Постанова № 18549217, 16.09.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" вересня 2011 р. Справа № 5023/1708/11

Колегія суддів у складі: головуючий суддя , суддя , суддя

при секретарі Новіковій Ю.В.

за участю представників сторін:

апелянт не зявився

позивача ОСОБА_1 (довіреність б/н від 01.03.2011 р.)

відповідача - не зявився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “Левел”(вх. №3047Х/1-38) на рішення господарського суду Харківської області від 30.05.2011 року у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будсім", м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Венттехсервіс", м. Харків

про визнання недійсним договору

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ТОВ "Будсім", звернувся до господарського суду Харківської області з позовом, в якому просив суд визнати недійсним договір № 285/10/10 про заміну сторони у зобовязанні від 01.10.2010 р., укладеного між ТОВ "Компанія "Левел", ТОВ "Венттехсервіс" та ТОВ "Будсім".

Рішенням господарського суду Харківської області від 30.05.2011 року (суддя Мамалуй О.О.) позовні вимоги задоволено. Визнано недійсним договір № 285/10/10 від 01.10.2010 р., укладений між ТОВ "Компанія "Левел", ТОВ "Венттехсервіс" та ТОВ "Будсім". Стягнуто з ТОВ "Венттехсервіс" на користь ТОВ "Будсім" державне мито в розмірі 85 грн. та 236 грн. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу.

ТОВ "Компанія "Левел" з рішенням місцевого господарського суду не погодилось та, посилаючись на те, що зазначеним рішенням господарського суду Харківської області було вирішено питання про його права та обовязки, подало до Харківського апеляційного господарського апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 30.05.2011 року, а справу направити на новий розгляд до господарського суду Харківської області, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що суд першої інстанції в порушення норм чинного законодавства не залучив ТОВ "Компанія "Левел" до участі у справі як сторону оскаржуваного правочину.

ТОВ "Будсім" надало заперечення на апеляційну скаргу скаржника, в якому зазначає, що апелянтом пропущено строк на подання апеляційної скарги без подання відповідного клопотання про його відновлення. Крім того ТОВ "Компанія "Левел" було відомо про слухання справи ще у січні 2011 р. та жодних доказів звернення до суду з клопотанням про залучення останнього до справи в якості третьої особи апелянтом не надано. В звязку з чим просить суд відмовити ТОВ "Компанія "Левел" у відновленні пропущеного строку для подання апеляційної скарги на рішення господарського суду Харківської області від 30.05.2011 року у справі. Також у відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає, що вважає апеляційну скаргу скаржника необґрунтованою, а рішення суду першої інстанції законним та таким, що ґрунтується на обєктивному, повному, всебічному дослідженні доказів, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення господарського суду Харківської області від 30.05.2011 року у справі без змін.

ТОВ "Компанія "Левел" 04.08.2011 р. подало до Харківського апеляційного господарського суду уточнення до апеляційної скарги, в якому зазначає, що висновки суду першої інстанції стосовно обовязку відповідача отримати письмове погодження у податкового органу, яким було застосовано податкову заставу до первісного боржника є таким, що суперечить нормам чинного законодавства. Закон України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” передбачає перелік органів, які мають повноваження щодо здійснення контролю за своєчасністю надходження податків та зборів до бюджету та здійснюють заходи щодо погашення податкового боргу. Позивач не є органом стягнення, тому не має повноважень звертатись до суду з такими позовними вимогами. Крім того, суд не залучив до участі у справі ТОВ "Компанія "Левел", яке є стороною оскаржуваного правочину (кредитор), чим порушив норми чинного законодавства та його права і обовязки.

Представник ТОВ "Компанія "Левел" в судове засідання не зявився, про причини неприбуття не повідомив, про час та місце судового засідання сторона повідомлена належним чином, про що свідчить підпис представника апелянта на явочному листі від 05.09.2011 р. про наступне судове засідання.

Відповідач, ТОВ "Венттехсервіс", відзив на апеляційну скаргу не надав, явку свого представника в судове засідання не забезпечив, про причини неприбуття не повідомив, ухвали суду були направленні відповідачу на адреси відомі суду та які зазначені в матеріалах, а тому колегія суддів вважає, що відповідач належним чином повідомлений про час та місце судового засідання.

Враховуючи, що апелянт та відповідач належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, судова колегія вважає можливим розгляд справи за наявними матеріалами, як це передбачено ст. 75 Господарського процесуального кодексу України

Дослідивши матеріали справи, заслухавши в судовому засіданні представника позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Товариством з обмеженою відповідальністю „Компанія „Левел”(кредитор), Товариством з обмеженою відповідальністю „Венттехсрвіс” (первісний боржник) і Товариством з обмеженою відповідальністю „Будсім” (новий боржник) укладено договір № 285/10/10 про заміну сторони у зобовязанні.

Згідно даного договору первісний боржник перевів на нового боржника грошовий борг у розмірі 28859,99грн., що виник на підставі договору №472/12/09 від 25.12.2009 р.( далі- „Основний договір”), укладеного між первісним боржником і кредитором( п.п. 1.1;1.2 договору про заміну сторони у зобов”язанні”).

Після підписання договору про заміну сторони у зобовязанні, до нового боржника перейшло зобовязання по сплаті грошового боргу, вказаного в п. 1.2. даного договору, а також інші права та обовязки, котрі виникли із Основного договору( п. 2.1.договору про заміну сторони у зобовязанні”).

Позивач( новий боржник) вважає, що договір має бути визнаний недійсним, оскільки все майно первісного боржника знаходиться в податковій заставі, спірний договір укладено без погодження з податковими органами, що протирічить абз.2 пп.8.2.1. п.8.2. ст. 8 Закону України № 2181 „ Про погашення зобовязань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами”( далі Закон № 2181).

Судова колегія приймає до уваги наступне.

Відповідно до ст. 528 ЦК України виконання обовязку може бути покладено на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобовязання не випливає обовязок боржника виконати зобовязання особисто.

Кредитор, підписуючи зі своєї сторони договір, дав згоду й не заперечував проти переведення первісним боржником на нового боржника повного обсягу належних йому обовязків та прав за Основним договором, а також не заперечував проти зміни первісного боржника по основному договору на нового боржника, як сторони у зобовязанні( п.2.23. договору від 01.10.2010).

Позивач також наполягає на тому, що у разі виконання ним зобовязань за договором про заміну сторони у зобовязанні він не зможе скористатися п. 3.2. даного договору і висунути первісному боржнику вимогу еквівалентну виконаному ним обовязку за основним договором, оскільки відповідач позбавлений права вільно розпоряджатися своїм майном та оскільки ним не виконані вимоги закону №2181 при укладенні спірного договору. Позивач також обґрунтовує свої позовні вимоги ст.ст. 203;207;215Цивільного кодексу України.

Згідно витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна № 30234186 від 07.02.2011 р. всі майно акти ТОВ „Венттехсрвіс” обтяжені податковою заставою; обтяжувач Державна податкова інспекція у Фрунзенському районі м. Харкова. Обтяження виникло та зареєстровано 17.05.2010 р. за № 9829796 (а.с. 13).

Згідно п.п. 8.6.2. п. 8.6. ст.8 Закону України № 2181 платник податків, активи якого перебувають у податковій заставі, має право здійснювати операції з коштами без їх узгодження з податковим органом, за винятком операцій, визначених у підпункті „б” підпункту 8.6.1. пункту 8.6.

За змістом п.п. „Б” п.п.8.6.1 п.8.6 ст.8 Закону України № 2181 платник податків, активи якого перебувають у податковій заставі, здійснює вільне розпорядження ними, за винятком операцій, що підлягають письмовому узгодженню з податковим органом. Зокрема, такими операціями є операції, що засвідчують відносини боргу, надання гарантій, поручительств, уступлення вимоги та переведення боргу.

Таким чином, спірний договір було укладено в період дії права податкової застави, без узгодження зазначених дій з податковим органом.

Згідно п.8.5. ст.8 Закону України № 2181, платник податків , активи якого перебувають у податковій заставі зобовязаний письмово повідомити наступних кредиторів про таку податкову заставу та про характер і розмір забезпечених цією заставою зобовязань, а також відшкодувати збитки кредиторів, що можуть виникнути у разі неподання зазначеного повідомлення.

Відповідно до ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, встановлених ч.ч.1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу. Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України( ч.2 п.2 Постанови Пленуму Верховного суду України від 06.1102009 № 9).

За змістом ч.3 ст.215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідач не виконав вимоги ст. 8 Закону № 2181,оскільки при укладенні оспорюваного позивачем договору не повідомив сторін про наявність податкової застави та не отримав письмової згоди на переведення боргу від податкового органу.

Згідно статті 207 Цивільного України, господарське зобовязання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції, може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

На підставі викладеного судова колегія вважає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Доводи апелянта про те, що норма п.8.6.1. ст. 8 Закону № 2181 поширюється лише на операції з цінними паперами протирічать змісту даного закону.

Скаржник також посилається на те, що оскаржуваним рішенням вирішено питання про його права та обовязки, але суд не залучив його до участі у справі.

До матеріалів справи додано „Клопотання про залучення в якості третьої особи” від 26.04.2011р., яким скаржник просив залучити ТОВ „Компанія”Левел” до участі у праві, як третю особу, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача. Судом першої інстанції не розглянуто дане клопотання.

Згідно п.26 Постанови Пленуму Верховного суду Украйни №9 від 06.11.2009 р. особами, які беруть участь у справі про визнання правочину недійсним, є насамперед сторони правочину.

За договором про заміну сторони у зобовязанні (переведенням боргу), який оскаржується, ТОВ „Компанія” „ЛЕВЕЛ” є стороною договору, таким чином доводи скаржника про те, що суд першої інстанції оскаржуваним рішенням вирішив питання про його права та обовязки є обґрунтованими.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо господарський суд прийняв рішення про права і обовязки осіб, що не були залучені до участі у справі.

За таких обставин рішення суду першої інстанції має бути скасоване, як таке, що прийнято за відсутності ТОВ „Компанія „Левел” - сторони за договором про переведення боргу, не залученої до участі у справі.

На підставі ч.2 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України судова колегія приймає нове рішення, яким визнає недійсним договір № 285/10/10 від 01.10.2009 р., укладений між ТОВ”Компанія „Левел”, ТОВ”Венттехсерві”, ТОВ”Будсім”.

Судові витрати за сплату державного мита за подання позовної заяви та апеляційної скарги покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 99, 101, ч. 2 ст. 103, п. п. 1, 4 ч. 1, п. 3 ч. 3 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду , -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ТОВ "Компанія "Левел" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 30.05.2011 року у справі № 5023/1708/11 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, визнати недійсним договір № 285/10/10 від 01.10.2010 р. укладений між ТОВ "Будсім", ТОВ "Венттехсервіс", ТОВ "Компанія "Левел".

Стягнути з ТОВ "Венттехсервіс" (61044, м. Харків, пр. Московський, 257, код 31060630) на користь ТОВ "Будсім" (61054, м. Харків, вул. А. Павлова, 120, код 34757314) державне мито в розмірі 85,00 грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Стягнути з ТОВ "Венттехсервіс" (61044, м. Харків, пр. Московський, 257, код 31060630) на користь ТОВ „Компанія „Левел” (08200, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Ватутіна, 19, ідентифікаційний код 35422423, банк ПАТ «Універсал Банк», МФО 322001, р/р 26004000856589) 42,50 грн. державного мита.

Головуючий суддя Шепітько І.І.

Суддя Медуниця О.Є.

Суддя Пелипенко Н.М.

Повний текст постанови по справі № 5023/1708/11 підписано 19.09.2011 р.