Постанова № 18549051, 08.09.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" вересня 2011 р. Справа № 5021/756/2011

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Бондаренко В.П., суддя Ільїн О.В., суддя Камишева Л.М.,

при секретарі Голозубовій О.І.,

за участю представників сторін:

позивача: не зявився,

першого відповідача: не зявився,

другого відповідача: не зявився ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу першого відповідача ( вх. № 3106С/1-6) на рішення господарського суду Сумської області від 07 липня 2011 року у справі № 5021/756/2011

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Сумській області, м. Суми

до 1. Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Конотоп Сумської області

2 . Державного територіально-галузевого обєднання "Південно-Західна залізниця" в особі станції Конотоп, м. Конотоп Сумської області

про стягнення 13 418,78 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Сумської області від 07 липня 2011 року у справі № 5021/756/2011 (суддя Лущик М.С.) позов задоволено повністю.

Стягнуто з першого відповідача на користь позивача неустойку в розмірі подвійної орендної плати за користування майном згідно з договором оренди державного майна № 1306 від 03 червня 2009 року у розмірі 13418,78 грн., а також в доход державного бюджету України 134,19 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Перший відповідач з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення місцевим господарським судом норм матеріального права, просить рішення господарського суду Сумської області від 07 липня 2011 року у справі № 5021/756/2011 скасувати та прийняти нове рішення про відмову у позові. В обгрунтування доводів апеляційної скарги ФОП ОСОБА_1 посилається, зокрема, на те, що він не мав можливості користуватися земельною ділянкою з 01.06.2010 року через зведену адміністрацією станції Конотоп огорожу. Крім того, зазначає, що відповідно до статті 218 Господарського кодексу України ним вжиті усі заходи щодо недопущення затримки повернення земельної ділянки, яка мала місце не з його вини.

Другий відповідач у відзиві на апеляційну скаргу вважає рішення суду першої інстанції обґрунтованим та таким, що прийняте з додержанням норм матеріального та процесуального права. Просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Позивач відзив на апеляційну скаргу не надав. Відповідно до частини 2 статті 96 Господарського процесуального кодексу України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду.

Позивач, перший та другий відповідачі у судове засідання не зявилися. Позивач надав до апеляційного суду клопотання про розгляд справи без його присутності.

Враховуючи, що учасники процесу про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, судова колегія приходить до висновку про можливий розгляд справи за відсутністю позивач, першого та другого відповідачів за наявними у справі матеріалами, як це передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.

Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального Кодексу України, колегія суддів встановила наступне.

Позивач Регіональне відділення Фонду державного майна України по Сумській області, звернулось до господарського суду Сумської області з позовом про стягнення з першого відповідача 13418 грн. 78 коп. неустойки в розмірі подвійної орендної плати за користування майном згідно договору оренди державного майна № 1306 від 03.06.2009 року.

Як вбачається із матеріалів справи, 03 червня 2009 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Сумській області (орендодавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (орендар) був укладений договір оренди державного майна № 1306, відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування державне нерухоме майно частину першої пасажирської платформи та привокзальної площі загальною площею 72,6 кв.м., розміщене за адресою: АДРЕСА_1, що перебуває на балансі станції Конотоп ДТГО «Південно-Західна залізниця»(балансоутримувач), з метою розміщення кафе, що здійснює продаж товарів підакцизної групи.

Строк дії договору сторони обумовили до 02 червня 2010 року включно (пункт 10.1 договору).

Відповідно до пункту 10.6 договору однією із підстав припинення чинності договору є закінчення строку, на який його було укладено.

В пункті 10.4 договору сторони передбачили, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором. Зазначені дії оформляються додатковим договором, який є невідємною частиною договору, при обовязковій наявності погодження з балансоутримувачем та дозволу органу, уповноваженого управляти обєктом оренди.

Позивач заперечував проти продовження дії договору, про що листами від 11.05.2010 р. за № 18-09-01370 та від 10.06.2010 р. за № 18-09-01713 повідомив першого відповідача про відсутність наміру щодо пролонгації дії договору та про необхідність повернення орендованого майна відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»та п. 10.10. договору.

В пункті 10.10. договору сторони визначили, що у разі припинення або розірвання цього договору, майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем балансоутримувачу.

Відповідно до пункту 10.11. договору, майно вважається поверненим балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі.

Відповідно до статті 29 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» за невиконання зобов'язань за договором оренди, в тому числі за зміну та розірвання договору в односторонньому порядку, сторони несуть відповідальність, встановлену законодавчими актами України та договором.

Згідно зі статтею 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 291 цього Кодексу визначено, що договір оренди припиняється у разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено. Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.

За статтею 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Аналогічні умови визначені сторонами в договорі.

Так, відповідно до пункту 10.12. договору, якщо орендар не виконує обов'язку щодо повернення майна, орендодавець має право вимагати від орендаря сплати неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування майном за час прострочення.

Обовязок щодо складання акта приймання-передавання про повернення майна покладено на орендаря (пункт 10.11. договору).

Оскільки умовами договору оренди, укладеного між сторонами, та законодавством, що регулює орендні правовідносини, встановлено можливість стягнення неустойки за час прострочення виконання зобов'язання щодо повернення об'єкта оренди після закінчення строку дії договору, то судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог про стягнення неустойки за 28 днів червня 2010 року по лютий 2011 року, що згідно наданого позивачем розрахунку складає 13418 грн. 78 коп.

Доводи першого відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків місцевого господарського суду.

Як уже було зазначено в цій постанові, предметом договору оренди є державне нерухоме майно частина першої пасажирської платформи та привокзальної площі. Земельна ділянка не надавалась першому відповідачу у користування.

Статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України передбачений обовязок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Першим відповідачем не надано доказів належного виконання обов'язку щодо повернення балансоутримувачу орендованого майна, а саме: не наданий акт приймання-передавання майна, обовязок щодо складання якого покладений на орендаря.

Посилання апелянта на його звернення зі скаргою до Конотопської транспортної прокуратури та з позовом до Конотопського міськрайонного суду про усунення перешкод у користуванні майном не є доказами про вжиття ним заходів до належного виконання зобов'язання щодо повернення орендованого майна за договором № 1306 від 03.06.2009 року, оскільки вказані звернення направлені на захист права здійснювати господарську діяльність та усунення перешкод у користуванні кафе «Експрес».

Слід зазначити, що рішенням колегії суддів з розгляду справ цивільного судочинства апеляційного суду Сумської області від 20 травня 2011 року рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 06 жовтня 2010 року, яким визнано за першим відповідачем право власності на кафе «Експрес», розташованого за адресою: АДРЕСА_1, скасовано та відмовлено в позові ОСОБА_1 про визнання за ним права власності на вказане нерухоме майно.

Крім того, Постановою Вищого господарського суду України від 16 лютого 2011 року у справі № 11/101-10 за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Сумській області до ФОП ОСОБА_1, треті особи - Державна адміністрація залізничного транспорту України Південно-Західної залізниці Міністерства транспорту та зв'язку України, Станція Конотоп ДТГО «Південно-Західна залізниця»про зобов'язання вчинити дії рішення господарського суду Сумської області від 12.10.2010 року в частині зобов'язання ФОП ОСОБА_1 повернути балансоутримувачу - станції Конотоп ДТГО «Південно-Західна залізниця»державне нерухоме майно - частина першої пасажирської платформи та привокзальної площі загальною площею 72,6 м2, розміщене за адресою: АДРЕСА_1 згідно з договором оренди державного майна № 1306 від 03 червня 2009 року, оформивши передачу відповідним актом приймання-передавання, залишено без змін. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 02.12.2010 року у справі № 11/101-10, якою прийнято нове рішення про відмову в позові, скасовано.

З мотивувальної частини постанови суду касаційної інстанції вбачається, що місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про задоволення позову в частині зобов'язання відповідача повернути балансоутримувачу державне нерухоме майно - частину першої пасажирської платформи та привокзальної площі загальною площею 72,6 м2. Залишення ж споруди на орендованому майні свідчить про неповернення ФОП ОСОБА_1 орендованого державного майна.

Отже, першим відповідачем не надано доказів про здійснення ним заходів щодо належного виконання зобов'язання щодо повернення орендованого майна за договором № 1306 від 03.06.2009 року, а саме, звернення до балансоутримувача з пропозицією прийняти майно у зв'язку з закінченням терміну дії договору, а тому посилання апелянта на те, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення не спростовують висновків місцевого господарського суду про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку, що господарським судом першої інстанції правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, у звязку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Сумської області від 07 липня 2011 року у справі № 5021/756/2011 підлягає залишенню без змін.

Керуючись статтями 33, 43, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

постановила:

Апеляційну скаргу першого відповідача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Сумської області від 07 липня 2011 року у справі № 5021/756/2011 залишити без змін.

Головуючий суддя Бондаренко В.П.

суддя Ільїн О.В.

суддя Камишева Л.М.

Повний текст постанови підписаний 08 вересня 2011 року.