Постанова № 18549068, 08.09.2011, Харківський апеляційний господарський суд

Дата ухвалення
08.09.2011
Номер справи
29/411-10
Номер документу
18549068
Форма судочинства
Господарське
Компанії, зазначені в тексті судового документа
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" вересня 2011 р. Справа № 29/411-10

Колегія суддів у складі: головуючий суддя , суддя , суддя

при секретарі Гурдісовій Н.В.

за участю представників сторін:

позивача - Качанова Є.О.

відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, м. Харків (вх. № 2547 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 14.02.11р. у справі № 29/411-10

за позовом Дочірнього підприємства "Сляпчук" ТОВ "Ин.Кол", м. Харків

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, м. Харків

про стягнення 164553,50 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 14.02.2011р. по справі № 29/411-10 (суддя Тихий П.В.) позовні вимоги задоволені повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача 125000,00 грн. основного боргу, 16745,00 грн. пені, 17487,50 грн. інфляційних, 5321,00 грн. річних, 1654,54 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач з даним рішенням господарського суду не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення та неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення господарського суду Харківської області від 14.02.2011р. по справі № 29/411-10 скасувати повністю та припинити провадження у справі.

Позивач у своєму відзиві на апеляційну скаргу просить рішення господарського суду у даній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Обговоривши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки судом першої інстанції, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права при винесенні оскарженого рішення, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступних обставин.

Як свідчать матеріали справи відповідач у 1995 році у встановленому законом порядку набув статусу Фізичної особи-підприємця, що підтверджується наявним у справі Витягом з ЄДРПОУ станом на 29 серпня 2011 року.

Враховуючи те, що спірні правовідносини виникли в процесі здійснення господарської діяльності двох суб'єктів господарювання, колегія суддів визначає, що даний господарський спір відноситься до компетенції господарських судів.

Приймаючи оскаржене рішення господарський суд Харківської області виходив з результатів встановлення та дослідження документально підтверджених матеріалами справи обставин спору за якими зясував, що 15 квітня 2009 року між позивачем та відповідачем був підписаний договір поставки за № ДГ-0000010 (далі - Договір), відповідно до пункту 1.1. якого постачальник (позивач) прийняв на себе зобовязання виготовити, а замовник (відповідач) прийняти та оплатити цю продукцію (аркуші справи 10-12).

Даний договір є підставою для виникнення у його сторін прав і обов'язків, визначених ним та за своєю правовою природою є договором поставки.

У відповідності до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

На виконання умов договору позивач поставив, а відповідач прийняв, продукцію на загальну суму 135000,00 грн., про що свідчить наявна у справі належним чином завірена копія видаткової накладної № РН-0000002 від 16.04.2009р. (аркуш справи 13).

Пунктом 5.1. Договору сторонами обумовлено, що оплата продукції здійснюється замовником наступним чином: замовник здійснює оплату протягом 90 календарних днів після відвантаження продукції в сумі 135000,00 грн. (100% від суми договору).

Згідно зі статтею 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В силу приписів частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні, встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк, а відповідно до статті 525 цього ж Кодексу одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та договору, яке в силу вимог статті 599 Цивільного кодексу України та статті 202 Господарського кодексу України припиняється виконанням, проведеним належним чином. Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Господарським судом обгрунтовано встановлено, що відповідач свої зобовязання щодо оплати вартості отриманого товару виконав лише частково, сплативши позивачеві 10000,00 грн., про що свідчить наявне у справі платіжне доручення №@PL485031 від 17.04.2009р. (аркуш справи 34). Заборгованість становить 125000,00 грн.

Отже, матеріали справи свідчать про те, що відповідач своїми подальшими діями, а саме отриманням у відповідача товару на підставі накладної, в котрій є посилання на укладений Договір № ДГ-0000010 від 15.04.2009р. та частковою оплатою отриманого товару схвалив укладений правочин та діяв як фізична особа підприємець. Вказані обставини не спростовані відповідачем жодними належними та допустимими доказами.

Проаналізувавши наявні в матеріалах справи документальні докази в їх сукупності суд першої інстанції дійшов висновку обґрунтованого про задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача 125000,00 грн. заборгованості, оскільки зазначені позивачем доводи та надані на їх підтвердження документальні матеріали не спростовані відповідачем в порядку статті 33 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою обовязок доказування законодавчо покладений на сторони.

Колегія суддів повністю погоджується з даними висновками господарського суду та вважає їх законними та обґрунтованими.

Відповідач в якості доказу оплати вартості отриманого від позивача товару надав до додаткових пояснень (вх. № 8620 від 06.09.2011р.) копію розписки ОСОБА_4 від 15.08.2008р., відповідно до якої останній позичив 20 тис. доларів США у ОСОБА_5 та зобов'язався віддати позичені кошти до 10.02.2009р. Відповідач при цьому, пояснює, що за домовленістю між ним та позивачем ці кошти повинні були бути зараховані останнім за поставлені прес-форми, але цього не зробив. Окрім цього, відповідач додав, що оплата коштів згідно наявного у справі платіжного доручення була здійснена гр. ОСОБА_3 в якості доплати до раніше сплаченої суми в 20 тис. доларів США, а тому на його думку заявлена до стягнення заборгованість не підтверджена позивачем документально.

Однак надана відповідачем копія розписки не приймається колегією суддів до уваги, оскільки жодного зв'язку цього документа зі спірним Договором відповідачем не наведено. Більше того, дана розписка не була предметом розгляду в суді першої інстанції, а відповідач не обґрунтував неможливість його подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Відповідно до статей 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані довести обставини, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, належними та допустимими у справі доказами; за статтею 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи та матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Згідно зі статтями 43, 47 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а судове рішення по справі приймає за результатами обговорення усіх обставин справи.

У відповідності з пунктом 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи зазначену норму місцевий господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача у даній справі інфляційних в сумі 17487,50 грн. та 3 % річних в сумі 5321,00 грн. правомірні, обґрунтовані і підлягають задоволенню, оскільки вони нараховані у відповідності з вимогами чинного законодавства.

Перевіривши правильність нарахування заявлених позивачем до стягнення сум інфляційних та 3% річних, а також враховуючи наданий відповідачем в апеляційній скарзі контррозрахунок цих нарахувань колегія суддів, дійшла висновку, що рішення суду в частині стягнення 1237,00 грн. інфляційних є неправомірним та підлягає скасуванню, через що в цій частині слід прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову в цій частині повинно бути відмовлено. Рішення суду в частині стягнення 3 % річних в сумі 5321,00 грн. є законним та обґрунтованим, тому залишається без змін.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції заявник апеляційної скарги стверджує, що розрахунок 3 % річних проведений позивачем з порушенням умов Договору та норм чинного законодавства.

Однак вказані посилання не можуть бути підставами для скасування прийнятого у справі цілком законного та обґрунтованого рішення в цій частині, оскільки господарський суд при прийнятті рішення дав вичерпну правову оцінку природі 3% річних, які за своєю правовою природою не є штрафними санкціями, а тому нараховуються за весь період прострочення. Між тим, колегія суддів вважає необхідним зазначити, що нарахування 3% річних по грошових розрахунках є визначеною законом платою боржника за користування грошовими коштами кредитора, а вимога сплатити борг з урахуванням процентів річних є способом захисту майнового права та інтересу кредитора, суть яких полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Пунктом 8.3. Договору сторони встановили відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ заборгованості за кожен день допущеного прострочення.

Враховуючи порушення з боку відповідача строків оплати вартості наданих послуг, позивач на підставі пункту 8.3. Договору нарахував відповідачеві пеню в розмірі 16745,00 грн. та заявив вимогу про стягнення цієї суми, яка була задоволена господарським судом у повному обсязі.

У процесі повторного перегляду справи за наявними в ній і додатково поданими доказами колегія суддів перевіривши правильність нарахування пені, керуючись нормами ст. 549 ЦК України та ст. 232 ГК України, а також з урахуванням обмежень, встановлених Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань“ дійшла висновку, що розмір пені, яка підлягає стягненню з відповідача за договором № ДГ-0000010 від 15.04.2009р. становить 11449,00 грн., в зв'язку з чим рішення суду першої інстанції у даній справі в частині стягнення 5296,00 грн. пені підлягає скасуванню як необґрунтоване, а позові в цій частині повинно бути відмовлено.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми, судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Отже, відшкодування витрат на оплату послуг адвоката здійснюється господарським судом насамперед за наявності документального підтвердження цих витрат, зокрема наданням заінтересованою стороною відповідного договору про надання послуг адвоката щодо ведення справи у суді, належно оформленої довіреності на імя представника, а також платіжного документу про сплату адвокатських послуг.

Враховуючи вищевикладені вимоги колегія суддів вважає безпідставними висновки господарського суду про задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 16455,00 грн., оскільки господарський суд не взяв до уваги те, що позивачем не надано до матеріалів справи жодних документально доказів сплати адвокатських послуг.

За таких обставин, рішення господарського суду в частині стягнення 16455,00 грн. адвокатських витрат підлягає скасуванню, а позов в цій задоволенню не підлягає.

Задовольняючи частково вимоги апеляційної скарги колегія суддів вважає необхідним здійснити перерозподіл судових витрат по справі пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 34, 43, 44, 49, 47, 99, 101, п. 2 ст. 103, п. 3 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, м. Харків задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 14.02.2011р. у справі № 29/411-10 в частині стягнення 5296,00 грн. пені, 1237,00 грн. інфляційних, 16455,00 грн. адвокатських послуг та 229,88 грн. державного мита скасувати та в цій частині прийняти нове рішення, яким у позові в цій частині відмовити.

Стягнути з Дочірнього підприємства "Сляпчук" ТОВ "Ин.Кол" (61052, м. Харків, пров. Сімферопольський, 6, код ЄДРПОУ 32951487) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (61124, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1)114,94 грн. державного мита по скарзі.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду в частині стягнення з відповідача на користь позивача 125000,00 грн. основного боргу, 11449,00 грн. пені, 16250,50 грн. інфляційних, 5321,00 грн. 3% річних, 1424,66 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в двадцятиденний термін.

Головуючий суддя

Суддя

Суддя

Повний текст постанови підписано 08 вересня 2011 року.

Попередній документ : 18549067
Наступний документ : 18549069