Постанова № 18549354, 27.09.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" вересня 2011 р. Справа № 5023/3894/11

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя , суддя , суддя ,

при секретарі Сиротніковій Я.Є.,

за участю представників сторін:

прокурора Якимчук О.О. за служб. посв. № 109 від 25.06.2010р.

1-го позивача не зявився

2-го позивача ОСОБА_1 за дов. № 38-1868 від 28.05.2010р.

відповідача 1. Родіонової Т.К. за наказом № 1-ОК від 12.09.2011р.

2. ОСОБА_2. за дов. № б/н від 12.09.2011р. (до перерви)

3. ОСОБА_3. за дов. № б/н від 01.08.2011р. (після перерви)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Навчально виробниче підприємство «Корд», (вх.№3705 Х/2-7) на рішення господарського суду Харківської області від 03.08.2011 р. по справі № 5023/3894/11,

за позовом заступника прокурора Київського району м. Харкова в інтересах держави в особі:

1) Харківської міської ради, м. Харків,

2) Комунального підприємства «Харківські теплові мережі», м Харків,

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Навчально виробниче підприємство «Корд», м. Харків,

про стягнення 30378,48 грн. -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області (суддя Савченко А.А.) від 03.08.2011 р. по справі №5023/3894/11 продовжено строк розгляду спору на 15 днів, до 03.08.2011р.; позов задоволено; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Навчально-виробниче підприємство «Корд»на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі»30378,48 грн. заборгованості; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Навчально-виробниче підприємство «Корд»на користь державного бюджету України державного мита у сумі 303,78 грн.; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Навчально-виробниче підприємство «Корд»на користь державного бюджету України 236,00 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу. (а.с.24-28,т.2)

Відповідач не погодився з рішенням місцевого господарського суду та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права та на неповне зясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення господарського суду Харківської області по справі №5023/3894/11 від 03.08.2011р., прийняти нове рішення, яким відмовити у позові повністю, покласти судові витрати на позивача.(а.с.41-48,т.2)

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що 2-й позивач не виконував своїх обовязків та не постачав тепло с жовтня 2010 року по лютий 2011 року, належних доказів підключення відповідача до теплопостачання він також не надав.

Також в обґрунтування своєї позиції, відповідач посилається на те, що 2-й позивач, незважаючи на умови договору, відповідно до яких оговорено механізм відключення відповідача від постачання тепла протягом 10 днів за відсутності платежів, і що КП «Харківські теплові мережі», маючи інформацію про відсутність оплати, не використовувало цей механізм.

Крім того, апелянт не погоджується з висновком суду про те, що акти-претензії щодо відсутності тепла у приміщенні відповідача є неналежними доказами по справі. Як вказує відповідач, він кожного місяця направляв складені акти-претензії через представника комунального підприємства, який приносив рахунки, а також направляв на адресу 2-го позивача.

Також відповідач посилається на те, що подання позовної заяви заступником прокурора в інтересах держави в особі Харківської міської ради та Комунального підприємства «Харківські теплові мережі»є невиправданим втручанням в договірні стосунки між господарюючим субєктами, оскільки 2-й позивач мав всі можливості для самостійного захисту.

12.09.2011р. через канцелярію Харківського апеляційного господарського суду позивач, КП «Харківські теплові мережі», надав відзив на апеляційну скаргу 1209юр від 12.09.2011р. (вх.№8806 від 12.09.2011р.), в якому зазначив, що рішення господарського суду Харківської області вважає законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу відповідача - без задоволення.

В обґрунтування своєї позиції по справі 2-й позивач посилається на те, що КП «Харківські теплові мережі»належним чином та в повному обсязі були виконані договірні зобовязання, що підтверджується матеріалами справи та вірно встановлено судом першої інстанції.

Прокурор м. Харкова та 1-й позивач, Харківська міська рада, письмові відзиви на апеляційну скаргу не надали. Прокурор в судовому засіданні вказав, що вважає необґрунтованою апеляційну скаргу відповідача, просив суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення господарського суду залишити без змін.

У судовому засіданні Харківського апеляційного господарського суду 14.09.2011р. було оголошено перерву до 15.09.2011р. до 11:45 год. для надання сторонами додаткових доказів по справі в обґрунтування доводів апеляційної скарги та заперечень на неї.

1-й позивач, Харківська міська рада, у судове засідання Харківського апеляційного господарського суду не зявився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи належним чином був повідомлений, що підтверджується відповідним повідомленням про вручення поштових відправлень.

Колегія суддів вважає, що відсутність представника 1-го позивача не перешкоджає розгляду справи в даному судовому засіданні.

Враховуючи, що наявних в справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті та враховуючи, що прокурор, представники 2-го позивача та відповідача не заперечували проти розгляду справи за відсутності представника 1-го позивача, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за відсутності представника 1-го позивача, Харківської міської ради.

Розглянувши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та докази на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення прокурора та присутніх представників сторін, колегією суддів встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 19.05.2011р. заступник прокурора Київського району в інтересах держави в особі Харківської міської ради та Комунального підприємства «Харківські теплові мережі»звернувся до суду з позовною завою про стягнення з відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Навчально-виробниче підприємство «Корд», на користь другого позивача - КП «Харківські теплові мережі»заборгованості за невиконання договірних зобовязань в розмірі 30378,48 грн. (а.с.4-7,т.1)

Дослідивши наявні в справі матеріали колегією суддів встановлено, що 01.03.2002р. між КП «Харківські теплові мережі»(Енергопостачальна організація) та Державним навчально-виробничим підприємством «Корд», правонаступником якого згідно Угоди про заміну особи в договорі від 01.03.2009р. є відповідач по справі (Споживач), було укладено договір № 9668 про постачання теплової енергії.(а.с.10-11,т.1)

Відповідно до умов договору 2-й позивач (Енергопостачальна організація) зобовязався постачати відповідачеві (Споживачу) теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах на потреби, перелік яких вказано в пункті 2.1. договору, а відповідач зобовязався оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в необхідних обсягах та в терміни, передбачені договором, а саме розділом 6 договору.

Відповідно до пункту 6.3. договору споживач за 10 днів до початку розрахункового періоду сплачує Енергопостачальній організації середню оплату вартості, необхідного обсягу теплової енергії, що і є заявкою на наступний розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок розрахункового періоду. Розрахунковим періодом, відповідно до пункту 6.2. договору, є календарний місяць, по результатам якого підписується акт (в 3-х примірниках) на відпуск - получення теплової енергії. Додатками до договору було визначене максимальне теплове навантаження, схема теплотраси, що перебуває на балансі споживача та умови припинення подачі теплової енергії.

З матеріалів справи вбачається, що 2-й позивач виконав свої зобовязання в повному обсязі, на підставі договору № 9668 про постачання теплової енергії та в період з жовтня 2010 року по лютий 2011 року здійснив відпуск теплової енергії відповідачу. Факт користування тепловою енергією у приміщенні, в якому знаходився відповідач в спірний період, за адресою: м. Харків, вул. Пушкінська, 79/1 підтверджується, зокрема, актом № 174/14356 від 12.10.2010р. про підключення споживача до джерела теплової енергії та актом № 174/13311 від 18.04.2011р. про відключення споживача від джерела теплової енергії, підписаними підписаний представником КП «Харківські теплові мережі»та балансоутримувачем будинку, система опалення якого є єдиною невідємною частиною системи опалення житлового будинку, розташованого за адресою: м. Харків, вул. Пушкінська, 79/1. (а.с.16,т.2) Крім того, рахунки на оплату спожитої теплової енергії за період з жовтня 2010 року по лютий 2011 року були направлені відповідачу, що підтверджується матеріалами справи. (а.с.17-21,т.1)

З оскаржуваного рішення вбачається, що приймаючи рішення по справі місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що відповідачем, ТОВ «Навчально-виробниче підприємство «Корд», було порушено умови договору № 9668 про постачання теплової енергії щодо оплати вартості отриманої теплової енергії, а тому позовні вимоги заступника прокурора м. Харкова в особі Харківської міської ради та КП «Харківські теплові мережі»про стягнення коштів у сумі 30378,48 грн. підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком господарського суду Харківської області, виходячи з наступного.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства .

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Колегією суддів встановлено, що договір № 9668 від 01.03.2009р. про постачання теплової енергії є чинним, не визнаний недійсними у встановленому законом порядку, підписаний уповноваженими представниками сторін.

Колегія суддів зазначає, що статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Матеріали справи свідчать, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе за договором №9668 від 01.03.2002р. про постачання теплової енергії зобовязання, не сплатив у визначені договором строки, порядку та розмірі вартість заявленої та отриманої теплової енергії за рахунками на оплату спожитої теплової енергії за період з жовтня 2010 року по лютий 2011 року, які були направлені відповідачу, внаслідок чого за період з жовтня 2010 року по лютий 2011 року станом на 01.03.2011 року утворилась заборгованість в сумі 30378,48 грн., яка до цього часу не погашена. Будь-яких доказів на підтвердження оплати боргу за спірний період відповідач до суду також не надав.

Посилання апелянта на те, що 2-м позивачем не надано доказів підключення відповідача до теплопостачання є необґрунтованими та такими, що спростовуються наявними в матеріалах справи актами підключення споживача до джерела теплової енергії та відключення споживача від джерела теплової енергії. Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідачем, ТОВ «Навчально-виробниче підприємство «Корд», не надано суду жодних доказів на підтвердження відсутності опалення у період з жовтня 2010 року по лютий 2011 року, або його відключення у встановленому порядку, як і не доведено того, що борг за спірний період сплачено відповідачем.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що 13.07.2011р. на виконання вимог ухвали суду першої інстанції було складено акт обстеження приміщень відповідача № 174/5550, який підписаний представниками позивача, відповідача та балансоутримувача. З боку балансоутримувача акт підписано Родителевим С.П., який є відповідальною особою за внутрішні теплові мережі ХПІ. За змістом цього акту протягом опалювального сезону 2010-2011р.р. теплоспоживання будівлі здійснювалось у повному обсязі і будь-яких письмових скарг на надання якісних послуг не надходило.

Щодо тверджень апелянта про те, що 2-й позивач на виконання умов договору повинен був відключити його від теплопостачання, колегія суддів вважає таке посилання безпідставним, оскільки відключення відповідача від теплопостачання є правом (однак не виключним), а не обовязком 2-го позивача, що виникає у разі порушення відповідачем договірних зобовязань. Право на судовий захист, яким скористався 2-й позивач гарантоване Конституцією України та не залежить від використання 2-м позивачем права на відключення відповідача від теплопостачання, яке передбачене договором. Тому такі твердження апелянта не є підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Посилання апелянта на акти-претензії відповідача, як на належні докази по справі, щодо відсутності належного теплопостачання, судова колегія вважає необґрунтованими, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно частини1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог та заперечень.

Статтею 34 Господарського кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

При дослідженні матеріалів справи колегією суддів встановлено, що на підтвердження неякісного надання послуг у спірний період відповідачем надано до суду низку актівпретензій, підписаних представниками відповідача та комендантом гуртожитку ХПІ. Доказів належних повноважень коменданта гуртожитку на підписання відповідних актів відповідачем до суду не подано. Разом з тим, за змістом цих актів відповідальним за внутрішньобудинкові мережі з боку балансоутримувача НТУ «ХПІ»є Родителев С.Л., але його підпис на актах відсутній.

Представник відповідача, в обґрунтування складання актів-претензій, стверджує, що у відповідності до статті 18 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»в разі порушення виконавцем умов договору споживач має право викликати його представника для складання і підписання акту-претензії споживача і в разі неприбуття в обумовлений договором термін або необґрунтованої відмови від підписання акту претензії, він вважається дійсним, якщо його підписали не менше як два споживачі.

Колегія суддів вважає необхідним зазначити, що у відповідності до пункту 39 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007р. № 1198 також визначений певний порядок складання актів претензій щодо наданих послуг, за яким споживач має право у разі порушення теплопостачальною організацією умов договору викликати її представника для складання та підписання акта, у якому зазначаються строки, види порушень тощо.

Вищезазначені правила у відповідності до пункту 2є обовязковими для виконання усіма теплопостачальними організаціями незалежно від форми власності, споживачами, організаціями, що виконують проектування, пуск, налагодження та експлуатацію обладнання для виробництва, транспортування, постачання та використання теплової енергії.

Проте, як свідчать матеріали справи акти-претензії були складені відповідачем в одностороннєму порядку, і доказів на підтвердження виклику представників 2-го позивача та балансоутримувача у встановленому Законом України «Про житлово-комунальні послуги» та Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007р. № 1198 порядку для обстеження та складання цих актів-претензій, відповідач до суду не надав. Судом встановлено, що актипретензії були надіслані на адресу позивача лише після закінчення опалювального сезону, що підтверджується копіями поштових відправлень, засвідчені копії яких долучено до матеріалів справи. Виходячи з вищевикладеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з приводу того, що зазначені акти-претензі не є належними доказами по справі. Таким чином, посилання апелянта на статтю 18 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»без надання доказів її належного виконання, а саме повідомлення та виклику 2-го позивача, є безпідставними та необґрунтованими.

Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що надані відповідачем до справи листи № 01/07-10 від 01.07.2010р., № 17/09-10 від 17.09.2010р., №18/08-10 від 18.08.2010р., № 28/10-10 від 28.10.2010р.стосуються внесення змін до договору і не містять будь-яких повідомлень про необхідність перевірки опалювальних приладів, виклик представника з метою обстеження приміщень на предмет неякісного надання послуг з опалення, не встановлюють дату такого обстеження, його порядок та інше. Представник відповідача стверджує про неодноразові розмови з представниками позивача, але доказів на підтвердженнятого, що ці повідомлення були передані та прийняті у встановленому правилами порядку, прізвище та посаду особи, якою вони були прийняті, відповідач до суду не надав.

Посилання відповідача на зошит психометричних показників температури та вологості повітря суд також не приймає до уваги, оскільки він складений відповідачем в одностороннєму порядку і цей зошит не є первинним документом, який може підтверджувати певні обставини справи.

Також, колегія суддів, вважає необхідним зазначити, що твердження апелянта про те, що подання позовної заяви заступником прокурора в інтересах держави в особі Харківської міської ради та Комунального підприємства «Харківські теплові мережі»є невиправданим втручанням в договірні стосунки між господарюючим субєктами, оскільки 2-й позивач мав всі можливості для самостійного захисту є необґрунтованими та спростовуються наступним.

Згідно пункту 2 статті 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадянина бо держави в суді у випадках, визначених законом.

Статтею 123 Конституції України закріплено, що організація і порядок діяльності органів прокуратури України визначається законом.

Відповідно до вимог статті 36-1 Закону України «Про прокуратуру»представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.

Відповідно до статті 2 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує справи за позовними заявами, зокрема, прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави.

В останньому абзаці пункту 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 року № 3-рп/99 у справі № 1-1/99 (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) наведено таке: із врахуванням того, що «інтереси держави»є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Згідно з пунктом 2 резолютивної частини названого рішення під поняттям «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах», зазначеним у частині другій статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (нині це частина третя статті 2 Господарського процесуального кодексу України) потрібно розуміти, зокрема, орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади. (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 14.08.2007 року № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року»пункт 10)

КП «Харківські теплові мережі»засновано відповідно до Законів України «Про місцеве самоврядування в України», «Про підприємства в Україні», «Про власність»та інших законодавчих актів України. КП «Харківські теплові мережі»належить до комунальної власності територіальної громади Харкова відповідно до рішення № 191/03 від 24.09.2003р. ХVІ сесії Харківської міської ради ХХІV скликання «Про комунальну власність м. Харкова».

Згідно за статтею 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в України»від 21.05.1997р. міські органи є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Харківська міська рада представляє інтереси територіальної громади м. Харкова.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на засадах їх підпорядкованості, підзвітності та підконтрольності органам місцевого самоврядування.

Таким чином заступник прокурора правомірно звернувся з позовною заявою до господарського суду Харківської області в інтересах держави в особі Харківської міської ради та Комунального підприємства «Харківські теплові мережі».

Щодо додатково поданих представниками відповідача доказів, колегія суддів зазначає, що вони не є підставою для скасування оскаржуваного рішення та відмови в задоволенні позовних вимог, оскільки матеріалах справи відсутні докази направлення додатково наданих відповідачем листів № 03/03/11 від 03.03.2011р. та № 28/03/11 від 28.03.2011р., у звязку з чим у колегії суддів відсутні підстави вважати, що відповідач звертався до 2-го позивача з вимогою провести заміри температури теплоносія в приборах опалення і для складання актів-претензій про непрацюючі прибори опалення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції законно та обґрунтовано задовольнив позовні вимоги заступника прокурора в інтересах держави в особі Харківської міської ради та Комунального підприємства «Харківські теплові мережі»про стягнення 30378,48 грн.

Стосовно вимог відповідача, щодо покладення судових витрат на позивача колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду зазначає наступне.

Згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати при відмові в позові покладаються на позивача, а при задоволенні позову на відповідача.

У звязку з тим, що колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, витрати відповідача по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги не підлягають відшкодуванню.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Навчально-виробниче підприємство «Корд» залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області 03.08.2011 р. по справі № 5023/3894/11 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя О.А. Пуль

суддя Я.О. Білоусова

суддя В.В. Лакіза

Повний текст постанови складено 16 вересня 2011 року.