Постанова № 18549066, 08.09.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" серпня 2011 р. Справа № 5023/3418/11

Колегія суддів у складі: головуючого судді Пуль О.А.,

судді Білоусової Я.О., судді Плахова О.В.,

при секретарі Сиротніковій Я.Є.,

за участю представників сторін:

позивача ОСОБА_1. за довіреністю № 128/10 від 23.12.2010р.,

відповідача не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України» (вх. №2856Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 20.06.2011р. по справі № 5023/3418/11,

за позовом ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України», м. Київ (код 31301827),

до ВАТ по газопостачанню та газифікації «Харківміськгаз», м. Харків (код 03359552),

про стягнення 7562 967,03грн,-

встановила:

Рішенням господарського суду Харківської області від 20.06.2011р. по справі № 5023/3418/11 (суддя Смирнова О.В.), позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Харківміськгаз»м. Харків на користь Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»- 46 502,91 грн. основного боргу, 8 518,38 грн. 3% річних, 550,21 грн. державного мита та 1,71 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В стягненні основного боргу у розмірі 2250000,00 грн. відмовлено.

ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України»не погоджуючись з рішенням господарського суду Харківської області від 20.06.2011р. по справі № 5023/3418/11, звернулася до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить вказане рішення першої інстанції в частині відмови в задоволенні основного боргу скасувати та прийняти в цій частині нове, яким позовні вимоги задовольнити; судові витрати покласти на відповідача, посилаючись на порушення господарським судом Харківської області норм матеріального та процесуального права та не дослідження всіх істотних обставин справи.

В обґрунтування своїх вимог апелянт посилається на те, що при прийнятті оскаржуваного судового рішення місцевим господарським судом не було взято до уваги та не надано належної юридичної оцінки листу ВАТ «Харківміськгаз»від 01.04.2008р.№33/1132 до ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України», який наявний в матеріалах справи.

29.08.2011р. у судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив прийняти нове рішення, яким позовні вимоги ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України»в частині стягнення 2 250 000, 00 грн. задовольнити в повному обсязі.

29.08.2011р. ПАТ «Харківміськгаз»через канцелярію Харківського апеляційного господарського суду надало відзив (вх. № 8298) на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що судом першої інстанції обґрунтовано відмовлено ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України»в задоволенні вимоги про стягнення основного боргу у розмірі 2250000,00 грн., у звязку з пропуском строку позовної давності.

Також, від відповідача через канцелярію Харківського апеляційного господарського суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у звязку з знаходженням повноважного представника, що представляє інтереси у справі №5023/3418/1, у щорічній відпустці.

Однак, приймаючи до уваги обмеженість строків розгляду справи та надання відповідачем відзиву а апеляційну скаргу, у клопотанні позивача про відкладення розгляду справи належить відмовити.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін дослідивши наявні докази по справі, колегія суддів встановила.

17 жовтня 2002 року між ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України та ВАТ по газопостачанню та газифікації «Харківміськгаз»було укладено угоду про заміну зобов'язань № 02/02-1522-39/5.

Згідно з п.1.1 даної угоди зобов'язання боржника по внесенню оплати за спожитий природний газ за договором № 10/16-43-28/1 від 18.01.00 укладеного між кредитором та боржником, з врахуванням всіх змін та доповнень до договору, змінюються зобов'язаннями за даною угодою.

Відповідно п. 1.2 угоди сума зобов'язань боржника за договором складає 29 687 360,16 грн.

Згідно з п.2.1 вищезазначеної угоди виконання зобов'язань боржника перед кредитором за даною угодою буде здійснюватися у порядку, визначеному в додатку № 1 до цієї угоди, який є її невід'ємною частиною.

Пунктом 1 додатку № 1 від 17 жовтня 2002 року визначений порядок погашення, відповідно до якого відповідач був зобов'язаний сплатити 29 687 360,16 грн. згідно графіку до 10.12.2007 року.

Відповідач свої зобов'язання по зазначеній угоді виконав частково, а саме розрахувався у сумі 2 470 349,09 грн.

29.09.2010р. ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України»звернулася до господарського суду Харківської області з позовною заявою в якій просить стягнути з ВАТ «Харківміськгаз»основний борг в розмірі 4983863, 07 грн.; 2143761,94 грн інфляційних, 3% річних від основного боргу на суму 435351, 02 грн.; держмито в розмірі 25500грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 10.11.2010р. по справі №49/206-10 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ВАТ «Харківміськгаз»на користь ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України»2687 360,16 грн. - основного боргу; 2143 761,94 грн. інфляційних витрат; 426832, 64 грн.-3% річних; витрати по сплаті державного мита у сумі 17728,21грн. та витрати на та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 164,07 грн. В задоволенні позовних вимог щодо стягнення 2296502,91 грн. основного боргу та 8518, 38 грн. 3% річних відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 17.01.2011р. по справі № 49/206-10 апеляційну скаргу позивача було залишено без задоволення, а рішення господарського суду Харківської області від 10 листопада 2010 року у справі № 49/206-10 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 30 березня 2011 року касаційну скаргу було задоволено частково, постанову Харківського апеляційного господарського суд від 17.01.2011 р. та рішення господарського суду Харківської області від 10.11.2010 р. у справі № 49/206-10 в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення 2 296 502,91 грн. основного боргу та 8 518,38 грн. трьох відсотків річних було скасовано, а справу в скасованій частині було передано до господарського суду Харківської області на новий розгляд.

Вищий господарський суд України в своїй постанові від 30 березня 2011р., передаючи справу на новий розгляд до господарського суду Харківської області зазначив, що згідно розрахунку основної заборгованості, наданої позивачем (а.с.17-18), усі платежі за спірною угодою здійснювались відповідачем у розмірах, який був інший ніж той який був визначений додатковою угодою №1, внаслідок чого кінцева сума основного боргу, яка заявлена до стягнення, становить різницю між сумою загального боргу та сумою сплачених відповідаче грошових коштів. Також Вищий господарський суд України вказував на те, що відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості за червень-вересень 2007 року, судам слід було з'ясувати підстави виникнення та правову природу цих сум, а також останній день сплати заборгованості за угодою. При цьому, в призначенні платежу не вказано період, за який здійснювалось погашення заборгованості, а зазначено лише угоду, згідно якої здійснювались платежі, відповідно з чим, у суду були відсутні підстави відокремлювати заборгованість згідно дат, визначених графіком, оскільки її погашення відбувалось нерівномірними частинами та в різні періоди, які судом досліджені не були. Зазначені обставини залишилась поза увагою судів, відповідно з чим, не було надано оцінку наявності переривання позовної давності в силу вимог ст.264 ЦК України.

Відповідно до ст. 111-12 Господарського процесуального кодексу України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов"язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Таким чином, спір розглядався судом першої інстанції в межах стягнення з відповідача 2 296 502,91 грн. основного боргу та 8 518,38 грн. трьох відсотків річних.

20.06.2011р. господарським судом Харківської області було прийнято оскаржуване рішення, мотивоване тим, що позивачем позов подано до суду 29.09.2010р., тобто після закінчення трирічного строку позовної давності

Проте, колегія суддів, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, правильність застосування місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм процесуального та матеріального права, не погоджується з висновком суду першої інстанції.

Відповідно ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 Цивільного кодексу України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ч.1 та ч.3 ст. 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, у даному випадку правовідносини сторін виникли на підставі зміни зобовязань ВАТ «Харківміськгаз»по внесенню оплати за спожитий природний газ за договором № 10/16-43-28/1 від 18.01.2000р. між ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України»і ВАТ «Харківміськгаз», угодою №02/02-1522-39/5 від 17.10.2002р. в якій сторони, встановили суму зобовязань за договором 29687 360,16 грн.

Матеріали справи свідчать, що зазначена угода підписана у двосторонньому порядку та скріплена печатками сторін.

Також, в матеріалах справи наявна додаткова угода №1 до угоди про заміну зобовязань № 02/02-1522 від 17.10.2002р., де сторони визначили порядок та строки виконання зобовязань на загальну суму 29687360,16 грн., вона також підписана та скріплена печатками у двосторонньому порядку. Відповідно до цієї угоди ВАТ «Харківміськгаз»зобовязувалось до 10 числа кожного місяця, починаючи з січня 2003р., сплачувати суму боргу, визначену в додатку.

Позивач надав до суду розрахунок боргу ВАТ «Харківміськгаз»до додаткової угоди №1 про зміну зобовязань №02/02-1522 від 17.10.2002р, в якій за даними ДК «Газ України»відповідачем станом на 01.08.2010р. сплачено суму боргу в розмірі 24703497,09 грн., згідно графіку погашення заборгованості станом на 01.08.2010р. сума основного боргу становить 4983863,07 грн.

Як встановлено судом при дослідженні матеріалів справи та не заперечується сторонами по справі відповідач не виконав належним чином в повному обсязі свої договірні зобовязання та не погасив існуючу за угодою №02/02-1522-39/5 від 17.10.2002р. заборгованість.

Таким чином на момент звернення з позовом до суду сума основної заборгованості відповідача перед ДК «Газ України», становила 4983863,07 грн.

В матеріалах справи наявний лист ВАТ по газопостачанню та газифікації «Харківміськгаз»до голови Ради директорів ДК «Газ України»від 01.04.2008р., в якому відповідач зобовязується погасити заборгованість в розмірі 5699 000,00 грн. за договором №02/02-1522 від 17.10.2002р., протягом квітня-червня 2008р., та просить не звертатись до господарського суду для стягнення вищевказаного боргу.

Як вже зазначалось, відповідно до ч.1 та ч.3 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується. Таким чином строк позовної давності по стягненню заборгованості за договором №02/02-1522 від 17.10.2002р. перервався саме 01.04.2008р. на підставі вищезазначеного листа відповідача, і його перебіг почався заново, оскільки відповідачем було визнано сам факт заборгованості перед позивачем за даним зобовязанням.

Зважаючи на зазначені обставини справи з урахуванням приписів чинного законодавства, колегія суддів, дійшла висновку, що відповідачем неналежно виконані зобовязання за зазначеним вище договором, в звязку з чим вимога позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 2250 000 грн. є обґрунтованою, в звязку з чим рішення місцевого господарського суду про відмову в задоволенні позову в цій частині підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог.

Також, колегія суддів, зазначає, що відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, а тому позивачем в позовній заяві окрім заявленої суми основного боргу, цілком правомірно було нараховано три відсотки річних.

На підставі викладеного, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга позивача є обґрунтованою, та такою, що підлягає задоволенню, тому рішення господарського суду Харківської області від 20.06.2011р. по справі № 5023/3418/11 в частині відмови в задоволенні основного боргу підлягає скасуванню, як таке, що прийнято з порушенням норм матеріального права.

Керуючись статтями 99, 101, п. 2 ст. 103, п.4 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

постановила:

Апеляційну скаргу ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України»задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 20.06.2011 р. по справі № 5023/3418/11 скасувати частково в частині відмови в стягненні з ВАТ по газопостачанню та газифікації ВАТ «Харківміськгаз»суму основного боргу 2250 000,00 грн.

Прийняти в цій частинні нове рішення, яким позов ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України задовольнити. В іншій частині рішення господарського суду Харківської області залишити без змін, в звязку з чим викласти резолютивну частину рішення в такій редакції:

«Позов задовольнити.

Стягнути з ВАТ «Харківміськгаз»(61004, м. Харків, Червонозаводський район, вул. Жовтневої революції, 57/59, п/р 260323022986 в ХОУ ВАТ "Ощадбанк", МФО 351823, код ЄДРПОУ 03359552) на користь ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України»( 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, р/р 26008301970 в ВАТ "Ощадбанк", м. Київ, МФО 300465, код ЄДРПОУ 31301827) 2250000,00 грн. основного боргу, 8518,38 грн. 3% річних, 25 500,00 грн. державного мита за подання позовної заяви, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу».

Стягнути з ВАТ «Харківміськгаз»(61004, м. Харків, Червонозаводський район, вул. Жовтневої революції, 57/59, п/р 260323022986 в ХОУ ВАТ "Ощадбанк", МФО 351823, код ЄДРПОУ 03359552) на користь ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України»( 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, р/р 26008301970 в ВАТ "Ощадбанк", м. Київ, МФО 300465, код ЄДРПОУ 31301827) 11250, 00грн. витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Харьковської області видати відповідні накази.

Головуючий суддя Пуль О.А.

суддя Білоусова Я.О.

суддя Плахов О.В.