Постанова № 18549060, 08.09.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2011 рокуСправа №5023/725/11

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Бондаренко В.П., суддя Ільїн О.В., суддя Черленяк М.І.

при секретарі Голозубовій О.І.

за участю представників сторін:

позивач Гайдаренко Л.О.;

відповідач ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №2849Х/1-35) на рішення господарського суду Харківської області від 14 червня 2011 року по справі №5023/725/11

за позовом Харківської міської ради, м. Харків

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м. Харків

про стягнення збитків в сумі 274359,30 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 14 червня 2011 року по справі №5023/725/11 (суддя Лаврова Л.С.) позов задоволено; стягнуто з відповідача на користь позивача збитки у розмірі 274359,30 грн., державне мито у розмірі 2743,60 грн., 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач з рішенням суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати повністю і прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Через канцелярію суду 04 серпня 2011 року позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а скаргу без задоволення.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права встановила наступне.

В обґрунтування задоволення позову місцевим судом зазначено, що відповідач використовує земельну ділянку без правовстановлюючих документів.

Втім, колегія суддів не може погодитись з висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що згідно договору купівлі-продажу, зареєстрованого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_4 за реєстраційним №1-2362 від 29.07.2002 р. ОСОБА_3 на праві власності належить нежитлова будівля літ. А-2, загальною площею 674,2 кв. м., та шість гаражів в літ. Б-1, загальною площею 215,8 кв. м., розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно приписів статті 120 Земельного кодексу України, у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, при відчуженні будівель та споруд, розташованих на орендованій земельній ділянці, право на земельну ділянку визначається згідно з договором оренди земельної ділянки.

Тобто, у разі відчуження продавцем нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці, що орендується продавцем, право покупця на земельну ділянку визначається умовами договору оренди, укладеного орендодавцем із власником земельної ділянки, тобто до набувача нерухомого майна переходить право на земельну ділянку, на якій розташовано це майно, на умовах, що мав продавець.

У апеляційній скарзі відповідач зазначає, що землекористувачем земельної ділянки, на якій розташоване придбане відповідачем нерухоме майно, було ТОВ "Південенергомонтажізоляція" на підставі Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою від 05.11.1999 р. №659, а не на підставі договору оренди.

Статтею 2 Закону України "Про плату за землю", яка також діяла на момент виникнення спірних правовідносин та ст. 206 Земельного кодексу України, встановлено, що використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом. Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів - учасників угоди про розподіл продукції, сплачують земельний податок.

Тобто, з аналізу наведеної норми вбачається, що, оскільки ТОВ "Південенергомонтажізоляція" не був орендарем земельної ділянки, то за користування земельною ділянкою, він мав сплачувати земельний податок.

Місцевому господарському суду слід було врахувати, що оскільки до відповідача перейшло право власності на нерухоме майно, яке знаходиться на земельній ділянці, щодо якої продавець нерухомості мав право користування на підставі Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою від 05.11.1999 р. №659, то й ФОП ОСОБА_3 зобов'язана була сплачувати земельний податок до моменту оформлення правовстановлюючих документів на землю.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що ФОП ОСОБА_3 земельний податок сплачувався, про що свідчать довідки ДПІ у Московському районі м. Харкова від 08.12.2010 р. за №15352/10/17-336, 30.06.2010 р. №7537/10/17-313.

Втім, місцевий господарський суд факту належної сплати податку не дослідив.

Сплата ж орендної плати можлива лише за умови існуючого договору оренди і безпосередньо витікає із самого поняття "орендної плати".

Тобто, підставною вимогою для сплати орендної плати у відповідності до ст. 21 Закону України "Про оренду землі" є, зокрема, наявність такої умови, як укладений і зареєстрований у встановленому законом порядку договір оренди, а землекористувачі, з якими не укладено договір оренди, сплачують земельний податок на підставі положень Закону України "Про плату за землю".

У статті 15 цього Закону зазначено, що власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою, у разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою податок сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Відповідно до ст.1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Обовязковою умовою для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність невідємних елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, шкоди, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та шкодою, вини.

Частиною 2 статті 22 Цивільного кодексу України зазначено, що збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Важливим і невідємним елементом доказування наявності шкоди є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою потерпілої сторони.

Однак, місцевим судом не підтверджений факт наявності складу правопорушення в діях відповідача, а тому і підстави для притягнення до відповідальності ФОП ОСОБА_3 відсутні.

Більш того, стосовно використання земельної ділянки, як зазначає суд у своєму рішенні, без правовстановлюючих документів, судова колегія зазначає, що 09 вересня 2008 року відповідачем було подано заяву до Харківської міської ради про надання згоди на розробку проекту відведення земельної ділянки, площею 0,3356 га для обслуговування та експлуатації нежитлової будівлі та гаражів по вул. АДРЕСА_1.

З листа Управління земельних відносин Департаменту містобудування, архітектури та земельних відносин від 22 вересня 2008 року вбачається, що управлінням земельних відносин, за дорученням керівництва Харківської міської ради, було розглянуто вищезазначену заяву ФОП ОСОБА_3 та запропоновано для підготовки пропозицій міській раді щодо надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки поАДРЕСА_1, надати до управління земельних ресурсів певні документи.

В подальшому, рішенням Харківської міської ради № 66/10 від 29.04.2010 року "Про надання згоди на розробку проектів відведення земельних ділянок юридичним та фізичним особам" ФОП ОСОБА_3 було надано згоду на розробку проекту відведення земельної ділянки площею, орієнтовно 0,2975 га по АДРЕСА_1 для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі та гаражів.

Розробка проекту відведення земельної ділянки та його подальше затвердження передує укладенню договору оренди та є обов'язковою умовою для укладення договору оренди.

В свою чергу, ФОП ОСОБА_3 на даний час розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 та 28.10.2010 р. подана заява до Харківської міської ради щодо його затвердження, тобто відповідачем здійснюються передбачені чинним законодавством заходи по оформленню права користування на спірну земельну ділянку.

Також, відповідач зазначає, що у лютому 2011 року на адресу ФОП ОСОБА_3 від Управління земельних відносин Департаменту містобудування, архітектури та земельних відносин Виконавчого комітету Харківської міської ради Харківської області надійшов лист від 15.02.2011 р. за №1444/0/84-11, яким позивача було повідомлено про те, що на підставі отриманих від ФОП ОСОБА_3 документів, Управлінням земельних відносин було підготовлено проект рішення сесії Харківської міської ради про затвердження проекту відведення та надання ФОП ОСОБА_3 в оренду земельної ділянки по АДРЕСА_1 для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель літ. «А-2»та літ. «Б-1».

Але, зазначений проект рішення не було включено до порядку денного сесії міської ради, у зв'язку із заборгованістю ФОП ОСОБА_3 за використання земельної ділянки в сумі 274359,30 грн. та питання оформлення Харківською міською радою у встановленому порядку зазначеної земельної ділянки може бути вирішено тільки після погашення заборгованості за використання земельної ділянки.

У зв'язку з чим відповідачем було подано адміністративний позов до Харківської міської ради про визнання неправомірною бездіяльністі Харківської міської ради щодо невключення до порядку денного сесії міської ради питання про надання в оренду земельної ділянки ФОП ОСОБА_3, загальною площею 0,2982 га, по АДРЕСА_1 та затвердження розробленого і погодженого згідно вимог чинного законодавства проекту відведення зазначеної земельної ділянки, також зобов'язання Харківської міської ради винести на розгляд чергового пленарного засідання вказане питання.

На теперішній час спір з вказаних правовідносин триває, рішення, яке б набуло законної сили не прийнято.

Колегія суддів звертає увагу і на те, що під збитками слід розуміти ті витрати, які безпосередньо, а не опосередковано повязані з відновленням порушеного права, тобто без здійснення яких відновлення такого права було б неможливим.

Так, в силу ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є: втрати, яких особа зазнала у звязку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За змістом ст. 224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

При цьому, у відповідності з ч. 2 цієї норми, під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно ст. 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

Відповідно до ст. 218 ГК України, підставою для господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин, у т.ч. у вигляді відшкодування збитків, є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Таким чином, підставою для настання господарсько-правової відповідальності, передбаченої ст. 224 ГК України, є правопорушення, що включає в себе певні елементи: збитки, протиправність поведінки особи, яка заподіяла збитки; причинний звязок між ними; вина. Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення, за загальним правилом, виключає настання відповідальності у вигляді відшкодування збитків.

Враховуючи недоведеність позивачем наявності упущеної вигоди, а також причинного зв'язку між упущеною вигодою та протиправною поведінкою відповідача, судом неправомірно задоволені позовні вимоги.

Окрім того, враховуючи правову природу збитків, судом попередньої інстанції не надано належної правової оцінки тому, чи можуть бути наявними підстави для віднесення до складу збитків суми стягнення.

Таким чином, місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, неповністю дослідив обставини, які мають значення для справи, зробив висновки, які не відповідають обставинам справи, невірно застосував норми матеріального права, у звязку з чим вказане рішення слід скасувати та прийняти нове рішення.

Керуючись статтями 85, 99, 101, п. 1, 2, 4 статті 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну скаргу відповідача задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 14 червня 2011 року по справі №5023/725/11 скасувати. Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Головуючий суддя Бондаренко В.П.

Суддя Ільїн О.В.

Суддя Черленяк М.І.

Повний текст постанови підписаний 05.09.2011 року.