Постанова № 18549281, 21.09.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2011 року Справа № 5023/3949/11

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Фоміна В.О., суддя Кравець Т.В., суддя Крестьянінов О.О.

при секретарі Сіренко К.О.

за участю представників сторін:

позивача ОСОБА_1. (дов. №01-62юр/5475 від 15.07.2011),

відповідача ОСОБА_2. (дов. №1281 від 29.04.2011),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх.3184Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 14.07.2011 у справі №5023/3949/11

за позовом Акціонерної компанії «Харківобленерго», м. Харків

до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Чугуївської міської ради Харківської області, м. Чугуїв

про стягнення 29947,44 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача 29947,44грн. збитків, нарахованих відповідно до Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державної програми соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою КМ України №256 від 04.03.02р.

Рішенням господарського суду Харківської області від 14.07.2011 року у справі №5023/3949/11 (суддя Савченко А.А.) позов задоволено. Стягнуто з Управління праці та соціального захисту населення Чугуївської міської ради Харківської області на користь Акціонерної компанії «Харківобленерго»29947,44грн. збитків, 299,47грн. витрат по сплаті держмита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00грн.

Відповідач з рішенням господарського суду Харківської області від 14.07.2011 року не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 14.07.2011 року по справі №5023/3949/11 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову АК «Харківобленерго»до Управління праці та соціального захисту населення Чугуївської міської ради Харківської області відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог апелянт, зокрема, посилається на те, що суд неправильно зробив висновок, що відповідач є субєктом господарських відносин, оскільки він є субєктом владних повноважень, а тому спір повинен розглядатися по правилам КАСУ в адміністративному суді. При винесенні рішення, суд послався на ч.6 ст. 22 Закону України «Про пожежну безпеку», яка після ухвалення рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008р. №10-рп/2008 діє в редакції: «особовому складу державної пожежної охорони та членам їх сімей надається 50-вісоткова знижка плати за жилу площу, комунальні послуги». Таким чином, апелянт вважає, що суд помилково зробив висновок, що знижка надається без обмеження норм споживання.

09.08.2011 року до Харківського апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх. №7721), в якому він вважає доводи апелянта необґрунтованими, просить апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Чугуївської міської ради Харківської області залишити без задоволення, а рішення господарського суду Харківської області від 14.07.2011 року залишити без змін.

В судовому засіданні 20.09.2011р. представник апелянта підтримав доводи апеляційної скарги, просив скасувати рішення господарського суду Харківської області від 14.07.2011 року у справі №5023/3949/11 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Представники позивача проти апеляційної скарги заперечував та просив рішення господарського суду Харківської області від 14.07.2011 року у справі №5023/3949/11 залишити без змін.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторін, заслухавши у судових засіданнях пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів встановила наступне.

Приписами Законів України «Про пожежну безпеку», «Про міліцію», «Про державну кримінально-виконавчу службу України»встановлено, що працівникам міліції та членам їх сімей, особовому складу державної пожежної охорони та членам їх сімей надається 50-процентна знижка по оплаті жилої площі, комунальних послуг, а також палива.

Відповідно до статті 87 Бюджетного кодексу України до видатків, що здійснюються з Державного бюджету України, належать видатки на правоохоронну діяльність та забезпечення безпеки держави.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»внесено зміни до Закону України «Про міліцію», а саме: частину четверту статті 22 доповнено словами «працівникам міліції та членам їх сімей надається 50-відсоткова знижка по оплаті житлової площі, комунальних послуг, а також палива в межах норм, встановлених законодавством». Крім того, частину 6 статті 22 Закону України «Про пожежну безпеку»доповнено відповідним положенням: «особовому складу державної пожежної охорони та членам їх сімей надається 50-відсоткова знижка по оплати жилої площі, комунальних послуг, а також палива в межах норм, встановлених законодавством». Статтю 24 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України»доповнено положенням: «пільги, компенсації та гарантії, передбачені цим Законом, надаються за рахунок і в межах бюджетних асигнувань».

При цьому, згідно з розділом III Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», розділ II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України»діє з 01 січня 2008 року по 31 грудня 2008 року. Тобто, введення «середніх норм споживання»у деякі законодавчі акти мало діяти лише протягом 2008 бюджетного року.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008р. у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 65 розділу І, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу II, пункту 3 розділу III Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28 грудня 2007р. N107Л/І (107-17) (Відомості Верховної Ради України, 2008 р., NN 5-8, ст. 78) і 101 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (254к/96-ВР) (конституційності) положень статті 67 розділу І, пунктів 1-4, 6-22, 24-100 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»(107-17), визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення статті 67 розділу І, пунктів 2-4, 6-8, 10-18, підпункту 7 пункту 19, пунктів 20-22, 24-34, підпунктів 1-6, 8-12 пункту 35, пунктів 36-100 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України»та пункту 3 розділу III «Прикінцеві положення»Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Таким чином, положення вищевказаних законів стосовно введення «середніх норм споживання»при наданні 50-відсоткової знижки по оплаті житлової площі, комунальних послуг, а також палива визнані неконституційними рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008р.

Статтею 147 Конституції України передбачено, що Конституційний Суд України є єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні. Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України і дає офіційне тлумачення Конституції України та законів України.

Відповідно до статті 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обовязковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені.

Таким чином, рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у звязку з правовідносинами, які виникли внаслідок положень Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», визнаних неконституційними. Цим Рішенням визначено, що Конституція України не надає закону України про державний бюджет вищої юридичної сили стосовно інших законів.

Відповідно до пункту 3 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №256 від 04.03.2002р. (надалі - Порядок) головним розпорядником коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення (далі головні розпорядники коштів).

Згідно з пунктом 5 Порядку головні розпорядники коштів місцевих бюджетів щомісяця готують інформацію про фактично нараховані суми та акти звіряння розрахунків за надані послуги з підприємствами - надавачами відповідних послуг.

Також, відповідно до пункту 6 Порядку у разі виникнення додаткових зобов'язань головні розпорядники коштів місцевих бюджетів надсилають щомісяця до 18 числа фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського, Автономної Республіки Крим і обласного значення) уточнену інформацію про фактично нараховані у поточному місяці суми.

Судом першої інстанції правомірно зазначено, що при вірному застосуванні норм прямої дії, а саме рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008р. та положень Законів України «Про міліцію», «Про пожежну безпеку», «Про державну кримінально-виконавчу службу України», відповідач повинен був надіслати уточнену інформацію щодо необхідності компенсування пільг, наданих енергопостачальником, відповідним категоріям громадян, фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомів міських рад.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем не було виконано вимоги пункту 6 Порядку, чим порушено права АК «Харківобленерго».

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність та необґрунтованість посилань відповідача на постанову Кабінету Міністрів України від 01.08.1996р. № 879 «Про встановлення норм користування житлово-комунальними послугами громадянам, які мають пільги щодо їх оплати», якою встановлено норми користування житлово-комунальними послугами, в межах яких надаються передбачені чинним законодавством пільги на оплату житлово-комунальних послуг, оскільки рішення Конституційного Суду України та Закони України мають вищу юридичну силу. А Законами України «Про міліцію», «Про пожежну безпеку»та «Про державну кримінально-виконавчу службу України»передбачено надання 50-процентної знижки по оплаті житлової площі, комунальних послуг, а також палива пільговим категоріям без будь-яких обмежень.

Відповідно частини 4 статті 17 Закону України «Про електроенергетику»збитки енергопостачальників від надання пільг з оплати за спожиту електричну енергію окремим категоріям побутових споживачів відшкодовуються за рахунок джерел, визначених законодавчими актами, які передбачають відповідні пільги.

З матеріалів справи вбачається, що позивач підтверджує свої позовні вимоги двостороннім актом звіряння розрахунків за надані пільги Ветеранам ВС, Ветеранам ОВС та іншим пільгам за соціальною ознакою між Чугуївським РВЕ та головним розпорядником коштів місцевого бюджету, станом на 01.05.2011р., по формі № 3-пільга затвердженій наказом Мінпраці України від 28.03.2003р. за погодженням з Мінфіном та Держкомстатом. Зазначена звірка проводиться між позивачем та відповідачем щомісячно за вимогами Порядку. Проте, отримавши розрахунок витрат від наданих пільг працівникам міліції на пенсії, працівники КВС на пенсії, податкова міліція на пенсії, пожежники на пенсії, які нараховані без обмеження середніми нормами споживання, відповідачем було здійснено свої розрахунки витрат від надання пільг та виключено з суми нарахованих витрат ті розрахунки, що перевищують середні норми споживання. За даними актів звіряння різниця в сумі 29947,44грн. не визнана відповідачем з вищевикладених підстав та є предметом позовних вимог. Відповідач не надав заперечень щодо правильності здійснення розрахунку позивачем.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача збитків на суму 29947,44грн. за період з 23.05.2008р по 01.05.2011р. є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо посилань апелянта про необхідність вирішення спору в адміністративному порядку, то судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що в даному випадку відшкодування збитків позивачу від надання пільг з оплати за спожиту електричну енергію передбачене ч.4 ст. 17 Закону України «Про електроенергетику»та обовязок відповідача по відшкодуванню таких збитків передбачений нормами цивільного законодавства. Тобто, має місце спір про право, що виключає його розгляд в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження при апеляційному перегляді рішення місцевого господарського суду та відхиляються судом апеляційної інстанції за необґрунтованістю.

З огляду на викладене, апеляційна скарга Управління праці та соціального захисту населення Чугуївської міської ради Харківської області не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду відповідає фактичним обставинам справи, нормам матеріального та процесуального права і скасуванню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 85, 99, ст. 101, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Чугуївської міської ради Харківської області залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 14.07.2011р. по справі №5023/3949/11 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України в двадцятиденний термін.

Головуючий суддя В.О. Фоміна

Суддя Т.В. Кравець

Суддя О.О. Крестьянінов

Повний текст постанови складений та підписаний 20.09.2011р.