Постанова № 18549117, 12.09.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" вересня 2011 р. Справа № 5023/2251/11

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя , суддя , суддя

при секретарі Гурдісовій Н.В.

за участю представників сторін:

позивача не зявився

відповідача не зявився

особи, що подала скаргу ДПІ у Київському районі ОСОБА_1., дов. № 22374/10/10-025 від 11.10.2010 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова (вх. № 3510 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 07.04.11 р. у справі № 5023/2251/11

за позовом Приватного підприємства "Ричмонд - Сервіс", м. Одеса

до Приватного підприємства "Харківбудмонтаж", м. Харків

про визнання недійсним договору, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Приватне підприємство "Ричмонд-Сервіс", звернувся до господарського суду Харківської області з позовом, в якому просив суд визнати недійсний договір № 28/07 від 28 липня 2010 року, укладений між сторонами по справі.

Рішенням господарського суду Харківської області від 07.04.2011 р. по справі № 5023/2251/11 (суддя Присяжнюк О.О.) в задоволенні позову відмовлено за необґрунтованістю та безпідставністю.

Державна податкова інспекція у Київському районі м. Харкова звернулась до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі. При цьому зазначає про те, що ДПІ у Київському районі була проведена позапланова невиїзна документальна перевірка ПП «Харківбудмонтаж» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платниками ПП «Сохо-Плюс», ПП «Річмонд Сервіс», в ході якої було встановлено завищення задекларованих показників, в тому числі податкового кредиту, зокрема по ПП «Річмонд Сервіс». Як зазначає заявник скарги, проведеною ДПІ у Приморському районі м. Одеси невиїзною документальною перевіркою ПП «Річмонд Сервіс»встановлено, що вказане підприємство не мало фінансово-господарських відносин з ПП «Річмонд Сервіс», в звязку з чим ДПІ вважає, що ПП «Харківбудмонтаж»безпідставно сформувало податковий кредит від контрагента ПП «Річмонд Сервіс». З урахуванням викладеного ДПІ зазначає про те, що господарські операції між ПП «Харківбудмонтаж»та ПП «Річмонд Сервіс»були проведені за нікчемною угодою, яка, на думку заявника скарги, в силу ст. 216 ЦК України не створює юридичних наслідків, а віднесення підприємством сум ПДВ з таких витрат до складу податкового кредиту суперечить вимогам пп. 7.4.1, п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого платником завищено податковий кредит в деклараціях з ПДВ за липень, серпень 2010 р.

Позивач відзив на апеляційну скаргу не надав, своїм правом на участь при розгляді апеляційної скарги не скористався, докази його належного повідомлення про час та місце розгляду справи знаходяться в матеріалах справи.

Відповідач також відзив на апеляційну скаргу не надав, в судове засідання апеляційної інстанції свого представника не направив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, а також з огляду на те, що явку представників сторін у дане судове засідання не визнано обов'язковою, в звязку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без участі представників сторін за наявними у ній матеріалами у відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, заслухавши уповноваженого представника ДПІ, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступних підстав.

Так, судом першої інстанції встановлено, що 28.07.2010 р. між відповідачем та позивачем був укладений договір №28/07. За умовами вказаного договору продавець (позивач) передає, а покупець (відповідач) приймає та здійснює оплату вартості товару на умовах цього договору. Найменування товару, ціна, кількість та асортимент зазначаються у видаткових накладних. Поставка товару здійснюється продавцем товару. Відповідно п. 3 договору загальна сума договору складає 15000000,00 грн. оплата товару здійснюється у безготівковій формі на розрахунковий рахунок продавця протягом 90 днів з моменту передачі товару.

Позивач звернувся до суду з вимогою про визнання вказаного договору недійсним, обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що спірний договір не відповідає вимогам частини 1 статті 203, ч.1 ст.215 ЦК України, оскільки він суперечить вимогам ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, так як при його укладенні сторонами не дотримано вимог ст. 712 ЦК України, ч.3 ст. 180 ГК України щодо узгодження істотної умови договору його ціни. Крім того зазначив про те, що позивачем було здійснено ряд дій, направлених на підготовку виконання договору № 28/07 від 28.07.2010 р. та витрачено в звязку з цим 15000,00 грн. суму збитків, яку позивач просив стягнути з відповідача.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що при укладенні договору №28/07 від 28.07.2010 року та його підписанні сторони домовилися щодо предмету договору, погодили його істотні умови та визначили за якою саме ціною покупець зобов'язаний сплатити продукцію за ціною зазначеною у видаткових накладних; домовились щодо своїх прав та обов'язків, відповідальності, строку дії та порядку його розірвання та інших умов. Договір підписано обома сторонами та скріплено печатками підприємств, що посвідчує його дійсність. Крім того, сторони вчинили дії, спрямовані на виконання договору, що підтверджується наданими до матеріалів справи доказами, а саме відповідними видатковими та податковими накладними (аркуш справи 21-55) та свідчать про реальність наміру сторін на його виконання. Правомірність підписання договору та видаткових накладних, а також сам факт виконання договору сторонами не оспорюється. Таким чином, судом першої інстанції встановлено, що договір №28/07 від 28.07.2010 року є дійсним, направленим на реальне настання наслідків та таким, що відповідає вимогам чинного законодавства.

В звязку з відмовою у задоволенні позовних вимог щодо визнання договору недійсним та з урахуванням приписів ст. 216 Цивільного кодексу України, позивні вимоги в частині стягнення з відповідача 15000,00 грн. в якості відшкодування збитків за договором №28/07 від 28.07.2010 р. визнані судом першої інстанції такими, що задоволенню не підлягають, оскільки відсутні підстави для застосування наслідків недійсності, передбачених законом.

З висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для визнання договору недійсним колегія суддів погоджується, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлене законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ч.ч. 1, 2, 5 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити діючому законодавству, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

У відповідності до ст. 15, 16 ЦК України визнання правочину недійсним є одним із способів захисту цивільного права та інтересу у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Аналогічно ст.20 ГК України передбачає можливість визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом з метою захисту прав і законних інтересів суб'єкта господарювання.

Слід зазначити, що рішення господарського суду Харківської області від 07 квітня 2011 року по справі № 5023/2251/11 сторонами не оскаржувалось.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, до Харківського апеляційного господарського суду звернулась Державна податкова інспекція у Київському районі м. Харкова, яка не брала участь у справі, та зазначає про те, що в ході проведеної перевірки ДПІ у Київському районі було виявлено завищення задекларованих показників, в тому числі податкового кредиту, зокрема по ПП «Річмонд Сервіс», а також ДПІ встановлено що ПП "Харківбудмонтаж" не мало фінансово-господарських відносин з ПП «Річмонд Сервіс», в звязку з чим вважає, що господарські операції між ПП «Харківбудмонтаж»та ПП «Річмонд Сервіс»були проведені за нікчемною угодою, яка, на думку заявника скарги, в силу ст. 216 ЦК України не створює юридичних наслідків, а віднесення підприємством сум ПДВ з таких витрат до складу податкового кредиту суперечить вимогам пп. 7.4.1, п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого платником завищено податковий кредит в деклараціях з ПДВ за липень, серпень 2010 р.

Відповідно до частини 1 статті 91 Господарського процесуального кодексу України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду.

Зі змісту даної норми вбачається, що судове рішення, оскаржуване не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов'язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах.

Рішення є таким, що прийняте про права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов'язки таких осіб.

В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов'язків. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

Як вбачається із матеріалів справи, резолютивна частина оскаржуваного рішення не містить жодних приписів щодо прав та обов'язків ДПІ у Київському районі м. Харкова. В мотивувальній частині рішення суд надає відповідну правову оцінку доказам, наданим сторонами, та правовідносинам виключно між даними сторонами ПП "Ричмонд - Сервіс" та ПП "Харківбудмонтаж". При цьому жодних суджень про права і обов'язки ДПІ у відповідних правовідносинах мотивувальна частина оскаржуваного рішення суду також не містить.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що оскаржуване рішення будь-яким чином не обмежує права ДПІ.

Крім того, п. 11 ч. 1 ст. 10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” визначено, що ДПІ подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і держаними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Слід зазначити, що ДПІ - заявник апеляційної скарги не є учасником справи про визнання договору №28/07 від 28.07.2010 р. недійсним, з окремим позовом про визнання вказаного договору не звертався. Отже, само по собі здійснення ДПІ загальних контролюючих функцій щодо підприємств позивача та відповідача та виявлення факту порушень податкового законодавства не є підставою для визнання договору недійсним, а його твердження про нікчемність правочину є всього лише припущенням, оскільки заявником не доведено наявності необхідних умов для визнання договору недійсним.

Отже, заявником апеляційної скарги не доведено, яким чином його права та/або інтереси порушуються спірним правочином. Відсутні в матеріалах справи й інші докази, які б могли б привести суд до висновку про наявність таких порушень прав, інтересів заявника. Також ДПІ у Київському районі м. Харкова не наведено існування жодної з обставин, передбачених ст. 203 Цивільного кодексу України, що свідчили б про недійсність спірного договору.

Приймаючи до уваги вищезазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що обставини справи були всебічно і повно досліджені господарським судом, а тому рішення господарського суду Харківської області від 07 квітня 2011 року по справі № 5023/2251/11 відповідає чинному законодавству та фактичним обставинам справи, а доводи заявника, з яких подана апеляційна скарга про скасування рішення, не можуть бути підставою для його зміни чи скасування.

На підставі викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ДПІ у Київському районі м. Харкова залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 07 квітня 2011 року по справі № 5023/2251/11 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Головуючий суддя

Суддя

Суддя

Повний текст постанови підписано 12 вересня 2011 року