Постанова № 18549096, 12.09.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2011 року Справа № 5023/1609/11

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Ю.О. Могилєвкін, суддя Л.М. Бабакова, суддя О.В. Плужник,

при секретарі Казаковій О.В.

за участю представників сторін:

позивача ОСОБА_1. дов. № 002/11/Б від 27.04.2011р.

відповідача не зявився

третьої особи не зявився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №2643Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 24.05.11р. у справі № 5023/1609/11

за позовом Приватного акціонерного товариства Страхова компанія "Бусін", м. Київ

до Приватного підприємства "ОСОБА_2", м. Харків

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_3, м. Харків

про стягнення 37817,92 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 24.05.2011 р. (суддя Погорелова О.В.) позов задоволено. Стягнуто з ПП "ОСОБА_2" на користь ПАТ "СК "Бусін" 37287,92 грн. збитків завданих ДТП, 480,00 грн. витрат повязаних з проведенням автотоварознавчого дослідження, 50,00 грн. витрат повязаних з отриманням довідки ДАІ, 378,18 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач, ПП "ОСОБА_2", з рішенням суду першої інстанції не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 24.05.2011 р. по справі № 5023/1609/11 скасувати, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм чинного законодавства.

В обґрунтування своєї апеляційної скарги апелянт посилається на те, що в порушення процесуальних норм позивач не надав належних доказів на підтвердження своїх вимог, а саме, доказів того, що ОСОБА_3. на час скоєння ДТП знаходився у трудових відносинах з ПП «ОСОБА_2»та доказів того, що транспортний засіб марки «ПАЗ-3205»держ. реєстр. номер НОМЕР_1»знаходиться у власності ПП «ОСОБА_2».

Апелянт в судове засідання не зявився, 05.09.2011р. на адресу суду від представника відповідача надійшла заява, в якій він просить суд відкласти розгляд справи у звязку з зайнятістю представника відповідача в іншому судовому процесі.

Дане клопотання не підлягає задоволенню, оскільки відповідач не скористався своїм процесуальним правом та не надав належних доказів в підтвердження свого клопотання та не надіслав до суду іншого свого представника.

Позивач, ПАТ "СК "Бусін", у відзиві на апеляційну скаргу просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення господарського суду Харківської області від 24.05.2011р. залишити без змін. Вважає, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими та не підлягаючими задоволенню, а рішення суду першої інстанції законним та таким, що прийняте у чіткій відповідності з нормами чинного законодавства.

Позивач вважає, що ним було доведено всі обставини, як підставу своїх вимог та заперечень, а відповідач, в свою чергу, не надав суду жодного документального підтвердження того, що між ним та ОСОБА_3. відсутні трудові відносини та того, що транспортний засіб марки «ПАЗ-3205»держ. реєстр. номер НОМЕР_1»не належить йому.

Третя особа, ОСОБА_3., відзиву на апеляційну скаргу не надав, в судове засідання не зявився, про причини неявки Харківський апеляційний господарський суд не повідомив.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги, вислухавши доводи представника позивача, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 28.03.2008 року між ЗАТ "Страхова компанія "БУСІН", правонаступником якого є ПАТ "Страхова компанія "БУСІН" та АБ "Діамант" було укладено договір № 001159/КАВТ добровільного страхування транспортного засобу.

Згідно з умовами даного договору позивач взяв на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку сплатити на користь страхувальника страхове відшкодування.

19.12.2008 року о 13:00 год. на проспекті Московському у м. Харкові сталася ДТП за участю транспортного засобу «ПАЗ-3205»держ. реєстр. номер НОМЕР_1» під керуванням ОСОБА_3., що належить ПП "ОСОБА_2" та транспортного засобу - автобуса "І-ВАН" державний реєстраційний номер «НОМЕР_2»під керуванням ОСОБА_4., що належить АБ "Діамант".

Відповідно до Висновку спеціаліста автотоварознавчого дослідження матеріальні збитки спричинені страхувальнику транспортного засобу, автобуса "І-ВАН", державний реєстраційний номер «НОМЕР_2»склали 39 117,92 грн.

У відповідності до умов договору страхування та виконуючи взяті на себе зобов'язання, позивач сплатив страхувальнику страхове відшкодування у розмірі 37 287,92 грн., що підтверджується страховим актом № 954 від 06.03.2009 р., наказом про виплату страхового відшкодування № 832 від 06.03.2008 р. та платіжним дорученням № 331 від 06.03.2009 р. (арк. справи 20-23). Крім того, позивачем були понесені додаткові витрати пов'язані з проведенням автотоварознавчого дослідження, вартість якого склала - 480,00 грн., та витрати пов'язані з отриманням довідки ДАІ, вартість якої склала - 50,00 грн., що підтверджується відповідними платіжними дорученнями. Загальний розмір фактично понесених витрат позивача склав 37 817,92 грн.

Відповідно до ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно зі ст. 27 Закону України від 07.03.1996 № 85/96-ВР “Про страхування” до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Статтею 37.4 Закону України “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” передбачено право страховика за договором обовязкового страхування цивільної відповідальності власника наземного транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги з відшкодування збитків.

Відповідно до п. п. 1, 2 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно з п. 1 ст. 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

У відповідності до п. 1 ст. 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Відповідно до п. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з п. 5 ст. 1187 ЦК України, особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

З матеріалів справи вбачається, що вищевказана дорожньо-транспортна пригода сталася з вини відповідача, а саме ОСОБА_3., що підтверджується постановою Московського районного суду м. Харкова по адміністративній справі № 3-562/09 від 21.01.2009р., який керував транспортним засобом «ПАЗ-3205»держ. реєстр. номер НОМЕР_1» на маршруті № 249 та перебував з відповідачем в трудових відносинах. Також, з пояснень ОСОБА_3. від 19.12.2008 року вбачається той факт, що він перебуває у трудових відносинах з відповідачем.

Посилання апелянта на те, що судом першої інстанції під час винесення оскаржуваного рішення не було встановлено належності відповідачу транспортного засобу «ПАЗ-3205»держ. реєстр. номер НОМЕР_1» та того, що ОСОБА_3. не перебував в трудових відносинах з відповідачем, є необґрунтованими.

Так, ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 18.07.2011р. у відповідача було витребувано докази направлення відповіді на претензію позивача № РГ/Б/954/09-7; докази, що станом на 19.12.2008р. ОСОБА_3 не являвся робітником відповідача, накази відділу кадрів, книгу реєстрації наказів по кадрам для огляду в судовому засіданні; документи про нарахування заробітної плати, відомості на виплату заробітної плати в оригіналах для огляду в судовому засіданні; докази того, що транспортний засіб не належить відповідачу.

Однак, за весь період розгляду справи в апеляційній інстанції відповідач не надав суду витребувані документи.

Також, 20.07.2011р. Харківським апеляційним господарським судом було надіслано запит до Управління ДАІ УМВС України в Харківській області з проханням надати інформацію про належність станом на 19.12.2008р. транспортного засобу «ПАЗ-3205»держ. реєстр. номер НОМЕР_1».

12.08.2011р. на адресу суду надійшов лист від Управління ДАІ УМВС України в Харківській області, який підтверджує, що користувачем цього транспортного засобу було саме Приватне підприємство «ОСОБА_2».

Крім того, згідно довідки ДАІ про обставини події вбачається той факт, що транспортний засіб «ПАЗ-3205»держ. реєстр. номер НОМЕР_1» належить відповідачу.

Зважаючи на викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що вимоги позивача до відповідача підтверджуються доданими до матеріалів справи доказами та є такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

На підставі викладеного, доводи апеляційної скарги не знайшли підтвердження в матеріалах справи.

Судова колегія Харківського апеляційного господарського суду вважає, що оскаржуване рішення господарського суду першої інстанції прийняте у відповідності до норм чинного матеріального та процесуального права, а тому рішення господарського суду Харківської області від 24.05.2011р. підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення

Рішення господарського суду Харківської області від 24.05.2011р. у справі № 5023/1609/11 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя О.Ю. Могилєвкін

Суддя Л.М. Бабакова

Суддя О.В. Плужник

Повний текст постанови підписаний 07.09.2011р.