Постанова № 18549358, 27.09.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2011 року Справа № 5023/3018/11

Колегія суддів у складі: головуючий суддя О.А. Істоміна, суддя Л.М. Бабакова, суддя С.В. Барбашова,

при секретарі Гурдісовій Н.В.

за участю представників сторін:

позивача ОСОБА_1. дов. № 01-62юр/28 від 04.01.2011р.

відповідача не зявився

СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові ОСОБА_2. дов. № 19869/10/10-017 від 28.11.2008р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові, м. Харків (вх. №3155Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 26.04.11 р. у справі № 5023/3018/11

за позовом АК "Харківобленерго", м. Харків

до ТОВ "Техенергоресурс", м. Харків

про визнання правочину недійсним

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, АК «Харківобленерго», звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про визнання правочину за договором поставки №3/12/12 від 12.12.07року, укладеного між ТОВ «Техенергоресурс»та АК «Харківобленерго», недійсним.

Рішенням господарського суду Харківської області від 26.04.2011 р. (суддя Присяжнюк О.О.) в позові відмовлено.

СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові з рішенням суду першої інстанції не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 26.04.2011 р. по справі № 5023/3018/11 скасувати, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм чинного законодавства.

В обґрунтування своєї апеляційної скарги апелянт посилається на те, що під час проведення перевірки була наявна інформація про встановлені факти відсутності поставок товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків, що свідчила про нікчемність правочинів між АК «Харківобленерго»та ТОВ «Техенергоресурс», оскільки вони порушували публічний порядок.

Позивач, АК «Харківобленерго», у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Вважає, що вказаний податковим органом акт перевірки не встановлює жодних фактів щодо нікчемності договорів між сторонами у справі.

Відповідач, ТОВ "Техенергоресурс", відзиву на апеляційну скаргу не надав, в судове засідання не з'явився та про причини неявки Харківський апеляційний господарський суд не сповістив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового засідання.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги, вислухавши доводи представника позивача та СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Техенергоресурс»та АК «Харківобленерго» був укладений договір поставки №3/12/12 від 12.12.07 р., згідно якого постачальник - відповідач зобов'язується в порядку та на умовах, визначених договором, поставити товар, а покупець - позивач зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у договорі, прийняти та оплатити такий товар. Загальна вартість товару, що є предметом даного договору, становить 700 400,00грн., у т.ч. ПДВ - 116 733,33грн. та складається із вартості усіх товарів, вказаних у Специфікаціях.

Виконання зазначеного договору підтверджено залученими до справи видатковими накладними та податковими накладними.

Дослідивши первинні бухгалтерські документи, місцевий господарський суд дійшов до висновку про те, що вказаний договір було складено згідно з вимогами Цивільного та Господарського кодексів України та підписано двома сторонами і факт розрахунків між сторонами підтверджується банківськими виписками.

З акту невиїзної документальної перевірки АК «Харківобленерго»№1230/43-010/00131954 від 29.04.2011 р. вбачається, що податковим органом всі перераховані право чини між позивачем та відповідачем, не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, з посиланням на приписи ст. 228 ЦК України.

Даних про подання СДПІ позову про визнання зазначених угод недійсними матеріали справи не містять.

Відповідно до приписів ст. 215 ЦК України правовою підставою недійсності правочину є факт недодержання однією стороною чи всіма сторонами вимог, встановлених частинами 3, 5, 6 ст. 203 ЦК України. За ступенем недійсності правочину всі правочини поділяються на абсолютно недійсні з моменту їх вчинення (нікчемні) та відносно недійсні (оспорювані), які можуть бути визнані недійсними, але за певних умов.

Позивач у своїй позовній заяві не наводить жодних підстав визнання правочинів недійсними.

Згідно положень ст. 4-3 ГПК України (принцип змагальності) сторона самостійно обґрунтовує свої вимоги. Зокрема, цей принцип означає, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності власної правової позиції. Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

На підставі викладеного колегія суддів приходить до висновку про те, що відсутність нормативного обґрунтування позову і доказів на підтвердження зайнятої позивачем позиції унеможливлює задоволення такого позову.

Враховуючи відсутність позову СДПІ про визнання спірного правочину недійсним або нікчемним, колегія суддів позбавлена права кваліфікувати спірний правочин як недійсний і задовольнити прохання апеляційної скарги.

Так, відповідно до приписів ст. 1,2 ГПК України, захист порушеного права, в тому числі такого учасника цивільного обороту, як державний фіскальний орган, відбувається шляхом подання позову або скарги.

Як зазначалося вище, СДПІ позову про визнання правочинів недійсними не подавала. Тому, в силу принципу змагальності (ст. 4-3 ГПК України) та принципу диспозитивності, колегія суддів позбавлена права винести рішення про недійсність правочину за відсутності відповідного позову, поданого у встановленому законом порядку.

В цій частині колегія суддів звертає увагу на ще один дефект обраного апелянтом способу захисту своїх прав.

Так, вимога позивача (АК «Харківобленерго») не містила прохання про визнання правочинів нікчемними.

Тому, підтримання СДПІ позиції позивача у даному спорі не може бути підставою для винесення рішення про кваліфікацію спірних правочинів як нікчемних, оскільки позивач на наведені СДПІ підстави не посилався.

В той же час визнання оспорюваних правочинів недійсними на вимогу СДПІ суперечить закону, оскільки ДПІ не входить до кола осіб, які можуть заявляти вимогу про визнання оспорюваних правочинів недійсними.

Такий висновок колегії суддів повністю відповідає роз'ясненню Верховного Суду України, наведеному в Узагальненні від 24.11.2008 р., де, зокрема, зазначено: "Відповідно до п. З ст. 215 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути пред'явлена тільки особами, визначеними у ЦК й інших законодавчих актах, що встановлюють оспорюваність правочинів - а саме, однією зі сторін, або заінтересованою стороною, тобто права яких вже були порушені на момент звернення до суду".

Окрім того, колегія суддів звертає увагу на той факт, що згідно положень ч.2 ст. 215 ЦК України визнання нікчемного правочину недійсним судом не вимагається. Тобто, СДПІ не позбавлена права самостійно кваліфікувати спірні правочини як нікчемні і відповідним чином визначити обсяги фіскальних зобов'язань учасників даних правочинів та застосувати заходи фіскального примусу до учасників правовідносин. Така дія і була проведена СДПІ, про що свідчить зміст акту перевірки.

Таким чином, спірний правочин вже кваліфікований СДПІ як нікчемний та ініційована процедура узгодження податкових зобов'язань учасників спору в належному розмірі.

На підставі викладеного, доводи апеляційної скарги не знайшли підтвердження в матеріалах справи.

Судова колегія Харківського апеляційного господарського суду вважає, що оскаржуване рішення господарського суду першої інстанції прийняте при повному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, у відповідності до норм чинного матеріального та процесуального права, викладені в рішенні висновки відповідають обставинам справи, а тому рішення господарського суду Харківської області від 26.04.2011р. підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення

Рішення господарського суду Харківської області від 26.04.2011р. у справі № 5023/3018/11 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя О.А. Істоміна

Суддя Л.М. Бабакова

Суддя С.В. Барбашова

Повний текст постанови підписаний 26.09.2011р.