Постанова № 18549390, 13.09.2011, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" вересня 2011 р. Справа № 5019/1119/11

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Гулова А.Г.

суддя Маціщук А.В. , суддя Петухов М.Г. при секретарі Кравчук О.В.

за участю представників сторін: <Текст >

від позивача: ОСОБА_1 - представника за дорученням від 15.03.2011р.

від відповідача: не з'явився

< Текст >

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Завод залізобетонних виробів", м.Рівне

на рішення господарського суду Рівненської області

від 05.07.11 р. у справі № 5019/1119/11 (суддя Крейбух О.Г.)

за позовом Приватного підприємства "Артем-буд", с.Ільпінь Здолбунівського району Рівненської області

до Відкритого акціонерного товариства "Завод залізобетонних виробів", м.Рівне

про стягнення 340992 грн. 60 коп.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Рівненської області від 05.07.2011р. у справі №5019/1119/11 задоволено позов Приватного підприємства "Артем-буд" до Відкритого акціонерного товариства "Завод залізобетонних виробів" про стягнення 340992 грн. 60 коп.

Стягнуто з відповідача на користь позивача 340992,60 заборгованості, 3409,93 грн. витрат по сплаті державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржене рішення змінити та прийняти нове, яким відстрочити та розстрочити рішення суду з вересня 2011 року по вересень 2012 року.

Мотивуючи апеляційну скаргу, відповідач зазначає, зокрема, наступне:

- відповідач не заперечує розмір заборгованості, однак на даний час товариство перебуває у тяжкому фінансовому становищі, у зв"язку з чим не може виконати рішення суду у добровільному порядку;

- суд безпідставно не застосував положення процесуального законодавства та відмовив у відстрочці виконання рішення.

Позивач не скористався правом подачі письмового відзиву на апеляційну скаргу, що, у відповідності до ч.2 ст.96 ГПК України, не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду.

Представник відповідача в судове засідання не з"явився, про причини неявки суд не повідомив.

Ухвалу суду від 25.07.2011р. про призначення розгляду справи на 13.09.2011р., надіслану на адресу ВАТ "Завод залізобетонних виробів", повернуто відділенням поштового зв"язку з відміткою про закінчення терміну зберігання (а.с.119).

Особи, які беруть участь у розгляді справи вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (п.3.6 роз"яснення президії ВАСУ від 18.09.1997р. №02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

В апеляційній скарзі відповідач зазначив свою адресу: м.Рівне, вул.Київська, 92, за якою й було надіслано ухвалу суду від 25.07.2011р.

Враховуючи викладене, а також приписи ст.101 ГПК України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції та той факт, що неявка в засідання суду представника відповідача, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає перегляду оскарженого судового акту, судова колегія розглянула апеляційну скаргу за відсутності представника відповідача.

Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 01.03.2010 року між Приватним підприємством “Артем-Буд" (продавець) та Відкритим акціонерним товариством "Завод залізобетонних виробів" (покупець) укладено договір купівлі-продажу (далі договір), згідно п.1.1 якого продавець зобов'язується поставити та передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити на умовах даного договору цемент (а.с.4-5).

Відповідно до п.3.1 договору покупець оплачує товар згідно виставлених продавцем рахунків.

Як встановлено п.3.2 договору, товар постачається протягом 10-ти банківських днів після отримання 100% передоплати.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 822036,60грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи накладними.

Відповідач свої зобов"язання щодо оплати отриманого товару виконав частково, сплативши позивачу 481044,00 грн., у зв"язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 340992,60 грн., що підтверджується актом звірки розрахунків №618 від 13.04.2011р., підписаним представниками обох сторін (а.с.12-13).

ПП “Артем-Буд" направило ВАТ "Завод залізобетонних виробів" претензію з вимогою сплатити існуючу заборгованість в сумі 340992,60 грн., однак останній вимог претензії не виконав і суму боргу не сплатив (а.с.16).

За вказаних обставин ПП “Артем-Буд" звернулося до господарського суду Рівненської області з позовом про стягнення з ВАТ "Завод залізобетонних виробів" 340992,60 грн. боргу (а.с.2-3).

Як вже зазначалося, рішенням господарського суду Рівненської області від 05.07.2011р. позов задоволено (а.с.97-98).

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема є договори та інші правочини.

Зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.(ст.526 ЦК України).

Як передбачено ч.ч.1, 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Нормою ч.1 ст.530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Частиною 1 статті 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідач не надав господарському суду належних та допустимих доказів на підтвердження виконання в повному обсязі свого зобовязання щодо сплати заборгованості в сумі 340992,60 грн.

Як вбачається з апеляційної скарги, ВАТ "Завод залізобетонних виробів" не спростовує існування заборгованості перед ПП "Артем-буд" за поставлений товар в розмірі 340992,60 грн.

З врахуванням наведеного вище, вимога позивача щодо стягнення з відповідача 340992,60грн. боргу правомірно задоволена судом першої інстанції.

Щодо доводів відповідача про порушення судом першої інстанції норм процесуального права у зв"язку з відмовою у відстрочці виконання рішення, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п.2 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України №02-5/333 від 12.09.1996р. "Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України" підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. При цьому, слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Тобто, зміна порядку виконання рішення суду, у розумінні статті 121 ГПК України, є можливою тільки за наявності виключних обставин, які ускладнюють або роблять неможливим його виконання, про що доводить в суді сам заявник.

Наведені відповідачем підстави для розстрочення, відстрочення виконання судового рішення, зокрема, тяжке фінансове становище, не є тими виключними обставинами, які б давали підстави для розстрочення виконання судового рішення.

Крім того, вирішуючи питання про розстрочку, відстрочку виконання рішення, на підставі ст.121 ГПК України, господарські суди повинні встановлювати матеріальні інтереси обох сторін, оскільки невиконання протягом тривалого часу рішення суду порушують матеріальні інтереси позивача та також може призвести до негативних наслідків для нього.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні клопотання ВАТ "Завод залізобетонних виробів" про відстрочку та розстрочку виконання рішення.

Отже, судовою колегією не встановлено порушень або неправильного застосування норм процесуального чи матеріального права судом першої інстанції, які можуть бути підставою для скасування або зміни оскарженого рішення.

Доводи відповідача, наведені в апеляційній скарзі, спростовуються наведеним вище, матеріалами справи та не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Рівненської області від 05.07.2011р. прийняте з повним з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи, дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його зміни.

Окремо слід зазначити, що за наявності передбачених законом підстав відповідач не позбавлений права звернутись до господарського суду із заявою, в порядку ст.121 ГПК України, про відстрочку або розстрочку виконання рішення суду на стадії виконання судового рішення.

Керуючись ст.ст.101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Рівненської області від 05.07.2011р. у справі №5019/1119/11 залишити без змін, а апеляційну скаргу ВАТ "Завод залізобетонних виробів", м.Рівне - без задоволення.

2. Справу №5019/1119/11 повернути до господарського суду Рівненської області.

Головуючий суддя Гулова А.Г.

Суддя Маціщук А.В.

Суддя Петухов М.Г.

01-12/11403/11

Віддрук. 4 прим.:

1 до справи,

2,3 сторонам,

4 в наряд.