Постанова № 18549263, 20.09.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" вересня 2011 р. Справа № 5023/3475/11

Колегія суддів у складі: головуючий суддя , суддя , суддя

при секретарі Зозулі О.М.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився,

відповідача - не з'явився,

ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова - ОСОБА_1., довіреність №9921/10/10-22 від 24.05.2011 р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова (вх. № 2655Х/3-11 від 01.07.2011 р.) на рішення господарського суду Харківської області від 25.05.11 р. у справі № 5023/3475/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Техцентр "Вектор", м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Брокер-Класік", смт. Пісочин Харківського району Харківської області

про відшкодування шкоди у розмірі 10 400,00 грн.

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Брокер-Класик», смт. Пісочин Харківського району Харківської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Техцентр «Вектор», м. Харків

про визнання договорів дійсними,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Техцентр «Вектор», м. Харків звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про відшкодування шкоди, заподіяної йому відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Брокер-класік», с. Пісочин у розмірі 10 400,00 грн.

В процесі розгляду справи позивач надав уточнення до позовної заяви (т.1, а. с. 32-35), в яких просив суд відшкодувати шкоду у розмірі 10400,00 грн., а також застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину до: договору № 01/12/01 від 01.12.2010 р., агентського договору № 02/10-7 від 06.07.2010 р., укладених між позивачем та відповідачем. В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що ці договори суперечать вимогам закону, а тому є нікчемними.

Відповідач звернувся до господарського суду з зустрічною позовною заявою (т.1, а.с.47-51) в якій просив суд визнати дійсними укладені між сторонами: договір № 01/12/01 від 01.12.2010 р., агентський договір № 02/10-7 від 06.07.2010 р.

Рішенням господарського суду Харківської області від 25.05.2011 р. (суддя Погорелова О.В.) в задоволенні первісного позову відмовлено повністю. Зустрічний позов задоволено повністю. Визнано дійсним договір № 01/12/01 від 01.12.2010 р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Техцентр «Вектор» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Брокер-Класик». Визнано дійсним агентський договір № 02/10-7 від 06.07.2010 р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Техцентр «Вектор»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Брокер-Класик».

Державна податкова інспекція у Червонозаводському районі м. Харкова (далі ДПІ) з рішенням господарського суду Харківської області від 25.05.2011 р. не погодилась, звернулась до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 25.05.2011 р. у справі № 5023/3475/11 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги ТОВ «Техцентр «Вектор» про відшкодування шкоди та застосування наслідків недійсності нікчемного правочину задовольнити в повному обсязі, у задоволенні зустрічного позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування своїх вимог ДПІ посилається на те, що господарський суд неповно зясував обставини, які мають значення для справи, та порушив норми матеріального і процесуального права. Укладені між сторонами договори не спрямовані на реальне настання для сторін правових наслідків, які в них зазначені. Доказом зазначених обставин, на думку ДПІ, є той факт, що в процесі здійснення нею перевірок фінансово-господарської діяльності підприємства відповідача ДПІ не були виявлені основні засоби та потужності, за наявності яких можливе виконання зазначених договорів.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 04.07.2011 р. апеляційну скаргу ДПІ прийнято до провадження, призначено до розгляду на 25.07.2011 р. об 14 год. 30 хв.

Позивач та відповідач відзивів на апеляційну скаргу не надали, в судові засідання 25.07.2011 р. та 14.09.2011 р. своїх представника не направили.

Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, апеляційної скарги, вислухавши пояснення представника апелянта, враховуючи неявку представників позивача та відповідача, та зважаючи на те, що відповідно до п. 3.6 Розяснень Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. за № 02-5/289, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві - колегія суддів вважає, що позивача та відповідача було належним чином повідомлено про час та місце розгляду апеляційної скарги.

Разом з тим, враховуючи, що ч.2 ст.102 ГПК України передбачено, що апеляційна скарга на рішення місцевого господарського суду розглядається у двомісячний строк з дня винесення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження, а неявка представника позивача не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті, судова колегія вважає за необхідне розглядати апеляційну скаргу за відсутності представників позивача та відповідача за наявними в даній справі матеріалами та документами.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, судова колегія встановила наступне.

Як свідчать матеріали справи і вірно встановлено господарським судом Харківської області, 01.12.2010 р. між ТОВ «Техцентр «Вектор», м. Харків та ТОВ «Брокер-Класик», смт. Пісочин укладено договір № 01/12/01, за умовами якого виконавець зобовязався надавати замовнику послуги відповідно до акту виконаних робіт.

Відповідно до п.1.2 договору вартість робіт визначається відповідно до завдання, яке надає замовник.

Згідно з п. 2.1 підставою для здійснення взаємних розрахунків є надані виконавцем замовнику підписані акти здачі-приймання робіт, в яких виконавець зазначає вартість робіт.

Відповідно до розділу 3 роботи вважаються виконаними після підписання акту здачі-приймання робіт представниками обох сторін.

Як встановлено господарським судом Харківської області, відповідно до умов договору № 01/12/01 від 01.12.2010 р. відповідачем за первісним позовом були виконані, а позивачем за первісним позовом прийняті роботи на загальну суму 3235640,66 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи підписаними уповноваженими особами та скріпленими печатками сторін актами виконаних робіт, а саме: від 01.12.2010 р. на суму 37909,50 грн., від 03.12.2010 р. на суму 66764,48 грн., від 06.12.2010 р. на суму 48158,02 грн., від 07.12.10 на суму 51043,50 грн., від 10.12.10 р. на суму 22487,02 грн., від 16.12.2010 р. на суму 233028,96 грн., від 17.12.2010 р. на суму 90744,00 грн., від 17.12.2010 р. на суму 174622,56 грн., від 17.12.2010 р. на суму 251436,48 грн., від 20.12.2010 р. на суму 75918,52 грн., від 20.12.2010 р. на суму 136215,48 грн., від 20.12.2010 р. на суму 210442,56 грн., від 20.12.2010 р. на суму 21790,50 грн., від 20.12.2010 р. на суму 35223,00 грн., від 20.12.2010 р. на суму 215118,96 грн., від 21.12.2010 р. на суму 227655,96 грн., від 21.12.2010 р. на суму 215318,04грн., від 22.12.2010 р. на суму 20696,02 грн., від 22.12.2010 р. на суму 222482,04 грн., від 22.12.2010 р. на суму 218502,00грн., від 22.12.2010 р. на суму 209547,00 грн., від 22.12.2010 р. на суму 211636,56 грн., від 22.12.2010 р. на суму 207656,52 грн., від 22.12.2010 р. на суму 31242,98 грн.

Крім того, в матеріалах справи наявні податкові накладні на зазначені в актах виконаних робіт суми, які були надані відповідачем за первісним позовом, а саме: № 01120441 від 01.12.2010 р., №031204 від 03.12.2010 р., №0612021 від 06.12.2010 р., №0712031 від 07.12.2010 р., №101203 від 10.12.2010 р., №1612041 від 16.12.2010 р., №171204 від 17.12.2010 р., №171205 від 17.12.2010 р., № 171206 від 17.12.2010 р., №2012021 від 20.12.2010 р., №2012031 від 20.12.2010 р., №2012041 від 20.12.2010 р., №2012051 від 20.12.2010 р., №201261 від 20.12.2010 р., №201207 від 20.12.2010 р., №2112051 від 21.12.2010 р., №212061 від 21.12.2010 р., №221205 від 22.12.2010 р., №221206 від 22.12.2010 р., №221207 від 22.12.2010 р., №221208 від 22.12.2010 р., №221213 від 22.12.2010 р., №221214 від 22.12.2010 р., №221220 від 22.12.2010 р.

Господарським судом Харківської області також встановлено, що 06.07.2010 р. між ТОВ «Техцентр «Вектор», м. Харків та ТОВ «Брокер-Класик», смт. Пісочин укладено агентський договір № 02/10-7, за умовами якого «Комерційний агент»(відповідач за первісним позовом) за агентську винагороду зобовязався надавати «Довірителю»(позивач за первісним позовом) послуги із сприяння у вчиненні Довірителем таких правочинів як послуги (ремонт обладнання, дилерські договори), визначені Довірителем у третіх осіб (виконавців послуг).

Повний перелік завдань «Комерційному агенту» викладено у п.1.2 агентського договору №02/10-7 від 06.07.2010р.

Відповідно до п.4.4 акт по наданим Комерційним агентом послугам оформляється не пізніше 10 робочих днів після вчинення Довірителем правочину поставки (купівлі продажу, дилерського договору), визначених Довірителем товарів у третіх осіб (продавців). Після підписання акту наданих послуг Довіритель сплачує Комерційному агенту агентську винагороду в розмірі, визначеному в акті.

Відповідно до умов агентського договору №02/10-7 від 06.07.2010р. відповідачем за первісним позовом були надані, а позивачем за первісним позовом прийняті послуги на загальну суму 14109102,00 грн.

Зазначене підтверджується наявним в матеріалах справи підписаним уповноваженими особами та скріпленим печатками сторін актом прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 22.12.2010 р. на суму 14109102,00 грн.

На зазначену в акті суму відповідачем за первісним позовом була надана позивачу за первісним позовом податкова накладна №221247 від 22.12.2010 р.

З матеріалів справи вбачається, що господарський суд Харківської області, приймаючи оскаржуване рішення про відмову в задоволенні позову, крім іншого виходив з того, що сторони при укладанні спірних договорів дійшли згоди з усіх істотних умов, позивач і відповідач як юридичні особи мають цивільну право - та дієздатність, договори підписані сторонами в силу вільного волевиявлення, відповідно до ст.627 ЦК, матеріали справи не містять доказів на підтвердження обставин, з якими закон повязує недійсність правочинів, зокрема: невідповідності змісту правочину вимогам ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; відсутності право- дієздатності сторін правочину; відсутності свободи волевиявлення учасників правочину та невідповідності волевиявлення їх внутрішній волі; не спрямованості правочину на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

При цьому, викладені вище висновки, на думку колегії суддів, відповідають вимогам закону, суд в цій частині надав належну правову оцінку існуючим між сторонами обставинам та вірно застосував до спірних правовідносин норми матеріального права, в звязку з чим прийняте у даній справі рішення в цій частині підлягає залишенню без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі статтею 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно з частиною 1 статті 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачений Господарським Кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона/в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінського господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити кошти, надати інформацію, тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з вимогами ч.1 ст.626, ст.627, ч.1 ст. 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 2 ст.180 ГК України також передбачено, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Згідно з ч. 3 ст.180 ГК України при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій та повинні бути складені під час здійснення цієї операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

В ст. 1 цього Закону встановлено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Кожною стороною (підприємством), що брала участь у здійсненні господарської операції, мають бути отримані первинні документи для записів у регістрах бухгалтерського обліку, інформація в яких ідентично засвідчує зміст господарської операції. Первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Міністерством статистики України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами і відомствами України.

Пунктом. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом міністерства фінансів України N 88 від 24.05.95 р., передбачено, що первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені статтею 203 ЦК України, а саме :

1. Зміст правочинну не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочинну має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою, ст. 203 цього Кодексу.

Господарський суд при винесенні оскаржуваного рішення правомірно зазначив про те, що всі спірні договори укладено згідно з вимогами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та підписані уповноваженими представниками юридичних осіб. Первинні документи, які надані сторонами в якості доказу виконання умов зазначених договорів, оформлені сторонами у відповідності до вимог Закону України «Про податок на додану вартість», Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

Надані сторонами по даній справі в якості доказів виконання умов спірних договорів, акти прийняття виконаних робіт, податкові накладні можуть вважатися належними доказами зазначених обставин, оскільки складені відповідно до вимог закону, засвідчують певну бухгалтерську операцію, містять підписи та печатки сторін.

Зазначені ДПІ твердження щодо фактичної неможливості позивача виконати умови договору у зв'язку з відсутністю господарських можливостей та кадрових ресурсів судом не приймаються, оскільки зазначені доводи побудовані виключно на фактах які підтверджуються результатами виїзної перевірки.

Разом з тим, надані до суду сторонами документи та матеріали свідчать про те, що всі спірні договори та документи щодо виконання цих договорів були підписані сторонами за вільним волевиявленням учасників договору у відповідності до ст. 627 ЦК України, із досягненням згоди щодо всіх істотних умов. У звязку з чим, з огляду на приписи ЦК України спірні договори є дійсними.

До того ж, як вже було зазначено вище, позивач в межах даної справи вимагав визнання спірних договорів недійсними через їх нікчемність, тобто таких, що порушують публічний порядок (ст. 228 ЦК України), тоді як зазначені ДПІ доводи та надані докази жодним чином не можуть засвідчувати факт порушення спірними договорами публічного порядку, тобто їх нікчемність, а скоріше є такими, що в розумінні відповідних положень ст. ст. 203, 215 ЦК України можуть бути підставою для визнання спірних договорів недійсними з інших підстав та мотивів, наявність яких ДПІ в межах даної справи не доведена.

За таких обставин прийняте у даній справі рішення про відмову в задоволенні первісного позову є законним та обґрунтованим, в звязку з чим оскаржуване рішення в даній частині підлягає залишенню без змін.

Проте, господарський суд при винесенні оскаржуваного рішення безпідставно та необґрунтовано дійшов висновку стосовно можливості задоволення зустрічного позову про визнання зазначених договорів дійсними.

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Як свідчать матеріали справи, укладені між сторонами договори не є нікчемними та не визнані недійсними у встановленому законом порядку.

За таких обставин, дані договори відповідно до закону можуть вважатися діючими (правомірними, чинними) на підставі ст. 202, 204 ЦК України, та такими, що породжують для сторін права та обовязки (зобовязання), зазначені в даних договорах. Зазначене свідчить про те, що права відповідача щодо дійсності спірних договорів не можуть вважатися порушеними, і зазначене унеможливлює задоволення вимог останнього про захист його прав шляхом визнання дійсними зазначених договорів, укладених між позивачем та відповідачем

До того ж, зазначений відповідачем в зустрічному позові спосіб захисту цивільного права та інтересу про визнання спірних договорів недійсними не відповідає встановленим законом способам захисту цивільних прав у даних правовідносинах.

Отже, висновки господарського суду про можливість задоволення зустрічного позову з підстав, визначених ст.16 ЦК України, є безпідставними, відповідне рішення суду першої інстанції про задоволення зустрічного позову підлягає скасуванню, а в задоволенні зустрічного позову слід відмовити.

З урахуванням викладеного колегія суддів приходить до висновку, що вимоги ДПІ про скасування судового рішення з підстав, визначених в апеляційній скарзі, не позбавлені фактичного та правового обґрунтування, та такі, що відповідають як матеріалам справи, так і нормам чинного законодавства, тому рішення підлягає частковому скасуванню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 101, 102, п. 2 ст. 103, п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 104, ст. 105 ГПК України, судова колегія

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 25.05.2011 р. у справі № 5023/3475/11 скасувати в частині задоволення зустрічного позову та в цій частині прийняти нове рішення, яким в задоволенні зустрічного позову відмовити.

В іншій частині рішення господарського суду Харківської області від 25.05.2011 р. у справі № 5023/3475/11залишити без змін.

Головуючий суддя

Суддя

Суддя

Повний тест постанови підписаний 19.09.2011 р.