Постанова № 18549020, 07.09.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" вересня 2011 р. Справа № 5021/1391/2011

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., судді Пушай В.І., Плужник О.В.

при секретарі Казаковій О.В.

за участю представників сторін:

позивача не зявився.

відповідача ОСОБА_1, довіреність б/н від 02.09.2011 року.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу керуючого санацією ТОВ “Біоленд” О.М. Дрох (вх. № 3580 С/3-9) на рішення господарського суду Сумської області від 18.07.2011 р. у справі № 5021/1391/2011

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м. Чернигів

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Біоленд”, смт. Ямпіль, Сумської області

про стягнення: 9712 грн. 86 коп.

встановила:

Позивач Фізична особа-підприємець ОСОБА_3, м. Чернігів, звернувся до господарського суду Сумської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю “Біоленд”, смт. Ямпіль суму в розмірі 9712 грн. 86 коп., в тому числі: основна заборгованість 5953 грн. 31 коп., 445 грн. 27 коп. пені, 3314 грн. 28 коп. інфляційних збитків, 102 грн. 00 коп. державного мита, 236 грн. 00 коп. інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, з посиланням на те, що відповідач неналежним чином виконав взяті на себе зобовязання щодо оплати виконаних позивачем сільськогосподарських робіт за договором № 3/10 від 01.10.2009 року, укладеному між позивачем та відповідачем.

Рішенням господарського суду Сумської області (суддя Миропольський С.О.) від 18.07.11 року по справі № 5021/1391/2011 позов задоволено, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Біоленд»на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м. Чернігів - 5953 грн. 31 коп. основного боргу, 445 грн. 27 коп. пені, 3314 грн. 28 коп. інфляційних збитків, 102 грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита, 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення мотивоване з тих підстав, що відповідач неналежним чином виконав взяті на себе зобовязання щодо оплати виконаних сільськогосподарських робіт за укладеним між сторонами договором № 3/10 від 01.10.2009 року, що пеня, інфляційні підлягають стягненню з відповідача на користь позивача на підставі умов зазначеного договору та відповідних вимог чинного законодавства України в звязку з простроченням відповідачем грошового зобовязання тощо.

Керуючий санацією ТОВ “Біоленд” О.М. Дрох з рішенням господарського суду Сумської області від 18.07.11 року, не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та припинити провадження по справі, вважає його таким, що прийнято з порушенням норм матеріального і процесуального права. В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 30 вересня 2010 року по справі № Б24/203-10 про банкрутство ТОВ “Біоленд” було введено мораторій на задоволення вимог кредиторів серед яких ФОП ОСОБА_3 не зазначений, та ін.

У судовому засідання представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги та наголосив, що господарський суд при винесенні рішення безпідставно не врахував доводи про те, що відповідно до ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 30.09.2010 р. по справі № Б24/203-10 визнані вимоги кредиторів у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Біоленд", м. Дніпропетровськ. Вказана обставина, на думку відповідача, зумовлює безпідставність позовних вимог про стягнення заборгованості, оскільки її позивачем було нараховано всупереч вимогам ст.12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника та визнання його банкрутом» під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів та ін.

Позивач відзиву на апеляційну скаргу не надав, в судове засідання свого представника не направив, про причини неприбуття представника не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.

Враховуючи факт належного повідомлення позивача про час та місце розгляду апеляційної скарги, та те, що норми ст. 38 ГПК України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, судова колегія вважає, що судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.

Судова колегія, повторно розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення встановила, що 01.10.2009 року між позивачем, Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3, м. Чернігів та відповідачем Товариством з обмеженою відповідальністю “Біоленд”, смт. Ямпіль, Сумської області укладений договір № 3/10 на виконання сільськогосподарських робіт. Зазначена адреса Товариством з обмеженою відповідальністю “Біоленд” обумовлена договором.

Відповідно до п. 1.1. договору, передбачено, що «предметом договору є виконання сільськогосподарських робіт технікою зі сторони виконавця на полях замовника».

Так, відповідно до п. 2.1 договору, виконавець (позивач) зобовязався провести роботи по дискуванню землі замовника на площі замовника (відповідача) 800 га; гарантувати якість робіт на рівні, що забезпечує дана техніка. Обробку землі замовника провести в термін з 01.10.2009 року по 31.12.2009 року.

Замовник зобовязався - прийняти та оплатити виконані виконавцем роботи.

Відповідно до п. 3.1. договору вартість сільськогосподарських робіт: по дискуванню: дисковою бороною замовника - 60,00 грн./га; дисковою бороною виконавця 85,00 грн./га.

Згідно з п. 3.6 договору передбачена вартість робіт, розрахунок проводиться наступним чином: передоплата в розмірі 15000,00 грн. не пізніше 20.10.2009 року, а решта оплати проводиться поетапно за кожні 100 га обробленої площі (що фіксується актом приймання передачі виконаних робіт) протягом 5-ти календарних днів з моменту підписання акту.

Згідно з п. 3.7. договору, оплата робіт замовником здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на р/р виконавця, допускається вексельна форма розрахунку або готівкою.

Згідно з ч. 4 ст. 882 ЦК України, передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.

За правилами ч. 1 ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобовязання за договором № 3/10 від 01.10.2009 року виконав, а саме: роботи по обробці землі (дискування) на полях ТОВ «Біоленд»на суму 62685 грн. 80 коп., що підтверджується актами приймання-передачі робіт (а. с. 9-11).

На виконання умов договору, відповідач частково розрахувався за отримані послуги в сумі 54046 грн. 49 коп., згідно з актом заліку взаємних вимог від 18 лютого 2010 року.

Сторонами було складено акт звірки взаєморозрахунків з 01.01.2010 року по 01.03.2010 року, згідно з яким заборгованість ТОВ «Біоленд»перед ФОП ОСОБА_3 складає 5953 грн. 31 коп.

Крім того, позивач за прострочення оплати відповідачем боргу нарахував пеню в сумі 445 грн. 27 коп. та інфляційні збитки в сумі 3314 грн. 28 коп.

Отже, відповідач на порушення умов договору, оплату виконаних робіт здійснив лише частково, не розрахувався у повному обсязі. Таким чином, заборгованості відповідача перед позивачем за даним договором становить 5953 грн. 31 коп.

Обставини щодо несплати відповідачем заборгованості стали підставою для звернення позивача до суду з позовом по даній справі.

Крім того, матеріали справи також свідчать про те, що ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 15.07.2010 р. по справі № Б24/203-10 відносно відповідача було порушено справу про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Біоленд” та відкрита процедура санації.

Відповідно до п. 8 ст. 53 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" господарський суд розглянув реєстр вимог кредиторів, вимоги кредиторів, щодо яких були заперечення боржника і які не були включені до реєстру вимог кредиторів.

При цьому ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 30.10.2010 р. по справі № Б24/203-10, визнані вимоги кредиторів у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Біоленд”, які звернулися зі своїми вимогами в порядку, визначеному Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Разом з тим, відповідач зазначає, що 27.07.2010 р. в газеті “Голос України” № 137 (4887) опубліковано оголошення про порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника ТОВ “Біоленд” та введення процедури санації. Відповідно до статті 14 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника. Вимоги конкурсних кредиторів, що не заявлені у вищевказаний строк, вважаються погашеними. Як вбачається з матеріалів справи, позивач не подав до господарського суду заяву зі своїми вимогами до відповідача, що виникли протягом з вересня 2009 по березень 2010 року. Отже, ці його вимоги вважаються погашеними та не підлягають стягненню.

У вищевказаній справі господарського суду Дніпропетровської області Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 не був включений до реєстру кредиторів, тобто зі своїми вимогами він не звертався, як наслідок, його вимоги судом визнані не були.

З матеріалів справи також вбачається, що господарський суд приймаючи оскаржуване рішення крім іншого виходив з того, що відповідач неналежним чином виконав взяті на себе зобов'язання щодо оплати наданих позивачем сільськогосподарських робіт в рамках укладеного між сторонами договору № 3/10 від 01.10.2009 року, та фактично визнав існування заборгованості; що інфляційні та пеня підлягають стягненню з відповідача на користь позивача за прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання на підставі відповідних вимог чинного законодавства України та ін.

Відповідно до статті 12 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань.

Отже, викладені вище висновки господарського суду, на думку колегії суддів, не відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, і хоча судом правовідносинам, що склалися між сторонами в цілому була надана належна правова оцінка, однак при цьому суд всупереч вимогам чинного законодавства, зокрема відповідним вимогам Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника та визнання його банкрутом” безпідставно дійшов висновку щодо задоволення позову, в зв'язку з чим, прийняте по справі рішення підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно зі статтею 43 цього ж кодексу господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Як свідчать матеріали справи, зобов'язання відповідача по оплаті наданих позивачем робіт виникло вже після порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство відповідача, позивач по відношенню до відповідача (боржника) є поточним кредитором, та таким чином мав право вимагати від відповідача сплати боргу та неустойки у встановленому договором та законом порядку.

Враховуючи, що позивач не звернувся у встановленому порядку у місячний строк з дня публікації в офіційному друкованому органі оголошення про банкрутство відповідача з відповідною заявою до суду, що порушив провадження у справі про його банкрутство, позов задоволенню не підлягає на підставі п. 2 ст. 14 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", з урахуванням рекомендацій ВГСУ № 4-5/1193 від 4.6.2004 року п. 8.13 Про деякі питання практики застосування Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

З урахуванням викладеного, суд визнає доводи позивача, викладені в позові позбавленими фактичного та правового обґрунтування, а так само такими, що не відповідають, як матеріалам справи, так і нормам чинного законодавства, у звязку з ненаданням всупереч вимогам ст. 33 ГПК України доказів в підтвердження обставин, щодо своєчасного звернення до суду у справі про банкрутство відповідача.

На підставі вищевикладеного, рішення господарського суду Сумської області від 18.07.2011 р. по справі № 5021/1391/2011 прийнято з порушенням діючого законодавства.

З урахуванням вимог ст. 49 ГПК України, з позивача на користь відповідача підлягає стягненню 51,00 грн. держмита по скарзі.

Таким чином, висновки, викладені в рішенні господарського суду не відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, а мотиви заявника скарги, з яких вони оспорюються можуть бути підставою для його скасування.

Керуючись ст. ст. 101, 102, п. 2 ст. 103, п. 4 ст. 104, ст. 105 ГПК України, судова колегія -

постановила:

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення господарського суду Сумської області від 18.07.2011 року по справі № 5021/1391/2011 скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити. Стягнути з позивача на користь відповідача 51 грн. держмита по скарзі.

Наказ доручити видати господарському суду Сумської області.

В іншій частині апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.

Судді Пушай В.І.

Плужник О.В.

Повний текст постанови підписаний 07.09.2011 року.