Постанова № 18549064, 08.09.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" серпня 2011 року Справа № 39/60-10

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Істоміна О.А., судді Барбашова С.В., Білецька А.М.

при секретарі Гурдісовій Н.В.

за участю представників сторін:

ДПІ ОСОБА_1., дов. № 9285/10/10-017 від 01.07.2010 року

позивача ОСОБА_2, дов. № 1 від 01.08.2011 року

відповідача не зявився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові, м. Харків (вх. №3363Х/3-10) на рішення господарського суду Харківської області від "03" червня 2010 року по справі № 39/60-10

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма “Скорпіон - РП”, м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Стайлінгбуд Компані”, смт. Пісочин

про визнання недійсними правочинів,-

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2010 року позивач, звернувся до господарського суду з позовною заявою про визнання недійсними правочинів у вигляді контрактів № 26/10-2009 від 26.10.2009 року та додаткової угоди №1 до контракту № 26/10-2009 від 01.12.2009 року, 26/11-2009 від 26.11.2009 року та додаткової угоди №1 до контракту №26/11-2009 від 01.12.2009 року, 27/11-2009 від 27.11.2009 року та додаткової угоди №1 до контракту №27/11-2009 від 01.12.2009 року, 04/01-2010 від 04.01.2010 року,05/01-2010 від 05.01.2010 року, № 2010-25-01 від 25.01.2010 року, № 01/02-2010 від 01.02.2010 року, № 2010/02-02 від 02.02.2010 року, № 08/02-2010 від 08.02.2010 року, № 2010-24-02 від 24.02.2010 року, укладених між позивачем та відповідачем.

Рішенням господарського суду Харківської області від 03 червня 2010 року (суддя Швидкін А.О.) у позові відмовлено. Рішення місцевого господарського суду мотивоване відсутністю передбачених законом підстав визнання угод недійсними.

Колегія суддів зазначає, що вказане рішення господарського суду Харківської області сторонами не оскаржувалось.

Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Харкові з рішенням суду не погодилась, подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 03 червня 2010 року, справу направити на новий розгляд та здійснювати розгляд справи за участю Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові.

На виконання вимог ухвали суду апеляційної інстанції від 11 серпня 2011 року, Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Харкові надала уточнення вимог апеляційної скарги, в яких просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 03 червня 2010 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов ТОВ фірми «Скорпіон»у повному обсязі.

Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та докази на їх підтвердження, їх юридичну силу та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши правильність застосування господарським судом Харківської області норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступного.

Приймаючи оскаржене рішення, господарський суд Харківської області виходив з результатів встановлення та дослідження документально підтверджених матеріалами справи, за якими встановив, що між Товариством з обмеженою відповідальністю фірмою «Скорпіон-РП»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Стайлінгбуд Компані»були укладені правочини у вигляді контрактів № 26\10-2009 від 26.10.2009 року та додаткової угоди №1 до контракту № 26\10-2009 від 01.12.2009 року, 26\11-2009 від 26.11.2009 року та додаткової угоди №1 до контракту №26\11-2009 від 01.12.2009 року, 27\11-2009 від 27.11.2009 року та додаткової угоди №1 до контракту №27\11-2009 від 01.12.2009 року, 04\01-2010 від 04.01.2010 року, 05\01-2010 від 05.01.2010 року, № 2010-25-01 від 25.01.2010 року, № 01\02-2010 від 01.02.2010 року, № 2010\02-02 від 02.02.2010 року, № 08\02-2010 від 08.02.2010 року, № 2010-24-02 від 24.02.2010 року.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до господарського суду з вимогою про визнання вищевказаних контрактів та додаткових угод до них недійсними, обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що в листі № 6303/10/18-020 від 12.05.2010 року Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Харкові вважає всі перераховані вище правочини, що вчинені сторонами по справі, недійсними з посиланням на приписи частини 1 статті 203, статті 215, пункту 1 статті 216 та статті 228 Цивільного кодексу України, оскільки, на думку податкового органу, ці правочини не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

На підставі вивчення матеріалів справи колегією суддів встановлено, що відповідно до вказаних контрактів та додаткових угод до них, підрядник (відповідач у справі) зобовязався організовувати та виконувати комплекс робіт будівництва, а замовник (позивач у справі) в свою чергу зобовязався прийняти повний комплекс виконаних робіт шляхом підписання двостороннього акту про прийняття комплексу робіт та оплатити якісно виконані роботи, згідно довідки про вартість виконаних підрядних робіт.

Пунктом 1 статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Так, судом апеляційної інстанції досліджено, що виконання зазначених контрактів та додаткових угод підтверджено залученими до справи актами приймання виконаних підрядних робіт та довідками про вартість виконаних підрядних робіт за період з листопаду 2009 року по березень 2010 року.

Колегія суддів звертає увагу на те, що статтею 181 Господарського кодексу України визначено, що господарський договір (контракт) за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів (контрактів) у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів (контрактів).

Як вірно зазначено судом першої інстанції, зі змісту статті 638 Цивільного кодексу України вбачається, що договір (контракт) є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (контракту), якими є умови про предмет договору (контракту), умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів (контрактів) даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Аналогічні положення містить стаття 180 Господарського кодексу України.

З огляду на наведене, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про те, що сторонами в момент вчинення оспорюваних правочинів та додаткових угод до них додержані всі необхідні вимоги чинного законодавства України, вони підписані двома сторонами, в контрактах зазначені усі суттєві умови, що характерні для контрактів підряду, а саме: предмет, кількість робіт, зобовязання сторін, ціна робіт та порядок розрахунків, умови та строк виконання робіт, відповідальність сторін, форс-мажор, вирішення спорів, строк дії контрактів. Крім того, сторони вчинили дії спрямовані на виконання контрактів та додаткових угод до них, а саме: виконали роботи та сплатили за них грошові кошти.

Вирішуючи даний спір судом першої інстанції взято до уваги положення статтей 203, 215 Цивільного кодексу України.

Відповідно до вимог статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлене законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно частин 1, 2, 5 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити діючому законодавству, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Колегія суддів вважає за необхідне зауважити наступне, що у відповідності до статтей 15, 16 Цивільного кодексу України визнання правочину недійсним є одним із способів захисту цивільного права та інтересу у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Аналогічно стаття 20 Господарського кодексу України передбачає можливість визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом з метою захисту прав і законних інтересів суб'єкта господарювання.

Отже, господарський договір, в тому числі спірні контракти можуть бути визнані за наявності двох умов: перша це порушення ним прав та/або охоронюваних законом інтересів позивача; друга це наявність передбачених законом підстав для визнання договору недійсним.

В даному випадку зміст контрактів не суперечить діючому законодавству, сторони при їх укладенні дійшли згоди стосовно всіх істотних умов контрактів, та своїми діями щодо виконання умов контрактів підтвердили, те, що спірні контракти були спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Вказані обставини позивачем будь-якими доказами не спростовані.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про відсутність обох необхідних умов для визнання контрактів недійсними (порушення права, інтересу позивача та порушення норми закону), а отже і про відсутність правових підстав для задоволення вимог позивача.

Оцінюючи обґрунтованість апеляційної скарги Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові, колегія суддів вважає за необхідне зауважити наступне.

Заявник апеляційної скарги, в якості підстав для скасування рішення господарського суду по даній справі, посилається на те, що актом від 31.12.2010 року № 5378/234/34632785 про результати документальної невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю “Стайлінгбуд Компані” (відповідач у справі) угоди укладені відповідачем визнані такими, що не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними по ланцюгу. А також зазначає, що за результатами перевірки правочини укладений між відповідачем та покупцями (зокрема, позивачем) здійснені без мети настання реальних наслідків, наслідком чого є відсутність обєктів оподаткування по операціях з продажу товарів (послуг) підприємствам покупцям за період з 15.08.2008 року по 01.10.2010 року, в розумінні ст. 3, 4, 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року за № 334/94-ВР зі змінами та доповненнями, ст. 3, 4, 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР.

Зі змісту статті 639 Цивільного кодексу України вбачається, що правочин між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

Згідно частини 2 статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Так, вивченням матеріалів справи встановлено, що спірні контракти укладені в письмовій формі, містять всі істотні умови, з боку відповідача підписані Швелидзе Т.Д., який згідно із преамбулою даних контрактів є директором ТОВ «Стайлінгбуд Компані»та діє від імені останнього на підставі Статуту та Левченко В.П. з боку позивача, який згідно преамбулою даних контрактів є генеральним директором ТОВ фірми «Скорпіон-РП»та діє від імені останнього на підставі Статуту. Дані контракти скріплені печатками обох сторін.

Таким чином, господарським судом правомірно зазначено, що спільні дії позивача та відовідача при укладанні та виконанні контрактів та додаткових угод до них були направлені на набуття тих прав та обовязків, які випливають саме з контрактів.

Крім того, відповідно до частини 1 статті 91 Господарського процесуального кодексу України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду.

Зі змісту даної норми вбачається, що судове рішення, оскаржуване не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов'язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах.

Рішення є таким, що прийняте про права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов'язки таких осіб.

В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов'язків. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

Як вбачається із матеріалів справи, резолютивна частина оскаржуваного рішення не містить жодних приписів щодо прав та обов'язків Спеціалізованої державної податкової інспекції по работі з великими платниками податків у м. Харкові. В мотивувальній частині рішення суд надає відповідну правову оцінку доказам, наданим сторонами, та правовідносинам виключно між даними сторонами ТОВ фірмою «Скорпіон - РП»та ТОВ «Стайлінгбуд Компані». При цьому жодних суджень про права і обов'язки ДПІ у відповідних правовідносинах мотивувальна частина оскаржуваного рішення суду також не містить.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що оскаржуване рішення будь-яким чином не обмежує права ДПІ.

Крім того, пунктом 11 частини 1 статті 10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” визначено, що ДПІ подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і держаними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Слід зазначити, що ДПІ - заявник апеляційної скарги не є учасником справи про визнання контрактів недійсними, з окремим позовом про визнання даних контрактів не звертався. Отже, само по собі здійснення ДПІ загальних контролюючих функцій щодо підприємства відповідача та виявлення факту порушень податкового законодавства не є підставою для визнання контрактів недійсними, а його твердження про нікчемність правочину є всього лише припущенням, оскільки заявником не доведено наявності необхідних умов для визнання спірних контрактів недійсними.

Отже, заявником апеляційної скарги не доведено, яким чином його права та/або інтереси порушуються спірним правочином. Відсутні в матеріалах справи й інші докази, які б могли б привести суд до висновку про наявність таких порушень прав, інтересів заявника. Також, податковим органом не наведено існування жодної з обставин, передбачених ст. 203 Цивільного кодексу України, що свідчили б про недійсність спірних контрактів.

Приймаючи до уваги вищезазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що обставини справи були всебічно і повно досліджені господарським судом, а тому рішення господарського суду Харківської області від 03 червня 2010 року по справі № 39/60-10 відповідає чинному законодавству та фактичним обставинам справи, а доводи заявника, з яких подана апеляційна скарга про скасування рішення, не можуть бути підставою для його зміни чи скасування.

На підставі викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові, м. Харків залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 03 червня 2010 року по справі № 39/60-10 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Головуючий суддя Істоміна О.А.

суддя Барбашова С.В.

суддя Білецька А.М.

Повний текст постанови підписаний 05 вересня 2011 року.