, довіреність (доручення) на представництво інтересів замовника в судових органах.

Проте, в матеріалах справи відсутня довіреність на ім"я адвоката ОСОБА_2, а інтереси позивача в суді першої інстанції представляв помічник адвоката ОСОБА_1 на підставі довіреності від 31.05.2011р. (а.с.18), виданої ТОВ КПФ "Юрикон".

Про сплату позивачем КПФ "Юрикон" 5000,00 грн. в рахунок оплати наданих юридичних послуг, згідно з відповідним договором, свідчить платіжне доручення №175 від 21.03.2011р. (а.с.39).

Однак, в платіжному дорученні також не вказано, що оплачуються юридичні послуги, надані по справі №9/5007/57/11.

З огляду на викладене, неможливо встановити вартість юридичних послуг, наданих КПФ "Юрикон" саме по даній справі, і, крім того, послуги адвокатом ОСОБА_2, як передбачено договором, не надавались, а тому в частині стягнення 5000 грн. витрат на правову допомогу слід відмовити.

Доводи відповідача, наведені в апеляційній скарзі, щодо відсутності підстав для стягнення боргу, річних та інфляційних втрат спростовуються наведеним вище, матеріалами справи та не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, розмір боргу відповідач не спростовує.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Житомирської області від 23.06.2011 року підлягає скасуванню в частині стягнення витрат на послуги адвоката в сумі 2500,00 грн. та зміні в частині стягнення 329,00 грн. інфляційних, відмови у стягненні 78,75 грн. інфляційних, а також в частині стягнення витрат по сплаті держмита, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст.101,103-105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СКЦ "Альба", м.Житомир задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Житомирської області від 23.06.2011 року у справі №9/5007/57/11 скасувати в частині стягнення адвокатських послуг в сумі 2500,00грн. та змінити в частині стягнення 329,00 грн. інфляційних і в частині відмови у стягненні 78,75 грн. інфляційних нарахувань та в частині стягнення витрат по сплаті державного мита, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті рішення залишити без змін.

Резолютивну частину рішення викласти в наступній редакції:

«1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СКЦ Альба", м.Житомир, вул.Гранітна, 14 (ідентифікаційний код 33649618) на користь Приватного підприємства "Укртехпром", м.Дніпропетровськ, проспект Героїв Сталінграду, 49а (ідентифікаційний код 30392599):

- 14304 грн. 00 коп. основного боргу;

- 78 грн. 75 коп. 3% річних;

- 330 грн. 42 коп. інфляційних,

всього 14713 грн. 17 коп.

- 147 грн. 13 коп. витрат по сплаті державного мита;

- 235 грн. 39 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В стягненні 38 грн. 12 коп. інфляційних нарахувань відмовити.

4. Відмовити у стягненні 5000 грн. 00 коп. витрат на послуги адвоката.»

3. Видачу наказу на виконання даної постанови доручити господарському суду Житомирської області.

4. Справу №9/5007/57/11 повернути до господарського суду Житомирської області.

Головуючий суддя Гулова А.Г.

Суддя Маціщук А.В.

Суддя Петухов М.Г.

01-12/1486/11

Віддрук. 4 прим.:

1 до справи,

2,3 сторонам,

4 в наряд