Постанова № 18549016, 06.09.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" вересня 2011 р. Справа № 5023/4162/11

Колегія суддів у складі: головуючий суддя , суддя , суддя

при секретарі Казаковій О.В.

за участю представників сторін:

позивача - Гунчак А.В.

відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 3451 Х/3-9) на рішення господарського суду Харківської області від 25.07.11 р. у справі № 5023/4162/11

за позовом ТОВ "Будмакс"

до ФОП ОСОБА_2

про стягнення 6026,69 грн.

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2011р. позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з відповідача 6026,69 грн. боргу, з яких: 5467,09 грн. основного боргу, 165,65 грн. інфляційних, 63,88 грн. річних та 330,07 грн. пені, з посиланням на неналежне виконанням з боку відповідача своїх зобовязань щодо оплати поставленого позивачем товару за укладеним між сторонами договором поставки № 103 від 02 грудня 2009 року, та державного мита, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішенням господарського суду Харківської області від 25.07.2011 р. у справі № 50323/4162/11 ( суддя Калініченко Н.В) позовні вимоги задоволені частково, стягнуто з відповідача 5467,09 грн. боргу,165,65 грн. інфляційних, 63,88 грн. річних, 102 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позову відмовлено.

Рішення мотивоване тим, що відповідач свої зобовязання щодо повної та своєчасної оплати не здійснив, доказів сплати не надав, та повинен сплатити борг з урахуванням інфляційних та річних, в частині стягнення пені відмовлено, з посиланням на те, що умовами договору не передбачено нарахування пені.

Відповідач з рішення господарського суду не погоджується, вважає його прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, надав апеляційну скаргу в якій просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на не прийняття заходів досудового врегулювання спору, відсутність документів зазначених у додатках до позовної заяви, накладна №БХФ -10/28/010 від 28.10.2010р. на суму 3832,67 грн., яка залишилась у відповідача, не містить особистого підпису постачальника та покупця, тому зобовязання позивача по поставці вважає невиконаним.

Позивач вважає рішення суду законним та обґрунтованим, прийнятим відповідно до норм чинного законодавства, просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Судова колегія, повторно розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення встановила, що між сторонами укладено договір поставки № 103 від 02 грудня 2009 року, за умовами якого позивач зобовязався передати (поставити) у власність відповідача товар, асортимент, ціна та кількість товару визначається сторонами у накладних на товар, які є невідємними частинами договору, а відповідач зобовязався прийняти товар у власність і оплатити його вартість протягом 14 календарних днів з моменту отримання відповідної партії товару.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України та ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться таодностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

На виконання умов договору, згідно з видатковими накладними № БХФ-10/25/011 від 25 жовтня 2010 року на суму 3134,42 грн. та № БХФ-10/28/0 10 від 28 жовтня 2010 року на суму 3832,67 грн. позивач на виконання своїх зобов'язань за договором передав, а відповідач отримав товар на загальну суму 6967,09 грн., що підтверджено накладними, які містяться в матеріалах справи, в порушення взятих на себе зобовязань за договором, а саме розділу 4 договору, відповідач розрахунок за отриманий від позивача товар на протязі 14 банківських днів в повному обсязі не здійснив.

Посилання відповідача на те, що накладна № БХФ -10/28/010 від 28.10.2010р. на суму 3832,67 грн., яка залишилась у відповідача, не містить особистого підпису постачальника та покупця, тому зобовязання позивача по поставці вважає невиконаним безпідставне та спростовується матеріалами справи, зокрема копією накладної № БХФ -10/28/010 від 28.10.2010р. на суму 3832,67 грн., яка містить підписи позивач та відповідача, що підтверджено також оригіналом накладної оглянутої у судовому засіданні.

Отже, як свідчать матеріали справи товар відповідачем отриманий і він зобовязаний згідно з умовами договору сплатити його вартість.

Згідно зі ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобовязанні встановлений строк ( термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк ( термін), а у ст. 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором.

Як свідчать матеріали справи між сторонами укладений договір поставки, а відносини по поставці регулюються нормами Цивільного Кодексу України та Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 9 ЦК України законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання, тобто підприємницькі відносини регулюються Господарським кодексом України.

При застосуванні норм діючого законодавства слід виходити з принципу пріоритету спеціального закону перед законом загальним, в першу чергу застосовуються норми ГК України, як спеціальне законодавство, а у випадку не врегулювання або недостатнього врегулювання відповідних відносин застосовуються норми ЦК України.

Статтями 264-271 Господарського Кодексу України не врегульовані питання оплати отриманої продукції. В звязку з чим необхідно застосувати норми ст.ст. 692, 712 ЦК України, згідно з якими покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що порядку досудового врегулювання майнового спору позивачем на адресу відповідача направлено претензію ( вимогу) від 17 лютого 2011 р. за № 58, яка залишена відповідачем без відповіді і задоволення та стягнув заборгованість у розмірі 5467,09 грн.

Частиною 2 ст. 546, ст. 625 ЦК України визначено, що божник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, а також встановлену договором пеню.

Суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок щодо стягнення 165,65 грн. інфляційних, 63,88 грн. річних

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

В звязку з тим, що законом не передбачено стягнення пені за несвоєчасне виконання грошового зобовязання зазначена штрафна санкція може встановлюватись сторонами у договорі.

Суд першої інстанції правомірно встановив, що умовами договору не передбачено нарахування пені та відмовив у задоволенні позову в частині стягнення пені у сумі 330,07 грн.

Посилання відповідача на порушення норм процесуального права безпідставне та спростовується матеріалами справи, зокрема описом вкладення на відправлення копії позовної заяви з додатками відповідачу.

Твердження відповідача про не прийняття заходів досудового врегулювання спору необґрунтоване, так як позивач направив відповідачу претензію від 17.02.2011р. № 358, яка отримана відповідачем 1.03.211р., що підтверджується поштовим повідомленням.

Тем більш, що відповідно до ст. 5 ГПК України сторони застосовують заходи досудового врегулювання господарського спору за домовленістю між собою, а договором укладеним між сторонами не передбачене обовязкове прийняття заходів досудового врегулювання спору.

Отже, незалежно від прийняття або не прийняття заходів по досудовому врегулюванню спору позивач мав право звернутись до господарського суду з позовом.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, що відповідачем не виконано.

Таким чином, висновки викладені в рішенні господарського суду, відповідають нормам матеріального та процесуального права та фактичним обставинам справи, а мотиви відповідача не можуть бути підставою для його скасування, керуючись 225, 226 ГК України, ст. ст. 526, 530, 610,611,625 ЦК України, ст. ст. 101-105 ГПК України колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Харківської області від 25.07.2011 у справі № 5023/4162/11 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя

Суддя

Суддя

Повний текст постанови підписаний 06.09.2011