Постанова № 18549355, 27.09.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" вересня 2011 р. Справа № 58/251-10

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя , суддя , суддя ,

при секретарі Сиротніковій Я.Є.,

за участю представників сторін:

прокурора Суботіної К.С. за служб. посв. №105 від 12.05.2011р.

1-го позивача не зявився

2-го позивача ОСОБА_1. за дов. № 38-1868 від 28.05.2010р.

відповідача 1. Родіонової Т.К. за наказом № 1-ОК від 12.09.2011р.

2. ОСОБА_2. за дов. № б/н від 12.09.2011р. (до перерви)

3. ОСОБА_3. за дов. № б/н від 01.08.2011р. (після перерви)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Навчально виробниче підприємство «Корд», (вх.№3712 Х/2-7) на рішення господарського суду Харківської області від 16.11.2010 р. по справі № 58/251-10,

за позовом Прокурора м. Харкова в інтересах держави в особі:

1) Харківської міської ради, м. Харків,

2) Комунального підприємства «Харківські теплові мережі», м Харків,

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Навчально виробниче підприємство «Корд», м. Харків,

про стягнення 43265,62 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області (суддя Присяжнюк О.О.) від 16.11.2010 р. по справі №58/251-10 позов задоволено повністю; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Навчально-виробниче підприємство «Корд»на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі»43265,62грн. заборгованості за невиконання договірних зобов'язань; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Навчально-виробниче підприємство «Корд»на користь Державного бюджету України 432,65 грн. державного мита; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Навчально-виробниче підприємство «Корд» на користь Державного бюджету України витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн. (а.с.59-61)

Відповідач не погодився з рішенням місцевого господарського суду та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права та на неповне зясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення господарського суду Харківської області по справі №58/251-10 від 16.11.2010р., прийняти нове рішення, яким відмовити у позові повністю, покласти судові витрати на позивача.(а.с.88-91)

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що відповідач не був повідомлений належним чином про час та місце судового засідання, за результатами якого прийнято оскаржуване рішення, що у відповідності до частини 3 статті 104 Господарського процесуального кодексу України є безумовною підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, оскільки всі процесуальні документи по справі №58/251-10, в тому числі оскаржуване рішення, направлялись відповідачу за юридичною адресою товариства, тоді як про фактичне місцезнаходження товариства всі контрагенти відповідача були повідомлені.

Також в обґрунтування своєї позиції по справі відповідач посилається на те, що подання позовної заяви заступником прокурора в інтересах держави в особі Харківської міської ради та Комунального підприємства «Харківські теплові мережі»є невиправданим втручанням в договірні стосунки між господарюючим субєктами, оскільки 2-й позивач мав всі можливості для самостійного захисту.

Крім того, відповідач посилається на те, що 2-й позивач не виконував своїх обовязків та не постачав тепло с жовтня 2009 року по квітень 2010 року, доказів підключення відповідача до теплопостачання він також не надав.

Також апелянт вказує, що 2-й позивач, незважаючи на умови договору, відповідно до яких оговорено механізм відключення відповідача від постачання тепла протягом 10 днів за відсутності платежів, і що КП «Харківські теплові мережі», маючи інформацію про відсутність оплати, не використовувало цей механізм.

12.09.2011р. через канцелярію Харківського апеляційного господарського суду позивач, КП «Харківські теплові мережі», надав відзив на апеляційну скаргу 1280юр від 12.09.2011р. (вх.№8807 від 12.09.2011р.), в якому зазначив, що рішення господарського суду Харківської області вважає законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу відповідача - без задоволення.

В обґрунтування своєї позиції по справі 2-й позивач посилається на те, що відповідача по справі було належним чином повідомлено про час та місце судового засідання. Крім того, 2-й позивач зазначає, що ним належним чином та в повному обсязі були виконані договірні зобовязання, що підтверджується матеріалами справи та вірно встановлено судом першої інстанції.

Прокурор м. Харкова та 1-й позивач, Харківська міська рада, письмові відзиви на апеляційну скаргу не надали. Прокурор в судовому засіданні вказав, що вважає необґрунтованою апеляційну скаргу відповідача, просив суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення господарського суду залишити без змін.

У судовому засіданні Харківського апеляційного господарського суду 14.09.2011р. було оголошено перерву до 15.09.2011р. до 11:30 год. для надання сторонами додаткових доказів по справі в обґрунтування доводів апеляційної скарги та заперечень на неї.

1-й позивач, Харківська міська рада, у судове засідання Харківського апеляційного господарського суду не зявився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи належним чином був повідомлений, що підтверджується відповідним повідомленням про вручення поштових відправлень.

Колегія суддів вважає, що відсутність представника 1-го позивача не перешкоджає розгляду справи в даному судовому засіданні.

Враховуючи, що наявних в справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті та враховуючи, що прокурор, представники 2-го позивача та відповідача не заперечували проти розгляду справи за відсутності представника 1-го позивача, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за відсутності представника 1-го позивача, Харківської міської ради.

Розглянувши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та докази на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення прокурора та присутніх представників сторін, колегією суддів встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 25.10.2010р. заступник прокурора в інтересах держави в особі Харківської міської ради та Комунального підприємства «Харківські теплові мережі»звернувся до суду з позовною завою про стягнення з відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Навчально-виробниче підприємство «Корд», на користь другого позивача - КП «Харківські теплові мережі»заборгованості за невиконання договірних зобовязань в розмірі 43265,62 грн. (а.с.2-3)

Ухвалою господарського суду Харківської області від 26.10.2010р. було порушено провадження у даній справі та призначено її до розгляду на 09.11.2010р. (а.с.1)

Пунктом 3.5.1 Інструкції з діловодства у господарських судах України, затвердженої Вищим господарським судом України за №75 від 10.12.2002 року передбачено, що ухвала про порушення провадження у справі і призначення її до розгляду направляється в день її прийняття всім учасникам процесу з повідомленням про вручення. Повідомлення з відміткою про вручення ухвали адресатові залучаються до матеріалів справи. Факт неодержання ухвали адресатом засвідчується поштовим повідомленням встановленого зразка, яке разом з неотриманою ухвалою та конвертом оперативно передається службою діловодства судді для ознайомлення та залучення до справи.

Згідно матеріалів справи, ухвала господарського суду Харківської області про порушення провадження у справі від 26.10.2010р. у відповідності до штампу вихідної кореспонденції господарського суду Харківської області (вих. № 027670) була направлена сторонам у пятьох примірниках 26.10.2010р. Ухвала, яка була надіслана відповідачу на адресу: 61022, м. Харків, вул. Римарська № 13, повернулась на адресу господарського суду Харківської області 10.11.2010р., з поштовою відміткою на конверті: «за зазначеною адресою не знайдено». (а.с.54-57)

Ухвалою господарського суду Харківської області від 09.11.2010р. розгляд справи було відкладено на 16.11.2010р. (а.с.52-53)

Як вбачається з матеріалів справи, ухвала господарського суду Харківської області про відкладення розгляду справи від 09.11.2010р. у відповідності до штампу вихідної кореспонденції господарського суду Харківської області (вих. № 028998) була направлена сторонам у пятьох примірниках 10.11.2010р. Ухвала, яка була надіслана відповідачу на адресу: 61022, м. Харків, вул. Римарська № 13, повернулась на адресу господарського суду Харківської області 22.11.2010р. з поштовою відміткою на конверті: «за зазначеною адресою не знайдено». (а.с.64-67)

Колегія суддів враховує, що у відповідності до статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Відкритий характер судового розгляду є істотним елементом права на справедливий суд, а відкритість процесу, як правило, включає право особи бути заслуханою в суді.

Статтею 55 Конституції України (Закон України від 28.06.1996р. № 254к/96-ВР) регламентовано, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до частини 3 статті 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»(Закону України від 07.07.2010р. № 2453-VI) кожен має право на участь у розгляді своєї справи у визначеному процесуальним законом порядку в суді будь-якої інстанції.

Згідно з пунктами 2, 4 частини 3 статті 129 Конституції України одними з основних засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, а також змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Зазначені конституційні принципи закріплені в статтях 42 («Рівність перед законом і судом») та 43 («Змагальність») Господарського процесуального кодексу України (Кодекс України від 06.11.1991р. № 1798-ХІІ), згідно з якими правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами, для чого господарський суд створює їм необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Згідно зі статтею 22 Господарського процесуального кодексу України сторони користуються рівними процесуальними правами.

У відповідності до статті 64 Господарського процесуального кодексу України суддя, прийнявши позовну заяву, не пізніше трьох днів з дня її надходження виносить і надсилає сторонам, прокурору, якщо він є заявником, ухвалу про порушення провадження у справі, в якій вказується про прийняття позовної заяви, призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, необхідні дії щодо підготовки справи до розгляду в засіданні. Ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи міститься Довідка з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) серії АА № 123773, а також Витяг з ЄДРПОУ станом на 08.10.2010р. Товариства з обмеженою відповідальністю «Навчально-виробниче підприємство «Корд», відповідно до яких, юридичною адресою відповідача зазначено: 61024, м. Харків, Дзержинський район, вул. Римарська, буд. 13, літ. 2 Г.(а.с.16, 39)

Як вже було зазначено, ухвали про порушення провадження у справі та відкладення розгляду справи були направлені на адресу: м. Харків, вул.. Римарська, буд. 13, тоді як юридичною адресою м. Харків, вул. Римарська, буд. 13, літ. 2 Г., тобто з помилкою в адресі, а саме без зазначення «літ 2 Г».

Разом з тим, рішення господарського суду Харківської області від 16.11.2010р. було надіслано відповідачу вже на вірну юридичну адресу, зазначену в Довідці з ЄДРПОУ серії АА № 123773 та Витягу з ЄДРПОУ станом на 08.10.2010р. ТОВ «Навчально-виробниче підприємство «Корд»: 61022, м. Харків, вул. Римарська № 13, літ 2 Г.(а.с.71-75)

Таким чином, відповідач не був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, призначеного на 09.11.2010р. та на 16.11.2010р., а місцевий господарський суд, приймаючи 16.11.2010р. оскаржуване рішення, не надав належної правової оцінки тому факту, що, станом на 16.10.2010р., в матеріалах справи були відсутні докази належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи та розглянув справу за відсутності представника відповідача. (а.с.59-61)

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що матеріали справи свідчить про порушення вимог процесуального законодавства щодо порядку повідомлення учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання в суді першої інстанції.

У відповідності до пункту 2 частини 3 статті 104 Господарського процесуального кодексу України порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо справу розглянуто господарським судом за відсутністю будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про місце засідання.

Колегія суддів зазначає, що порушення норм процесуального права, зазначені у пункті 2 частини 3 статті 104 Господарського процесуального кодексу України, є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, у тому числі і тоді, коли суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Аналогічна правова позиція викладена у пункті 11 Розяснення Президії Вищого господарського суду України від 28.03.2002 року №04-5/366 «Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України».

З огляду на викладене, враховуючи, що апеляційним господарським судом встановлено, що місцевий господарський суд 16.11.2010р. розглянув справу по суті за відсутності представника відповідача, який не був повідомлений належним чином про час та місце засідання суду, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Харківської області від 16.11.2010р. по справі № 58/251-10 підлягає скасуванню на підставі пункту 2 частини 3 статті 104 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції.

Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у процесі апеляційного перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними в справі та додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вже було зазначено вище, заступник прокурора в інтересах держави в особі Харківської міської ради та Комунального підприємства «Харківські теплові мережі»звернувся до суду з позовною завою про стягнення з відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Навчально-виробниче підприємство «Корд», на користь другого позивача - КП «Харківські теплові мережі»заборгованості за невиконання договірних зобовязань в розмірі 43265,62 грн.

Дослідивши наявні в справі матеріали колегією суддів встановлено, що 01.03.2002р. між КП «Харківські теплові мережі»(Енергопостачальна організація) та Державним навчально-виробничим підприємством «Корд», правонаступником якого згідно Угоди про заміну особи в договорі від 01.03.2009р. є відповідач по справі (Споживач), було укладено договір № 9668 про постачання теплової енергії.(а.с.6-7)

Відповідно до умов договору 2-й позивач (Енергопостачальна організація) зобовязався постачати відповідачеві (Споживачу) теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах на потреби, перелік яких вказано в пункті 2.1. договору, а відповідач зобовязався оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в необхідних обсягах та в терміни, передбачені договором, а саме розділом 6 договору.

Відповідно до пункту 6.3. договору споживач за 10 днів до початку розрахункового періоду сплачує Енергопостачальній організації середню оплату вартості, необхідного обсягу теплової енергії, що і є заявкою на наступний розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок розрахункового періоду. Розрахунковим періодом, відповідно до пункту 6.2. договору, є календарний місяць, по результатам якого підписується акт (в 3-х примірниках) на відпуск - получення теплової енергії.

З матеріалів справи вбачається, що 2-й позивач виконав свої зобовязання в повному обсязі, на підставі договору № 9668 про постачання теплової енергії та в період з жовтня 2009 року по квітень 2010 року здійснив відпуск теплової енергії відповідачу. Факт користування тепловою енергією у приміщенні, в якому знаходився відповідач в спірний період, за адресою: м. Харків, вул. Пушкінська, 79/1 підтверджується актом № 174/11210 від 19.10.2010р. по підключення споживача до джерела теплової енергії та актами № 174/9910, № 174/9915 від 15.04.2010р. про відключення споживача від джерела теплової енергії, підписаними представниками КП «Харківські теплові мережі»та балансоутримувачем будинку, система опалення якого є єдиною невідємною частиною системи опалення житлового будинку, розташованого за адресою: м. Харків, вул. Пушкінська, 79/1. (а.с.22,23) Крім того, рахунки на оплату спожитої теплової енергії за період з жовтня 2009 року по квітень 2010 року були направлені відповідачу, що підтверджується матеріалами справи. (а.с.24-31)

З оскаржуваного рішення вбачається, що приймаючи рішення по справі місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що відповідачем, ТОВ «Навчально-виробниче підприємство «Корд», було порушено умови договору № 9668 щодо оплати отриманої теплової енергії, а тому позовні вимоги заступника прокурора м. Харкова в особі Харківської міської ради та КП «Харківські теплові мережі»про стягнення коштів у сумі 43265, 62 грн. підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства .

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Колегією суддів встановлено, що договір № 9668 від 01.03.2009р. про постачання теплової енергії є чинним, не визнаний недійсними у встановленому законом порядку, підписаний уповноваженими представниками сторін.

Колегія суддів зазначає, що статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Матеріали справи свідчать, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе за договором №9668 від 01.03.2002р. про постачання теплової енергії зобовязання, не сплатив у визначені договором строки, порядку та розмірі вартість заявленої та отриманої теплової енергії за рахунками на оплату спожитої теплової енергії за період з жовтня 2009 року по квітень 2010 року, які були направлені відповідачу, внаслідок чого за період з жовтня 2009 року по квітень 2010 року станом на 01.10.2010 року утворилась заборгованість в сумі 43265,62 грн., яка до цього часу не погашена. Будь-яких доказів на підтвердження оплати боргу за спірний період відповідач до суду також не надав.

Посилання апелянта на те, що 2-м позивачем не надано доказів підключення відповідача до теплопостачання є необґрунтованими та такими, що спростовуються наявними в матеріалах справи актами підключення споживача до джерела теплової енергії та відключення споживача від джерела теплової енергії. Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідачем, ТОВ «Навчально-виробниче підприємство «Корд», не надано суду жодних доказів на підтвердження відсутності опалення у період з жовтня 2009 року по квітень 2010 року, або його відключення у встановленому порядку, як і не доведено того, що борг за спірний період сплачено відповідачем.

Щодо посилань апелянта на те, що 2-й позивач на виконання умов договору повинен був відключити його від теплопостачання, колегія суддів вважає таке посилання безпідставним, оскільки відключення відповідача від теплопостачання є правом (однак не виключним), а не обовязком 2-го позивача, що виникає у разі порушення відповідачем договірних зобовязань. Право на судовий захист, яким скористався 2-й позивач гарантоване Конституцією України та не залежить від використання 2-м позивачем права на відключення відповідача від теплопостачання, яке передбачене договором. Тому такі твердження апелянта не є підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Також, колегія суддів, вважає необхідним зазначити, що твердження апелянта про те, що подання позовної заяви заступником прокурора в інтересах держави в особі Харківської міської ради та Комунального підприємства «Харківські теплові мережі»є невиправданим втручанням в договірні стосунки між господарюючим субєктами, оскільки 2-й позивач мав всі можливості для самостійного захисту є необґрунтованими та спростовуються наступним.

Згідно пункту 2 статті 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадянина бо держави в суді у випадках, визначених законом.

Статтею 123 Конституції України закріплено, що організація і порядок діяльності органів прокуратури України визначається законом.

Відповідно до вимог статті 36-1 Закону України «Про прокуратуру»представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.

Відповідно до статті 2 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує справи за позовними заявами, зокрема, прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави.

В останньому абзаці пункту 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 року № 3-рп/99 у справі № 1-1/99 (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) наведено таке: із врахуванням того, що «інтереси держави»є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Згідно з пунктом 2 резолютивної частини названого рішення під поняттям «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах», зазначеним у частині другій статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (нині це частина третя статті 2 Господарського процесуального кодексу України) потрібно розуміти, зокрема, орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади. (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 14.08.2007 року № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року»пункт 10)

КП «Харківські теплові мережі»засновано відповідно до Законів України «Про місцеве самоврядування в України», «Про підприємства в Україні», «Про власність»та інших законодавчих актів України. КП «Харківські теплові мережі»належить до комунальної власності територіальної громади Харкова відповідно до рішення № 191/03 від 24.09.2003р. ХVІ сесії Харківської міської ради ХХІV скликання «Про комунальну власність м. Харкова».

Згідно за статтею 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в України»від 21.05.1997р. міські органи є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Харківська міська рада представляє інтереси територіальної громади м. Харкова.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на засадах їх підпорядкованості, підзвітності та підконтрольності органам місцевого самоврядування.

Таким чином заступник прокурора правомірно звернувся з позовною заявою до господарського суду Харківської області в інтересах держави в особі Харківської міської ради та Комунального підприємства «Харківські теплові мережі».

Щодо додатково поданих представниками відповідача доказів, колегія суддів зазначає, що вони не є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно частини1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог та заперечень.

Статтею 34 Господарського кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

При дослідженні додатково поданих доказів до матеріалів справи встановлено, що по-перше, наданий представниками відповідача акт № 174/12019-В про відключення споживача від джерела теплової енергії не спростовує висновків суду про факт користування тепловою енергією у приміщенні, в якому знаходився відповідач в спірний період, за адресою: м. Харків, вул. Пушкінська, 79/1, що підтверджується наявними в матеріалах справи актом № 174/11210 від 19.10.2009р. по підключення споживача до джерела теплової енергії та актами № 174/9910, № 174/9915 від 15.04.2010р. про відключення споживача від джерела теплової енергії, підписаними представниками КП «Харківські теплові мережі»та балансоутримувачем будинку, система опалення якого є єдиною невідємною частиною системи опалення житлового будинку, розташованого за адресою: м. Харків, вул. Пушкінська, 79/1.

По-друге, надані додатково акт про стан системи опалення від 30.06.2011р. та акт обстеження системи теплоспоживання обєкта № 174/5550 від 13.07.2011 р., який був складений на вимогу суду по справі № 5023/3894/11, не можуть бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог, оскільки вищезазначені акти були складені пізніше строку опалювального сезону (жовтень 2009 року по квітень 2010 року), за який подано позов про стягнення заборгованості та крім того не спростовують самого факту користування відповідачем тепловою енергією.

По-третє, не приймаються судом до уваги надані відповідачем листи № 01/07-10 від 01.07.2010р., № 17/09-10 від 17.09.2010р., №18/08-10 від 18.08.2010р., № 28/10-10 від 28.10.2010р., оскільки вони складені пізніше строку опалювального сезону, зазначеного в позовній заяві та не можуть бути належними доказами в рамках поданих позовних вимог.

По-четверте, щодо листів № 11/01/10 від 11.01.2010р. та № 15/02/2010 від 15.02.2010р., то колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази направлення зазначених листів на адресу 2-го позивача, у звязку з чим у колегії суддів відсутні підстави вважати, що відповідач звертався до 2-го позивача з вимогою провести заміри температури теплоносія в приборах опалення і для складання актів-претензій про непрацюючі прибори опалення.

По-пяте, щодо актів-претензій, які були додатково надані відповідачем на підтвердження неякісного надання послуг у спірний період колегія суддів зазначає наступне.

При дослідженні матеріалів справи встановлено, що актипретензії підписані представниками відповідача та комендантом гуртожитку ХПІ. Доказів належних повноважень коменданта гуртожитку на підписання відповідних актів відповідачем до суду не надано. Разом з тим, за змістом цих актів відповідальним за внутрішньобудинкові мережі з боку балансоутримувача НТУ «ХПІ»є Родителев С.Л., але його підпис на актах відсутній.

У відповідності до статті 18 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»в разі порушення виконавцем умов договору споживач має право викликати його представника для складання і підписання акту-претензії споживача і в разі неприбуття в обумовлений договором термін або необґрунтованої відмови від підписання акту претензії, він вважається дійсним, якщо його підписали не менше як два споживачі.

Колегія суддів вважає необхідним зазначити, що у відповідності до пункту 39 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007р. № 1198 також визначений певний порядок складання актів претензій щодо наданих послуг, за яким споживач має право у разі порушення теплопостачальною організацією умов договору викликати її представника для складання та підписання акта, у якому зазначаються строки, види порушень тощо.

Вищезазначені правила у відповідності до пункту 2є обовязковими для виконання усіма теплопостачальними організаціями незалежно від форми власності, споживачами, організаціями, що виконують проектування, пуск, налагодження та експлуатацію обладнання для виробництва, транспортування, постачання та використання теплової енергії.

Проте, як свідчать матеріали справи акти-претензії були складені відповідачем в одностороннєму порядку, і доказів на підтвердження виклику представників 2-го позивача та балансоутримувача у встановленому Законом України «Про житлово-комунальні послуги» та Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007р. № 1198 порядку для обстеження та складання цих актів-претензій, відповідач до суду не надав, як і не надав доказів відправлення актів-претензій на адресу 2-го позивача. Виходячи з вищевикладеного колегія суддів зазначає, що акти-претензії не є належними доказами по справі.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції законно та обґрунтовано задовольнив позовні вимоги заступника прокурора в інтересах держави в особі Харківської міської ради та Комунального підприємства «Харківські теплові мережі»про стягнення 43265,62 грн.

Відповідно до статті 44-49 Господарського процесуального кодексу України, при задоволенні позову витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача. Державне мито, від сплати якого позивач у встановленому законом порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету. Стороні на користь якої відбулося рішення господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі коли друга сторона звільнена від сплати держаного мита.

Враховуючи, що Харківський апеляційний господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, то державне мито та витрати на інформаційно-технічного забезпечення судового процесу підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача. Щодо витрат відповідача зі сплати державного мита за подання апеляційної скарги, то вказані витрати не підлягають відшкодуванню відповідачу, оскільки апеляційний господарський суд, дійшовши висновку про часткове задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог у звязку з порушенням судом першої інстанції норм процесуального права, встановив, що позовні вимоги є законними, обґрунтованими та задовольнив позов.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 102, п. 2 ст. 103, п. 2 ч. 3 ст. 104, ст. 105, Господарського процесуального кодексу України колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Навчально-виробниче підприємство «Корд» задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 16.11.2010р. по справі № 58/251-10 скасувати та прийняти нове.

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Навчально-виробниче підприємство «Корд»(61024, м. Харків, вул. Римарська, буд. 13, літ 2 Г, розрахунковий рахунок 260013013328 в Операц. Відділенні ОБ МФО 351823, код ЄДРПОУ 21184731) на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі»(61037, м. Харків, вул. Доброхотова, 11, розрахунковий рахунок 260333012313 у ВАТ «Державний ощадний банк»м. Харкова, МФО 351823, код ОКПО 31557119) 43265,62 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Навчально-виробниче підприємство «Корд»(61024, м. Харків, вул. Римарська, буд. 13, літ 2 Г, розрахунковий рахунок 260013013328 в Операц. Відділенні ОБ МФО 351823, код ЄДРПОУ 21184731) на користь Державного бюджету України (одержувач коштів - УДК в м. Харкові, рахунок № 31110095700002, код ЄДРПОУ 24134490, код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності банку 095, банк одержувача - Головне управління Державного казначейства України у Харківській області, МФО 851011) 432,65 грн. державного мита.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Навчально-виробниче підприємство «Корд»(61024, м. Харків, вул. Римарська, буд. 13, літ 2 Г, розрахунковий рахунок 260013013328 в Операц. Відділенні ОБ МФО 351823, код ЄДРПОУ 21184731) на користь Державного бюджету України (одержувач коштів - УДК у м. Харкові, № рахунку 31213259700002, код ЄДРПОУ 24134490, код бюджетної класифікації 22050000, символ звітності банку 259, банк одержувача - ГУДКУ у Харківській області, МФО 851011) витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідні накази.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя О.А. Пуль

суддя Я.О. Білоусова

суддя В.В. Лакіза

Повний текст постанови складено 16 вересня 2011 року.