Постанова № 18549182, 15.09.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" вересня 2011 р. Справа № 18/1213/11

Колегія суддів у складі: головуючий суддя , суддя , суддя

при секретарі Зозулі О.М.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 (довіреність № 660 від 27.04.11),

відповідача - ОСОБА_2. (довіреність №14/03-20 від 27.12.10),

1-ї третьої особи ОСОБА_3. (довіреність від 18.03.11 №405),

2-ї третьої особи - не зявився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. №2888 П/3) на рішення господарського суду Полтавської області від 14.06.11 у справі № 18/1213/11

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрнафта", м.Київ,

до Публічного акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта", м.Кременчук Полтавської області,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:

1) Статутне територіально-галузеве об'єднання "Південна залізниця", м.Харків,

2) Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Укртатнафта", м.Кременчук Полтавської області,

про стягнення дизельного пального в кількості 2152,00 кг

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Полтавської області від 14.06.11 (суддя Тимошенко К.В.) позивачеві відмовлено в позові про стягнення з відповідача недопоставленого дизельного пального в кількості 2152,00 кг.

Рішення мотивоване тим, що в наданій позивачем залізничній накладній №43207249 відсутня відмітка про прибуття вагона за справними пломбами (ЗПП) та видачу вантажу без перевірки, що не виключає недостачу вантажу внаслідок несхоронного перевезення, в звязку з чим відсутні підстави для покладення відповідальності за недостачу на відповідача (постачальника). Суд першої інстанції також зазначив, що доказів проведення контрольного зважування у присутності представника перевізника позивач не навів та не надав - у звязку з цим посиланням позивача на ч.1 ст.14 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" не може бути враховане; також за вказаних обставини не виключено, що недостача вантажу могла виникнути як при перевезенні вантажу, так і за період до приймання вантажу комісією за участю представників обох сторін, в зв'язку з чим відсутні підстави для покладання відповідальності за недостачу на відповідача (постачальника).

Позивач із рішенням не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне дослідження обставин справи та невірне застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, просить дане рішення скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ПАТ "Укрнафта" в повному обсязі. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що СТГО «Південна залізниця»безпідставно відмовилося від складення комерційного акту після виявлення нестачі вантажу, у звязку з чим позивача було протиправно позбавлено можливості скласти відповідний акт за участі представника перевізника.

Позивачем також надано суду письмові пояснення, в яких ПАТ "Укрнафта" зазначає, що відповідач зобов'язаний не лише забезпечувати передачу вантажу перевізнику, а й нести відповідальність за дії (бездіяльність) третіх осіб, залучених до перевезення вантажу, що призвели до втрат дизельного пального в кількості 2152,00 кг.

Другою третьою особою - ТОВ "Торговий дім "Укртатнафта" - надано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що згідно з договором транспортного експедирування (укладеним між позивачем та відповідачем) ПАТ "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" несе відповідальність за вказані нафтопродукти лише до моменту передачі їх залізниці, а залізниця в силу вимог ст.110 Статуту залізниць України несе відповідальність за вантаж від моменту отримання від ПАТ "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" і до моменту видачі вантажоодержувачу.

У судове засідання 14.09.11, про час та місце якого ТОВ "Торговий дім "Укртатнафта" було повідомлене належним чином (що підтверджено підписом представника даного товариства на 3 аркуші обкладинки 2го тому справи), ТОВ "Торговий дім "Укртатнафта" не направило свого представника та не повідомило суд про причини його неявки. Враховуючи дані обставини, а також те, що позицію другої третьої особи викладено у вищевказаному відзиві на апеляційну скаргу та в усних поясненнях, наданих представником ТОВ "Торговий дім "Укртатнафта" в судовому засіданні 01.08.11, колегія суддів вважає за можливе розглядати апеляційну скаргу без участі представника ТОВ "Торговий дім "Укртатнафта".

Відповідачем надано відзив на апеляційну скаргу, в якому ПАТ "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта", посилаючись на те, що нестача товару виникла вже після передачі вантажу перевізникові, зазначає, що відповідальність за вказану нестачу не може бути покладено на відповідача, до обов'язків якого входить лише своєчасне відвантаження, оформлення і відправлення вантажів позивача.

Першою третьою особою - СТГО "Південна залізниця" - надано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що вагон зі спірним вантажем прибув на станцію зі справним ЗПП без слідів доступу до вантажу, тому, відповідно до Правил видачі вантажів, підстави для складання комерційного акту у залізниці були відсутні. Щодо листа позивача з вимогою забезпечити комісійну видачу вантажу із складанням комерційного акту, СТГО "Південна залізниця" зазначає, що начальник станції Прилуки Південної залізниці отримав його лише о 12:10 годині 15.11.10, тобто через 6 годин після передачі цистерни вантажовласнику.

У судовому засіданні 14.09.11 позивачем також надано уточнення правової природи позову, в якому зазначено, що посилання відповідача на дії перевізника не мають правового значення, оскільки, як стверджує позивач із посиланням на ст.14 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність», відповідач як експедитор має нести відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, залучених ним до виконання договору транспортного експедирування, у тому ж порядку, як і за власні дії. Позивачем також надано копію постанови СДСБЕЗ Прилуцького МВ УМВС від 16.12.10 про відмову в порушенні кримінальної справи за ст.185 КК України за фактом виявлення нестачі вантажу.

Заслухавши представників позивача, відповідача та першої третьої особи у судовому засіданні, перевіривши матеріали справи на предмет правильності їх юридичної оцінки місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів встановила наступне.

17 травня 2010 року між публічним акціонерним товариством «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта»(виконавець) та відкритим акціонерним товариством «Укрнафта», яке пізніше було перейменовано в публічне акціонерне товариства "Укрнафта" (замовник) було укладено договір транспортного обслуговування №3594/10/2119 (т.1, а.с. 13-14).

Відповідно до п. 1.1. договору транспортного обслуговування, замовник доручає, а виконавець зобов'язується здійснювати транспортне обслуговування замовника, що полягає у наданні послуг по відвантаженню, організації оформлення і відправлення вантажів замовника з промислового майданчика виконавця та оплаті перевезення вантажів замовника залізничним транспортом до вказаних ВАТ «Укрнафта»залізничних станцій призначення.

19 травня 2010 року між ВАТ «Укрнафта»(покупець) та ПАТ «ТФПНК «Укртатнафта»(постачальник) укладено договір поставки нафтопродуктів № 4480/2/2118 (т.1, а.с. 15-16). Згідно з умовами договору поставки постачальник зобов'язується поставити покупцю нафтопродукти, - дизельне пальне підвищеної якості (Євро) марки В виду II ДСТУ 4840:2007 в загальній кількості 700,350 тон. Строк передачі товару - період з травня по грудень 2010 року; умови поставки: EXW (інкотермс-2000). На підтвердження факту оплати позивачем товару на суму 5112552,18 грн., що підлягав поставці, до позову додано копію банківської виписки від 30.12.2010р. (т.1, а.с. 23).

Пунктом 4.1. договору транспортного обслуговування передбачено що ПАТ «ТФПНК «Укртатнафта»при виконанні своїх зобов'язань по даному договору, залучає третіх осіб для організації перевезень вантажів ВАТ «Укрнафта».

Як встановлено місцевим господарським судом та не заперечується сторонами, на виконання умов договору транспортного обслуговування, ПАТ «ТФПНК «Укртатнафта», залучено до відправлення вантажу третю особу, - ТОВ «Торговий дім «Укртатнафта», яке 13.11.2010 року зі станції Кагамлицька Статутного територіально-галузевого об'єднання «Південна залізниця»(далі - СТГО «Південна залізниця») за залізничною накладною № 43207249 від 13 листопада 2010 року (т.1, а.с. 24) відправило на адресу структурного підрозділу ВАТ «Укрнафта - Нафтогазовидобувного управління «Чернігівнафтогаз»(далі - НГВУ «Чернігавнафтогаз»), опломбовану запірно-пломбувальним пристроєм (ЗПУ) «Варта-Універсал-М № 1-879694, цистерну № 73743353 з дизельним пальним підвищеної якості (Євро) марки Е виду II ДСТУ 4840:2007 в кількості 50750 кг (вага нетто). Маса вантажу визначалась на вагонних електронних вагах вантажовідправника ТОВ «Торговий дім «Укртатнафта», які знаходяться на його під'їзній колії.

В суді першої та апеляційної інстанції позивач наполягав на тому, що 15 листопада 2010 року вищевказана цистерна, без розкредитування, була подана на залізничну Прилуцьку базу матеріально-технічного забезпечення НГВУ «Чернігівнафтогаз»ВАТ «Укрнафта», з загальним вмістом дизельного пального 47700 кг. (вага нетто).

Відповідно п. 5.2.6. Інструкції «Про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України», затвердженої Наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року за N 281/171/578/155 (далі за текстом - Інструкція), приймання нафтопродуктів оформлюється актом приймання нафти або нафтопродуктів за кількістю за формою N 5-НП, який складається одразу після приймання вантажу та затверджується керівництвом підприємства не пізніше наступного дня після його складання.

Як зазначає позивач у позовній заяві та в апеляційній скарзі, при проведенні зважування вказаної цистерни, на електронних вагах Пульсар ВТБ-1, виявились розбіжності між масою вантажу згідно залізничної накладної та по факту зважування, а саме виявлено нестачу товару в розмірі 3050 кг. (вага нетто). У зв'язку з нестачею дизельного пального, ВАТ «Укрнафта», листом за вих. № 731 від 15.11.2010 року викликав представника відповідача для участі в прийманні вантажу за кількістю (т.1, а.с. 25).

За участю представників ВАТ «Укрнафта»та представника ЗАТ «Торговий дім «Укртатнафта», 15.11.2010 року складено акт приймання нафти або нафтопродуктів за № 751, за формою № 5-НП, встановленою Інструкцією (т.1, а.с. 27). Згідно висновку комісії нестача товару виникла під час перевезення транспортними магістралями залізниці, шляхом доступу до вантажу через сегментну щілину між кришкою та люком заливного отвору цистерни розміром 2,0 см. Нестача підтверджується протоколом зважування (т.1, а.с. 26).

Позивач зазначає, що факт недостачі дизельного пального та наявність механічних пошкоджень цистерни № 73743353 додатково підтверджується актом № 2 від 15.11.2010 року (форма № 5-НП), складеним комісією, до складу якої входили представники ВАТ «Укрнафта», ТОВ «Торговий дім «Укртатнафта»та представник сектора Державної служби боротьби з економічною злочинністю Прилуцького міського відділу управління Міністерства внутрішніх справ Кобець В.В (т.1, а.с. 28). Висновками комісії встановлено деформацію цистерни, яка спричинена сторонніми зусиллями, що дало можливість доступу до вантажу через сегментну щілину між кришкою та люком заливного отвору в розмірі 2.0 см. Також, шляхом застосування об'ємно-масового методу, з урахуванням природних втрат, визначена остаточна кількість нестачі дизельного пального в кількості - 2152 кг.

Як вбачається з постанови СДСБЕЗ Прилуцького МВ УМВС від 16.12.10, наданої позивачем суду апеляційної інстанції, в порушенні кримінальної справи за вищевказаним фактом було відмовлено із посиланням на те, що в даному випадку між сторонами вбачаються цивільно-правові відносини.

ВАТ «Укрнафта»в особі НГВУ «Чернігівнафтогаз»15.11.2010 року звернулось з листом за вих. №733, до начальника станції Прилуки СТГО «Південна залізниця»з проханням забезпечити комісійну видачу вантажу зі складанням комерційного акту (т.1, а.с. 29). Проте, у відповідь отримало лист за вих. № 833 від 15.11.2010 року (т.1, а.с.30) про відмову у здійсненні комерційної видачі вантажу, мотивуючи, що такий обов'язок не передбачений «Правилами видачі вантажів», затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 p. N 644, і можливий лише у випадку несправності ЗПП.

Заявник апеляційної скарги наполягає на тому, що за своєю правовою природою договір транспортного обслуговування, укладений між ВАТ «Укрнафта»та ПАТ «ТФПНК «Укртатнафта», є договором транспортного експедирування. Відповідно до частини 1 статті 316 ГК України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлений обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов'язань, пов'язаних із перевезенням.

Статтею 934 ЦК України передбачено що, за порушення обов'язків за договором транспортного експедирування експедитор відповідає перед клієнтом відповідно до глави 51 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 622 Глави 51 ЦК України, боржник не звільняється від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 14 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність», експедитор відповідає перед клієнтом за кількість місць, вагу, якщо проводилося контрольне зважування у присутності представника перевізника, що зафіксовано його підписом.

Позивач вважає, що відповідач як експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, залучених ним до виконання договору транспортного експедирування, у тому ж порядку, як і за власні дії, зокрема, за те, що відправник ненадійно опломбував товар, що дало змогу пошкодити цистерну.

Разом з тим, на запитання колегії суддів у судовому засіданні яку саме норму договору про транспортне обслуговування порушено відповідачем представник позивача не надав відповіді, а лише посилався на п.5.1 даного договору, яким встановлено, що у випадку порушення зобовязань, що виникають з цього договору, сторона несе відповідальність, визначену цим договором та (або) чинним законодавством України.

З приводу тверджень позивача про неналежне виконання відповідачем своїх зобовязань колегія суддів зазначає наступне.

Згідно із п. 31 Правил видачі вантажів (ст.35, 42, 46, 47, 48, 52, 53 Статуту залізниць України) (затверджені Наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 року) для вантажів, які прибули в критому вагоні (контейнері) за пломбами (ЗПП) відправника (порту, експедитора), на вимогу одержувача станція зобовязана зробити в накладній відмітку про прибуття вагона (контейнера) за справними пломбами (ЗПП) та видачу вантажу без перевірки згідно із статтею 52 Статуту.

Як встановлено місцевим господарським судом та не спростовано заявником апеляційної скарги, в наданій позивачем залізничній накладній №43207249 така відмітка про видачу вантажу відсутня, тому апеляційний господарський суд вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що відсутні підстави для покладання відповідальності за недостачу на відповідача (постачальника).

Крім того, апелянтом не спростовано наступні обставини, наведені в ході розгляду справи СТГО «Південна залізниця». Вагон зі спірним вантажем прибув на станцію Прилуки 15.11.10 о 06:30 годині і був прийнятий без зауважень, на підтвердження чого складені та підписані представниками залізниці і вантажовласника памятка про подавання вагонів форми ГУ-45 №1637 (т.1, а.с.98) та відомість плати за користування вагонами форми ГУ-46 №16110639 (т.1, а.с.99). Тобто із 06:30 години 15.11.10 спірний вантаж знаходився в отримувача, НГВУ «Чернігівнафтогаз», що є структурним підрозділом позивача, ВАТ (ПАТ) «Укрнафта»- тоді як про нестачу вантажу вищевказаний структурний підрозділ повідомив начальника станції Прилуки Південної залізниці лише через 6 годин, а саме, о 12:30 годині 15.11.10 (що підтверджується відміткою про отримання листа №733 від 15.11.10, т.1, а.с.29). Колегія суддів також враховує, що із наданих позивачем доказів не вбачається, коли саме було здійснено зважування спірного вантажу на станції Прилуки. Акт №751 (т.1, а.с.27) вказаних відомостей взагалі не містить, в акті №2 (т.1, а.с.28) вказано час 06 год. 23 хв. (тобто раніше часу прибуття вантажу на станцію), а у листі №733 від 15.11.10 зазначено, що цистерну з дизельним паливом було подано о 09 год. 30 хв. 15.11.10.

Як вбачається з матеріалів справи, правоохоронними органами також не було встановлено, в який момент і з чиєї вини сталася нестача оскільки, як уже зазначалося, у порушенні кримінальної справи за фактом нестачі вантажу було відмовлено.

За таких обставин колегія суддів визнає обґрунтованими твердження першої третьої особи, СТГО «Південна залізниця»- із посиланням на п.52 Статуту залізниць України, п. 10 та ч.3 п.12 Правил видачі вантажів (затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 p. N 644) - про відсутність обовязку залізниці щодо здійснення комерційної видачі вантажу, оскільки, як уже зазначалося, пломба на цистерні пошкоджена не була (що підтверджується матеріалами справи та не заперечується позивачем).

Згідно з ч. 1 ст. 14 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" на яку посилається позивач в апеляційній скарзі - експедитор відповідає перед клієнтом за кількість місць, вагу, якщо проводилося контрольне зважування у присутності представника перевізника, що зафіксовано його підписом, належність упаковки згідно з даними товарно-транспортних документів, що завірені підписом представника перевізника, якщо інше не встановлено договором транспортного експедирування. Інше договором транспортного експедирування не передбачено.

І оскільки контрольного зважування у присутності представника перевізника здійснено не було, то суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованими заперечення відповідача проти застосування до спірних правовідносин ч. 1 ст. 14 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність»та проти покладення відповідальності за нестачу на ПАТ "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта", з цих же підстав суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими і посилання апелянта на порушення СТГО «Південна залізниця»пункту 5.2.4 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах та організаціях України (затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та звязку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.08 №281/171/578/155) оскільки, як уже зазначалося, відповідно до памятки про подавання вагонів форми та відомості плати за користування вагонами вантаж було прийнято структурним підрозділом позивача від перевізника без зауважень.

За таких обставин колегія суддів вважає обґрунтованим висновок місцевого господарського суду про відсутність підстав для задоволення позову та покладення на відповідача відповідальності за нестачу вантажу.

Отже, здійснивши апеляційний перегляд оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що викладені в апеляційній скарзі твердження зроблені при довільному трактуванні обставин справи та норм чинного законодавства, аргументи заявника скарги ґрунтуються на припущеннях, на їх підтвердження не надано відповідно до статей 33, 36 Господарського процесуального кодексу України доказів з посиланням на конкретні норми матеріального та процесуального права, які б спростовували висновки місцевого господарського суду і могли б бути підставою для скасування оскарженого судового рішення.

За таких обставин колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла переконливого висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення має бути залишене без змін.

З огляду на викладене, керуючись статтями 33, 35, 43, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу позивача, Публічного акціонерного товариства «Укрнафта», м.Київ, у справі №18/1213/11 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 14.06.11 у справі №18/1213/11залишити без змін.

Головуючий суддя

Суддя

Суддя