Постанова № 18549343, 26.09.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" вересня 2011 р. Справа №5021/1317/2011

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Фоміна В.О.,

суддя Шутенко І.А.,

суддя Хачатрян В.С.,

при секретарі Козікові І.В.,

за участю представників сторін:

позивача ОСОБА_1., за довіреністю №1229 від 11.08.2010 року;

відповідача ОСОБА_2., за довіреністю №15-3155 від 26.04.2011 року;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача, Відкритого акціонерного товариства «Сумихімпром», м.Суми (вх.№3790С/2-8) на рішення господарського суду Сумської області від 04.08.2011 року по справі №5021/1317/11,

за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»в особі Сумської обласної дирекції, м. Суми,

до Відкритого акціонерного товариства «Сумихімпром», м. Суми,

про стягнення 2611662,36 грн.,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» в особі Сумської обласної дирекції, звернувся до господарського суду Сумської області з позовною заявою в якій просив стягнути з відповідача 327542,78 доларів США (в т.ч. 280000 доларів США за кредитом, 25824,66 доларів США за відсотками, 20502,47 доларів США пені на суму простроченого кредиту, 1215,65 доларів США пені на суму прострочених відсотків), що у гривневому еквіваленті відповідно до курсу НБУ станом на 06.06.2011 року складає 2611662,36 грн. (1USD=7,9735 грн.) відповідно до кредитного договору № 012/06-11/2094 від 28.07.2006 року, укладеного між сторонами даного спору.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому, у звязку із тяжким матеріальним станом підприємства, просив зменшити розмір пені на 50% та розстрочити сплату боргу рівними частинами строком на 36 місяців.

Рішенням господарського суду Сумської області від 04.08.2011 року по справі №5021/1317/11 (суддя Зайцева І.В.) позов задоволено. Клопотання відповідача викладене у відзиві про зменшення розміру пені на 50% та розстрочення виконання рішення суду на 36 місяців, задоволено частково, а саме: в частині зменшення пені на 50 % - відмовлено, а в частині розстрочення виконання рішення на 36 місяців розстрочено виконання рішення суду строком на 4 місяці. Стягнуто з публічного акціонерного товариства «Сумихімпром» на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»в особі Сумської обласної 327542,78 доларів США (в т.ч. 280000 доларів США за кредитом, 25824,66 доларів США за відсотками, 20502,47 доларів США пені на суму простроченого кредиту, 1215,65 доларів США пені на суму прострочених відсотків), що у гривневому еквіваленті відповідно до курсу НБУ станом на 06.06.2011р. складає 2611662,36 грн. (1USD=7,9735 грн.), розстрочивши виконання рішення на 4 місяці, за умови сплати: до 30.09.2011р. 81885,69 доларів США (що еквівалентні 652915,59 грн.), до 31.10.2011р. 81885,69 доларів США (що еквівалентні 652915,59 грн.), до 30.11.2011р. 81885,69 доларів США (що еквівалентні 652915,59 грн.), до 31.12.2011р. 81885,71 доларів США (що еквівалентні 652915,59 грн.). Стягнуто з публічного акціонерного товариства «Сумихімпром»на користь публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»в особі Сумської обласної дирекції 25500 грн. витрат по сплаті державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач, Відкрите акціонерне товариство «Сумихімпром», з рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить зменшити розмір пені за несвоєчасну сплату процентів до 50% та задовольнити клопотання ПАТ «Сумихімпром»про розстрочення виконання рішення рівними частинами строком на 36 місяців. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на порушення місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права та при не неповному зясуванні обставин, що мають істотне значення для справи.

Скаржник зазначає, що до стягнення пені позивачем не подано доказів наявності у нього збитків, а згідно ч. 2 ст. 233 Господарського кодексу України, якщо порушення зобовязання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій (неустойки, пені, штрафу).

Суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення не врахував матеріальні інтереси відповідача, взявши до уваги лише доводи позивача, чим порушив норми процесуального права, а саме вимоги ст. 4-2 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 02.09.2011 року апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Сумихімпром»прийнято до провадження та призначено до розгляду.

До початку судового засідання представник позивача надав через канцелярію суду відзив на апеляційну скаргу (вх.№9155), в якому зазначив, що розстрочка або відстрочка виконання рішення суду допускається у виняткових випадках та при наявності обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення суду. Однак, відповідачем не надано жодного доказу, що свідчили про наявність таких підстав, у звязку із чим просить відмовити в задоволені апеляційної скарги відповідача, а рішення господарського суду Сумської області від 04.08.2011 року залишити без змін.

В судовому засіданні представник ВАТ «Сумихімпром»підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги у повному обсязі. Представник позивача проти позиції апелянта заперечував та наполягав на відмові в задоволенні його апеляційної скарги.

Розглянувши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та докази на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, колегією суддів встановлено наступне.

28.07.2006 року між акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль», правонаступником прав та обовязків якого є публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль»і відкритим акціонерним товариством «Сумихімпром»був укладений кредитний договір №012/06-11/2094.

Відповідно до п. 1.1 кредитного договору, укладеного між сторонами даного спору, позивач відкриває відповідачу невідновлювальну кредитну лінію у 2000000 доларів США строком до 28.07.2009 року зі сплатою 12% річних.

17.09.2009 року між позивачем та відповідачем була укладена додаткова угода №012/06-11/2094/1 до кредитного договору, відповідно до якої термін дії кредитного договору було продовжено до 15.12.2009 року та встановлено ліміт кредитування в розмірі 3000000 доларів США, а додатковою угодою №012/06-11/2094/2 від 16.12.2009 року термін дії кредитного договору було продовжено до 15.12.2010 року.

Відповідно до п.6.1 кредитного договору №012/06-11/2094 від 28.07.2006 року та п.1 додаткової угоди №012/06-11/2094/3 від 04.06.2011 року до кредитного договору відповідач зобовязаний використовувати кредит на зазначені у договорі цілі і забезпечити повернення одержаного кредиту та сплату нарахованих відсотків на умовах, передбачених цим договором. Відсотки за кредит відповідач сплачує щомісячно платіжним дорученням на рахунок доходів позивача №20686782 не пізніше останнього робочого дня кожного місяця та остаточно при погашенні кредиту. Основна заборгованість за кредитом погашається відповідачем у відповідності до графіку погашення заборгованості, а у випадку, якщо такий не був укладений не пізніше останнього дня користування кредитом, зазначеного в п.1.1 кредитного договору.

Пунктом 10.2 кредитного договору, укладеного між сторонами встановлено, що за порушення строків повернення кредиту, відсотків за користування кредитом передбачених п. 1.1, п. 1.6 даного договору відповідач сплачує позивачу пеню від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на час виникнення заборгованості, за кожен день прострочення для кредитів, наданих в національній валюті України, або пеню в розмірі 0,1 % від суми наданого кредиту за кожен день прострочення для кредитів, наданих в іноземній валюті.

Статтею 526 Цивільного Кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні положення містяться в ст. 193 Господарського кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи, кредитор (позивач) належним чином та у повному обсязі виконав свої договірні зобовязання та на підставі кредитного договору.

Однак, відповідач свої зобовязання за кредитним договором щодо повернення суми кредиту та сплати відсотків за користування кредитом згідно встановленого кредитним договором графіку, належним чином не виконав. При цьому, з матеріалів справи вбачається, строк погашення кредиту сплив 15.12.2010 року.

Також з матеріалів справи вбачається, що позивачем на адресу відповідача була надіслана претензія (вих.№С-19-120-1/197 від 10.05.2011 року) з вимогою погасити заборгованість по кредиту, нарахованих відсотках та пеню на загальну суму 320814,41 доларів США що в гривневому еквіваленті складає станом на 04.05.2011 року 2555383,02 грн. в термін до 17.05.2011 року. Однак, вказана претензія була залишена відповідачем без відповіді та борг сплачено не було.

У відповідності до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 1 статті 1049 Цивільного кодексу України передбачає, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного Кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як вже зазначалось, згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Також ч. 1 ст. 1047 Цивільного кодексу України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції законно та обґрунтовано задовольнив позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 280000 доларів США заборгованості за основною сумою кредиту та 25824,66 доларів США заборгованості зі сплати відсотків за користування кредитом.

Статтею ст. 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним прав здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Статтею 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобовязань може забезпечуватися згідно з законом або договором, зокрема, неустойкою.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 611 Цивільного Кодексу України передбачено сплату неустойки, як правовий наслідок порушення зобовязань, встановлених договором.

Як вже було зазначено сторони пунктом 10.2 кредитного договору №012/06-11/2094 узгодили, що за порушення строків повернення кредиту, відсотків за користування кредитом передбачених п. 1.1, п. 1.6 даного договору відповідач сплачує позивачу пеню від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на час виникнення заборгованості, за кожен день прострочення для кредитів, наданих в національній валюті України, або пеню в розмірі 0,1 % від суми наданого кредиту за кожен день прострочення для кредитів, наданих в іноземній валюті.

Згідно наданого позивачем розрахунку пені, який відповідає вимогам Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань», сума пені на суму простроченого кредиту та сума пені на суму прострочених відсотків, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 20502,47 доларів США та 1215, 65 доларів США.

Відповідно до пункту 3 статті 83 ГПК України приймаючи рішення у справі суд має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Згідно ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Враховуючи те, що сума пені не перевищує суму основного боргу та те, що зобовязання відповідачем по сплаті заборгованості не виконувались взагалі, то у відповідності до ст. 233 Господарського кодексу України та на підставі п.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції законно та обґрунтовано дійшов висновку про відмови в задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру пені на 50%.

Що стосується надання відстрочки виконання рішення суду на 36 місяців, колегія суддів вважає необхідним зазначити, що відповідно до п. 6 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Статтею 121 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою, господарський суд у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Колегія суддів зазначає, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 Господарського процесуального кодексу України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, слід враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи. Аналогічна правова позиція викладена в розясненнях Вищого арбітражного суду від 12.09.1996 року №02-5/333 «Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України», із змінами та доповненнями.

Відповідач, обґрунтовуючи свою заяву про надання розстрочки виконання рішення суду зазначив, що в нього склалося складне економічне становище, викликане значною кредиторською заборгованістю. Утворення заборгованості відповідача перед позивачем було спричинено рядом обєктивних причин, зокрема, подальшим поглибленням кризових явищ в економіці, суттєвим зниженням платоспроможності попиту на продукцію підприємства, практично повною відсутністю внутрішнього ринку та інертністю зовнішнього ринку мінеральних добрив, зменшенням цін реалізації через погіршення ситуації на ринку продукції хімічної промисловості, гострим дефіцитом обігових коштів, значною заборгованістю держави перед підприємством з відшкодування ПДВ тощо.

Враховуючи вищевикладене та те, що обставини справи свідчать про неможливість відповідача на цей час негайно виконати рішення суду та сплатити утворену заборгованість в повному обсязі, оскільки стягнення усієї суми боргу одразу може призвести до зупинки діяльності підприємства, що виключить надалі можливість розрахунку з позивачем, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов законного та обґрунтованого висновку про часткове задоволення клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення щодо стягнення 327542,78 доларів США, що у гривневому еквіваленті відповідно до курсу НБУ станом на 06.06.2011 року складає 2611662,36 грн. та розстрочив виконання рішення на 4 місяці, за умови сплати до 30.09.2011 року 81885,69 доларів США (що еквівалентні 652915,59 грн.), до 31.10.2011 року 81885,69 доларів США (що еквівалентні 652915,59 грн.), до 30.11.2011 року 81885,69 доларів США (що еквівалентні 652915,59 грн.), до 31.12.2011 року 81885,71 доларів США (що еквівалентні 652915,59 грн.).

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За таких обставин, доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті рішення місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та обєктивного дослідження усіх фактичних обставин справи та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, через що оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

Керуючись ст.ст. 91, 101, ч. 1 ст. 103, ст.ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Сумихімпром»залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Сумської області від 04.08.2011 року по справі №5021/1317/11 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Фоміна В.О.

Суддя Шутенко І.А.

Суддя Хачатрян В.С.

Повний текст постанови складено 26 вересня 2011 року.