Постанова № 18549286, 21.09.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" вересня 2011 р. Справа № 5023/2532/11

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Шутенко І.А., суддя Плахов О.В., суддя Кравець Т.В.

при секретарі Міракові Г.А,

за участю представників сторін:

позивача Танчик Н.В.

відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу СПД ФО ОСОБА_2, м. Харків (вх. №3629Х/2-5) на рішення господарського суду Харківської області від 20.06.11 р. по справі 5023/2532/11

за позовом КП "Харківські теплові мережі", м. Харків

до СПД ФО ОСОБА_2, м. Харків

про стягнення коштів 1541 грн.63 коп. -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - КП "Харківські теплові мережі", м. Харків звернувся до господарського суду із позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача - СПД ФО ОСОБА_2, м. Харків на свою користь заборгованість за укладеним між сторонами договором № 8701 від 01.06.2003 р. в сумі 1541,63 грн., а також віднести на відповідача витрати по сплаті держмита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що ним на підставі вищезазначеного договору в жовтні 2008 р. грудні 2009 р. були надані відповідачу послуги з постачання теплової енергії, проте останній зазначені послуги не оплатив.

Рішенням господарського суду Харківської області (суддя Ковальчук Л.В.) від 20.06.11 р. по справі 5023/2532/11 позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 1541,63 грн. заборгованості, 102,00 грн. держмита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення мотивовано з посилання на законність та обґрунтованість заявлених позивачем позовних вимог.

Відповідач з рішенням господарського суду не погоджується, вважає його незаконним та необґрунтованим, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційноїскарги відповідач посилається на те, що господарський суд при винесенні рішення безпідставно проігнорував надані нею докази, як свідчать про те, що в спірний період часу відповідач не користувався послугами з теплопостачання, оскільки всі опалюючи прилади були на той час вже демонтовані, а стояки ізольвані.

В судовому засіданні ОСОБА_2 зазначила, що послугами з теплопостачання в жовтні 2008 р. грудні 2009 р. не користувалася, оскільки всі опалюючи прилади в належному їй приміщенні були на той час демонтовані, а стояки ізольвані.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення посилаючись на те, що відповідач не надав суду доказів розірвання договору № 8701 від 01.06.2003 р. та відключення від систем теплопостачання у встановленому законом порядку.

Присутній в судовому засіданні представник позивача, з посиланням на доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, просить суд рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, судова колегія встановила наступне:

Згідно матеріалів справи, та як встановлено судом першої інстанції, 01.06.03 р. між сторонами було укладено договір № 8701 про постачання теплової енергії, відповідно до умов якого позивач зобов'язався постачати відповідачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а відповідач - оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Відповідно до п. 6.3 договору, відповідач за три дні до початку розрахункового періоду сплачує позивачеві вартість зазначеної в додатку 1 до договору кількості теплової енергії, що і є заявкою на наступний розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок розрахункового періоду.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, на виконання умов договору та розпорядження про початок та кінець опалювального сезону 2008-2009 р. р., здійснював постачання теплової енергії до приміщень відповідача, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 на підставі чого відповідачеві направлялись рахунки за спожиту теплову енергію.

Система опалення нежитлового приміщення відповідача є невід'ємною частиною системи опалення житлового будинку АДРЕСА_1.

Факт споживання відповідачем теплової енергії підтверджується актами на включення та відключення опалення № 170/4092-В від 21.10.08 р., № 170/2295 від 06.01.09 р., які підписані та скріплені печатками позивача та балансоутримувачем житлового будинку.

Як зазначає у позовній заяві позивач, відповідач свої зобов'язання за договором виконує неналежним чином, за спожиту теплову енергію розраховується не в повному обсязі, у зв'язку з чим у нього перед позивачем за період з жовтня 2008 р. по грудень 2009 р. утворилась заборгованість в сумі 1541,63 грн., яка до теперішнього часу не відшкодована.

Обставини щодо несплати заборгованості стали підставою для звернення позивача до суду з позовом по даній справі.

Відповідач проти позову заперечує, зазначаючи що послуги з теплопостачання в спірний період не отримував, оскільки всі опалюючи прилади в належному їй приміщенні були на той час демонтовані, а стояки заізольвані, що підтверджується відповідним актом від 27.10.08 р. складеним робітниками КП "Жилкомсервіс".

З матеріалів справи вбачається, що господарський суд Харківської області приймаючи оскаржуване рішення виходив, також, з того, що відповідач порушив умови укладеного між сторонами договору № 8701 від 01.06.03 р., та не оплатив послуги з теплопостачання.

Викладені вище висновки господарського суду, на думку колегії суддів, повністю відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм надана правильна та належна правова оцінка, в звязку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування прийнятого по справі рішення.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі статтею 43 цього ж кодексу господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 34 Господарського процесуального кодексу України , доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 ЦК України, зокрема з договорів та інших правочинів.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ст. ст. 626, 629 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як свідчать матеріали справи, та не заперечується сторонами, договір № 8701 від 01.06.03 р. станом на жовтень 2008 р. - грудень 2009 р. був діючим, а відповідно таким, що породжував для сторін певні права та обовязки, в т.ч. позивача поставити відповідачу теплову енергію в відповідній кількості, та відповідача оплатити послуги з теплопостачання.

Як вже було зазначено вище, факт надання позивачем послуг з теплопостачання житлового будинку АДРЕСА_1, в якому знаходиться належне відповідачу приміщення, підтверджується актами на включення та відключення опалення № 170/4092-В від 21.10.08 р., № 170/2295 від 06.01.09 р., які підписані та скріплені печатками позивача та балансоутримувачем житлового будинку.

Система опалення нежитлового приміщення відповідача є невід'ємною частиною системи опалення.

Відповідач, зазначаючи що він не користувався в спірний період послугами з теплопостачання, посилаючись при цьому на акт КП «Жилкомсервіс»від 27.10.08 р., проте не надав суду доказів припинення дії договору № 8701 від 01.06.03 р., в т.ч. в звязку з його розірванням в порядку, визначеному його умовами, та вимогами ст. 652 Цивільного кодексу.

Відповідно до п.п.1.1 п.1 додатку № 3 до договору № 8701 від 01.06.03 р. однією з умов припинення подачі теплової енергії є письмове звернення споживача про припинення теплопостачання при наявності технічної можливості відключення приміщення, а також за умови, що не постраждають інтереси інших споживачів.

Відповідно до Порядку відключення окремих приміщень житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від мереж централізованого теплопостачання, затвердженого наказом № 4 від 22.11.05 р. Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 09.12.05 р. за № 1478/11758 (із змінами, внесеними наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 06.11.07 р. № 169); СНиП 2.04.05.-91 опалення, вентиляція та кондиціонування, для вирішення питання відключення житлового будинку від мереж централізованого опалення власники приміщень повинні звернутися до постійно діючої міжвідомчої комісії, яку створює орган місцевого самоврядування або місцевий орган виконавчої влади для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води, з письмовою заявою.

При позитивному рішенні комісії заявнику надається перелік організацій, до яких слід звернутися для отримання технічних умов для розробки проекту індивідуального (автономного) теплопостачання і відокремлення від мереж централізованого опалення та постачання та гарячої води.

Відключення приміщень від внутрішньо-будинкових мереж централізованого опалення та постачання гарячої води виконується монтажною організацією, яка реалізує проект.

Відповідач в обґрунтування своїх заперечень не надав суду доказів такого звернення з письмовою заявою до відповідних органів.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Отже, відповідач допустив порушення зобов'язання, оскільки не виконав його в повному обсязі у строк, встановлений договором № 8701 від 01.06.03 р.

За таких обставин, судова колегія погоджується з висновками господарського суду про задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача 1541,63 грн. заборгованості.

З урахуванням викладеного, суд визнає вимоги відповідача про скасування судового рішення позбавленими фактичного та правового обґрунтування, а так само такими, що не відповідають, як матеріалам справи, так і нормам чинного законодавства, у звязку з ненаданням всупереч вимогам ст. 33 ГПК України доказів розірвання договору № 8701 від 01.06.03 р., та звернення до компетентних органів з приводу відключення від теплопостачання у встановлений законом спосіб.

Разом з тим, безпідставними є вимоги відповідача про скасування судового рішення по мотивах того, що господарський суд приймаючи рішення нібито порушив його процесуальні права, в т.ч. проігнорувавши факт не надсилання позивачем відповідачу копії позову та не надіславши на його адресу копії ухвали від 11.04.2011 р.

Як вбачається з матеріалів справи, до них залучено докази надсилання копії позовної на адресу відповідача (а.с. 7). Суд першої інстанції надсилав на адресу відповідача ухвалу від 11.04.2011 р. про порушення провадження по справі, а сам відповідач був належним чином повідомлений про розгляд відносно нього господарським судом даної справи.

Беручи до уваги викладене, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави вважати, що суд першої інстанції при розгляді даної справи порушив процесуальні права відповідача.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 104 ГПК України порушення або неправильне застосування норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни судового рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення. При цьому, відповідач, не надав жодного доказу того, що господарський суд при винесенні рішення порушив норми процесуального права, які могли б в будь-якому випадку бути підставою для скасування даного рішення.

Таким чином, висновки, викладені в рішенні господарського суду відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, а мотиви заявника скарги, з яких вони оспорюються не можуть бути підставою для його скасування.

Керуючись ст. 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, судова колегія -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу СПД ФО ОСОБА_2, м. Харків залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 20.06.11 р. по справі 5023/2532/11 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписано 22.09.2011 р.

Головуючий суддя Шутенко І.А.

судді Плахов О.В.

Кравець Т.В.